Постанова

від 19.10.2011 по справі 17/155-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "19" жовтня 2011 р.                                                                                    

Справа № 17/155-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. –головуючого,

Білошкап О.В.,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

розглянувши касаційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Купець", м. Київ

на постанову

та рішення

від 20.06.2011 р. Харківського апеляційного господарського суду

від 13.01.2011 р. господарського суду Сумської області

у справі

№ 17/155-10 господарського суду Сумської області

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Купець", м. Київ

до

1.          товариства з обмеженою відповідальністю "Керамітекс", м. Суми

2.          відкритого акціонерного товариства  "Сумський м'ясокомбінат", м. Суми

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

1.          Зарічний відділ державної виконавчої служби Сумського міського  управління  юстиції, м. Суми

2.          Державна податкова інспекція в м. Суми

3.          публічне акціонерне товариство банк "Кредит-Дніпро", м. Дніпропетровськ

4.          товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енергетичні технології", м, Харків

про

визнання недійсним договору поставки

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.01.2011 року, що прийнято у справі № 17/155-10 (головуючий суддя –Коваленко О.В., судді: Соп'яненко О.Ю., Спиридонова Н.О.) відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Купець" (далі –Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Керамітекс" (далі-Відповідач 1) та до відкритого акціонерного товариства "Сумський м'ясокомбінат" (далі-Відповідач 2), з участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського  управління юстиції, Державної податкової інспекції в м. Суми, публічного акціонерного товариства банк "Кредит-Дніпро" та товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Енергетичні технології"; про визнання недійсним договору поставки м'ясопродукції № 01-П/2009 від 31.08.2009 року.

Не погодившись із цим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Купець" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.01.2011 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги, а судові витрати покласти на відповідачів солідарно.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року (головуючий суддя –Шевель О.В., судді: Бородіна Л.І., Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського Сумської області від 13.01.2011 року –без змін.  

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Купець" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.01.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 215 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач, обґрунтовуючи підстави для звернення із позовом у даній справі, зазначив, що було порушено його право, як визнаного конкурсного кредитора у справі про банкрутство Відповідача 2, а також права інших визнаних кредиторів у цій справі, на задоволення своїх вимог у цій справі про банкрутство. При цьому, суди вказали на те, що Позивачем не доведено, яким чином укладення спірної угоди до порушення справи про банкрутство, порушує права та інтереси Позивача. Крім цього, суд першої інстанції, з посиланням на норми ст. 35 ГПК України, встановив, що під час прийняття ухвали попереднього засідання у справі про банкрутство Відповідача 2 та визнання кредиторських вимог Відповідача 1 спірному договору вже надавалась належна правова оцінка. За цих підстав у задоволенні позовних вимог відмовлено, висновок про що підтриманий судом апеляційної інстанції.

Заперечуючи такі висновки, скаржник вказує на те, що право оспорювати укладені цивільно-правові угоди мають інші заінтересовані особи, а норми ст. 1 ГПК України  не встановлюють міру зацікавленності особи, що звертається із відповідним позовом  у господарській справі. Також, скаржник зазначив, що господарські суди не витребували від відповідачів та третіх осіб всіх матеріалів, про які просив Позивач, а їх відсутність перешкоджає вирішенню спору.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування всіх встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Так, посилання саме в касаційній скарзі на недостатність доказів у справі у зв'язку з їх невитребуванням судами попередніх інстанцій за клопотанням позивача суперечить нормам ч. 2 ст. 1117 ГПК України, відповідно до положень яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у  рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Що ж до суті заявлених позовних вимог та предмету спору у даній справі, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити мотивувальну частину оскаржуваних судових рішень та зазначити про наступне.

Так, як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Позивач заявив вимоги про визнання недійсним спірного договору з підстав неправомірності виникнення визнаних у справі про банкрутство Відповідача 2  грошових вимог до останнього у Відповідача 1 та порушення прав Позивача, як кредитора  у справі про банкрутство. Отже, згідно обґрунтувань Позивача, спірний договір порушує його права, як визнаного кредитора у справі про банкрутство  Відповідача 2 (а також права інших визнаних у справі про банкрутство кредиторів), а Позивач заперечує по суті правомірність виникнення, і відповідно, визнання господарським судом саме у справі про банкрутство грошових вимог іншого кредитора –Відповідача 1, до боржника - Відповідача 2.  

Норми ч. 1 ст. 1 ГПК України встановлюють право осіб, звернутись до  господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому спосіб, у якій особа може звернутись за захистом свого порушеного або оспорюваного права, визначається не тільки положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України  ("захист цивільних прав та інтересів судом"), а також виходячи із встановлених відповідним процесуальним законом форм судового процесу, враховуючи  підстави  та обґрунтування заявлених позовних вимог.

Норми ст. 41 ГПК України встановлюють при розгляді господарських справ дві форми  судового процесу:

-          господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом;

-          господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку  провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей,   встановлених Законом  України  "Про  відновлення платоспроможності боржника   або визнання його банкрутом".

Отже, враховуючи, що правомірність укладення спірної у справі угоди заперечується Позивачем, як зазначено вище та встановлено судами попередніх інстанцій, саме  з підстав порушення, на його думку, його прав  та інтересів, саме як кредитора у справі про банкрутство Відповідача 2, суд касаційної інстанції вважає, що Позивач, звернувшись з вимогами у даній справі саме у порядку позовного провадження, невірно обрав спосіб захисту своїх прав та інтересів, а відповідні вимоги, на думку суду касаційної інстанції можуть бути заявлені та розглянуті у межах справи про банкрутство Відповідача 2 під час оскарження визнаних кредиторських вимог  Відповідача 1.   

У зв'язку із викладеним, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у даній постанові, є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають і обставинам справи, і нормам діючого законодавства.     

При цьому, суд касаційної інстанції погоджується із правомірним висновком суду апеляційної інстанції про те, що є невірним та таким, що не відповідає обставинам справи, посилання та застосування місцевим судом норм ст. 35 ГПК України у зв'язку із прийнятою у справі про банкрутство Відповідача 2 ухвалою за результатами попереднього засідання, оскільки під час прийняття такої ухвали правова оцінка спірному договору не надавалась та відповідне питання на розгляд суду не ставилось.           

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Купець" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані рішення та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 41, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Купець" залишити без задоволення.

2.          Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 р. та рішення господарського суду Сумської області від 13.01.2011 р. у справі № 17/155-10 залишити без змін.

Головуючий                                                                    Б.М. Поляков

         Судді                                                                                 О.В. Білошкап                                                                           

                                                                                                    В.М. Коваленко

Постанова виготовлена та підписана 24.10.2011 року.