Рішення

від 07.09.2011 по справі 24/022-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/022-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2011 р.                                                                  Справа № 24/022-11

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лутак Т.В., суддів Черногуза А.Ф., Лилака Т.Д. розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Державної екологічної інспекції в Київській області

до Відкритого акціонерного товариства «Васильківська фірма «Екогазсервіс»

за участюМіжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області

про стягнення збитків у розмірі 255 965, 88 грн.

за участю представників:

позивача:не з'явились

відповідача:Фіалко В.Д., Бондар Р.В.

прокуратури:не з'явились

     суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з вимогою про стягнення з відповідача збитків у розмірі 255 965, 88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем природоохоронного законодавства, а саме –здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.04.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 28.04.2011 р.

В судове засідання 28.04.2011 р. представник відповідача не з'явився, за таких обставин розгляд справи відкладено на 20.05.2011 р.

До господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява б/н б/д (вх. № 6843 від 20.05.2011 р.) про фіксацію судового процесу по справі №  24/022-11.

Судом клопотання представника відповідача про  фіксацію судового процесу задоволено.

До господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив б/н б/д (вх. № 6844 від 20.05.2011 р.) на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судові засідання 20.05.2011 р. та 26.05.2011 р. представник позивача не з'явився, за таких обставин розгляд справи було відкладено.

До господарського суду Київської області від Міжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області надійшло повідомлення № 958 вих-11 від 30.05.2011 р. (вх. № 7695 від 06.06.2011 р.) про вступ у справу № 24/022-11 з метою представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, залучено до участі у справі Міжрайонну природоохоронну прокуратуру Київської області та відкладено розгляд справи на 16.06.2011 р.

У зв'язку з перебуванням судді Лутак Т.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 16.06.2011 р. не відбулося, розгляд справи призначено на 23.06.2011 р.

23.06.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 23.06.2011 р. (вх. № 106 від 23.06.2011 р.) про призначення колегіального розгляду справи, у зв'язку зі складністю спору, що розглядається.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 24/022-11 та передано її до Відділу інформаційно-технічного забезпечення судового процесу з метою визначення складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями (автоматичний розподіл справ) від 23.06.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 24/022-11 у складі колегії суддів: Лутак Т.В. (головуючий), Черногуз А.Ф. та Лилак Т.Д.  

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2011 р. суддями Лутак Т.В. (головуюча), Черногузом А.Ф. та Лилаком Т.Д. справу № 24/022-11 прийнято до свого провадження, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.07.2011 р.

В судовому засіданні 15.07.2011 р. представник прокуратури подав заяву №1130 вих-11 від 13.07.2011 р. про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заподіяні державі збитки в сумі 47 344, 77 грн.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Розглянувши подану представником прокуратури заяву, суд вирішив її задовольнити. Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 47 344, 77 грн. збитків з підстав, заявлених у позові.                                               

В судовому засіданні 15.07.2011 р. у суду виникла необхідність витребування нових доказів, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 19.08.2011 р.

До господарського суду Київської області від відповідача найшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву б/н б/д (вх. № 11546 від 19.08.2011 р.), у яких він просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

У судових засіданнях 19.08.2011 р. та 23.08.2011 р. судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалася перерва.

23.08.2011 р. судом у зв'язку з необхідністю дослідження всіх обставин справи було здійснено судові запити до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області щодо надання наступної інформації: якими нормативно-правовими актами регулюються гранично допустима концентрація (ГДК) та орієнтовні безпечні рівні діяння (ОБРД) бутану, одоранту СПМ, пропану на території України; які максимальна разова та середньодобова гранично допустима концентрація (ГДК) та/або орієнтовні безпечні рівні діяння (ОБРД) бутану, одоранту СПМ, пропану встановлені на території України, а також до Комітету з питань гігієнічного регламентування Міністерства охорони здоров'я України щодо надання інформації про те, якими нормативними актами слід керуватися при визначенні максимальної разової та середньодобової гранично допустимої концентрації (ГДК) та/або орієнтовно безпечного рівня діяння (ОБРД) бутану, одоранту СПМ, пропану у разі, якщо вони не встановленні у Державних санітарних правилах охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 липня 1997 р. № 201, погоджених Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18 березня 1996 р. № 11-4-279, Державним комітетом України по гідрометеорології від 12 грудня 1995 р. № К-2-822.

До господарського суду Київської області від Комітету з питань гігієнічного регламентування Міністерства охорони здоров'я України надійшла відповідь на судовий запит № 569 від 02.09.2011 р. (вх. № 12244 від 07.09.2011 р.), у якій зазначено, що по відношенню до бутану відповідно до Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоровя України від 9 липня 1997 року № 201, чинною в Україні є максимальна разова ГДК в атмосферному повітрі на рівні 200 мг/м3, 4 клас небезпеки. Щодо пропану і одоранту СПМ (суміш природних меркаптанів), то відповідно до ГН 2.2.6.-166-2009 «Орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць», затвердженого Постановою головного державного санітарного лікаря України від 11 грудня 2009 року №34, чинними в Україні є ОБРВ відповідно 65 мг/м3 (пропану) та 5х10-5 мг/м3 (одоранту). При затвердженні ОБРВ клас небезпеки речовин не встановлюється.

У судове засідання 07.09.2011 р. представники позивача та прокуратури не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив здійснення викидів  забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих резон в атмосферне повітря, проте проти задоволення позову заперечив з мотивів викладених у відзиві та додаткових поясненнях до нього.

Враховуючи, що неявка позивача та прокуратури в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та враховуючи строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників позивача та прокуратури за наявними в ній матеріалами.

07.09.2011 р. судом, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

08.07.2010 р. Державною екологічною інспекцією в Київській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Відкритим акціонерним товариством «Васильківська фірма «Екогазсервіс», про що складено акт  перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

В результаті перевірки встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Васильківська фірма «Екогазсервіс», яке розташоване за адресою Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 168 займається газопостачанням. На момент перевірки дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами надано не було, чим порушено ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

08.07.2010 р. Державною екологічною інспекцією в Київській області було винесено припис № б/н щодо усунення виявлених в ході перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, зокрема приписано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, копію дозволу надати до Державної екологічної інспекції в Київській області.

13.07.2010 р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 86 про відшкодування збитків наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та розрахунок збитків на суму 255 965, 88 грн.

Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2011 р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Київській області за участю слідчого міжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області та старшого помічника міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Відкритим акціонерним товариством «Васильківська фірма «Екогазсервіс», про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Перевіркою встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Васильківська фірма «Екогазсервіс»в період з 01.07.2009 р. по 30.08.2010 р. здійснювало виробничу діяльність, пов'язану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих резон в атмосферне повітря, чим порушено ст.ст. 10,11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Відповідно до розрахунку позивача, який був зроблений на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 р. за № 48/16064, розмір збитків, заподіяних державі в результаті наднормових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Відкритим акціонерним товариством «Васильківська фірма «Екогазсервіс» в період з 01.07.2009 р. по 30.08.2010 р. становить 47 344, 77 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим і уповноважені нею органи, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України. Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій як це передбачено частинами 2, 3 статті 16 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”.

Згідно зі статтею 20 Закону України “Про охорону навколишнього середовища”, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки; подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 548 від 19 лютого 2006 року, державна екологічна інспекція в Київській області  є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції; інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Інспекція має право обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи); складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; давати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до її повноважень; уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (підпункти 1, 5, 6, 7, 9 пункту 5  вищезазначеного Положення).

Статтею 28 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»визначено, що державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади.

Порядок регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел визначено у статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Зокрема, відповідно до частини п'ятої цієї статті викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення охорони атмосферного повітря визначені статтею 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», згідно якої для забезпечення охорони атмосферного повітря впроваджуються організаційно-економічні заходи, що передбачають, зокрема, відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.

Перелік  видів  порушень  законодавства в галузі охорони атмосферного повітря визначено статтею 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», до них, зокрема, віднесено: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону.

Відповідно  до  вимог  статті 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України «Про  охорону  навколишнього природного середовища» та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею  68 Закону України «Про  охорону  навколишнього природного середовища»встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства,  установи, організації  та  громадяни  зобов'язані  відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства передбачено статтею 69 Закону України «Про  охорону  навколишнього природного середовища». Так, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі  без  застосування  норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Судом встановлено, що розрахунок суми збитків, заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі - Методика), яка затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року № 639, відповідно до Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря», підпункту 121 пункту 4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. N 1524.

Ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).

Пунктом 1.4. Методики передбачено, що вона поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 2.1 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно п. 2.2 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п.п. 2.7, 2.7.1 Методики).

Відповідно до п. 2.8 Методики за результатами перевірки суб'єкта господарювання складається акт перевірки в установленому законодавством порядку.  

Згідно п. 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Пунктом 3.11 Методики передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Відповідно до п. 3.12 Методики факт усунення порушення може бути підтверджений: даними інструментально-лабораторних вимірювань, які проведені лабораторіями, атестованими на право проведення необхідних інструментально-лабораторних вимірювань; отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; документами, що підтверджують виведення з експлуатації устаткування, від якого було зафіксовано наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Судом встановлено, що відповідачу 14.03.2003 р. було видано дозвіл № 97.13.427 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, термін дії якого з 18.04.2003 р. до 31.12.2006 р.

Листом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області ВАТ «Васильківська фірма «Екогазсервіс»дозвіл № 97.13.427 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами продовжено до 01.07.2009 р.

Новий дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідачем було отримано 31.08.2010 р. за № 3221455800-8, термін дії якого 5 років, з 31.08.2010 р. по 31.08.2015 р.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем інструментально-лабораторні вимірювання не проводилися, тому розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду повинен здійснюватися згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди, тобто з 01.07.2009 р. по 30.08.2010 р.

Згідно довідки Відкритого акціонерного товариства «Васильківська фірма «Екогазсервіс»№ 01/78 від 06.07.2011 р. фонд робочого часу технологічного обладнання (стаціонарних джерел) за період з 01.07.2009 р. по 30.08.2010 р. становить 364 години.

Судом встановлено, що розрахунок суми збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за наднормові викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ВАТ «Васильківська фірма «Екогазсервіс», позивачем проведено відповідно до розділу 4 Методики.

Відповідно до п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Розмір збитків розраховується за формулою (12): З = mi х 1,1П х Ai х Кт х Кзi,

де З - розмір збитків, грн;

1) фонд робочого часу технологічного обладнання (стаціонарних джерел)  - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

2) 1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

3) Ai - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої забруднюючої речовини;

4) Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

5) Кзi - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною.

Як вбачається з матеріалів справи при здійсненні розрахунку збитків, позивачем невірно застосований показник відносної небезпечності бутану, одоратну СПМ та пропану на рівні 500. Застосовуючи даний показник, позивач посилається на п. 4.2 Методики.

Так, відповідно до п. 4.2 Методики для речовин, за якими відсутня величина середньодобової граничнодопустимої концентрації, при визначенні показника відносної небезпечності береться величина максимальної разової ГДК забруднюючої речовини в атмосферному повітрі. Для речовин, за якими відсутні величини ГДК і ОБРВ, показник відносної небезпечності Ai приймається рівним 500.

Водночас, як вбачається із листа Комітету з питань гігієнічного регламентування Міністерства охорони здоров'я України № 569 від 02.09.2011 р., по відношенню до бутану відповідно до Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоровя України від 9 липня 1997 року №201, чинною в Україні встановлена максимальна разова ГДК в атмосферному повітрі на рівні 200 мг/м3.

Щодо пропану і одоранту СПМ (суміш природних меркаптанів), то відповідно до ГН 2.2.6.-166-2009 «Орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць», затвердженого Постановою головного державного санітарного лікаря України від 11 грудня 2009 року №34, чинними в Україні є ОБРВ відповідно 65 мг/м3 (пропану) та 5х10-5 мг/м3 (одоранту).

Враховуючи вищезазначене, А бутану = 10/200 = 0,05

          А одоранту СПМ = 1/0,00005 = 20 000

          А пропану = 10/65 = 0, 15

Відтак, при здійснені розрахунку позивачем не враховано факту наявності ГДК і ОБРВ, що призвело до невірного визначення Ai.

Крім того, позивачем при розрахунку збитків застосований невірний розмір мінімальної заробітної плати.

1,1 П –888 грн. (розмір мінімальної заробітної плати на момент виявлення порушення відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»- 01.07.2010 р.) x 1,1 = 976, 8

Позивачем, в свою чергу, при розрахунку 1,1П було застосовано розмір мінімальної заробітної плати в сумі 869 грн.

За таких обстави, судом здійснено власний розрахунок збитків, заподіяних державі за наднормові викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ВАТ «Васильківська фірма «Екогазсервіс».

Таким чином, згідно розрахунку суду розмір заподіяних відповідачем державі збитків складає:

З бутану = 0, 059 x 976, 8 x 0,05 x 1 x 1 = 2, 88

З одоранту СПМ = 0, 000058 x 976, 8 x 20 000 x 1 x 1 = 1 133, 09

З пропану = 0, 0395 x 976, 8 x 0, 15 x 1 x 1 = 5, 79

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

З заг. = З бутану  + З одоранту СПМ + З пропану = 2, 88 + 1 133, 09 + 5, 79 = 1 141, 76

Відповідно до ст.22 ЦК України під збитками розуміються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки –це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань збитків, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять такі елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; наявність вини.

Аналогічні положення  містяться в ст.ст. 224, 225 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати нанесені цим збитки суб'єкту права або законні інтереси якого порушені.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майновою шкодою є шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи. Така майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала права або законні інтереси якого порушені.

За загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними у ст. 1192 ЦК України, особа, яка завдала шкоди майну, може відшкодувати її способом відшкодування в натурі або відшкодуванням завданих збитків.

Статтею  68 Закону України «Про  охорону  навколишнього природного середовища»встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства,  установи, організації  та  громадяни  зобов'язані  відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно  до  вимог  статті 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено правопорушення у галузі охорони атмосферного повітря, чим  заподіяно державі збитки у розмірі 1 141, 76 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок підприємства-правопорушника, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до  ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 141, 76 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу відповідно приписів ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Васильківська фірма «Екогазсервіс»(08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 168, ідентифікаційний код –13706150) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на розподільчий рахунок в ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 23569754, отримувач Калинівська селищна рада, Васильківського району, Київської області, по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності»заподіяні державі збитки в сумі 1 141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 76 коп.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Васильківська фірма «Екогазсервіс»(08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 168, ідентифікаційний код –13706150) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в дохід Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                       Т.В. Лутак

Суддя                                                                                         А.Ф. Черногуз

Суддя                                                                                        Т.Д. Лилак

Дата підписання рішення 09.09.2011 р.