Постанова

від 21.07.2008 по справі 30/407

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.07.2008                                                                                          

№ 30/407

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Калатай  Н.Ф.

 суддів:            Капацин  Н.В.

          Пашкіної С.А.

 при секретарі:           Черній  О.В.

 За участю представників:

 від позивача - Журавльова Н. В. - представник

за довіреністю №9 від 21.01.2008 р.

 від відповідача -ОСОБА_2- представник за

довіреністю від 03.01.2008 р.,

                            ОСОБА_3 - представник за

довіреністю від 25.10.2006 р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного комунального підприємства кінотеатр

"Лейпціг"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

10.06.2008

 у справі № 30/407 (Ващенко Т.М.)

 за позовом                               Державного

комунального підприємства кінотеатр "Лейпціг"

 до                                                   Суб"єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

 про                                                 

стягнення 437296,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позов заявлено про стягнення орендної плати в

сумі 210677,99 грн. за користування нежилим приміщенням загальною площею 271,50

кв. м., яке знаходиться за адресою м. Київ, пр-кт 50-річчя Жовтня, 8, плати за

водопостачання та водовідведення в сумі 8672,40 грн., плати за опалення в сумі

9619,24 грн. та неустойки в сумі 208326,75 грн.

Рішенням господарського суду міста

Києва від 10.06.2008 р. у справі № 30/407 позовні вимоги Державного

комунального підприємства кінотеатр «Лейпціг» задоволено частково, до стягнення

з відповідача на користь позивача присуджено 210677,99 грн. заборгованості за

фактичне користування приміщенням, 2106,77 грн. державного мита та 56,84 грн.

витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, в решті позову

відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду

першої інстанції, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа

ОСОБА_1звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний

господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від

10.06.2008 р. у справі № 30/407 і прийняти нове, яким відмовити позивачеві у

задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору, посилаючись

на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не було в повному обсязі

з'ясовано всі обставини справи, зокрема, стягнуто орендну плату за умовами

договору оренди після його припинення, при визначенні розміру орендної плати,

що підлягає стягненню, застосовано методику, яка умовами договору оренди не

передбачена і сторонами не узгоджувалася, не надано оцінки поданій відповідачем

під час розгляду справи заяви про зарахування зустрічних вимог.

Ухвалою від 07.07.2008 р. колегією

суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя -

Капацин Н.В., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1прийнято до розгляду та

порушене апеляційне провадження.

Не погоджуючись з рішенням суду

першої інстанції, Державне комунальне підприємство кінотеатр «Лейпціг»

звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний

господарський суд скасувати частково рішення господарського суду міста Києва

від 10.06.2008 р. у справі № 30/407 і прийняти нове, яким позовні вимоги

задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції при

розгляді справи не було в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи,

зокрема, що відповідачем не надано належних доказів сплати комунальних послуг,

а також укладення договорів з організаціями, що надають такі послуги.

Крім того, на думку заявника, судом

неправомірно відмовлено в задоволенні його вимог про стягнення неустойки з тих

підстав, що предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості з

відповідача за час фактичного користування нежилим приміщенням після закінчення

строку дії Договору оренди і стягнення неустойки за невиконання обов'язку щодо

повернення цього приміщення не відноситься до даного предмету розгляду справи,

оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути

об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими

доказами.

Ухвалою від 07.07.2008 р. колегією

суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя -

Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А. апеляційну скаргу Державного

комунального підприємства кінотеатр «Лейпціг»прийнято до розгляду та порушене

апеляційне провадження.

В судовому засіданні представник відповідача

підтримав апеляційну скаргу відповідача і просив рішення господарського суду

міста Києва від 10.06.2008 р. скасувати та прийняти нове, яким відмовити

позивачеві у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю предмету спору. Проти

задоволення апеляційної скарги позивача заперечив.

В судовому засіданні представник

позивача підтримав апеляційну скаргу позивача і просив рішення господарського

суду міста Києва від 10.06.2008 р. частково скасувати і прийняти нове, яким

позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Проти задоволення апеляційної

скарги відповідача заперечив.

Дослідивши доводи апеляційної

скарги, наявні у матеріалах справи документальні докази, заслухавши пояснення

представників позивача та відповідача 1, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського

процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість

рішення господарського суду у повному обсязі користуючись правами, наданими

суду першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.

30.09.2003 р. позивач та відповідач

уклали договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень)

комунальної власності територіальної громади міста Києва № 300/16 (далі

Договір), відповідно до умов якого позивач, на підставі рішення Київради від 25

вересня 2003 року № 49/923 передає, а позивач приймає в оренду нежиле

приміщення за адресою: м. Київ, 03146, проспект 50-річчя Жовтня, 8 для

розміщення офісу, складу та кафе-бару з реалізацією горілчаних виробів.

Відповідно до п. 9.1 Договору

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє (три роки) з

30.09.2003 р. до 30.09.2006 р.

Відповідач по закінченні строку дії

Договору орендовані приміщення не звільнив, внаслідок чого позивач звернувся до

суду з вимогами про виселення.

Рішенням господарського суду міста

Києва від 27.12.2006 р. у справі № 17/481 за позовом Державного комунального

підприємства кінотеатр «Лейпціг» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від

10.04.2007 р. та постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2007

р., позовні вимоги задоволені повністю, відповідача з орендованих приміщень

виселено.

23.10.2007 р. позивач звернувся до

суду з вимогами стягнути з відповідача за період після закінчення строку дії

Договору і до його звернення до суду, з жовтня 2006 року по вересень 2007 року,

плату за користування приміщеннями - об'єктом оренди за Договором в сумі

210677,99 грн. за користування спірними приміщеннями, плати за водопостачання

та водовідведення в сумі 8672,40 грн., за опалення в сумі 9619,24 грн. та

неустойку в сумі 208326,75 грн.

Відповідач перебування його в цей

період у зазначених приміщеннях не заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 672

Цивільного кодексу України (ЦК України) за користування майном з наймача

справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.5 Договору сторони

домовились, що орендна плата сплачується відповідачем, починаючи з дати

підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата

підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди

Орендодавцеві.

Як свідчать матеріали справи, за

Актом № 01 прийму-передачі від 30.09.2003 р. спірні приміщення були прийняті

відповідачем в орендне користування від позивача, але на дату звернення

останнього до суду з цим позовом обов'язок щодо повернення приміщень з

орендного користування відповідачем не виконаний, відповідний акт

приймання-передачі сторонами не складений.

З огляду на зазначене, позивач

безпідставно вимагає, з посиланням на ст. 785 ЦК України, стягнення з

відповідача неустойки у розмірі подвійної плати, яку наймодавець має право

вимагати від наймача за користування річчю за час прострочення у випадку, якщо

він не виконує обов'язку щодо повернення речі, що становить 208326,75 грн.,

оскільки взаємовідносини сторін за їх домовленістю щодо оплати за фактичне

користування спірними приміщеннями до дати підписання сторонами акту

приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди мають регулюватися умовами п.

3.5 Договору.

За таких обставин, колегія суддів

вважає рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача

про стягнення з відповідача на його користь неустойки в сумі 208326,75 грн.

законним та таким, що ґрунтується на дійсних обставинах справи, правових

підстав для його скасування в цій частині не вбачається.

Отже, позивач має право вимагати

стягнення з відповідача за час фактичного користування спірними приміщеннями

плати в розмірі, що передбачений умовами укладеного сторонами Договору.

Згідно п. 3.1 Договору за

користування об'єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату,

розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та

порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Київради від

05.07.2001 р. № 366/1342, зі змінами та доповненнями, внесеними рішеннями

Київради від 29.05.2003 р. № 438/598, та рішенням Київради від 25.09.2003 р. №

49/923, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є

невід'ємною частиною цього Договору, на дату підписання Договору становить 5

727,77 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору

розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням

індексу інфляції за поточний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи,

позивачем здійснено розрахунок заборгованості відповідача за фактичне

користування спірними приміщеннями у відповідності до Методики розрахунку

орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в

оренду, яка затверджена рішення Київради від 28.09.2006 р. № 34/91.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України

„Про оренду державного та комунального майна” розмір орендної плати може бути

змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно

змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених

законодавчими актами України.

Пунктом 3.3 Договору сторони

узгодили, що розмір орендної плати може бути змінений на вимогу однієї із

сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати та порядку використання

орендної плати, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством

України.

Проте, згідно п. 9.2 Договору усі

зміни та доповнення до цього Договору оформлюються у письмовій формі і

вступають у силу з моменту підписання їх Сторонами.

Матеріали справи не містять доказів

внесення сторонами змін до Договору в частині розміру та порядку нарахування

орендної плати за користування об'єктом оренди.

Позивач, вимагаючи стягнути з

відповідача на свою користь плату за користування спірним майном на підставі

Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва,

яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 р. №

34/91, на будь-які норми закону на підтвердження правомірності таких вимог не

посилається.

Відповідач, заперечуючи проти

застосування зазначеної Методики до взаємовідносин сторін, додав до матеріалів

справи виконаний з урахуванням щомісячних індексів інфляції на підставі

передбаченої Договором Методики розрахунку орендної плати та порядку

використання орендної плати, затвердженої рішенням Київради від 05.07.2001 р. №

366/1342 зі змінами та доповненнями, розрахунок плати за час фактичного

користування приміщенням за період з жовтня 2006 року по вересень 2007 року,

згідно якому відповідач має сплатити позивачеві 134615,68 грн.

Суд першої інстанції, на думку

колегії суддів, дійшов помилкового висновку задовольняючи вимоги позивача про

стягнення з відповідача плати за користування спірними приміщеннями виходячи з

Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва,

яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 р. №

34/91.

За обставин, що склалися, колегія

суддів вважає правомірним нарахування плати за фактичне користування спірним

майном виходячи з розрахунку, наданого відповідачем (а.с. 145 т. 1, а.с. 14 т.

2), в сумі 134615,68 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з

відповідача плати за водопостачання та водовідведення в сумі 8672,40 грн. та

плати за опалення в сумі 9619,24 грн. слід зазначити наступне.

Пунктом 3.8 Договору встановлено,

що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території,

вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та

внутрішньобудинкових мереж не входить до складу орендної плати та сплачується

відповідачем окремо на підставі договорів, укладених відповідачем з

організаціями, що надають такі послуги.

Відповідно до ст. 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов'язок доведення покладається

законом на позивача.

Позивачем не надано а ні доказів

того, що за водопостачання, водовідведення та опалення у спірному приміщенні

сплачував саме позивач, а ні доказів того, що вказана оплата проводилась саме в

сумі, визначеній позивачем в позовній заяві.

За таких обставин, суд першої

інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних

вимог позивача про стягнення з відповідача плати за водопостачання та водовідведення

в сумі 8672,40 грн. та плати за опалення в сумі 9619,24 грн.

Отже, колегія суддів дійшла

висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 134615,68

грн. орендної плати за час фактичного користування спірними приміщеннями з жовтня

2006 року по вересень 2007 року, витрати по сплаті державного мита в сумі

1346,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

в сумі 36,32 грн., а всього 135998,16 грн.

В той же час, як слідує з доданої

до матеріалів справи заяви про зарахування зустрічних вимог № 18 від 21.04.2008

р., відповідач звернувся до позивача з пропозицією про зарахування в рахунок

плати за фактичне користування приміщеннями своїх зустрічних майнових вимог до

позивача за виконані в них будівельно-оздоблювальні роботи на суму 310000 грн.

(а.с. 15 т. 2), посилаючись на проведення цих робіт за згодою позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 778 ЦК

України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за

згодою наймодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 778 ЦК

України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на

відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в

рахунок плати за користування річчю.

За умовами п. 7.3 Договору за

наявності письмової згоди позивача відповідач може провадити переобладнання

перепланування, ремонт об'єкта оренди, вести будівельні роботи на прибудинковій

території. Дозвіл на виконання таких робіт оформлюється листом позивача, в

якому зазначається про надання дозволу, погодження проекту (якщо його

наявність, передбачена законодавством України), кошторису витрат та термін на

виконання робіт.

Як слідує з матеріалів справи,

відповідач за письмовою згодою позивача (лист № 33-А від 30.05.2003 р. (а.с.

102 т. 1) здійснив поліпшення спірних приміщень на загальну суму 310540,80 грн.

Факт виконання робіт у спірному

приміщенні на зазначену суму підтверджується доданими до матеріалів справи

копіями договору підряду на виконання ремонтних робіт № 25 від 04.06.2003 р.,

укладеного між відповідачем та ТОВ „СЕВА”, акту приймання виконаних підрядних

робіт № 1 за серпень 2003 року від 21.08.2003 року, кошторисного розрахунку до

вказаного договору.

Відповідно до п. 7.4 Договору

будівельні роботи на об'єкті оренди виконуються тільки на підставі проектно-кошторисної

документації, розробленої та затвердженої в установленому чинними нормативними

актами порядку та при наявності дозволу на ведення будівельних робіт,

отриманого в установленому порядку.

Договір підряду на виконання

ремонтних робіт № 25 від 04.06.2003 р., укладений між відповідачем та ТОВ

„СЕВА”, акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 за серпень 2003 року від

21.08.2003 р. та кошториси до вказаного договору погоджені директором позивача

і скріплені печаткою останнього.

За виконані згідно договору підряду

№ 25 ремонтні роботи відповідач сплатив ТОВ „Сева” 310000,00 грн., що

підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими

копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Отже, відповідно до положень

законодавства та умов Договору відповідач має право на зарахування вартості

виконаних ним в спірних приміщеннях поліпшень на суму 310000,00 грн. в рахунок

плати за фактичне користування цими приміщеннями.

Відповідно до ст. 601 ЦК України

зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк

виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або

визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може

здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Враховуючи доведеність майнових

вимог сторін одна до одної, наявність звернення відповідача до позивача із

заявою про зарахування зустрічних вимог, виходячи з норм чинного законодавства

та умов Договору, зобов'язання відповідача по сплаті позивачу 134615,68 грн.

орендної плати за час фактичного користування приміщенням за період з жовтня

2006 року по вересень 2007 року, 1346,16 грн. витрат по сплаті державного мита

та 36,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а

всього 135998,16 грн., припинилося зарахуванням.

Суд першої інстанції неправомірно

не прийняв до уваги зазначені обставини і ухвалив невірне рішення.

Згідно роз'яснень Пленуму

Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про

судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно

відображені  обставини і правові наслідки

є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд,

встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши

обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що

підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського

процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення

місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що

мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають

значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених

у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне

застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія

суддів дійшла висновку, що оспорене рішення ухвалене судом першої інстанції за

неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки,

викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна

скарга Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1підлягає

частковому задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2008

р. у справі № 30/407 підлягає зміні, в позові відмовляється повністю.

Апеляційна скарга Державного

комунального підприємства кінотеатр «Лейпціг» задоволенню не підлягає. Судові

витрати позивача за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи, що на дату звернення

сторін до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на рішення

господарського суду міста Києва від 10.06.2008 р. у справі № 30/407, пропозиція

відповідача позивачу про зарахування зустрічних майнових вимог вже мала місце,

колегія суддів вважає справедливим покладення на позивача витрат відповідача за

подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК

України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

           1. Апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1на рішення господарського

суду міста Києва від 10.06.2008 р. у справі № 30/407 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду

міста Києва від 10.06.2008 р. у справі № 30/407 змінити.

3. Викласти резолютивну частину

рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2008 р. у справі № 30/407 в

редакції:

„У позові відмовити повністю.”

          4. Апеляційну скаргу Державного

комунального підприємства кінотеатр «Лейпціг» на рішення господарського суду

міста Києва від 10.06.2008 року у справі № 30/407 залишити без задоволення.

5. Стягнути з Державного

комунального підприємства кінотеатр „Лейпціг” (03148, м. Київ, проспект

50-річчя Жовтня, 8, ідентифікаційний код № 24937697, рахунок 26003006008 КРД

Райффайзенбанк „Аваль”, МФО 322904 або з будь-якого рахунку, виявленого

державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 1053

(одну тисячу п'ятдесят три) 39 грн. витрат за подачу апеляційної скарги

6. Видачу наказу на виконання даної

постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Повернути до господарського суду

міста Києва справу № 30/407.

 Головуючий суддя                                                                      Калатай  Н.Ф.

 Судді                                                                                         

Капацин  Н.В.

                                                                                          Пашкіна

С.А.

 28.07.08 (відправлено)