Рішення

від 04.10.2011 по справі 11/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/201

04.10.11

За позовомТовариства  з обмеженою відповідальністю "Науково –виробниче підприємство "Енергорегулятор"

до

про   1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова енергетична корпорація України"2) Закритого акціонерного товариства "Укрнафтогазбуд"визнання договору поруки дійсним

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачавід відповідачів

Батищев П.С. - представник;1) не з‘явились;2) не з‘явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства  з обмеженою відповідальністю "Науково –виробниче підприємство "Енергорегулятор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова енергетична корпорація України" про  визнання дійсним договір поруки від 15.07.2010 № 15/07-10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2011 року до участі у справі в якості відповідача –2 залучено Закрите акціонерне товариство "Укрнафтогазбуд".

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач та відповідач -1 своїми фактичними діями, що проявились у перерахуванні відповідачем-1 на користь позивача коштів у розмірі 200000,00 грн. та у наданні позивачем відповідачу-1 податкових накладних, уклали договір поруки, за яким відповідач-1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем -2 своїх зобов‘язань по контракту № 23/2008.

Відповідачі відзив на позов не надали, явку уповноваженого представників в судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду  надсилалась на адресу зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були отримані відповідачем -2 та повернуті поштовим відділенням на адресу суду у зв‘язку з незнаходженням товариства за місцем реєстрації відповідача -1.

За таких обставин, відповідачі про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

27.10.2008 року між Закритим акціонерним товариством "Укрнафтогазбуд", як замовником (відповідач-2) та Товариством  з обмеженою відповідальністю "Науково –виробниче підприємство "Енергорегулятор", як виконавцем (позивач) укладений контракт № 23/2008, відповідно до умов якого виконавець здійснює постачання комплектуючих, шефмонтаж, пусконалагоджування регулятора швидкості для насос –турбіни, оливно –напірної установки з системою автоматичного управління та системи управління та синхронізації кільцевим затвором Дністровської ГАЕС, а замовник приймає та оплачує товар та послуги в обсягах, кількості, цінах та на умовах даного контракту та за технічними вимогами відповідно до тендерної документації.

Як зазначає позивач, на виконання умов контракту № 23/2008, він здійснив на користь відповідача -2 поставку товару на суму 672979,72 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної від 07.10.2010 № РН-10.

Крім того, згідно пояснень позивача, у зв‘язку з відсутністю у відповідача -2 коштів, між позивачем та відповідачами досягнуто згоди щодо забезпечення порукою відповідачем-1 виконання відповідачем-2 зобов‘язань по контракту № 23/2008  у розмірі 200000,00 грн.

В підтвердження вказаних обставин позивач надав до матеріалів справи виписку з банківського рахунку, відповідно до якої відповідач-1 перерахував  15.07.2010, 13.09.2010 позивачу кошти у розмірі 200000,00 грн. з призначенням платежу –за обладнання по договору від 15.07.2010 № 15/07-10. Також позивачем надано до матеріалів справи, податкову накладну, виписану відповідачу-1 від 15.07.2010 № 19 на поставку гідравлічної частини системи управління та синхронізації кільцевого затвору. Позивач вважає, що вказані вище фактичні дії позивача та відповідача-1 вказують на укладення між ними договору поруки № 15/07-10, за яким відповідач -1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем -2 своїх зобов‘язань по контракту №23/2008.

Також позивач зазначає, що він надсилав 08.09.2010 на адресу відповідача -1 проект договору поруки № 15/07-10, що підтверджується випискою з журнали реєстрації вихідної кореспонденції. Однак відповідач -1 договір поруки № 15/07-10 не підписав.

У зв'язку з чим позивач, посилаючись на ст. 218, ст. 547 Цивільного кодексу України, просить суд визнати дійсним договір поруки від 15.07.2010 № 15/07-10 укладений між позивачем, як кредитором, відповідачем-1, як поручителем та  відповідачем-2, як боржником згідно якого: "порукою частково, в розмірі 200000,00 грн. забезпечується виконання грошового зобов‘язання відповідача -2 за контрактом від 27.10.2008 № 23/2008 зі сплати позивачу 672979,72 грн. за поставку систем управління та синхронізації кільцевого затвору для Дністровської ГАЕС".

Оцінивши наявні матеріали справи, дослідивши усі наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків; правочин може вчинятися  усно або в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені             ст. 203 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.  Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

За правовою природою порука є способом переведення боргу за певних умов: невиконання боржником зобов'язання.

Статтею 520 Цивільного кодексу України регулюється заміна боржника у зобов'язанні: боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Тобто переведення боргу здійснюється за домовленістю боржника та нового боржника за згодою кредитора.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов‘язанні визначається відповідно до положень статті 513 Цивільного кодексу України (ст. 521), тобто у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов‘язання.

Крім того, слід зазначити, що оскільки як зазначає позивач відповідач -1 виконав свої зобов‘язання перед позивачем як поручитель перед кредитором, то відповідно виникли правовідносини, які регулюються положеннями з ст. 512 Цивільного кодексу України, відповідно до якої  кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема виконання обов‘язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. (ст. 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Заміна кредитора не допускається у зобов‘язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором  або законом (ст. 516 Цивільного кодексу України).

Отже, сторонами у договорі поруки є кредитор, новий кредитор, боржник, а форма  такого договору має бути письмовою.

Позивачем до матеріалів справи надано проект договору поруки від 15.07.2010  №15/07-10, який підписаний лише позивачем. Як зазначає позивач проект договору він надсилав відповідачу -1, але останній його не підписав.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на викладене, судом відмічається, що законом передбачені спеціальні вимоги до форми договору щодо забезпечення виконання зобов‘язання та правові наслідки у разі недодержання письмової форми такого правочину.

Дослідивши наявні матеріали справи суд відзначає, що контрактом № 23/2008 не передбачені умови забезпечення виконання зобов‘язання відповідача -2 перед позивачем, договір поруки у письмовій формі не укладений.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з  частиною 2 ст. 218 Цивільного кодексу України встановлюють, що якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Таким чином, договір поруки може бути визнаний судом  дійсним, однак якщо є докази в підтвердження вчинення сторонами певних дій.

Надані позивачем докази в якості підтвердження укладення договору поруки судом не приймаються, оскільки як виписка з банківського рахунку, так і податкова накладна не містять жодних відомостей про перерахування коштів відповідачем -1 в якості забезпечення зобов‘язання відповідача -2 по контракту, про перерахування коштів по договору поруки. Надані позивачем докази свідчать про виникнення між позивачем та відповідачем -1 відносин щодо поставки обладнання, яке було поставлено позивачем відповідачу -1 та в подальшому оплачене останнім.

Враховуючи викладене, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази існування  між позивачем та відповідачами правовідносин по договору поруки, та відповідно докази укладання договору поруки.  Отже, позивачем не доведено, а судом не встановлено факту укладання договору поруки між позивачем та відповідачем-1. Таким чином, у суду відсутні правові підстави для визнання договору дійсним за відсутності самого факту його укладання.

Відповідно до встановлених вище судом обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова                                                                                                                                                                                                          

Дата підписання рішення:10.10.2011