Постанова

від 27.09.2011 по справі 61/300-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "26" вересня 2011 р.                                                            Справа № 61/300-10  

  Колегія суддів у складі: головуючий суддя   , суддя   , суддя  

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 06.12.10)

відповідача -  ОСОБА_2 (довіреність б/н від 25.02.10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 ( вх. №3920 Х/3)  на ухвалу  господарського суду Харківської області від 25.08.11, винесену за результатами розгляду заяви ФОП ОСОБА_3 про винесення додаткового рішення у справі №61/300-10

за позовом  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Харків,

до Відкритого акціонерного товариства "Чугуївський молочний завод", с.Михайлівка Чугуївського району Харківської області,

про  стягнення 16 997,71 грн.  

  ВСТАНОВИЛА:

  Рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.10 (суддя Рильова В.В.) ФОП ОСОБА_3 відмовлено в прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, а також відмовлено у позові в повному обсязі.

Вказане рішення було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.11. Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.11 в даній справі залишено без змін рішення суду від 13.12.10 та постанову суду апеляційної інстанції від 09.03.11, а касаційну скаргу позивача залишено без задоволення.

11.08.11 позивачем подано до господарського суду заяву, в якій ФОП ОСОБА_3 просить суд винести додаткове рішення стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача суми збитків 15077,71 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.11 (суддя Прохоров С.А.) у задоволенні вищевказаної заяви відмовлено.

Позивач із ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу (із додатковими письмовими поясненнями, наданими в судовому засіданні 26.09.11), в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та винести додаткове рішення стосовно розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків 15077,71 грн.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ВАТ "Чугуївський молочний завод", посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів встановила наступне.

 В листопаді 2010 року ФОП ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ВАТ "Чугуївський молочний завод" (т.1, а.с.3) про стягнення з відповідача на свою користь 16997,71 грн. процентів за користування безпідставно отриманими грошовими коштами (у тому числі 15077,71 грн. втрат від інфляції та 3% річних у розмірі 1920,00 грн). Вказані проценти було нараховано на суму боргу, стягнуту з відповідача на користь позивача згідно з судовими рішеннями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Тобто, як вбачається з тексту позовної заяви, правову природу суми 15077,71 грн. визначено як «інфляційні проценти», «втрати від інфляції»та включено до складу процентів за користування безпідставно отриманими грошовими коштами.

09.12.10 позивачем подано до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог (т.1, а.с.72), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат (збитків) у розмірі 15077,71 грн., суму 3% річних у розмірі 1795,08 грн., суму штрафних санкцій за весь час користування чужими коштами у розмірі 5493,26 грн., на загальну суму 22366,05 грн.

Таким чином, у вищевказаній заяві фактично змінено правову природу суми 15077,71 грн., причому вимога щодо її стягнення носить альтернативний характер:  «інфляційні втрати (збитки)», що не передбачено чинним законодавством.

На думку колегії суддів, зазначені обставини свідчать про невизначеність самим позивачем власної правової позиції та недостатній рівень юридичного обґрунтування позовних вимог у цій частині.

У рішенні від 13.12.10 (т.1, а.с.93) господарським судом Харківської області зазначено, що вищевказана заява позивача про збільшення позовних вимог - по суті зміна підстав та предмету позову, тоді як  в розумінні ст.22 ГПК України одночасна зміна підстав і предмету позову не допускається, тому суд в частині зменшення суми 3% річних у розмірі 1795,08 грн. приймає до розгляду, в іншій частині не приймає заяву до розгляду. Даний висновок підтверджено судами апеляційної та касаційної інстанції, якими зазначене рішення залишено без змін.

Таким чином, як вбачається з рішення від 13.12.10, господарським судом було розглянуто позовні вимоги щодо обґрунтованості нарахування 3% річних у розмірі 1795,08 грн., а також 15077,71 грн. інфляційних. Тобто вимога про стягнення 15077,71 грн. в якості збитків (як про це зазначено в альтернативному формулюванні позовних вимог у заяві позивача від 09.12.10) у даній справі №61/300-10 не була предметом розгляду по суті в судовому засіданні, оскільки судом було відмовлено в її прийнятті до розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких інших вимог про стягнення збитків у даній справі №61/300-10 позивачем не заявлялося.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.88 ГПК України, на яку посилається позивач у заяві про винесення додаткового рішення та в апеляційній скарзі, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення.

Тобто, як вбачається зі змісту вищевказаної процесуальної норми, необхідними умовами прийняття додаткового рішення (саме прийняття, а не «винесення»- як невірно зазначено позивачем у заяві від 11.08.11, т.1, а.с.189, що свідчить про довільне та неточне використання заявником юридичної термінології) є, по-перше, розгляд відповідної позовної вимоги в судовому засіданні і, по-друге, не зазначення про результати її розгляду в тексті рішення.

Оскільки, як було зазначено вище, в даному випадку вказані умови відсутні (а саме –у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог відмовлено, про що зазначено в резолютивній частині рішення), то, на думку колегії суддів, процесуальних підстав для прийняття додаткового рішення в порядку ст.88 ГПК України у суду першої інстанції не було.

Суд апеляційної інстанції вважає, що розгляд одних позовних вимог та відмова у прийнятті до розгляду інших позовних вимог за своєю сутністю є діями суду, відображеними у відповідних процесуальних документах, оригінали яких містяться у даній справі №61/300-10, а не доказами у справі або фактами, що потребують (або не потребують) доведення.

Тому посилання апелянта на преюдиціальне значення постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.11 у справі №5023/2843/11 колегія суддів вважає юридично неспроможними.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії вищевказаної постанови (т.2, а.с.12), в її мотивувальній частині дійсно зазначено, що за позовною вимогою про стягнення з відповідача інфляційних втрат (збитків) у розмірі 15077,71 грн. суд першої інстанції у справі №61/300-10 відмовив позивачу в цій частині позову.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що  постанову від 18.07.11 прийнято в іншій справі (№5023/2843/11), а тому вона не може мати преюдиціального значення для вирішення питання про прийняття додаткового рішення у даній справі №61/300-10, адже, як вбачається зі змісту ст.88 ГПК України, вказане питання вирішується виключно з огляду на матеріали тієї справи, в якій прийнято рішення (а саме, враховуючи співвідношення позовних вимог, що розглядалися судом, та змісту прийнятого рішення).

Суд апеляційної інстанції також враховує, що самим позивачем у заяві від 11.08.11 про винесення додаткового рішення вказано, що в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.11 у справі №5023/2843/11 помилково зазначено про розгляд позовних вимог щодо стягнення збитків у справі №61/300-10.

Таким чином, самим заявником письмово підтверджено усвідомлення ним тієї обставини, що у справі №61/300-10 вимоги про стягнення збитків судом не розглядалися, а також, як вбачається з пояснень представника позивача в судовому засіданні 26.09.11, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.11 у справі №5023/2843/11 оскаржено ФОП ОСОБА_3 в касаційному порядку. Тобто, колегія суддів відзначає непослідовність позиції позивача, адже він в суді апеляційної інстанції посилається в якості преюдиції на судовий акт, про скасування якого просить суд касаційної інстанції.

Тому посилання апелянта на те, що позивачці чиняться прямі перешкоди на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає безпідставними. Натомість, як вбачається з матеріалів справи та наданих представником позивача пояснень, ФОП ОСОБА_3 безперешкодно використано права, надані ГПК України учасникам господарського процесу (зокрема, на подання заяви в порядку ст.88 ГПК України, на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень,  ухвал та постанов, тощо).

Крім того, колегія суддів враховує, що звернення позивача з позовом у справі №5023/2843/11 (де предметом спору є, зокрема, стягнення вищевказаної суми 15077,71 грн.)  є обставиною, що унеможливлює прийняття додаткового рішення у даній справі №61/300-10 в частині стягнення цієї ж суми.

Суперечність змісту постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.11 у справі №5023/2843/11 та оскаржуваної ухвали суду від 25.08.11 у даній справі №61/300-10 (на що посилався представник позивача в судовому засіданні 26.09.11) колегія суддів вважає обставинами, що спричинені діями самого позивача. Це, зокрема –невідповідність чинному законодавству альтернативного формулювання позовних вимог у заяві  від 09.12.10, зазначення різної правової природи  суми 15077,71 грн., що заявлялася до стягнення як інфляційні проценти, проценти за користування чужими грошовими коштами (т.1, а.с.4, 5), як інфляційні  втрати (збитки) (т.1, а.с.74) у даній справі №61/300-10, та як збитки у справі №5023/2843/11 (т.2, а.с.10), а також –звернення з вимогою про стягнення однієї і тієї ж суми в різних справах.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що викладені в апеляційній скарзі твердження заявника зроблені при довільному трактуванні норм чинного процесуального законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України  доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування чи зміни оскарженої ухвали суду.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції при винесенні вказаної ухвали всебічно та повно дослідив обставини справи та надав їм належну юридичну оцінку.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101,  пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106  Господарського процесуального кодексу України,

  ПОСТАНОВИЛА:

  Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області  від 25.08.11  у справі №61/300-10 залишити без змін.

  Головуючий суддя

 Суддя

  Суддя                                                                                         

  Повний текст постанови підписано 26.09.11.