ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 36/232
24.10.11
За позовом Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»
до Приватного підприємства «Корпус-1»
про визнання правочину недійсним
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 –дов. № 29-12 від 29.12.2010 р.
від відповідача: не з’явились
Обставини справи :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»до Приватного підприємства «Корпус-1»про визнання недійсним з моменту вчинення договору № 08/09-м на надання послуг з охорони об’єктів від 08.09.2010р., укладеного між Приватним підприємством «Корпус-1»та Об‘єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2011р. порушено провадження у справі № 36/232, розгляд якої справи призначено у судовому засіданні на 17.08.2011 р. за участю представників сторін.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з неявкою у судове засідання представників сторін та неналежним виконання ними вимог суду.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.
У судовому засіданні 24.10.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
08.09.2010 р. між Приватним підприємством «Корпус-1»(далі –виконавець) та Об‘єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»(далі –замовник) укладено договір № 08/09-м на надання послуг з охорони об’єктів, за умовами якого, виконавець зобов’язався здійснювати охорону об’єкта замовника, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Івана Франка, 4 власними силами та засобами, а замовник зобов’язався приймати надані виконавцем послуги та оплачувати їх на умовах та у порядку, визначених договором.
З договору вбачається, що від імені замовника його підписано ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що договір № 08/09-м на надання послуг з охорони об’єктів від 08.09.2010 р.укладено всупереч положенням чинного законодавства України, оскільки вищезазначений договір від імені замовника підписано неуповноваженими на це особами.
Також, зазначає, що відповідно до протоколу загальних зборів членів Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»від 27.11.2007 р. та довідки № АА № 212890 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) керівником цього ж об’єднання є Хадсон Лада Володимирівна, яка одноособово вчиняє юридичні дії від імені об’єднання.
Крім того, позивач стверджує, що Хадсон Лада Володимирівна, як голова Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»не уповноважувала ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на укладання спірного договору, а печатку об‘єднання, якою скріпили вищезазначені особи договір було викрадено, що підтверджується матеріалами кримінальної справи № 10-23521.
Зазначені обставини, на думку позивача, є підставою для визнання недійсним договору № 08/09-м на надання послуг з охорони об’єктів від 08.09.2010р., укладеного між Приватним підприємством «Корпус-1»та Об‘єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
У відповідності до положень ст. 97 Цивільного кодексу України управління юридичною особою здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 24.12. Статуту Об‘єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4» встановлено, що виконавчим органом об’єднання є голова.
Також, п. 24.14. Статуту передбачено, що до компетенції голови відноситься, зокрема, укладання договорів з суб’єктами підприємництва, які виконують роботи, надають послуг, та здійснення контролю за їх виконанням.
Згідно зі ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Тож, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що укладання господарських договорів від імені Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»можливе лише головою цього ж об’єднання, тобто Хадсон Ладою Володимирівною.
Крім того, позивач зазначає, що Приватне підприємство «Корпус-1»уклало договір з охорони майна третіх осіб не маючи на те відповідної ліцензії.
Згідно з п. 29 абз. 2 ст. 9 Закону України «про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як надання послуг з охорони власності та громадян.
Між тим, відповідач доказів чи пояснень, які б спростували вищезазначене твердження позивача суду не надав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що договір № 08/09-м на надання послуг з охорони об’єктів від 08.09.2010р. суперечить положенням чинного законодавства України і підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ст. 215 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір № 08/09-м на надання послуг з охорони об’єктів від 08.09.2010р., укладений між Приватним підприємством «Корпус-1»та Об‘єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4»,
3. Стягнути з Приватного підприємства «Корпус-1»(02660, м. Київ, проспект Визволителів, буд. 1, оф. 619, код 35822305 ), з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення, на користь Об‘єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка, 4» (01034, м. Київ, вул.. Івана Франка, буд. 4, код 26196354 ) 85, 00 (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) грн. –державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
Трофименко Т.Ю.
Повний текст рішення складений: 25.10.2011 р.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 24.10.2011 |
Оприлюднено | 10.11.2011 |
Номер документу | 19020097 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Трофименко Т.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні