Постанова

від 26.02.2009 по справі 18/180пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ,

вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем

України

26.02.2009  року                                                           

Справа № 18/180пд

Луганський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Парамонової Т.Ф.

суддів          :                                        Баннової Т.М.         

Семендяєвої І.В.

секретар судового засідання       Антонова І.В.

за участю представників сторін:

від

позивача:                             

ОСОБА_1., дов. № 14/20-192-09  від

13.01.09, 

від

відповідача:                              ОСОБА_2., паспорт НОМЕР_1, виданий

Кремінським РВ УМВС України в Луганській області, від 17.08.01                   

розглянувши

апеляційну скаргу                              приватного

підприємця ОСОБА_2

ОСОБА_2, АДРЕСА_1

АДРЕСА_1

на рішення

господарського суду                     Луганської області

від                                                 

23.12.2008

у справі                                        №

18/180пд (суддя Корнієнко В.В.)

за позовом                                       

Національної акціонерної

компанії „Украгролізинг” в особі

Луганської філії, м. Луганськ

до відповідача                              приватного

підприємця ОСОБА_2

ОСОБА_2, АДРЕСА_1

АДРЕСА_1

про                                                 

стягнення 14 374 грн. 10 коп., розірвання

договору лізингу та вилучення

техніки

В С Т А Н О В И В :

Національна акціонерна компанія

„Украгролізинг” в особі Луганської філії звернулась до  господарського суду Луганської області з

позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 14 374,10 грн.,  розірвання договору лізингу та вилучення

техніки.

Заявою від 19.11.2008 позивач збільшив

розмір заявленої до стягнення заборгованості по внесенню лізингових платежів за

двома договорами фінансового лізингу до суми 19320 грн. 98 коп., 3% річних -до

суми 579 грн. 64 коп., а також зменшив розмір заявленої до стягнення пені до

суми 692 грн. 18 коп.

Клопотанням від 10.12.2008 позивач

уточнив позовні вимоги та просив стягнути заборгованість в сумі 19320 грн. 98

коп. по внесенню лізингових платежів за двома договорами фінансового лізингу

від 17.09.2007 №№ 12-07-617фл, 12-07-618фл, пеню в сумі 1434 грн. 18 коп.,

штраф в сумі 3127 грн. 20 коп. за неукладення договорів страхування предмету

лізингу.

Рішенням господарського суду

Луганської області від 23.12.2008 у справі №18/180пд позов задоволено частково,

стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2. на користь НАК „Украгролізинг” в

особі Луганської філії заборгованість по лізинговим платежам в сумі 19320 грн.

98 коп., пеню в сумі 1434 грн. 18 коп., судові витрати у сумі 1887 грн. 14 коп.

Розірвано договори фінансового лізингу від 17.09.2007 № 12-07-617фл та від

17.09.2007 № 12-07-618фл, укладені сторонами у справі. Вилучено у приватного

підприємця ОСОБА_2. на користь НАК „Украгролізинг” в особі Луганської філії

наступну сільськогосподарську техніку: трактор МТЗ-82.1.26, заводський номер

НОМЕР_1, універсальний дисковий агрегат НОМЕР_2, заводський номер НОМЕР_3. В

решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим

рішенням, ОСОБА_2. звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 23.12.08 у справі №

18/180пд та зупинити дію договорів фінансового лізингу від 17.09.07 №

12-07-617ФЛ та від 17.09.07 № 12-07-618ФЛ до належного виконання позивачем його

обов'язків.

Позивач відзивом на апеляційну

скаргу проти неї заперечує, рішення суду вважає законним та обґрунтованим.

          Відповідно до ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно

розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість

рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд,

переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими

суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу

України).

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної

скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,

дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального

та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до

задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено,

що згідно договору фінансового лізингу від 17.09.07 № 12-07-617ФЛ, укладеному

між сторонами, позивач на умовах фінансового лізингу передав відповідачу

універсальний дисковий агрегат НОМЕР_2, заводський номер НОМЕР_3, вартістю

49860 грн., що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської

техніки від 05.10.07 № 45, який підписано повноважними представниками сторін за

договором та скріплено печатками підприємств.

За договором фінансового лізингу №

12-07-618фл від 17.09.2007 позивач на умовах фінансового лізингу передав

відповідачу трактор МТЗ-82.1.26, заводський номер № НОМЕР_1, що також

підтверджено актом приймання-передачі № 63 від 12.10.2007 (а.с. 36, том № 1).

Суд першої інстанції вказав, що

відповідач у порушення умов договорів фінансового лізингу від 17.09.07 №

12-07-617ФЛ та № 12-07-618ФЛ своєчасно не сплатив позивачу лізингові платежі в

загальній сумі 19320,98 грн., що підтверджено матеріалами справи та не

спростовано відповідачем.

За тих обставин, з відповідача

стягнено борг у сумі 19320,98 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що

згідно обґрунтованому, уточненому розрахунку позивача пеня за прострочення

внесення лізингових платежів за двома вищевказаними договорами фінансового

лізингу, на підставі п. 7.1 договору, складає 1434,18 грн., а тому стягнув її з

відповідача.

Суд першої інстанції зазначив, що

вимога про розірвання договорів ґрунтується на законі та договорі, та,

враховуючи, що відповідач не сплатив 

позивачу два чергових лізингові платежі, задовольнив дані вимоги

позивача.

Також суд задовольнив вимоги про

вилучення у відповідача предмету лізингу, бо відповідно до п.8.8 вищевказаних

договорів за несплату 30 днів лізингового платежу лізингоодержувач за власний

рахунок в термін не більше тижня повертає лізингодавцю предмет лізингу в

комплектному та роботоздатному стані.

Суд встановив, що відповідачем

предмет лізингу був застрахований у встановленому порядку (копії вказаних

договорів долучені до матеріалів справи), тому не задовольнив вимоги про

стягнення з відповідача штрафу в сумі 3127,20 грн. за неукладення договорів

страхування предмету лізингу в зв'язку з їх безпідставністю.

Приватний підприємець ОСОБА_2 не

згоден з рішенням суду, вважає його незаконним та необґрунтованим і таким, що

підлягає скасуванню. 

В обґрунтування своїх доводів за

апеляційною скаргою заявник посилається на те, що до суду не було надано

доказів права власності предметів лізингу і права подачі позову, а також

законних підстав обов'язкової сплати відповідачем лізингових

платежів за умови неналежного виконання позивачем договорів лізингу

(обов'язкової реєстрації).

Скаржник зазначає, що згідно

договорів фінансового лізингу від 17.09.07 № 12-07-617ФЛ та № 12-07-618ФЛ від

17.09.2007 придбана відповідачем техніка повинна була використовуватись за

прямим призначенням, однак у зв'язку з невиконанням позивача умов

договорів фінансового лізингу та ст. 10.2.1 Закону України „Про фінансовий

лізинг” відповідач не мав можливості використовувати техніку, та відповідно,

сплачувати лізингові платежі за її використання.  

Судова колегія, розглянувши доводи

апеляційної скарги, не приймає їх з огляду на наступне.

Доводи апеляційної скарги

відповідача є суперечливими, оскільки, з одного боку, він посилається на те, що

позивачем не надано доказів права власності позивача на спірну техніку і, як наслідок,

права подання позову. З іншого боку, відповідач посилається на те, що техніка

мала бути зареєстрована позивачем як власником.

Стосовно доводів відповідача по

суті, то техніка одержана відповідачем від позивача за вищезазначеними

договорами. Про передачу техніки складно акти № № 45 від 05.10.2007, № 63 від

12.10.2007 (а.с. 24, 36 том № 1).

                    Відповідно до п. 2.2

договорів фінансового лізингу строк лізингу відраховується з моменту укладення

акту приймання -передачі між сторонами та постачальником, що укладається у

п'яти автентичних примірниках. Такі акти складені та наявні у матеріалах

справи  (а.с 24, 36 том № 1). Акти

підписані відповідачем без зауважень і відповідно до п. 3.5.1 договорів приймання

предмету лізингу відбулося. Згідно п. 3.5.8 договорів відповідач також

зобов'язався протягом 10-ти днів з моменту одержання предмету лізингу

зареєструвати його за власний кошт в уповноважених органах. За таких обставин

доводи за апеляційною скаргою стосовно обов'язку позивача зареєструвати техніку

та відсутності факту її приймання не відповідають матеріалам справи.

       Не можуть бути прийняті до уваги і

доводи стосовно надходження рахунків на оплату з реквізитами Луганської філії

НАК „Украгролізинг”. Відповідно до умов договору  відповідач зобов'язаний перераховувати

платежі самостійно згідно графіку та умов договору -пункти 4.1. та 4.2. Крім

того, відповідачем не надано доказів оплати чергових платежів за реквізитами,

вказаними в договорі.

              Відповідно до Статутних документів

позивача та Луганської філії, а також доручення (а.с. 62, том № 1) Луганська

філія має відповідні повноваження на здійснення дій від імені позивача НАК

„Украгролізинг”.                             

                              З огляду на

викладене, апеляційна скарга приватного підприємця ОСОБА_2 задоволенню не

підлягає. Рішення господарського суду Луганської області слід залишити без

змін.

           Судові витрати за апеляційною

скаргою покладаються на заявника скарги. Заявнику скарги слід повернути зайво

сплачене державне мито, оскільки за подання апеляційної скарги повинно бути

сплачене мито у сумі 943 грн. 71 коп., тоді як скаржником воно сплачено у

розмірі 944 грн.

           На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 43, 44, 47, 49, 99, 101, ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського

процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

 п о с т а н о в и

в :  

                              1. Апеляційну

скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Луганської

області від 23.12.2008 у справі № 18/180пд залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду

Луганської області від 23.12.2008 у справі                № 18/180пд залишити без змін.

3. Повернути ОСОБА_2,

ідентифікаційний код НОМЕР_4, АДРЕСА_1, зайво сплачене державне мито за подання

апеляційної скарги у сумі 0 грн. 29 коп. за квитанціями №3692208 від

28.01.2009, № 3639410 від 16.01.2009.

Підставою для повернення державного

мита є дана постанова, скріплена гербовою печаткою суду.

Головуючий суддя                                                                     

Т.Ф. Парамонова

Суддя                                                                                         

Т.М. Баннова

Суддя                                                   

                                      І.В.

Семендяєва