Рішення

від 01.11.2011 по справі 30/86пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.11.11 р.                                                                                 Справа № 30/86пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали  справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Екотек”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит Україна”, м. Київ

про: визнання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 02.06.2011р. за  №1474 такими, що не підлягає виконанню

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м. Київ

за участю уповноважених представників:

від Позивача – ОСОБА_2  - за довіреністю №386/08 від 01.08.2011р.

від Відповідача  - не з’явився

від Третьої особи – не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

05.08.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Екотек”, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося з позовом до Господарського суду Донецької області з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит Україна”, м. Київ (далі – Відповідач) про визнання виконавчого напису, вчинененог приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 02.06.2011р. за номером 1474 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач послався на відсутність доказів безспірності вимог Лізингодавця, нездійснення попередньо відмови від договору фінансового лізингу та визначення у написі заборгованості з лізингових платежів за період понад одного року до моменту вчинення спірного напису.  

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав відповідний договір фінансово лізингу з додатками і додатковою угодою, акт приймання-передачі, постанови про відкриття виконавчого провадження за спірним виконавчим написом від 25.07.2011р. і правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги  посиланням на ст.ст.50, 87, 88 Закону України „Про нотаріат”, ст.ст.2, 7, 10 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст.11, 208, 214, 782, 806 Цивільного кодексу України, п.п.284, 286-288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п.8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.08.2011р. було порушено провадження у справі №30/86пн.

Протягом розгляду справи Позивачем були надані додаткові документи на виконання вимог суду і обґрунтування своєї позиції.

Позивачем у позовній заяві було сформульоване клопотання про залучення у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не на предмет спору, на стороні Відповідача приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, а разом із позовною заявою подано клопотання про витребування доказів, які були задоволені  судом ухвалою  про порушення провадження у справах №30/86пн та ухвалою від 23.08.2011р.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 30.09.2011р. у зв’язку із знаходженням судді Довгалюк В.О. на лікарняному, справа №30/86пн була передана на повторний автоматичний розподіл, згідно результатів якого передана на розгляд судді Лейбі М.О.

Позивачем разом із позовом було подано клопотання про вжиття забезпечувальних заходів у вигляді зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису, яке після повторного подання 23.09.2011р. разом із додатками доказами були задоволені судом ухвалою від 04.10.2011р.

Залучена судом Третя особа витребуваних документів не надала та своєї позиції по суті розглядуваних вимог до відома суду не довела, посилаючись у поданих 03.10.2011р.  клопотаннях  про ненадходження від Позивача позовної заяви з додатками, хоча останнім були представлені відповідні докази такого надсилання.  

Відповідач у судові засідання  не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов суду не надав хоча був повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.

Відповідач неодноразово заявляв клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, які судом були задоволені.

Стаття 75  Господарського  процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані  господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

          Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

 Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноваженого представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Лізингоодержувач) та Відповідачем (Лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу №89-01146 від 17.01.2008р. строком на 48 місяців з моменту передачі предмету лізингу – сідловий тягач/ truk Scania R420 LA4X2HNA 420 Euro-4 вартістю 112 000,00 Євро (еквівалентно 838 635,52грн. за курсом НБУ на момент укладання договору.

Умовами розділу 6 означеного договору фінансового лізингу сторони передбачили порядок здійснення розрахунків, а саме:

- лізингові платежі сплачуються в порядку та розмірах, передбачених договором та Графіком платежів та включають в себе (платежі) суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, винагороду лізингодавцю, компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконям договору;

- лізингові платежі, а також будь-які інші платежі, що належать до сплати за договором сплачуються виключно у гривнях, при цьому сума платежу визначається шляхом перерахування відповідного еквіваленту такого платежу, вираженого в Євро, у гривні за курсом, встановленим НБУ на дату здійснення платежу (п.6.3.);

- наступні за авансовим лізингові платежі сплачуються щомісячно у сумах, встановлених графіком платежів. При цьому, якщо дата передачі предмету лізингу настає включно до 15 числа місяця, в якому здійснено передачу, то лізинговий платіж сплачується не пізніше останнього робочого дня такого місяця, а якщо дата передачі настає після 15 числа місяця передачі, то лізинговий платіж сплачується не пізніше останнього робочого дня наступного місяця  (п.6.4.2.)

- датою виконання платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця (п.6.6.);

- у разі несвоєчасної або неповної сплати лізингового платежу, грошові вимоги Лізингодавця погашаються за рахунок наступних платежів в такій послідовності: у першу чергу відшкодовуються витрати Лізингодавця, пов’язані з одержанням платежу; у другу чергу сплачується неустойка та штрафи, передбачені цим Договором; у третю чергу сплачується лізингова винагорода; в останню чергу сплачується вартість предмету лізингу (п. 6.7.);

Відповідно до умов п. 12.1. до обставин, які вважатимуться випадками невиконання зобов’язань, віднесено, у тому числі і несплата Лізингоодержувачем повністю або частково лізингового платежу, або будь-якого іншого платежу, і прострочення  платежу становить більше ніж 30 календарних днів з дати строку платежу. В свою чергу, п. 12.2. договорів фінансового лізингу з настанням такого випадку невиконання зобов’язань пов’язує право  Лізингодавця вимагати від Лізингоодержувача дострокової випали всіх лізингових платежів, що залишились відповідно до графіку платежів та інших платежів, які мають бути сплачені за договором. Такі платежі мають бути сплачені Лізингоодержувачем протягом 5-ти  банківських днів з моменту отримання ним відповідного повідомлення від Лізингодавця, після чого право власності на предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача.

Разом із тим, при невиконання зобов’язань у розумінні п. 12.1. або зобов’язань, передбачених п. 12.2. Лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу, надіславши  Лізингоодержувачу відповідне письмове повідомлення про припинення, з моменту  одержання якого Лізингоодержувачем договір вважатиметься розірваним (п.12.3.).

На адресу Лізингоодержувача Відповідачем був надісланий лист №977/4 від 01.12.2010р. з нагадуванням про наявність простроченої понад 30 днів заборгованості у визначеній сумі з вимогою про її сплату впродовж 30 днів з моменту отримання повідомлення під загрозою можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса.

В свою чергу, в рахунок виконання грошових зобов’язань за означеним договором фінансового лізингу Лізингодавцем здійснювалися платежі згідно представлених платіжних доручень  та банківських виписок.

02.06.2011р. Третьою особою за заявою Лізингодавця було вчинено виконавчий напис про повернення Лізингоодержувачем об’єкту лізингу №1474 за договором фінансового лізингу №89-01146 за невиплачені лізингові платежі за період з 30.01.2009р. по 30.11.2010р. в загальному розмірі 749 636,59грн., що еквівалентно 66 303,94Євро за курсом НБУ на 27.05.2011р.

25.07.2011р. ВДВС Калінінського районного управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим написом.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовам.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин об’єднаної справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

За змістом заявлених вимог, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні виконавчого напису приватного нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній вимагає задоволення заявлених вимог зважаючи на:

відсутність документів на підтвердження безспірності вимог до Позивача;

нездійснення попередньої відмови від договорів фінансово лізингу;

порушення умови щодо строку вчинення  виконавчого напису нотаріусу по відношенню до визначеного періоду простроченої заборгованості:

Відносно вказаних підстав позову позиція суду полягає у такому:

Стаття 87 Закону України „Про нотаріат” встановлює повноваження нотаріуса з витребування від боржника майна шляхом вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість, а ч. 1 ст. 88 цього Закону встановлює дві умови для вчинення такого напису:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості;

- та з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року (у відносинах між юридичними особами як у даному випадку).

Сукупний аналіз означених положень в контексті визначених ч. 1 ст. 89 Закону обов’язкових елементів виконавчого напису дають підстави для висновку як про неможливість існування розбіжностей щодо обсягу боргу, так  і про неможливість перевищення річного строку, за який може нараховуватися заборгованість. Дійсно, оскільки, з одного боку, означена норма не містить застережень про неможливість її застосування до виконавчих написів, за якими відбувається повернення майна (як в даному випадку), а з іншого боку, саме безспірна заборгованість, яка сформувалося у строк, що не перевищує одного року до дати вчинення спірного напису, є підставою для можливості вчинення такого напису, остільки спірний виконавчий напис має відповідати означеним вимогам.

Відповідно до п. 8 затвердженого Постановою КМУ від 29 червня 1999р. N 1172 Переліку  документів, з якими  стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік документів), безспірність вимог для вчинення виконавчого напису для повернення предмету лізингу має підтверджуватися наступними документами:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Наразі, попри вимоги суду, до матеріалів справи ані Відповідачем, ані Третьою особою не були представлені заяви Лізингодавця  з додатками, за результатами розгляду яких були вчиненні спірні виконавчі написи. Водночас, встановлені на підставі наявних у справі доказів обставини дозволяють стверджувати про:

неможливість визначення у вчиненому 02.06.2011р. виконавчому написі періоду формування заборгованості раніше 02.06.2010р. – за рік до вчинення написів з огляду на  учасників спірних правовідносин – юридичних осіб. Між тим, як вбачається із самого напису, визначений в ньому період нарахування заборгованості значно перевищує встановлені для виконавчих написів межі і охоплює проміжок часу ще з 2009р.;

відсутність доказів надсилання і отримання Лізингоодержувачем рахунків-фактур на суму, вказану у спірному виконавчому написі – представлений Відповідачем рахунок-фактура від 04.04.2011р. виписаний на меншу суму, ніж була зазначена у виконавчому написі за договором фінансового лізингу;

нарешті, на відсутність доведеної безспірності грошових вимог Лізингодавця вказує і використаний в виконавчих написах розрахунок загальної суми заборгованої в гривнях через еквівалент до Євро за курсом НБУ саме на 27.05.2011р., оскільки означена дата не є датою платежу за договором фінансового лізингу у розумінні положень п.6.4.2. договору, тим більше, що впродовж визначеного у виконавчому написі періоду нарахованої заборгованості щомісяця мала визначатися своя дата чергового лізингового платежу, і положення п.п.6.3. і 6.6. договору не визначають можливості довільного і одностороннього встановлення Лізингодавцем дати платежу для проведення відповідної конвертації.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими зауваження Позивача відносно порушення згаданих вище положень законодавства відносно умов правомірного вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса.

Крім того, як справедливо вказує Позивач,  виходячи з вимог ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг”, вчинення за заявою Лізингодавця виконавчого напису для повернення предмету лізингу вимагає попередньої відмови від договору за умов, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.  

Частина 3 цієї статті встановлює, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Означене положення кореспондує із змістом припису ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України (визначає момент розірвання договору оренди у разі відмови від нього орендодавця), яке може застосовуватися у лізингових правовідносинах в силу приписів ч. 2 ст. 806 цього Кодексу та ч. 1 ст. 2 Закону та безпосередньо відображене в п.12.3. договору фінансово лізингу.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково  або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, що має наслідком, відповідно, повну чи часткову зміну умов зобов’язання, або його припинення. Аналогічні положення  відносно договорів закріплені приписами ч. 3 ст. 651 та ч.2 ст. 653 цього Кодексу.

Зважаючи на правоприпиняючи наслідки такої дії, як відмова від договору лізингу, суд  кваліфікує відмову як односторонній правочин у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Сукупний аналіз наведених норм в контексті принципів добросовісності і розумності (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та письмової форми договору фінансового лізингу, на припинення якого вчинюється відповідний правочин, дає підстави для висновку, що волевиявлення Лізингодавця має опосередковуватися письмовою заявою та доводитися до відома Лізингоодержувача саме як повідомлення про відмову від договору, оскільки інший порядок, який би не передбачав фіксації означеного волевиявлення і його доведення до відома іншої сторони, мав би наслідком правову невизначеність стосовно існування правовідносин, яка несумісна із метою вчинення будь-якого правочину – настання обумовленого юридичного наслідку.

Наразі, виходячи із встановлених судом обставин не вбачається доведеним факт припинення лізингових правовідносин у зв’язку із здійсненою відмовою Відповідача від договору фінансового лізингу до дати вчинення спірного виконавчого напису, оскільки представлений в матеріалах справи лист №977/4 від 01.12.2010р. не  може кваліфікуватися як такий, що опосередковує односторонню відмову від договору лізингу. Дійсно, такий лист не оформлений у відповідності до п. 12.3. договору як повідомлення про припинення і за своїм змістом є лише нагадуванням про наявність заборгованості і необхідність її сплатити, при цьому, навіть у разі несплати за цією вимогою Відповідач не вказує про відмову від договору.    

За таких обставин, суд вважає, що Відповідач не повідомив Позивача про свою відмову від договору фінансового лізингу №89-01146 від 17.01.2008р., а тому цей договір не можна вважати розірваними з ініціативи Лізингодавця. Отже, оскільки чинність договору фінансового лізингу не спростована, а його наявність у світлі положень ч.7 ст. 180 Господарського кодексу України ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України зумовлює поточну наявність у Лізингоодержувача правомірно набутого права володіти і користуватися предметом лізингу, остільки вчинення спірного виконавчого напису, спрямована на вилучення у Позивача означеного майна, попри чинні відповідні права останнього щодо нього, є незаконним.

Відтак, визначені Позивачем підстави кожна окрема і у сукупності, які суд вважає юридично спроможними і доведеними, зумовлюють задоволення позовних вимог, тоді як Відповідачем жодною мірою не спростовано таких підстав в контексті наведених висновків суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 46, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Екотек”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31832519) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит Україна”, м. Київ (ідентифікаційний код 33052443) про визнання виконавчого напису приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 02.06.2011р. за № 1474 таким, що не підлягають виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 02.06.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за номером №1474 на договорі фінансового лізингу №89-01146 від 17.01.2008р., що укладений між ТОВ „Екотек” та ТОВ „Сканія Кредит Україна”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія Кредит Україна”, м.Київ (ідентифікаційний код 33052443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Екотек”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31832519) державне мито у сумі 85,00грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 01.11.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 02.11.2011р.

Суддя                                                               Лейба М.О.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >