Рішення

від 03.10.2011 по справі 48/392

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/392

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/392

03.10.11

За позовомПрокурора Володарського району Донецької області в інтересах держави в особі Республіканської сільської ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"

прозобов'язання вчинити дії

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився

від відповідача:не з'явився

від прокуратури:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Володарського району Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Республіканської сільської ради із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (надалі –ТОВ "Астеліт") про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов договору оренди №ДО 2094 від 08.02.2008 р. було передано відповідачу у строкове платне користування об'єкт оренди, який складається з частини даху та труби котельної для розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання. У зв'язку із припиненням дії договору та відмовою Республіканської сільської ради у його переукладенні ТОВ "Астеліт" було запропоновано у місячний термін демонтувати базову станцію мобільного зв'язку. Проте, відповідач у встановлений термін об'єкт оренди не звільнив у зв'язку із чим прокурор вказує на наявність правових підстав для зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди шляхом демонтування та вивезення телекомунікаційного та іншого обладнання.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.08.2011 р. справу №16/159пн за позовом прокурора Володарського району Донецької області в інтересах держави в особі Республіканської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" про зобов'язання вчинити дії передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу господарського суду Донецької області №16/159пн передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2011 р. справу №16/159пн прийнято до провадження та присвоєно їй новий №48/392, розгляд справи призначено на 14.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2011 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 19.08.2011 р. розгляд справи відкладено до 03.10.2011 р.

30.09.2011 р. від позивача до канцелярії суду надійшов лист в якому останній позовні вимоги підтримав повністю та просить розгляд справи здійснити за відсутності представника сільської ради.

Представники прокуратури та відповідача, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 03.10.2011 р. не з'явились, вимог ухвал суду від 19.08.2011 р. та 14.09.2011 р. не виконали про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 03.10.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.08.2011 р. виконав, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності.

Належне повідомлення прокурора про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 14.09.2011 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, літера «А», на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №11068629 від 07.09.2011 р. та вказано в позовній заяві.

Ухвала суду від 14.09.2011 р. отримана відповідачем за вказаною адресою 22.09.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №17154145.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач та прокурор повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач та прокурор були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2008 р. між Республіканською сільською радою (орендодавець) та ТОВ "Астеліт" (орендар) укладено договір оренди нерухомого індивідуально визначеного майна №ДО 2094  (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об'єкт оренди, згідно п. 1.2 даного договору, з метою його використання для розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання, а також здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем його розташування.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що об'єкт оренди, згідно даного договору, складається з: частини даху котельної площею 12,0 кв.м. та труби котельної площею 7,0 кв.м., загальною площею 19 кв.м. Об'єкт оренди знаходиться за адресою: Донецька область, Володарський район, с. Республіка, вул. Мира, 12.

Згідно п. 2.1 Договору датою початку використання об'єкту оренди орендарем, згідно даного договору, є дата підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкту оренди, що з моменту його належного підписання сторонами є невід'ємною частиною договору. Обов'язок по складанню акту лежить на орендареві. Акт підписується в двох екземплярах.

21.02.2008 р. позивачем на виконання умов Договору на підставі акту прийому-передачі об'єкту оренди №1 було передано, а відповідачем прийнято у фактичне володіння та користування об'єкт оренди - частину даху котельної площею 12,0 кв.м. та трубу котельної площею 7,0 кв.м., загальною площею 19 кв.м., яке знаходиться за адресою: Донецька область, Володарський район, с. Республіка, вул. Мира, 12.

17.01.2011 р. у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди №ДО 2094 від 08.02.2008 р. відповідач листом №2118- ДО 2094 звернувся до позивача з проханням надати згоду на переукладення Договору на два роки 364 дня на тих же умовах.

У відповідь на лист №2118-ДО 2094 від 17.01.2011 р. позивач  листом №18 від 25.01.2011 р. повідомив ТОВ "Астеліт", що питання про продовження (припинення) Договору оренди №ДО 2094 від 08.02.2008 р. буде розглянуте на черговому пленарному засіданні Республіканської сільської ради, про результати якого ТОВ "Астеліт" буде додатково повідомлено.

Рішенням Республіканської сільської ради Володарського району №VI/6-60 від 02.03.2011 р. ТОВ "Астеліт" відмовлено в переукладенні договору на оренду частини даху котельної та труби котельної для розміщення антени базової станції мобільного зв'язку.

Листом №74 від 11.03.2011 р. позивач повідомив ТОВ "Астеліт" про прийняте сільською радою рішення та просив у місячний термін демонтувати базову станцію мобільного зв'язку.

У відповідь на лист Республіканської сільської ради №74 від 11.03.2011 р. ТОВ "Астеліт" направило на адресу позивача лист №2252-ДО 2094 від 21.03.2011 р. в якому вказало, що про рішення сільської ради їм відомо, оскільки представники були присутніми на пленарному засіданні та просило розглянути питання щодо придбання ТОВ "Астеліт" орендованої труби або розглянути питання щодо перенесення даної станції в інше запропоноване Республіканською сільською радою місце.

Листом №95 від 25.03.2011 р. надісланим на адресу відповідача Республіканська сільська рада повторно наголосила на тому, що рішенням сільської ради в переукладенні Договору оренди відповідачу було відмовлено та вимагала негайно прийняти міри щодо звільнення комунального майна від телекомунікаційного обладнання, що свідчить про відсутність наміру продовжувати дію Договору на новий термін.

Відповідач у встановлений позивачем строк об'єкт оренди не звільнив, у зв'язку із чим позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №123 від 15.04.2011 р., яка згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримана останнім 19.04.2011 р. з проханням звільнити комунальне майно.

У своїй відповіді на претензію № ДО 2094/3 від 17.05.2011 р. відповідач звертає увагу на те, що ним було запропоновано декілька варіантів вирішення даного питання, які позивачем розглянуто не було та вказує, що роботи по демонтажу, пошуку нового місця розміщення та повторного монтажу обладнання потребує значних фінансових затрат у зв'язку із чим просить голову сільської ради розглянути питання та відкласти виконання рішення про демонтаж.

Спір у справі виник у зв'язку із наявність правових підстав після закінчення строку дії Договору перебування майна відповідача на об'єкті оренди.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного  та комунального майна" договір оренди припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 8.1 Договору термін оренди та строк дії даного договору становлять два роки 364 днів з 08.02.2008 р. по 06.02.2011 р.

Відповідно до п. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно є комунальною власністю, тому, відносини, пов'язані з передачею в оренду спірного  майна регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з ч. 1, 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  термін дії договору визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін договору про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором; дана норма кореспондується із приписами п.4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що сторони домовились, що у випадку продовження користування орендарем орендованим майном, протягом одного календарного місяця, з моменту закінчення строку дії даного договору, при відсутності письмових заперечень орендодавця, сторони вважають даний договір поновленим на той же строк та на тих же умовах, з дня наступного за днем закінчення строку даного договору.

Тобто, законодавством та сторонами в Договорі передбачено автоматичну пролонгацію такого договору у випадку відсутності заяви однієї із сторін щодо припинення дії Договору.

За змістом наведених норм заперечення однієї із сторін договору оренди про продовження дії договору на новий строк, зроблене протягом місяця після закінчення цього строку, як і наявність таких заперечень на момент закінчення цього строку (зроблені раніше) є підставою для припинення дії договору у зв'язку із закінчення строку його дії. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 28.02.2006 р. у справі №1/135-20/51.

У відповідності до вимог ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" позивачем прийнято рішення від 02.03.2011 р. про відмову в переукладенні Договору на новий строк, про що, відповідача було повідомлено листами №74 від 11.03.2011 р. та №95 від 25.03.2011 р., в яких позивач також вказував на необхідність звільнення спірного майна.

Одержання наведених листів та обізнаність із рішенням позивача про відсутність його волі на продовження дії Договору визнається відповідачем в його листах №2252-ДО2094 від 21.03.2011 р.,  №DO2094/7 від 11.08.2011 р.

Таким чином, з огляду на викладене, положення п.п. 8.1, 8.2 Договору, наявність волевиявлення орендодавця на припинення дій Договору, такий договір припинив свою дію 06.02.2011 р. Тобто, з вказаної дати відповідач не може вважатися орендарем спірного майна.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. 

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов‘язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Отже, наведеними нормами передбачений обов'язок відповідача після припинення дії договору оренди повернути позивачу об'єкт оренди та відсутність у нього правових підстав для використання орендованого майна.

Матеріалами справи підтверджується перебування майна відповідача на об'єкті, який є предметом оренди за Договором, після припинення його дії.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки, правові підстави для знаходження майна відповідача (телекомунікаційного та іншого обладнання), яке розміщене на частині даху та труби котельної відсутні, частина даху котельні та труби котельні по вул. Миру, 12 в с. Республіка, Володарського р-ну, Донецької області належить територіальній громаді села Республіка, то з урахуванням приписів ст. 391 Цивільного кодексу України позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.   

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Стаття 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Республіканська сільська рада Володарського району представляє інтереси територіальної громади с. Республіка, Володарського району, Донецької області.

Враховуючи викладене, прокурор Володарського району Донецької області згідно діючого законодавства наділений правом звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора Володарського району Донецької області про зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди шляхом демонтування та вивезення телекомунікаційного та іншого обладнання є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги прокурора Володарського району Донецької області в інтересах держави в особі Республіканської сільської ради задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, літера "А"; ідентифікаційний код 22859846) звільнити шляхом демонтажу та вивезенням телекомунікаційного та іншого обладнання (базової станції мобільного зв'язку) частину даху (площею 12,0 кв.м.) та труби котельної (площею 7,0 кв.м.) загальною площею 19 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, Володарський район, с. Республіка, вул. Мира, 12. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, літера "А"; ідентифікаційний код 22859846) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –07.10.2011 р.