Рішення

від 04.10.2011 по справі 4/318

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/318

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.10.11 р.                                                                                 Справа № 4/318                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної  заяви:

за позовом -          Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецторг трак” м. Черкаси

до відповідача -    Товариства з обмеженою відповідальністю „Тас-трейдинг” м. Донецьк

про стягнення 3174,79грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних, пені, штрафу

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 7296,23грн., з яких: 4171,44грн. – заборгованість за отриману, але не сплачену продукцію, 318,78грн. – інфляційні, які нараховані за період з жовтня 2010р. по червень 2011р., 166,77грн. – 3%річних, 603,52грн. – пеня за прострочення оплати товару, яка нарахована  відповідно до п. 10.4 договору, 2085,72грн. – штраф в розмірі 50% від суми заборгованості за прострочення оплати понад місяць, нарахований відповідно до п. 10.7 договору.

До початку розгляду справи, позивач надіслав клопотання про зміну заявленої до стягнення суми, у зв'язку з погашенням відповідачем боргу, позивач відмовляється від стягнення 4171,44грн, в решті заявлених вимог просить суд розглянути спір.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір довгострокового постачання №До-86 від 02.02.2010р., видаткові накладні №Т-004120 від 28.07.2010р. на суму 397,55грн., №Т-004115 від 28.07.2010р. на суму 593,00грн., №Т-004218 від 31.07.2010р. на суму 1436,69грн., №Т-004234 від 31.07.2010р. на суму 105,11грн., №Т-004232 від 31.07.2010р. на суму 352,51грн., №Т-005440 від 13.09.2010р. на суму 1286,58грн. та довіреності №25 від 01.07.2010р., №65 від 13.09.2010р., по яких переданий товар.

          Справа розглядається за достатністю матеріалів для вирішення спору по суті за відсутністю представників сторін, які не скористалися своїм законним правом на участь в судовому процесі, про час і місце якого були належним чином повідомлені, про що свідчать повернуті повідомлення про вручення ухвал господарського суду з підписами уповноважених осіб, які їх отримали відповідно до ст..75 ГПК України.  

При дослідженні матеріалів справи, господарським судом

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача річних процентів, інфляційних витрат, пені та штрафу, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №До-86 від 02.02.2010р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором №До-86 від 02.02.2010р. постачальник (позивач) поставляє покупцю (відповідач) товар за його замовленням окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець – приймає товар та оплачує його (п. 1.1 договору).

2

В п. 5 договору „Умови оплати” сторонами передбачено, що покупець повинен провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлені сторонами термін. При проведенні постачання за умовою 100% попередньої оплати згідно рахунка постачальника, товар передається після обов'язкового надходження  (отримання) суми перерахованої передплати на банківський рахунок постачальника до моменту відпуску товару по видатковій накладній. При проведенні поставки з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній, після отримання зазначеної партії покупцем від постачальника (дати підписання покупцем накладної постачальника). При проведенні поставки з оплатою „за фактом отримання товару” (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, але строк розрахунків в накладній не зазначений) – покупець повинен сплатити суму ціни товару протягом 2 банківських днів з моменту прийняття зазначеної партії товару.

Таким чином, сторонами узгоджений альтернативний порядок оплати товару.

Згідно п. 2.1 договору він діє до 31 грудня поточного року включно. У разі відсутності до дати закінчення строку дії договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якого із сторін про розірвання договору, термін дії цього договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно (п. 2.2 договору).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що видатковим накладним №Т-004120 від 28.07.2010р. на суму 397,55грн., №Т-004115 від 28.07.2010р. на суму 593,00грн., №Т-004218 від 31.07.2010р. на суму 1436,69грн., №Т-004234 від 31.07.2010р. на суму 105,11грн., №Т-004232 від 31.07.2010р. на суму 352,51грн., №Т-005440 від 13.09.2010р. на суму 1286,58грн. позивач передав, а повноважні особи відповідача на підставі довіреностей №25 від 01.07.2010р., №65 від 13.09.2010р. отримали  товар на загальну суму 4171,44грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у п.5 договорі, тобто у зазначений в накладних строк, що спілкується з викладеними у статтях 526,530 ЦК вимогами.

Позивачем в кожній видатковій накладній зазначений кінцевий термін оплати товару, а саме: у видатковій накладній №Т-004120 від 28.07.2010р. на суму 397,55грн. – до 09.08.2010р., №Т-004115 від 28.07.2010р. на суму 593,00грн. – до 09.08.2010р., №Т-004218 від 31.07.2010р. на суму 1436,69грн. – до 11.08.2010р., №Т-004234 від 31.07.2010р. на суму 105,11грн. – до 04.08.2010р., №Т-004232 від 31.07.2010р. на суму 352,51грн. – до 04.08.2010р., №Т-005440 від 13.09.2010р. на суму 1286,58грн. – до 20.09.2010р.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем отриманий товар не сплачений, таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складала 4171,44грн. Оскільки позивач відмовився від позову в частині стягнення боргу, господарський суд припиняє провадження в цій частині відповідно до п.4ст.80 ГПК України.

Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків оплату відповідачем товару, позивач просить стягнути 318,78грн. інфляційних, які нараховані за період з жовтня 2010р. по червень 2011р. та 166,77грн. 3%річних.

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

3

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар не сплачений, тому  позивачем нарахована сума річних відсотків та інфляційні.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування річних та інфляційних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в накладних, наданий арифметично обґрунтований розрахунок інфляційних та річних, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення  318,78грн. інфляційних, які нараховані за період з жовтня 2010р. по червень 2011р. та 166,77грн. 3%річних в повному обсязі

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 603,52грн. пені за прострочення оплати товару, яка нарахована  відповідно до п. 10.4 договору, 2085,72грн. штрафу в розмірі 50% від суми заборгованості за прострочення оплати понад місяць, нарахований відповідно до п. 10.7 договору..

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

4

У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. п. 10.4, 10.7 договору.

В п. 10.4 сторонами зазначено, що пеня нараховується без обмеження строків її нарахування відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів – підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання,  а також фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями  1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов'язання (накладні); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання; в) розмір пені (п. 10.4 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 603,52грн. пені в повному обсязі.

В пункті 10.7 договору сторонами самостійно узгоджено, що за порушення строків оплати понад один місяць, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 50% від суми боргу.

Позивачем законно нарахований штраф в розмірі 2085,72грн. за порушення договірних зобов'язань в частині оплати товару, тому господарський суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, оскільки сторонами самостійно визначений вид відповідальності та її розмір, а також позивачем доведений факт прострочення строків поставки товару та наданий обґрунтований розрахунок сум.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити  позов  Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецторг трак” м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тас-трейдинг” м. Донецьк про стягнення 318,78грн. інфляційних витрат, 166,77грн. – 3%річних, 603,52грн. пені, 2085,72грн. – штрафу в повному обсязі.

Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованість в сумі 4171,44грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тас-трейдинг” м. Донецьк-83054, пр. Київський, буд. 53, кв. 19, ЄДРПОУ 34899712 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецторг трак” м. Черкаси-18008, вул. Смілянська, 163, ЄДРПОУ 36701368 Інфляційні витрати в сумі 318,78грн., 166,77грн. – 3%річних, 603,52грн. – пені, 2085,72грн. – штрафу, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                               Гринько С.Ю.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 04.10.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.