Рішення

від 10.10.2011 по справі 41/181

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/181

10.10.11

За позовом

Прокурора Солом’янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

До

Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибтур»

Про

визнання договору № 52 від 31.03.2009 року недійсним, звільнення земельної ділянки та приведення її у придатний стан

                                       Колегія суддів у складі: суддя  Спичак О.М. головуючий

                                                                                   суддя  Івченко А.М.

                                                                                   суддя  Пригунова А.Б.                           

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –дов. № 225-КР-1195 від 22.08.2011 року;

від відповідача 1: не з’явився;

від відповідача 2: Миронович В.І. –директор;

прокурор: ОСОБА_2 –дов. № 148 від 24.05.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Солом’янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»та  Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибтур про визнання договору № 52 від 31.03.2009 року недійсним, звільнення земельної ділянки та приведення її у придатний стан.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір № 52 про облаштування та утримання місця любительського та спортивного рибальства відпочинку і участі у заходах благоустрою об’єкта благоустрою від 31.03.2009 року, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 з порушенням норм чинного законодавства, так як відповідач 1 не є ані власником, ані розпорядником земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Радченка, Совська балка (став № 3) та яка є предметом спірного Договору.

Ухвалою від 08.06.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 24.06.2011 року.

В судовому засіданні 24.06.2011 року представник позивача подав додаткові документи по справі та надав письмові пояснення, згідно з яким просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Прокурор в судовому засіданні подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору.

Представники відповідачів 1, 2 в судове засідання не з’явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів 1, 2, а також у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 24.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 01.08.2011 року.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні 01.08.2011 року надали усні пояснення по справі.

В судове засідання 01.08.2011 року представник відповідача 1 не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 01.08.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду та висловив свої заперечення проти задоволення позову.

Учасники процесу в судовому засіданні 01.08.2011 року подали клопотання про продовження строку вирішення спору по  справі № 41/181, яке судом розглянуто та задоволено.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача 1, а також у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 01.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 08.08.2011 року.

Учасники процесу в судовому засіданні 08.08.2011 року надали усні пояснення по справі.

05.08.2011 року представник відповідача 2 через канцелярію суду подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд заборонити Головному управлінню контролю за благоустроєм міста Києва знесення тимчасових споруд та огорожі на  земельній ділянці площею 1 800,00 кв.м., що розташована за адресою м. Київ, вул. Радченка, Совська балка до набрання рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 41/181 законної сили.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення учасників процесу, суд визнав заяву відповідача 2 такою, що не підлягає задоволенню, оскільки дана заява не пов’язана з предметом спору та не спрямована на реальне виконання рішення суду.

Зважаючи на складність спору та керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України  суддя Спичак О.М. звернувся до Голови Господарського суду м. Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 41/181.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 08.08.2011 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Івченко А.М., Пригунова А.Б.  

Ухвалою від 08.08.2011 року розгляд справи було призначено на 05.09.2011 року.

Прокурор в судовому засіданні 05.09.2011 року подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд визнати недійсним договір № 52 від 31.03.2009 року укладеного між відповідачами про облаштування та утримання місця любительського та спортивного рибальства відпочинку і участі у заходах благоустрою об’єкта благоустрою та зобов’язати відповідача 2 звільнити земельну ділянку площею 18 000 кв.м., що розташована за адресою м. Київ, вул. Радченка, Совська балка (став № 3).

В судовому засіданні 05.09.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 10.10.2011 року.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні 10.10.2011 року позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання 10.10.2011 року з’явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача 2 надав усні заперечення на позов.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.10.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 р. N 182/342 затверджено Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до пункту 1.1 якого головне управління земельних ресурсів (далі - Управління) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові. Управління у межах своєї компетенції здійснює управління земельними ресурсами міста, забезпечує проведення в місті земельної реформи, раціональне використання та охорону земель на території міста.

Відповідно до пункту 2.2 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) одним з основних завдань управління є здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земельних ресурсів усіх форм власності відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою.

Згідно з пунктом 4.3 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) управління має право складати акти перевірок у сфері використання і охорони земель та подавати в установленому порядку матеріали перевірок до відповідних органів для притягнення винних осіб до відповідальності, а також подавати зібрані документи до Київської міської ради.

23 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів складено акт № 1073/09 перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки по вул. Петра Радченка, кадастровий номер 72:280:025, з якого вбачається, що дана земельна ділянка використовується для облаштування місць любительського і спортивного рибальства, встановлення паркану, розміщення МАФів біля озера, торговельного намету та для благоустрою території. Також, з акту вбачається, що документи, які посвідчують право власності чи  право користування земельною ділянкою відсутні.

Вказівкою Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 23.09.2010 року від директора ТОВ «Рибтур»вимагалось усунути порушення земельного законодавства в 10-денний термін, однак жодних порушень усунуто не було.

Згідно з Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 19.03.2008, Держкомзем є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, одним з основних завдань якого є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно п. 7 вказаного Положення Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.06.2008 № 123 затверджено Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі.

Одним з основних завдань головного управління є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (п. 3 Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі).

Згідно з підпунктом 37 пункту 4.3 Положення про головні управління Держкомзему в містах Києві та Севастополі Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»та інших законів.

08 лютого 2011 року Головним управлінням Держкомзему у місті Києві складено акт А 32/5 перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні ТОВ «Рибтур» земельної ділянки по вул. П. Радченка (навпроти буд. № 29) у Солом’янському р-ні м. Києва, з якого вбачається, що станом на 08.02.2011 року ТОВ «Рибтур»використовує земельну ділянку орієнтовною площею 1,8 га по вул. Радченка (навпроти буд. № 29) Совська балка у Солом’янському р –ні м. Києва для експлуатації та обслуговування закладу з організації відпочинку. На момент проведення перевірки зазначена земельна ділянка огороджена та має обмежений доступ. Особа, яка могла б надати усні чи письмові пояснення, а також, правовстановлюючі документи на землю відсутні. Документів передбачених статтею 126 ЗК України не надано.

У зв’язку з вищезазначеним прокурор звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним договору № 52 від 31.03.2009 року укладеного між відповідачами про облаштування та утримання місця любительського та спортивного рибальства відпочинку і участі у заходах благоустрою об’єкта благоустрою та зобов’язання відповідача 2 звільнити земельну ділянку площею 18 000 кв.м., що розташована за адресою м. Київ, вул. Радченка, Совська балка (став № 3).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

31 березня 2009 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»(далі –оператор, відповідач 1)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибтур»(далі –абонент, відповідач 2) був укладений договір № 52 про облаштування та утримання місця любительського та спортивного рибальства відпочинку і участі у заходах благоустрою об’єкта благоустрою (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору місце розташування, межі та розміри об’єкту благоустрою щодо якого абонент здійснює заходи благоустрою і на якому облаштовує та утримує місце любительського і спортивного рибальства встановлюється додатками до цього Договору.

Згідно з пунктом 2.2 Договору оператор за актом приймання –передачі передає, а абонент приймає об’єкт благоустрою за адресою: м. Київ, вул. Радченка, Совська балка (став № 3).

Пунктом 2.3 Договору сторони узгодили, що абонент на власний ризик і за власні кошти здійснює, в передбаченому чинним законодавством України порядку, благоустрій об’єкту благоустрою, зокрема: облаштовує і утримує місце любительського і спортивного рибальства, яке за актом приймання –передачі передає оператору.

Згідно додатку № 2 до договору місце розташування об‘єкту благоустрою м. Київ, вул. Радченка, Совська балка (став №3). Загальна площа об’єкту благоустрою, яка закріплюється за абонентом виключно для розміщення тимчасових споруд становить 30 кв.м. загальна площа прилеглої території до визначеної території, яка закріплюється за абонентом становить 17 970 кв.м.  

Рішенням Київської міської ради № 38/1093 від 22.01.2009 «Про використання земель водного фонду та прибережних захисних смуг у м. Києві»встановлено, що функції водогосподарської спеціалізованої організації по утриманню водних об'єктів з прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів та гідротехнічними спорудами здійснює комунальне підприємство «Плесо», яке підпорядковується виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).

Пунктом 6 вказаного рішення передбачено, що якщо розміщення плавзасобів на водних об'єктах та тимчасових споруд в прибережних захисних смугах не суперечить законодавству, то комунальне підприємство «Плесо»має право до затвердження зазначених вище схем укладати угоди на їх розміщення терміном до одного року.

Тобто, згаданий пункт рішення передбачає можливість укладення КП «Плесо»угод про розміщення тимчасових споруд, якщо це не суперечить законодавству.

Стаття 116 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 111 від 04.02.2009 «Про передачу на баланс та закріплення за КП «Плесо»водних об‘єктів та оформлення земель водного фонду м. Києва»вирішено вжити заходів щодо закріплення за комунальним підприємством «Плесо»на праві господарського відання внутрішніх водних об‘єктів, гідротехнічних споруд та оформлення земель водного фонду м. Києва.

Пунктом 2 зазначеного розпорядження Комунальному підприємству «Плесо»доручено: в установленому законодавством порядку подати до Київської міської ради клопотання про передачу в користування земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, зазначені в п. 1 цього розпорядження; забезпечити розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх погодження в установленому порядку; після затвердження проектів землеустрою звернутися до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням про виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Згідно з пунктом 3 зазначеного розпорядження Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за зверненнями КП «Плесо»забезпечити організацію робіт із встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Відповідно до пункту 4 розпорядження № 111 від 04.02.2009 року підприємствам, установам та організаціям виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передати, а КП «Плесо»взяти на баланс внутрішні водні об'єкти та гідротехнічні споруди згідно з додатком.

Як вбачається з додатку до розпорядження № 111 від 04.02.2009 року до переліку внутрішніх водних об'єктів та гідротехнічних споруд, що передаються на баланс КП «Плесо»входить ставок у Совській балці у Солом’янському районі.

Отже, згідно вказаного розпорядження Комунальному підприємству «Плесо»не передавались в користування земельні ділянки на яких розташовані об‘єкти, які за цим розпорядженням КП «Плесо»отримало на баланс.

Докази того, що КП «Плесо»в установленому законодавством порядку отримало документи, що посвідчують право користування земельними ділянками на яких розміщенні ці об‘єкти у КП «Плесо»відсутні.

Доказів того, що відповідач 2 має дозвільну документацію на розміщення об‘єкту, що знаходиться у Солом’янському районі, Совська балка (став № 3) та документів, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою площею 18 000 кв. м. в тому числі на умовах оренди згідно вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України не подано.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 235 Цивільного кодексу України визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як вбачається з умов Договору № 52 від 31.03.2009 року, останній фактично є договором оренди земельної ділянки, яка знаходиться у Солом’янському районі м. Києва, вул. Радченка, Совська балка (став № 3), загальною площею 18 000 кв.м.

Згідно із ст. 125 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про оренду землі»орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Згідно ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З наведених норм права вбачається, що розпоряджатись земельними ділянками, в тому числі надавати їх в оренду, користування мають право власники цих земельних ділянок, користувачі земельних ділянок можуть володіти та використовувати надані їм земельні ділянки з дня одержання відповідного правовстановлюючого документа, але не можуть без дозволу власника передавати ці земельні ділянки іншим особам.   

Судом встановлено, що документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою у Солом’янському районі м. Києва, вул. Радченка, Совська балка (став № 3), загальною площею 18 000 кв.м. у відповідачів відсутні.  

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка за адресою вул. Радченка, Совська балка у Солом’янському районі м. Києва знаходиться у комунальній власності м. Києва.                                                  

Київською міською державною адміністрацією було надано дозвіл на оформлення відповідачем 1 земельних ділянок на яких розташовані внутрішні водні об‘єкти та гідротехнічні споруди у користування.

Таким чином, відповідач 1 не мав права до отримання відповідного правовстановлюючого документа використовувати земельну ділянку та без згоди позивача укладати спірний договір та передавати частину цієї земельної ділянки відповідачу 2 у платне користування.

За вказаних обставин суд вважає, що спірний договір суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства України, тому позовні вимоги в частині визнання договору № 52 про облаштування та утримання місця любительського та спортивного рибальства відпочинку і участі у заходах благоустрою об’єкта благоустрою від 31.03.2009 недійсним підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача 2 звільнити земельну ділянку площею 18 000 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Радченка, Совська балка (став № 3) слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов‘язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пункт 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 використовує спірну земельну ділянку, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Радченка, Совська балка (став № 3) у Солом’янському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування закладу з організації відпочинку.

Стаття 9 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень Київської міської рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить, зокрема розпорядження землями територіальної громади міста.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.   

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтями 123 та 124 Земельного кодексу України визначено умови надання земельних ділянок комунальної власності у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку є: державний акт на право власності на земельну ділянку; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтво про право на спадщину (щодо земельної ділянки, набутої у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення); державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд відзначає, що землею, яка перебуває у комунальній власності міста Києва розпоряджається Київська міська рада шляхом прийняття відповідних рішень про надання зацікавленій особі у користування земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 1 статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Враховуючи те, що власником земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Радченка, Совська балка (став № 3) є територіальна громада міста Києва, від імені якої діє Київська міська рада, а також зважаючи на те, що відповідач використовує згадану вище земельну ділянку без наявності правовстановлюючих документів, доказів того, що на спірній земельній ділянці розташоване правомірно набуте позивачем нерухоме майно також не надано, а тому господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокуратури про зобов‘язання відповідача 2 звільнити земельну ділянку площею 18 000 кв. м.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 3/292 від 05.04.2011 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір № 52 про облаштування та утримання місця любительського та спортивного рибальства відпочинку і участі у заходах благоустрою об’єкта благоустрою від 31.03.2009, укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибтур».    

3. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибтур» (місцезнаходження: 08114, Київська обл., Києво –Святошинський р –н, с. Гореничі, вул. Леніна, 213-А, код ЄДРПОУ 33558706) звільнити земельну ділянку площею 18 000 кв. м., що розташована за адресою м. Київ, вул. Радченка, Совська балка (став № 3) (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883143).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибтур»(місцезнаходження: 08114, Київська обл., Києво –Святошинський р –н, с. Гореничі, вул. Леніна, 213-А, код ЄДРПОУ 33558706) до Державного бюджету України державне мито в сумі 127 (сто двадцять сім) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо»(місцезнаходження: 04071, м. Київ, Шевченківський р –н, вул. Дегтярівська, буд. 7; фактична адреса: 02001, м. Київ, вул. Микільсько –Слобідська, 7, код ЄДРПОУ 23505151) до Державного бюджету України державне мито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Головуючий суддя                                                                                       Спичак О.М.

Суддя                                                                                                          Івченко А.М.

Суддя                                        Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення  

      17.10.2011 року