Постанова

від 05.12.2011 по справі 11/201

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2011                                                                                           № 11/201

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Алданової  С.О.

суддів:             

при  секретарі    Дімаковій Г.О.

за участю представників:

від позивача       -  ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.08.2011 р.)

від відповідача 1 -  не з’явився

від відповідача 2 -  не з’явився  

розглянувши у відкритому

судовому засіданні             

апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-   

виробниче підприємство «Енергорегулятор»

на рішення

Господарського суду  міста Києва

від                                  04.10.2011 р.

у справі                         № 11/201 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом                             Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-

                                       виробниче підприємство «Енергорегулятор»

до                                    1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова  

                                       енергетична корпорація України»

                                        2. Закритого акціонерного товариства «Укрнафтогазбуд»          

про                                  визнання договору поруки дійсним

                                                            ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково- виробниче підприємство «Енергорегулятор» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова енергетична корпорація України» та Закритого акціонерного товариства «Укрнафтогазбуд» про визнання дійсним договору поруки №15/07-10 від 15.07.2010 р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково- виробниче підприємство «Енергорегулятор», як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова енергетична корпорація України», як поручителем, та Закритим акціонерним товариством «Укрнафтогазбуд», як боржником, згідно якого: «Порукою частково, в розмірі 200000,00 грн. забезпечуються виконання грошового зобов’язання Закритого акціонерного товариства «Укрнафтогазбуд» за контрактом №23/2008 від 28.10.2008 р. зі сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергорегулятор» 672979,72 грн. за поставку систем управління та синхронізації кільцевого затвору для Дністровської ГАЕС».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2011р. у справі №11/201 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази існування  між позивачем та відповідачами правовідносин по договору поруки, та відповідно докази укладання договору поруки.  Отже, позивачем не доведено, а судом не встановлено факту укладання договору поруки між позивачем та відповідачем-1. Таким чином, у суду відсутні правові підстави для визнання договору дійсним за відсутності самого факту його укладання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права і в позові відмовлено необґрунтовано.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.10.2008 р. між ЗАТ «Укрнафтогазбуд», як замовником, та ТОВ «НВП «Енергорегулятор», як виконавцем, було укладено контракт № 23/2008, згідно умов якого виконавець здійснює постачання комплектуючих, шефмонтаж, пусконалагоджування регулятора швидкості для насос–турбіни, оливно–напірної установки з системою автоматичного управління та системи управління та синхронізації кільцевим затвором Дністровської ГАЕС, а замовник приймає та оплачує товар та послуги в обсягах, кількості, цінах та на умовах даного контракту та за технічними вимогами відповідно до тендерної документації.

Як стверджує позивач, на виконання умов контракту № 23/2008, останнім було здійснено відповідачу - 2 поставку товару на суму 672979,72 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної від 07.10.2010 р. № РН-10.

Згідно пояснень позивача, у зв‘язку з відсутністю у відповідача - 2 коштів, між позивачем та відповідачами було досягнуто згоди щодо забезпечення порукою відповідачем - 1 виконання відповідачем - 2 зобов’язань по контракту № 23/2008  у розмірі 200000,00 грн.

В підтвердження вказаних обставин позивачем було надано до матеріалів справи виписку з банківського рахунку, згідно якої відповідачем -1 було перераховано  15.07.2010 р. та 13.09.2010 р. на користь позивача кошти у розмірі 200000,00 грн. з призначенням платежу – за обладнання по договору від 15.07.2010 р. № 15/07-10. Також, позивачем надано до матеріалів справи, податкову накладну, виписану відповідачу -1 від 15.07.2010 р. № 19 на поставку гідравлічної частини системи управління та синхронізації кільцевого затвору.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач стверджує, що вказані вище дії позивача та відповідача - 1 вказують на укладення між ними договору поруки № 15/07-10, за яким відповідач - 1 поручився перед позивачем за виконання відповідачем - 2 своїх зобов‘язань по контракту №23/2008.

Крім того, позивач зазначає, що ним було надсилано 08.09.2010 р. на адресу відповідача - 1 проект договору поруки № 15/07-10, що підтверджується випискою з журналу реєстрації вихідної кореспонденції. Однак, вказаний прокт договору поруки № 15/07-10 відповідач - 1 не підписав.

У зв’язку з чим позивач, посилаючись на ст.ст.218,547 ЦК України, звернувся до суду першої інстанції з вимогою про визнання дійсним договору поруки від 15.07.2010 р. № 15/07-10 укладеного між позивачем, як кредитором, відповідачем - 1, як поручителем та  відповідачем - 2, як боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Згідно ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 548 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.  Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 555 ЦК України встановлено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

За правовою природою порука є способом переведення боргу за певних умов: невиконання боржником зобов’язання.

Статтею 520 ЦК України передбачено, що боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Тобто переведення боргу здійснюється за домовленістю боржника та нового боржника за згодою кредитора.

Статтею 521 ЦК України визначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов‘язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Слід зазначити, що оскільки, як зазначає позивач, відповідач - 1 виконав свої зобов‘язання перед позивачем як поручитель перед кредитором, то відповідно виникли правовідносини, які регулюються положеннями з ст. 512 ЦК України, відповідно до якої  кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема виконання обов‘язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Згідно ст.ст. 513, 514, 516 ЦК України, правочин щодо заміни боржника у зобов‘язанні вчиняється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов‘язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора не допускається у зобов‘язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором  або законом.

Отже, сторонами у договорі поруки є кредитор, новий кредитор, боржник, а форма  такого договору має бути письмовою.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на викладене, законом передбачені спеціальні вимоги до форми договору щодо забезпечення виконання зобов‘язання та правові наслідки у разі недодержання письмової форми такого правочину.

Зі змісту контракту №23/2008 вбачається, що останнім не передбачені умови забезпечення виконання зобов‘язання відповідача - 2 перед позивачем, договір поруки у письмовій формі не укладений.

Згідно ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 2 ст. 218 ЦК України передбачено, що якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Таким чином, договір поруки може бути визнаний судом  дійсним, однак якщо є докази в підтвердження вчинення сторонами певних дій.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази на підтвердження укладення договору поруки не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки як виписка з банківського рахунку, так і податкова накладна не містять жодних відомостей про перерахування коштів відповідачем - 1 в якості забезпечення зобов‘язання відповідача - 2 по контракту, про перерахування коштів по договору поруки. Надані позивачем докази свідчать лише про виникнення між позивачем та відповідачем - 1 відносин щодо поставки обладнання, яке було поставлено позивачем відповідачу - 1 та в подальшому оплачене останнім.

В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано належних доказів існування  між позивачем та відповідачами правовідносин по договору поруки, та відповідно доказів укладання договору поруки.  

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку відсутні правові підстави для визнання договору дійсним за відсутності самого факту його укладання, а відтак позовні вимоги про визнання дійсним договору поруки №15/07-10 від 15.07.2010 р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково- виробниче підприємство «Енергорегулятор», як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова енергетична корпорація України», як поручителем, та Закритим акціонерним товариством «Укрнафтогазбуд», як боржником, згідно якого: «Порукою частково, в розмірі 200000,00 грн. забезпечуються виконання грошового зобов’язання Закритого акціонерного товариства «Укрнафтогазбуд» за контрактом №23/2008 від 28.10.2008 р. зі сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково- виробниче підприємство «Енергорегулятор» 672979,72 грн. за поставку систем управління та синхронізації кільцевого затвору для Дністровської ГАЕС», є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енергорегулятор» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 р. у справі №11/201 залишити без змін.

Справу №11/201 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.  

Головуючий суддя                                                                      

Судді