Рішення

від 21.10.2011 по справі 22/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/299

21.10.11

За позовом            Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Транспорт»ЛТД

до                            Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»

про                          визнання недійсним п. 3 додаткової угоди № 3 від 21.06.2010р.  

                                                                                                                                       суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:                   не з’явились;

від відповідача:               ОСОБА_1. (довіреність № 149 від 07.04.2010р.);

21.10.2011р. в судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каскад-Транспорт»ЛТД (надалі ТОВ «Каскад-Транспорт»ЛТД, позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсною частини другої, яка містить умову: «При невиконанні позичальником умов, передбачених п. 3.4.11 кредитного договору, банк має право встановити процентну ставку за кредитом, який надано за цією додатковою угодою, у розмірі 32% річних в порядку, визначеному п. 3.1.11 кредитного договору», пункту 3 Додаткової угоди № 3 від 21.06.2010р. до кредитного договору № 02.3/09/08-КЛТ від 11.09.2008р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк»(надалі ПАТ «Кредитпромбанк», відповідач) та ТОВ «Каскад-Транспорт»ЛТД.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржувані положення договору суперечать загальним засадам здійснення підприємницької діяльності, які полягають у вільному розміщенні суб’єктів господарювання своїх грошових потоків, у зв’язку з чим позивач вважає наявними підстави для визнання їх недійсними в судовому порядку.

Позивач на розгляд справи не з’являвся, на виконання вимог суду отримані письмові пояснення та довідка щодо статусу товариства.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені у відзиві на позов, який залучений до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2008р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Каскад-Транспорт»ЛТД укладено кредитний договір № 02.3/09/08-КЛТ, пункт 3 Додаткової угоди № 3 від 21.06.2010р. до якого, за твердженням позивача суперечить вимогам законодавства, у зв’язку з чим має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

У п. 3 додаткової угоди від 21.06.2010р. до кредитного договору № 02.3/09/08-КЛТ від 11.09.2008р. сторонами встановлено процентну ставку за кредитом, який надається за додатковою угодою у розмірі 30 процентів річних.

В частині зазначеного пункту додаткової угоди, що оскаржується позивачем, сторонами погоджено, що при невиконанні позичальником умов, передбачених п. 3.4.11 кредитного договору, банк має право встановити процентну ставку за кредитом, який надано за цією додатковою угодою, у розмірі 32 процентів річних в порядку передбаченому п. 3.1.11 кредитного договору.

Підставою для недійсності вказаного пункту договору позивач зазначає, дискримінаційність умов кредитного договору для позивача та порушення приписів ст. 42 ГК України.

В свою чергу, згідно положень статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Факт укладення додаткової угоди № 3 від 21.06.2010р., підтверджує вчинення правочину за волевиявленням обох сторін. Доказів того, що правочин був здійснений під тиском відповідача позивач суду не надав.

Підстави про які зазначає позивач жодним чином не свідчать про недійсність оскаржуваних положень договору, оскільки за визначенням наведеним у ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями)  з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст. 202, ст. 203, 205, 207  ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися  усно або в письмовій формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції чинній на час укладення додаткової угоди, пункт 3 якої, в частині оскаржується позивачем):

- встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку;

- умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

В даному випадку, у частині другій п. 3 додаткової угоди сторонами погоджено право банку встановити процентну ставку за кредитом, який надано за цією додатковою угодою у розмірі 32 проценти річних в порядку, визначеному п. 3.1.1 кредитного договору.

Зазначені положення договору мають відсилочний характер, а п. 3.1.1 передбачає, що у разі порушення позичальником умов п. 3.4.11 цього договору, починаючи з місяця, що є другим після закінчення розрахункового періоду, визначеного п. 3.4.11 цього договору, протягом якого сталося таке порушення, банк має право в односторонньому порядку збільшити процентну ставку за користування кредитами на 2 цілих процентних пункти від процентної ставки, встановленої додатковою угодою; збільшена процентна ставка визначається в додаткових угодах за кожним кредитом окремо.

Таким чином, у додатковій угоді були дотримані умови зазначеного п. 3.1.1 кредитного договору, а саме: передбачено право банку в односторонньому порядку збільшити процентну ставку за користування кредитом, і збільшена процентна ставка була визначена в додатковій угоді за наданим згідно цієї додаткової угоди кредитом.

У частині другій п. 3.1.1 кредитного договору передбачено порядок реалізації зазначеного права банку змінити в односторонньому порядку розмір процентної ставки.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, оскаржувані позивачем положення договору не свідчать про порушення його прав, а їх недійсність не може бути предметом розгляду в судовому порядку.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на п. 2 ст. 83 ГПК України, оскільки згідно з п. 1 вказаної статті кодексу, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, при вирішенні спору за заявленими позивачем вимогами, суд зобов’язаний встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо. Зазначений висновок міститься майже у всіх постановах Вищого господарського суду України де предметом судового розгляду є вимога щодо недійсності угоди, відповідно розгляд питання щодо відповідності чинному законодавству положення договору, в частині що оскаржується позивачем не свідчить про вихід суду за межі підстав заявленого позову.

Підставою заявлених вимог по предмету недійсності частини другої пункту третього додаткової угоди № 3 від 21.06.2010р. є саме його невідповідність чинному законодавству.

Питання щодо правомірності підвищення процентної ставки розглянуто в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010) від 07.10.2010р. (судова палата у цивільних справах Верховного Суду України), де вміщено висновок, що у будь-якому випадку всі зазначені обставини (підписання додаткової угоди про зміну процентної ставки, повідомлення про це боржника, поведінка сторін після зміни процентної ставки тощо) мають враховуватись судом у сукупності, але визначальним у вирішенні питання правомірності такої зміни в контексті закону № 661 є саме дата рішення про зміну ставки банком (а саме до 10.01.2009р.).

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 26.10.2011