Рішення

від 03.10.2011 по справі 39/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/131

03.10.11

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт - буд"

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю "Шико-2004"    

про                    стягнення заборгованості 226 789,76 грн.                  

                                                                                                                         Суддя  Гумега О.В.  

Представники:

Від позивача       ОСОБА_1., довіреність № 29/04-11 від 29.04.2011 р.

Від відповідача   ОСОБА_2 довіреність № б/н від 01.09.2011 р.

                                                             ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт - буд" (позивач)  звернувся до Господарського  суду міста Києва  з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шико-2004" (відповідача) про стягнення заборгованості за Договором № 22К від 21.04.2008 р. в сумі 226 789,76 грн., з яких: 156699,60 грн. основного боргу, 7829,86 грн. штрафу, 46680,81 грн. інфляційних нарахувань та 15579,49 грн. трьох відсотків річних. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного договору позивач виконав в грудні 2008 року підрядні роботи, які відповідач в порушення умов договору не оплатив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2011 р. порушено провадження у справі № 39/131 та призначено справу до розгляду на 05.09.2011 р. о 12:00 год.

02.09.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача  в судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., звернувся  до  суду  з  усним  клопотанням  про  залучення  доказів  до  матеріалів  справи.  Клопотання  позивача  судом  задоволено.

В судовому засіданні, призначеному на 05.09.2011 р., розглядалося  клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Представник позивача проти задоволення заявленого клопотання не заперечував. Клопотання судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 05.09.2011 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 29.07.2011 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 26.09.2011 р. о 10:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 26.09.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 26.09.2011 р., звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 26.09.2011 р., звернулися до суду із спільним клопотанням про продовження термінів розгляду справи. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2011 р., на підставі ст.ст. 69,  77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи  на 03.10.2011 о 14:10 год.

30.09.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про зупинення провадження у справі у зв»язку з подачею ним до Господарського суду міста Києва позовної заяви до ТОВ «Софіт-буд»про визнання Договору № 22К від 21.04.2008 р. недійсним та неможливістю розгляду справи № 39/131 до вирішення пов»язаної з нею справи за позовом ТОВ "Шико-2004" до ТОВ «Софіт-буд»про визнання недійсним Договору № 22К від 21.04.2008 р.

В судовому засіданні, призначеному на 03.10.2011 р., розглядалося клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Представник позивача проти задоволення заявленого клопотання не заперечував. Судом клопотання відповідача відхилено як необґрунтоване, оскільки останнім не надано суду належних доказів на підтвердження наявності порушеної провадженням справи, пов»язаної зі справою № 39/131, до вирішення якої неможливий розгляд справи № 39/131.

В судовому засіданні, призначеному на 03.10.2011 р., розглядалося викладене позивачем у позовній заяві клопотання про забезпечення позову, згідно якого він просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Відповідно до п. 10 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, подане разом із позовною заявою або викладене в цій заяві, може бути розглянуто під час підготовки справи до розгляду в порядку ст. 65 ГПК України, а також, і в процесі розгляду судом господарської справи, в тому числі за результатами судового засідання, в якому спір не вирішується по суті.

Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 РозЧяснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предЧявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

-  розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно вищезазначеного Роз’яснення від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду належних доказів, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому суд також звертає увагу, що позивач просить накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, тоді як позов заявлено про стягнення з відповідача грошових коштів у загальній сумі 226 789,76 грн.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності суд враховує, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном може призвести до незворотних наслідків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, може унеможливити подальшу господарську діяльність даного господарюючого суб’єкта, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.           

Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2011 р. надав усні пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача документи та відзив на виконання вимог ухвал суду від 29.07.2011 р., від 05.09.2011 р. та від 19.09.2011 р. не подав та не надіслав, в судовому засіданні 03.10.2011 р. проти позовних вимог усно заперечував.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем не подано.          

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.10.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

                                                        ВСТАНОВИВ:

21.04.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт - буд" (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шико - 2004" (відповідач, замовник) укладено Договір № 22К (надалі –Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, підрядник (позивач) в порядку та на умовах даного Договору зобов»язується з використанням матеріалів замовника (відповідача) та за завданням замовника виконати роботи по облаштуванню крівлі загальною площею 450 кв. м (надалі –Роботи) в корпусі № 22, який розташований в Оздоровчому комплексі сімейного типу за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 149 (надалі –Об»єкт).

Згідно з п. 1.2 Договору, найменування Робіт, об»єм їх виконання, загальна ціна та ціни за одиницю матеріалу та виду робіт вказуються в Доповненнях № 1, 2 (Локальний кошторис, Договірна ціна), які є невід»ємною частиною даного Договору після їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 1.3 Договору замовник зобов»язується передати підряднику затверджений проект, надати йому будівельний майданчик, прийняти у підрядника якісно виконані роботи та оплатити їх в порядку та розмірах, зумовлених даним Договором.

У пункті 2.1 Договору визначено, що загальна вартість Робіт приймається сторонами як вартість робіт, вказаних у пункті 1.1 даного Договору та Доповненнях № 1, 2, та складає 156597,24 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 4.3 Договору вартість виконаних підрядником робіт (включаючи вартість матеріалів), які належать до оплати згідно підписаних сторонами актів ф. КБ-2в та КБ-3, визначається у межах вартості робіт, передбачених Доповненнями № 1, 2.

Як визначено п. 11.2 Договору, приймання Робіт здійснюється у відповідності з діючим законодавством, шляхом підписання «Акта приймання передачі виконаних робіт»(ф. Кб-2в та КБ-3). «Акт приймання передачі виконаних робіт»є підставою для проведення кінцевих розрахунків замовника з підрядником.

Згідно п. 4.2 Договору сторони узгодили, що замовник здійснює кінцевий розрахунок з підрядником протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту підписання «Акту приймання передачі виконаних робіт».

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору виконав Роботи на загальну суму 156699,60 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року (форма № КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року (форма КБ-3) на суму 156699,60 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.

Враховуючи, що вищезазначені акт форми № КБ-2в та довідка форми №  КБ-3 за грудень 2008 р. на суму 156699,60 грн. були підписані сторонами 24.12.2010 року, то відповідно до п. 4.2 Договору відповідач повинен був остаточно розрахуватись за виконані позивачем Роботи протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року, тобто до 30.12.2010 року.

На твердження позивача, відповідач в порушення умов Договору не розрахувався з позивачем за вищенаведені Роботи, у зв»язку з чим його заборгованість за Договором № 22К від 21.04.2008 р. становить 156699,60 грн. (основний борг), яка станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідачем не сплачена.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 156699,60 грн. основного боргу, 7829,86 грн. штрафу, 46680,81 грн. інфляційних нарахувань та 15579,49 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір будівельного підряду, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та 3 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Змістом статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 3 ст. 875 ЦК України визначено, що правовою основою регулювання відносин, пов»язаних з договором будівельного підряду є положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до спільного наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року  № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»(який був чинним станом на момент укладення сторонами спірного Договору) такими типовими формами є форма № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт»та форма № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт».

Отже, належним доказом, що підтверджує факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є акти форми № КБ-2в  та довідки форми № КБ-3.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Аналіз умов Договору свідчить, що остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником (відповідачем) протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту підписання Акту приймання передачі виконаних робіт (п. 4.2 Договору).

Зібрані у справі докази підтверджують, що позивач на замовлення відповідача відповідно умов спірного Договору виконав Роботи на суму 156699,60 грн., з приводу чого уповноважені представники сторін 24.12.2008 р. підписали Акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року (форма № КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року (форма КБ-3) на суму 156699,60 грн.

Наведений акт форми № КБ-2в та довідка форми форма КБ-3 за грудень 2008 року, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, приймаються судом у якості належних доказів на підтвердження виконання позивачем спірних підрядних робіт, а рівно їх прийняття відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

При цьому судом встановлено, що відповідно до п. 4.2 Договору відповідач зобов»язаний був здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту підписання Акту приймання передачі виконаних робіт.

Отже, враховуючи наведений пункт Договору, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за виконані позивачем Роботи за Актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року (форма № КБ-2в) протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту підписання цього акту, т.т. до 30.12.2008 р. (24.12.2008 р. + 4 банківські дні = 30.12.2008 р.), а рівно 31.12.2008 р. вважається початком періоду прострочення відповідачем оплати за спірні Роботи.

Судом встановлено, що відповідач Роботи, виконані позивачем на підставі Договору згідно з Актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року (форма № КБ-2в) та  Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року (форма КБ-3) в сумі 156699,60 грн., у строк, передбачений Договором, та станом на момент вирішення спору по суті не оплатив, доказів протилежного суду не надав. З огляду на наведене, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем його зобов»язання за Договором щодо оплатити виконаних позивачем Робіт в порядку та розмірах, зумовлених Договором (п. 1.3 Договору).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині основного боргу в сумі 156699,60 грн. повністю.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов»язання за Договором № 22К від 21.04.2008 р. позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 7829,86 грн. штрафу на підставі п. 12.5 Договору, 46680,81 грн. інфляційних нарахувань за період з січня 2009 р. по червень 2011 р. та 15579,49 грн. трьох відсотків річних за період з 30.12.2008 р. по 20.07.2011 р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов»язання може забезпечуватись, зокрема,  неустойкою.  Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 12.5 Договору за односторонню та необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов»язань по даному Договору, винна сторона у безспірному порядку виплачує штраф у розмірі 5 % від загальної вартості Договору (п. 2.1 Договору).

З урахуванням наведеної умови Договору, а також з огляду на невиконання відповідачем зобов»язання за Договором стосовно оплати виконаних позивачем Робіт, останній здійснив розрахунок штрафу до стягнення з відповідача у розмірі 7829,86 грн. (5% х 156597,24 грн. = 7829,86 грн.).

Судом вище було встановлено факт порушення відповідачем його зобов»язання за Договором щодо оплатити виконаних позивачем Робіт в порядку та розмірах, зумовлених Договором (п. 1.3 Договору).

За наведених обставин та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7829,86 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем визначена до стягнення сума інфляційних нарахувань у розмірі 46680,81 грн. за період з січня 2009 р. по червень 2011 р.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат за період з січня 2009 р. по червень 2011 р. складає 46696.48 грн., а саме:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

01.01.2009 - 30.06.2011

156699.60

1.298

46696.48

203396.08

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних нарахувань в розмірі 46680,81 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення пені. Тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 46680,81 грн. за період з січня 2009 р. по червень 2011 р.

Також, позивачем визначена до стягнення сума 3% річних у розмірі 15579,49 грн. за період з 30.12.2008 р. по 20.07.2011 р.

За розрахунком суду сума 3% річних за період з 30.12.2008 р. по 20.07.2011 р. складає  12003,62 грн., а саме:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

156699.60

31.12.2008 - 20.07.2011

932

3 %

12003.62

Судом вище було встановлено, що відповідно до п. 4.2. Договору відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за виконані позивачем Роботи за Актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року (форма № КБ-2в) протягом 4 (чотирьох) банківських днів з моменту підписання цього акту, т.т. до 30.12.2008 р. (24.12.2008 р. + 4 банківські дні = 30.12.2008 р.), а рівно 31.12.2008 р. вважається початком періоду прострочення відповідачем оплати за спірні Роботи.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 15579,49 грн. за період з 30.12.2008 р. по 20.07.2011 р. підлягає задоволенню лише частково у сумі 12003,62 грн. за період з 31.12.2008 р. по 20.07.2011 р. В іншій частині вимоги стосовно стягнення 3575,87 грн. 3% річних (15579,49 грн. –12003,62 грн. = 3575,87 грн.) позивачу належить відмовити з огляду на невірно визначений позивачем початок періоду нарахування 3% річних, а також з огляду на допущену позивачем помилку при здійсненні розрахунку суми 3% річних від суми боргу з урахуванням інфляційних втрат, що протирічить приписам ст. 625 ЦК України.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 156699,60 грн. основного боргу, 7829,86 грн. штрафу, 46680,81 грн. інфляційних нарахувань та 12003,62 грн. трьох відсотків річних.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 626, 853, 875 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 66, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шико-2004"   (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 26; ідентифікаційний код 32980227, р/р № 26008169800032 в ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 300863, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт - буд" (04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 6, кв. 61; ідентифікаційний код 32244503; р/р 26004310055980 філія Центральне РУ ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», м. Київ, МФО 300937)  156699,60 грн. (сто п»ятдесят шість тисяч шістсот дев»яносто дев»ять гривень 60 коп.) основного боргу,  7829,86 грн. (сім тисяч вісімсот двадцять дев»ять гривень 86 коп.) штрафу, 46680,81 грн. (сорок шість тисяч шістсот вісімдесят гривень 81 коп.) інфляційних втрат, 12003,62 грн. (дванадцять тисяч три гривні 62 коп.) 3% річних, 2232,14 грн. (дві тисячі двісті тридцять дві гривні 14 коп.) держмита та 232,28 грн. (двісті тридцять дві гривні 28 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

              Суддя                                                                                                 Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення: 10.10.2011 р.