Рішення

від 10.10.2011 по справі 18/180пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАР СЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Д онецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.11 р. Сп рава № 18/180пд

за позовом: Приватного ак ціонерного товариства „Лиси чанська нафтова

інвестиційна компанія” (ПР АТ „ЛИНІК”) м. Лисичанськ Луга нської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальніст ю „Дон-Текс”

м. Донецьк

про визнання недійсним дог овору

Суддя господарського суду Донецької області О.В.Овсян нікова

розглянув у відкритому суд овому засіданні господарськ ого суду справу за

участю представників стор ін:

від позивача: ОСОБА_1. - дов.

від відповідача: ОСОБА_2 . - дов.

Приватне акціонерне т овариство „Лисичанська нафт ова інвестиційна компанія” ( ПРАТ „ЛИНІК”) звернулось з по зовом про визнання недійсним договору № 0103/Т про відступлен ня права вимоги від 01.03.2010 р., укла деного ним з Товариством з об меженою відповідальністю „Д он-Текс”.

В обґрунтування заявл ених вимог позивач посилаєть ся на те, що договір про відсту плення права вимоги № 0103/Т від 0 1.03.2010 р. є удаваним правочином на правленим на приховування до говору факторингу, який в пор ушення ст. 1079 Цивільного кодек су України фактично був укла дений з метою безоплатної пе редачі вимоги до позивача на отримання відповідачем приб утку.

Відповідач проти позо ву заперечує з посиланням на те, що оспорюваний договір не містить усі необхідні елеме нти договора факторинга, а то му його не можна вважати дого вором факторинга. По своїй пр авовій суті і змісту оспорюв аний договір є договором від ступлення права вимоги і дії сторін при його укладенні бу ли спрямовані саме на переда чу прав вимоги від первісног о до нового кредитора. Крім то го відповідач зазначив, що ан алогічна справа № 39/209пд вже роз глядалась господарським суд ом Донецької області і рішен ням від 28.04.2010 р. позивачу було ві дмовлено у задоволенні позов у. Постановою Донецького апе ляційного господарського су ду від 15.06.2010 р. рішення господар ського суду від 28.04.2010 р. скасова но частково, а саме в частині з адоволення позовних вимог пр о визнання недійсним, з момен ту укладання, договору усупк и права вимоги, а постановою В ищого господарського суду Ук раїни від 29.09.2010 р. постанова Дон ецького апеляційного господ арського суду залишена без з мін.

Крім того, твердження п озивача про те, що договір є бе зоплатним спростовується фа ктом перерахування кредитор у суми зазначеної у п. 2.2 догово ра.

Розглянувши матеріал и справи, вислухавши доводи т а пояснення представників ст орін, суд встановив наступне .

16.04.2008 р. між позивачем (Зам овником) та Товариством з обм еженою відповідальністю „Ук рбудпромконтракт” (у подальш ому - ТОВ „Укрбудпромконтра кт”) (Генеральним підряднико м) був укладений договір на де монтаж печей комплексу ЄП-300 № УСПК-08-02.

Роботи за договором бу ли виконані Генпідрядником н а суму 5634176,60 грн., а оплачені Замо вником частково, у сумі 5177532,20 гр н., сума недоплати становить 45 6644,40 грн., що є боргом позивача.

Доказів оплати робіт у повній сумі та погашення бор гу позивачем не надано .

У зв' язку з тим, що засн овниками ТОВ „Укрбудпромкон тракт” було прийняте рішення про ліквідацію Товариства, н а балансі якого значилась де біторська заборгованість Пр иватного акціонерного товар иства „Лисичанська нафтова і нвестиційна компанія” у сумі 456644,40 грн., останній 01.03.2010 р. уклав д оговір про відступлення прав а вимоги № 0103/Т (оспорюваний), зг ідно з п. 1.1 якого відступив Тов ариству з обмеженою відповід альністю „Дон-Текс”, як новом у кредитору (відповідачу по с праві) право вимоги, належне й ому на підставі договору № УС ПК-08-02 на демонтаж печей компле ксу ЄП-300 від 16.04.2008 р. і додаткових угод.

Відповідно з п. 1.2 оспорю ваного договору відповідач о тримав право вимагати від по зивача належного та реальног о виконання зобов' язань за договором № УСП-08-02 від 16.04.2008 р.

Згідно з п. 2.2 договора пр аво вимоги, що відступається оцінено сторонами у сумі 456644,40 г рн.

Позивач вважає, що оспо рюваний договір є фактично д оговором факторинга, оскільк и відповідач не поніс жодних матеріальних втрат, пов' яз аних з виконанням договору в ідступлення права вимоги № 0103 /Т, проте набув право вимоги до позивача в розмірі 456644,40 грн. і т аким чином отримав прибуток від укладення цього правочин у, що є характерною ознакою дл я договорів факторингу.

На підставі такого тве рдження, позивач вважає, що ос порюваний договір є удаваним правочином, направленим на п риховування договору фактор ингу, а тому він є недійсним з моменту його укладення.

Суд вважає позовні вимо ги необгрунтованими з огляду на наступне.

В силу ст. 1077 Цивільного к одексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується п ередати грошові кошти в розп орядження другої сторони (кл ієнта) за плату (у будь-який пе редбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов 'язується відступити факторо ві своє право грошової вимог и до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1079 Циві льного кодексу України сторо нами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Клієнтом у договорі фак торингу може бути фізична аб о юридична особа, яка є суб'єкт ом підприємницької діяльнос ті.

Фактором може бути банк або інша фінансова установа , яка відповідно до закону має право здійснювати факторинг ові операції.

Таким чином, навіть за с уб' єктним складом оспорюва ний договір не може бути дого вором факторингу, оскільки ж одна із сторін не є фінансово ю установою.

Як щоб оспорюваний дог овір був договором факторинг у, суд розглядав би цей догові р з точки зору його відповідн ості ст. 1077 Цивільного кодексу України, але враховуючи, що ос порюваний договір є договоро м відступлення права вимоги, суд має керуватися ст. 512 Цивіл ьного кодексу України.

Відповідно до ст. 512 Циві льного кодексу України креди тор у зобов'язанні може бути з амінений іншою особою внаслі док:

- передання ним свої х прав іншій особі за правочи ном (відступлення права вимо ги);

- правонаступництва ;

- виконання обов'язк у боржника поручителем або з аставодавцем (майновим поруч ителем).

За приписами ч. 1 ст. 514 Цив ільного кодексу України до н ового кредитора переходять п рава первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умо вах, що існували на момент пер еходу цих прав, якщо інше не встановлено догов ором або законом.

Враховуючи, що між пози вачем та ТОВ „Укрбудпромконт ракт” існували господарсько - правові відносини і певні господарські зобов' язання за договором генерального п ідряда, внаслідок порушення яких у позивача виникли госп одарсько - правові обов' яз ки оплатити виконані за дого вором підряду роботи, а у ТОВ „ Укрбудпромконтракт”- пра во на стягнення вартості вик онаних робіт, останнє набуло права кредитора у зобов' яз анні, а тому мало право переда ти свої права іншій особі, що і було зроблено ТОВ „Укрбудпр омконтракт” за оспорюваним д оговором.

На виконання п. 2.2 догово ру відповідачем 30.03.2010 р. платіжн им дорученням № 80 було перерах овано кредитору 456644,40 грн.

Таким чином, твердженн я позивача про безоплатну пе редачу боргу спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 215 Циві льного кодексу України підст авою недійсності правочину є недодержання в момент вчине ння правочину стороною (стор онами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п' ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу ст. 203 Цивільного к одексу України зміст правочи ну не може суперечити цьому К одексу, іншим актам цивільно го законодавства, а також інт ересам держави і суспільства , його моральним засадам.

Правочин має бути спрям ований на реальне настання п равових наслідків, що обумов лені ним.

Позивач вважає, що оспо рюваний правочин є удаваним, а тому він підпадає під припи си ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 235 Цивільно го кодексу України удаваним є правочин, який вчинено стор онами для приховання іншого правочину, який вони насправ ді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сто ронами для приховування іншо го правочину, який вони наспр авді вчинили, відносини стор ін регулюються правилами щод о правочину, який сторони нас правді вчинили.

Позивачем не доведено і матеріалами справи не підт верджено, що укладення оспор юваного правочину мало на ме ті приховування іншого право чину - факторингу.

В силу ст. 33 Господарськ ого процесуального кодексу У країни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які в она посилається як на підста ву своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Госпо дарського процесуального ко дексу України обставини спра ви, які відповідно до законод авства повинні бути підтверд жені певними засобами доказу вання, не можуть підтверджув атись іншими засобами доказу вання.

Посилання відповідача на те, що аналогічний спір вже розглядався господарським с удом, не приймається до уваги , оскільки підстави позову як ий розглядався і розглядаємо го - інші.

Беручи до уваги що пози вачем належними та допустими ми доказами не доведений суд у факт укладення відповідаче м та ТОВ „Укрбудпромконтракт ” удаваного правочину, право вих підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82, 84- 85 Господарського процесуаль ного кодексу України, на підс таві ст.ст. 202, 204, 512 Цивільного код ексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Приватному акціонерно му товариству „Лисичанська н афтова інвестиційна компані я” (ПРАТ „ЛИНІК”) м. Лисичанськ Луганської області у позові до Товариства з обмеженою ві дповідальністю „Дон-Текс” м. Донецьк про визна ння недійсним договору від 01.0 3.2010 р. № 0103/Т про відступлення пра ва вимоги - відмовити.

У засіданні суду огол ошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законн ої сили через 10 днів після під писання повного тексту.

Повний текст рішення п ідписаний 14.10.2011 р.

Суддя Овсяннікова О .В.

< Список > < Дов ідник >

< Список > < Довід ник >

< Текст >