13/125
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
15.09.11 р. Справа № 13/125
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Товаритсва з обмеженою відповідальністю “Луэст”, м. Донецьк
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Чумаківська”, м. Донецьк
про: стягнення основної заборгованості в розмірі 6236грн.00коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Дроган Ю.Є. – директор
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Товаритсво з обмеженою відповідальністю “Луэст”, м. Донецьк (далі – позивач) звернулася до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Чумаківська”, м. Донецьк (далі – відповідач) про стягнення основної заборгованості в розмірі 6236грн.00коп.
Ухвалою від 20.07.2011р. суд порушив провадження по справі, сторони зобов'язані надати документи та вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором № 26 від 01.09.2010р.
На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору № 26 від 01.09.2010р., додаткової угоди № 4 від 21.02.2011р. до договору, додаткової угоди № 5 від 29.03.2011р. до договору, видаткових накладних № 16 від 21.02.2011р., № 26 від 29.03.2011р., довіреностей № 150 від 21.02.2011р., № 233 від 29.03.2011р., податкові накладні до видаткових накладних, претензії № 60 від 16.05.2011р.,
Справа слуханням відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, востаннє на 15.09.2011р., але відповідач до жодного судового засідання не з'явився, витребуваних документів не надав. Клопотанням від 05.08.2011р. відповідач просив відкласти розгляд справи, призначений на 09.08.2011р., у зв'язку з відрядженням представника відповідача. Про поважність причин відсутності представника у судовому засіданні 15.09.2011р. суд не повідомлений.
Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АЕ № 744159 станом на 04.07.2011р., з якого вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Чумаківська”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 37133604, значиться за адресою: 83031, м. Донецьк, вул. Баранникова, будинок 27. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві в якості юридичної та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання ухвал суду відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про отримання ухвал суду.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.
Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:
01.09.2010р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 26, згідно з яким продавець зобов'язується поставити в власність покупця продукцію виробничо – технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, погоджені сторонами в специфікаціях або додаткових угодах, що є невід'ємними частинами до даного договору.
Відповідно п. 4.2 договору розрахунки за поставляємо продавцем продукцію по даному договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 10 банківських днів з моменту поставки відповідної партії продукції та передачі продавцем покупцю документів згідно вимогам п. 3.3 даного договору.
Згідно п. 7.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011р.
Додатковими угодами № 4 від 21.02.2011р. та № 5 від 29.03.2011р. до договору, сторони конкретизували предмет договору, визначивши його найменування, ціну за одиницю та загальну вартість, а саме позивач зобов'язувався поставити сітку поліефірну комірку 06*08мм шир. 2,07м ГОСТ 3826-82, в кількості 20кв.м., ціною за одиницю 132грн.00коп., загальною вартістю 3168грн.00коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку погодженого сторонами в додаткових угодах товару за видатковими накладними № 16 від 21.02.2011р., № 26 від 29.03.2011р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 6336грн. 00коп.
У позовній заяві позивач посилається на те, що станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, сума заборгованості, в розмірі 6236грн.00коп. не погашена, яка і заявлена до стягнення.
Претензією № 60 від 16.05.2011р. позивач просив відповідача протягом 7 днів з моменту отримання претензії виконати свої зобов'язання по оплаті отриманої продукції.
Однак, відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив жодних дій, спрямованих на добровільне погашення суми боргу.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 6236грн.00коп. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 26 від 01.09.2010р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору поставки.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Таким чином, згідно укладеного між сторонами договору № 26 від 01.09.2010р. у позивача виник обов'язок поставити товар, а у покупця прийняти та оплатити його.
Як зазначалось, позивач за видатковими накладними № 16 від 21.02.2011р., № 26 від 29.03.2011р. здійснив поставку товару.
Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав” , чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту, ціни товару.
У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи містяться довіреності № 150 від 21.02.2011р. та № 233 від 29.03.2011р., якими відповідач уповноважував відповідальних осіб на отримання товару від позивача.
На факт поставки товару за видатковими накладними саме на виконання умов договору № 26 від 01.09.2010р. вказує відповідність поставленого товару характеристикам товару, узгоджених сторонами додатковими угодами № 4 від 21.02.2011р. та № 5 від 29.03.2011р, що є невід'мною частиною договору № 26 від 01.09.2010р., про що посилання в самому договорі та додаткових угодах до нього; виданими довіреностями відповідач уповноважував працівників отримати від позивача товар саме за договором № 26 від 01.09.2010р.
Вищевказані накладні підписані з боку представників відповідача без будь-яких зауважень або заперечень. Тобто, відповідач внаслідок підписання цієї накладної повністю погодився з фактом та вартістю поставленого товару.
Статтею 688 ЦК України на покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару.
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.
Оскільки суду не надано будь-яких доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 26 від 01.09.2010р.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Сторони у п. 4.2 договору передбачили, що строки оплати товару протягом 10 банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару.
Враховуючи, що остання партія товару була поставлена відповідачу за видатковою накладною № 5 ще 29.03.2011р., то з урахуванням вимог п. 4.2 щодо строків оплати, станом на день звернення позивача з позовом до суду, строк оплати по всім накладним наступив та почалося прострочення виконання зобов'язання по оплаті спірного товару.
Суд зазначає, що загальна сума товару, поставленого за видатковими накладними № 16 від 21.02.2011р., № 26 від 29.03.2011р. становить 6336грн.00коп., однак, враховуючи що клопотання в порядку п.2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України від позивача не надходило, суд розглядає спір в межах заявлених вимог.
Доказів погашення боргу в сумі 6236грн.00коп. суду не представлені, у зв'язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 6236грн.00коп.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товаритсва з обмеженою відповідальністю “Луэст”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Чумаківська”, м. Донецьк про стягнення основної заборгованості в розмірі 6236грн.00коп. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Центральна збагачувальна фабрика „Чумаківська” (юридична адреса: 83031, м. Донецьк, вул. Бараннікова, будинок 27, код ЄДРПОУ 37133604) на користь Товаритсва з обмеженою відповідальністю “Луэст” (юридична адреса: 83050, м. Донецьк, пр. Мира, будинок 5а, квартира 40, код ЄДРПОУ 20325477) суму основного заборгованості у розмірі 6236грн.00коп., витрати на оплату державного мита в сумі 102грн.00коп., інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.
У судовому засіданні 15.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2011р.
Суддя Макарова Ю.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 15.09.2011 |
Оприлюднено | 03.11.2011 |
Номер документу | 18824710 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Макарова Ю.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні