Рішення

від 10.06.2008 по справі 30/407

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА

01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

справа

№ 

За позовом  

Державного комунального підприємства кінотеатр „Лейпціг”

до                   Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про                 стягнення 437 296,38 грн.

Суддя  Ващенко Т.М.                                                              

В

засіданнях приймали участь:

Від позивача         Журавльова Н.В. -представник за

довіреністю № б/н від 25.09.07.

Від відповідача     ОСОБА_2 -представник за довіреністю №

б/н  від 21.10.07.;

                               ОСОБА_3

-представник за довіреністю № 11804 від 25.10.06.

Рішення

прийнято 10.06.08. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу

України, в зв'язку з оголошенням в судових засіданнях перервами з 21.02.04. по

22.04.08.. з 22.04.08. по 20.05.08., з 20.05.08. по 10.06.08.

Обставини справи:

На

розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного

комунального підприємства кінотеатр „Лейпціг” до Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості

за користування нежилим приміщенням в сумі 437 296,38 грн.

Позовні

вимоги мотивовано тим, що відповідач фактично користується спірним приміщенням

не сплачуючи при цьому орендної плати та за отримані комунальні послуги.

Ухвалою

Господарського суду міста Києва від 25.10.07. порушено провадження у справі №

30/407, розгляд справи було призначено на 15.11.07. о 15-00.

В

судовому засіданні 15.11.07. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України було оголошено перерву до 06.12.07. о 15-00.

06.12.07.

представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи №

30/407, в зв'язку з витребуванням з Головного управління культури і мистецтв

оригіналу наказу № 486-к від 05.11.07. або належним чином завіреної його копії.

В

судовому засіданні 06.12.07. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України було оголошено перерву до 22.01.08. о 10-00.

Ухвалою

Господарського суду міста Києва від 06.12.07. на підставі ст. 69 Господарського

процесуального кодексу України було продовжено строк вирішення спору у справі №

30/407.

Представник

відповідача в судове засідання  22.01.08.

не з'явився, але 22.01.08. через канцелярію Господарського суду міста Києва

відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи № 30/407, в зв'язку

з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні повноважного представника

відповідача.

Ухвалою

Господарського суду міста Києва від 22.01.08. розгляд справи     № 30/407 на підставі ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України було відкладено на 21.02.08. о 10-00.

В

судових засіданнях 21.02.08., 22.04.08. судом на підставі ч. 3 ст. 77

Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

В

судовому засіданні 20.05.08. представник позивача підтримав свої позовні вимоги

та просить суд  позов задовольнити

повністю.

Представник

відповідача в судовому засіданні 20.05.08. надав суду письмовий відзив на

позов, відповідно  до якого Державне

комунальне підприємство кінотеатр «Лейпциг»проти позову заперечує та просить

суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

Відповідач

вказує на те, що позивач при здійсненні розрахунку орендної плати за період часу

з 01.10.06. по 01.10.07. застосував Методику розрахунку, яка не була

передбачена Договором, та яку позивач не узгоджував з відповідачем у

відповідності до пункту 3.3. Договору.

Крім

того, відповідач зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача за

послуги водопостачання та водовідведення - 8672,40 грн., а також

опалення

- 9 619,24 грн., то дані вимоги позивача є безпідставними, оскільки пунктом

3.7. Договору передбачено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання

прибудинкової території не входить до складу орендної плати та сплачується

Орендарем (відповідачем) окремо на підставі договорів, укладених Орендарем з

організаціями, що надають такі послуги.

В

судовому засіданні 20.05.08. відповідачем надано суду доповнення до відзиву на

позовну заяву, відповідно до якого Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична

особа ОСОБА_1 зазначає, що застосування позивачем у своїх розрахунках Методики

розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке

передається в оренду, яка затверджена рішенням Київради від 28.09.06. №

34/91 є незаконним, оскільки п. 3.3 Договору визначено, що розрахунок

орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін Договору у разі

зміни Методики розрахунку орендної плати.

В

судовому засіданні 20.05.08. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського

процесуального кодексу України було оголошено перерву до 10.06.08. для

виготовлення повного тексту рішення по справі № 30/407.

Розглянувши

подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін,

Господарський суд міста Києва, - 

ВСТАНОВИВ:

30.09.03.

між Державним комунальним підприємством кінотеатр „Лейпціг” (Орендодавець)

та  Суб'єктом підприємницької діяльності

-фізичною особою ОСОБА_1 (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого

майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності

територіальної громади міста Києва № 300/16 (далі - Договір), відповідно до

умов якого (п. 1.1, п. 2.1) Орендодавець на підставі рішення Київради  від 25.09.03. № 49/923 передав, а Орендар

прийняв в оренду нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ,

проспект 50-річчя Жовтня, 8 для розміщення офісу, складу та кафе-бару,

загальною площею 271,5 кв. м.

Відповідно

до п. 9.1 Договору, сторонами було погоджено строк дії даного Договору з

30.09.03. по 30.09.06.

Частиною

1. ст. 759 Цивільного  кодексу України

встановлено, що за договором оренди наймодавець передає наймачеві майно у

користування за плату на певний строк.

Згідно

ч. 1 ст. 283 ч. Господарського кодексу України встановлено, що за договором

оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату

на певний строк у користування майно.

За

таких обставин, у відповідності до п. 9.1 Договору, його дію було припинено

30.09.06., в зв'язку з закінченням строку на який Договір було укладено.

Позивач

вказує на те, що відповідач продовжує користуватись приміщенням кінотеатру

після спливу строку дії Договору, здійснювати господарську діяльність та

споживати комунальні послуги, а тому на день звернення Державного комунального

підприємства кінотеатр „Лейпціг” до суду у відповідача виникла заборгованість

за фактичне використання нежилим приміщенням та оплаті комунальних послуг з

урахуванням неустойки за період з 01.10.06. по 01.10.07., яка становить 437

296, 38 грн.

Оцінюючи

подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на

всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин

справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому

задоволенню з наступних підстав.

Згідно

ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є

будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному

законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина

1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає,

що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно

до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк,

встановлений договором.

Пунктом

9.1. Договору, сторонами встановлений термін дії договору з 30.09.03. до

30.09.06.

Згідно

п. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального мана»договір

оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено;

приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства

орендаря; загибелі об'єкта оренди.

Статтею

27 Закону України «Про оренду державного та комунального мана»передбачено, що у

разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його

продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві

об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У

відповідності до п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення

договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані,

в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який

було обумовлено в договорі. 

У

відповідності до матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було

надіслано лист № 93 від 20.09.06., відповідно до якого Державне комунальне

підприємство кінотеатр „Лейпціг” повідомило Суб'єкта підприємницької діяльності

- фізичну особу ОСОБА_1 про те, що строк дії Договору закінчується  30.09.06. та просило відповідача звільнити

нежиле приміщення.

Відповідно

до п. 9.3 Договору, сторонами було погоджено, що після закінчення строку дії

цього Договору, його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Але,

як вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору оренди нерухомого майна

(нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної

громади міста Києва № 300/16 від 30.09.03. закінчився 30.09.06.,  а відповідних розпорядчих документів

відповідачу надано не було, нового договору оренди на спірне приміщення

укладено також не було.

У

відповідності до матеріалів справи, а саме з листа відповідача № 2/302 від

21.09.06. вбачається, що Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа

ОСОБА_1 повідомила позивача про те, що звільняти спірне нежиле приміщення вона

відмовляється.

Як

вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від

27.12.06. у справі № 17/481 Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу

ОСОБА_1 було виселено з орендованого нежитлового приміщення, загальною площею

271,50 кв. м., що розташоване за адресою м. Київ, пр-т 50-річчя Жовтня, 8

одержаного за Договором оренди       №

300/16 від 30.09.03., та зобов'язано відповідача передати зазначене приміщення

по акту прийому-передачі Державному комунальному підприємству кінотеатр

“Лейпциг”.

Постановою

Київського апеляційного господарського суду від 10.04.08. у справі № 17/481

рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.06. у справі № 17/481 було

залишено без змін.

Постановою

Вищого господарського суду України від 11.07.07. у справі № 17/481 постанову

Київського апеляційного господарського суду від 10.04.08. у справі № 17/481 залишено

без змін.

Зазначеним

вище рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.06. у справі № 17/481

було встановлено, що Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1

безпідставно займає спірне нежитлове приміщення, чим заважає позивачу здійснювати

господарську діяльність в зазначеному приміщенні.

Відповідно

до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти,

встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує

господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при

вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки,

на момент розгляду даної справи вступило в законну силу та діє рішення

Господарського суду міста Києва від 27.12.06. у справі № 17/481, то встановлені

ним факти мають обов'язкову силу для даної справи.

Таким

чином, судом встановлено, що після закінчення строку дії Договору оренди

відповідач продовжував фактичне користування ним.

Крім

того, як зазначає позивач, та не спростовує відповідач, на даний час Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 продовжує безпідставно

користуватись нежилим приміщенням загальною площею 271,5 кв. м, яке знаходиться

за адресою: м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня, 8.

Відповідно

до п. 3.5 Договору встановлено, що орендна плата сплачується відповідачем,

починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати

орендної плати є дата  підписання

сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

Враховуючи

той факт, що відповідачем не було передано Державному комунальному підприємству

кінотеатр „Лейпціг” за актом приймання-передачі спірне нежиле приміщення,

позивач звернувся до суду щодо стягнення з відповідача орендної плати за

фактичне користування нежилим приміщенням, що знаходиться за адресою: м. Київ,

проспект 50-річчя Жовтня, 8, загальною площею 271,5 кв. м.

Як

вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено розрахунок заборгованості

відповідача за фактичне користування нежитловим приміщенням загальною площею

271,5 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня, 8,

у відповідності до Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної

громади міста Києва, яке передається в оренду, яка затверджена рішення Київради

від 28.09.06. № 34/91.

У відповідності

до п. 3.1 Договору сторонами було погоджено, що за користування об'єктом оренди

Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на

підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної

плати, затвердженої рішенням Київради від 05.07.01. № 366/1342, зі змінами

та доповненнями, внесеними рішеннями Київради від 29.05.03. № 438/598, та

рішенням Київради від 25.09.03. № 49/923, місячний розмір якої згідно з

розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору, на дату

підписання Договору становить 5 727,77 грн.

Посилання

відповідача на те, що позивачем в порушення умов Договору було здійснено

розрахунок орендної плати за фактичне користування приміщенням не за Методикою

розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої

рішенням Київради від 05.07.01.      №

366/1342, зі змінами та доповненнями, внесеними рішеннями Київради від

29.05.03. № 438/598, та рішенням Київради від 25.09.03. № 49/923, яка

передбачена умовами Договору, а за Методикою розрахунку орендної плати за майно

територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, яка затверджена

рішенням Київради від 28.09.06. № 34/91 не приймаються судом до уваги з

огляду на наступне.

Відповідно

до п. 9.3 Договору, сторонами було погоджено, що після закінчення строку дії

цього Договору, його дія може бути продовжена на підставі рішення

Київради.  

Як

вбачається з матеріалів справи, дія Договору оренди спірного майна  припинилась 30.09.06., а Київрадою не приймалось

відповідного рішення щодо продовження строку дії Договору № 300/16 від

30.09.03. або укладення з відповідачем нового договору оренди спірного майна,

але як зазначає позивач та не спростовує відповідач, Суб'єкт

підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 продовжує фактичне

користування приміщенням, не сплачуючи при цьому орендної плати.

За

таких обставин, судом встановлено, що на момент фактичного користування спірним

приміщенням між сторонами не існувало договірних правовідносин, оскільки, як вже

зазначалось вище, строк дії Договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель,

споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва №

300/16 від 30.09.03. закінчився 30.09.06., 

а відповідного рішення Київради щодо продовження дії Договору прийнято

не було.

Таким

чином, починаючи з 01.10.06. між сторонами не існувало договірних відносин, в

зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно

нараховано відповідачу орендну плату за фактичне користування спірним майном в

сумі 210 677,99 грн. саме по Методиці розрахунку орендної плати за майно

територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, яка затверджена

рішенням Київради від 28.09.06. № 34/91, та яка діяла на момент

користування Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 цим

спірним майном.

Як

визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових

актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно

до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських

договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з

урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як

визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна

вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання,

враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського

інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських

санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно

до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень.

Відповідачем

не було надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених Державним

комунальним підприємством кінотеатр „Лейпціг” у позовній заяві.

Таким

чином, суд встановив, що відповідач в порушення покладеного на нього законом

обов'язку  по сплаті орендної плати за

фактичне користування приміщенням не виконав, а тому позовні вимоги Державного

комунального підприємства кінотеатр „Лейпціг” в частині стягнення з

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 основного боргу в

сумі 210 677,99 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають

задоволенню.

Крім того,

позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь  заборгованість в сумі 8 672,40 грн. -за

водопостачання та водовідведення, та 9 619,24 грн. -за опалення приміщення, в

зв'язку з чим суд встановив наступне.

Відповідно

до п. 3.8 Договору сторонами було погоджено, що вартість комунальних послуг,

витрат на утримання при будинкової території, вартість послуг по технічному

обслуговуванню інженерного обладнання  та

внутрішньо будинкових мереж не входить до складу орендної плати та сплачується

Орендарем (відповідачем) окремо на підставі договорів, укладених Орендарем з

організаціями, що надають такі послуги.

Відповідно

до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та

заперечень.

Обов'язок

доведення покладається законом на позивача.

Надані

суду докази свідчать про те, що позивачем не доведено суду обставин, які є  підставою позовних вимог, та  не підтверджено такі обставини належними

доказами, та не додано їх до матеріалів справи.

Відповідно

до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та

організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх

порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно

до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються

до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом

інтересів.

Отже,

необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав

та охоронюваних законом інтересів особи -позивача у справі.

Аналогічна

позиція викладена у Роз'ясненні Вищого господарського суду України № 02-5/111

від 12.03.99., згідно якого крім контрагентів за договором, прокурора,

державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство,

установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця

угода.

Позивачем

належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1законних та охоронюваних

інтересів Державного комунального підприємства кінотеатр „Лейпціг” щодо

несплати відповідачем комунальних послуг, оскільки умовами Договору оренди, а

саме, п. 3.8 було передбачено, що відповідач сплачує комунальні послуги окремо

на підставі договорів, укладених Орендарем з організаціями, що надають такі

послуги, а не позивачу.

За

таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для

задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь

позивача 8 672,40 грн. -за водопостачання та водовідведення, та 9 619,24 грн. -

за опалення приміщення.

Щодо

стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у сумі 208 326,75 грн.,

суд зазначає наступне.

Відповідно

до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку

щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати

неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи

зазначене вище, суд зазначає, що предметом даної справи є стягнення

заборгованості з відповідача за час фактичного користування нежилим приміщенням

після закінчення строку дії Договору оренди, в зв'язку з чим  стягнення неустойки за невиконання обов'язку

щодо повернення нежилого приміщення загальною площею 271,5 кв. м, яке

знаходиться за адресою: м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня, 8, не  відноситься до даного предмету розгляду

справи.

Таким

чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність

правових підстав для задоволення позовних вимог Державного комунального

підприємства кінотеатр „Лейпціг” щодо стягнення з відповідача на користь

позивача 208 326,75 грн. неустойки.

Крім

того, слід зазначити, що посилання відповідача на те, що ним були здійснені

ремонтні роботи в нежилому приміщенні загальною площею 271,50 кв. м., що

розташоване за адресою м. Київ, пр-т 50-річчя Жовтня, 8 на суму 310 452,00 грн.

не приймаються судом до уваги, оскільки зазначені витрати не відносяться  до предмету даного розгляду справи.

Відповідно

до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті

державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

На

підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 77, 82 -85

Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Державного

комунального підприємства кінотеатр „Лейпціг” задовольнити частково.

2.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на

користь Державного комунального підприємства кінотеатр „Лейпціг” (03148, м.

Київ, проспект 50-річчя Жовтня, 8, код ЄДРПОУ 24937697) 210 677 (двісті десять

тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 99 коп. -заборгованості за фактичне

користування приміщенням, 2 106 (дві тисячі сто шість) грн. 77 коп. - державного

мита, 56 (п'ятдесят шість) грн. 84 коп. - витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову -відмовити.

4.          Рішення вступає в законну силу після

десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст.

84 ГПК України.

Суддя                                                                                                 

Т.М. Ващенко