Рішення

від 03.10.2011 по справі 11/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/96

03.10.11   

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів проспект Миру, 20                                                                                       тел. 77-44-62, 698-166

                                                           Іменем  України

РІШЕННЯ

”03” жовтня 2011 року                                                                                           справа № 11/94

Позивач:                      Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна

                                   юридична адреса: вул. Червонопрапорна, 26, м. Київ, 01001; поштова адреса: б-р Незалежності, 23, м. Бровари, Київська область, 07400

Відповідач:                      Мале приватне підприємство "Вітраж",

                                   пров. Старобілоуський, б. 2, м. Чернігів, 14021  

Предмет спору:           про стягнення заборгованості 7 817,97 грн.

                                                                                                          Суддя   Бобров Ю.М.      

Представники сторін:

представник позивача: не з'явився.   

представник відповідача: не з'явився.   

Товариством з обмеженою відповідальністю „Т.Б.М. - Україна” подано позов до Малого приватного підприємства „Вітраж” про стягнення заборгованості в сумі 7 817,97 грн.

Розгляд справи відкладався.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, представник позивача у позовній заяві посилається, зокрема, на те, що відповідачем, в порушення умов договору поставки № 34/10 від 21.01.2010 р., своєчасно та в повному обсязі не оплачений поставлений позивачем товар, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 5 181,82 грн. Представник позивача просить стягнути з відповідача 5 181,82 грн. основного боргу, 1 891,36 грн. пені, 201,61 грн. 3 % річних, 543,18 грн. інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав.

В судове засідання, призначене на 03.10.2011 р., сторони повноважних представників не направили. Про час і місце розгляду справи сторін було повідомлено належним чином. На день прийняття рішення заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

                  За таких обставин, суд вважає, що нез'явлення представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору за наявними у справі матеріалами і без участі представників сторін.

          Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.          

          Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ „Т.Б.М.-Україна” (Постачальник) та МПП „Вітраж” (Покупець) укладено договір поставки № 34/10   від 21.01.2010 р. (далі –Договір).

          Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язався здійснити виробничо-технічну комплектацію Покупця товарами, які входять у складську програму Постачальника (п. 1.1 Договору).

Постачальник зобов'язався поставляти Покупцеві товар відповідно до виставленого рахунку у встановлені даним Договором строки, а Покупець зобов'язався приймати і оплачувати поставлений товар. (п. 1.2. Договору).

Оплата рахунку Постачальника і/або отримання Покупцем товару є узгодженням сторонами асортименту, кількості і ціни товару, що підтверджується платіжним документом Покупця і/або товарною накладною (п. 1.3 Договору).

На виконання умов Договору, на підставі видаткових накладних, позивачем було поставлено відповідачеві на протязі 2010 р. фурнітуру для вікон та дверей.  

Згідно п. 1 Додатку № 2 від 21.01.2010 р. до Договору Постачальник надав Покупцю товарний кредит –відстрочку оплати за відвантажений товар на 14 календарних днів у сумі не більше 425 Євро, а Покупець зобов'язався вчасно робити оплату.

          Однак, в порушення умов Договору та Додатку до нього, відповідач свої зобов'язання не виконав, своєчасно та в повному обсязі оплату за отриманий товар згідно видаткових накладних № 1072-Київ від 25.02.2010 р., № 1344-Київ від 04.03.2010 р., № 1343-Київ від 04.03.2010 р. не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу претензію вих. № 125 від 19.05.2010 р. з вимогою сплати суми заборгованості. Після отримання претензії відповідачем було частково погашено суму заборгованості.  

          Згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаного обома сторонами та скріпленого печатками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.01.2010 р. по 06.04.2011 р. становить 5 181,82 грн.

          На день прийняття рішення по справі заборгованість відповідачем не сплачена.

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

          Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином  відповідно до закону, інших правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).            Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).   

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач доказів своєчасної оплати отриманого товару, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав.

          Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5 181,82 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повній сумі.

          Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами  4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 1 891,36 грн. пені за період з 12.03.2010 р. по 01.07.2011 р.

Відповідно до п. 8 Додатку до Договору у випадку порушення строку оплати товару, переданого з відстрочкою платежу, Покупець зобов'язаний сплатити пеню з розрахунку 0,1 % за кожен календарний день від суми заборгованості.

На оплату пені Постачальник виставляє рахунки (по факсимільному зв'язку), які підлягають оплаті Покупцем протягом 3-х банківських днів.  

Статтею 3 Закону України „Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки в Договорі встановлена пеня у розмірі 0,1 % від суми простроченого боргу за кожен день прострочення, що значно перевищує розмір пені, який розраховується виходячи з положень Закону України „Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, позивач невірно здійснив розрахунок суми пені без урахування зазначених норм чинного законодавства України.

Крім того, позивачем не підтверджена належними доказами заявлена до стягнення сума пені, а саме, не надано суду рахунків на оплату пені, які виставлялися відповідачу, згідно п. 8 Додатку до Договору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне в частині стягнення 1891,36 грн. пені відмовити.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення 201,61 грн. 3 % річних та 543,18 грн. інфляційних втрат за період з 12.03.2010 р. по 01.07.2011 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, відповідно до поданого позивачем розрахунку відповідачу правомірно нараховано та пред'явлено до стягнення  201,61 грн. 3 % річних.

Однак, позивачем невірно нараховано відповідачу 543,18 грн. інфляційних втрат, за розрахунком суду сума інфляційних втрат, яка повинна стягуватися з відповідача за період  з 12.03.2010 р. по 01.07.2011 р., становить 96,88 грн.

Тобто, в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, в частині стягнення 201,61 грн. 3 % річних та 96,88 грн. інфляційних втрат, в решті позовних вимог в цій частині суд вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд                     

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити частково.          

          2.  Стягнути з Малого приватного підприємства „Вітраж”  (вул. О.Молодчого, б. 44, к. 1, м. Чернігів, 14038, п/р 26003301830534 в Промінвестбанку, МФО 353455, код ЄДРПОУ 21394747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.Б.М.-Україна” (юридична адреса: вул. Червонопрапорна, 26, м. Київ, 03000; поштова адреса: б-р Незалежності, 23, м. Бровари, Київська область, 07400; п/р 26008697144012 в КРД „Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 322904, код ЄДРПОУ 31111213) 5 181,82 грн. основного боргу, 201,61 грн. 3 % річних, 96,88 грн. інфляційних втрат, всього 5 480,31 грн.; 102,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах.          

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті позову відмовити.          

         Суддя                                                                                                       Ю.М. Бобров