Постанова

від 19.10.2011 по справі 10/5025/830/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

   

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2011 р.                                                           Справа № 10/5025/830/11  

          Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя                                                      Грязнов В.В.

суддя                                                                             Мельник О.В. ,

 суддя                                                                             Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В,,             

без участі представників сторін:          

від позивача -                   не з’явився;   

від відповідача -               не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Райські сади Проскурова»на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.08.2011р. у справі №10/5025/830/11

за позовом                   Фермерство «Розплідник фруктових дерев інженера

                                      ОСОБА_1» м.Люблін Республіка Польща  

до відповідачів:        Товариство з обмеженою відповідальністю «Райські сади

                                 Проскурова»с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення              698 585 грн. 29 коп. заборгованості по розрахунках,

                                                                            інфляційних втрат та річних, -

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.08.2011р. у справі №10/5025/ 830/11 (головуючий суддя: Виноградова В.В., судді Танасюк О.Є., Вибодовський О.Д.) задоволено частково позов Фермерства «Розплідник фруктових дерев інженера ОСОБА_1 (Szkolka Drzew Owocowych inz.ОСОБА_1», Республіка Польща (надалі в тексті –Фермерство) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райські сади Проскурова»(надалі в тексті –Товариство) про стягнення 698 585 грн. 29 коп. заборгованості по розрахунках, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до рішення з Товариства підлягає стягненю на користь Фермерства 549 771 грн. 29 коп. заборгованості за поставлений товар (яблука), 33 392 грн. 96 коп. -3% річних та 6028 грн. 65 коп. судових витрат. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині задоволення відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами, а саме, укладений сторонами у справі 04.11.2008р. контракт, з підстав ста-тей 655, 712 ЦК України –є договором поставки. На виконання умов контракту Позивач поставив Відповідачу яблука на загальну суму 61 620 євро (в еквіваленті на момент поставок 620 411 грн. 60 коп.). Відповідач частково, на суму 7 130 євро, оплатив отриманий товар. Заборгованість за поставлений товар склала 549 771 грн. 26 коп. В частині відмови в стягненні нарахованих інфляційних втрат –місцевий господарський суд зауважив, що приписи ст.625 ЦК України та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»передбачають визначення рівня знецінення купівельної спроможності національної валюти –гривні, а не іноземної валюти, як передбачено Контрактом.(т.2, арк.справи 133-135).

Не погоджуючись з рішенням, прийнятим судом першої інстанції представник Відповідача звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 12.08.2011р. у справі №10/5025/830/11 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, та залишити позов без розгляду.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, оскільки не з’ясовані дійсні обставини справи, причини несплати вартості товару, повноваження представника Позивача.(т.2, арк.справи 142-143).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 05.09.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(т.2, арк.справи 140).

На виконання вищевказаної ухвали представник Позивача подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Хмельницької області від 12.08.2011р. по справі №10/5025/830/11 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Райські сади Проскурова»–без задоволення.(т.2, арк.справи 149-152).

В судове засідання суду апеляційної інстанції 19.10.2011р. представники сторін не з’явились, хоч сторони про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку. (арк.справи 147-148).

Оскільки, ухвалою у даній справі від 05.09.2011р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райські сади Проскурова», діючи як покупець та Фермерство «Розплідник фруктових дерев інженера ОСОБА_1»(Szkolka Drzew Owocowych inz.ОСОБА_1, Республіка Польща), яке діяло як продавець уклали 04.11.2008р. Контракт, згідно ст.ст. 1, 2 якого, продавець продає, а покупець купує товар на загальну суму 150 000 Євро, а саме: яблука сорту «Голден Делішес»в кількості 150 000 кг., за ціною 0,25 Євро за 1 кілограм на загальну суму 37 500 євро; яблука сорту «Рубін»в кількості 150 000 кг., за ціною 0,25 Євро за 1 кілограм на загальну суму 37 500 Євро; яблука сорту «Джонагоред»в кількості 150 000 кг., за ціною 0,25 Євро за 1 кілограм на загальну суму  37 500 Євро; яблука сорту «Айдаред»в кількості 150 000 кг., за ціною 0,25 Євро за 1 кілограм на загальну суму 37 500 Євро. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування покупцем повної суми зазначеної в п.2.1 Контракту протягом 20 банківських днів після останньої поставки товару.(п.3.1 Контракту).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3, 5.1 Контракту, товар повністю буде поставлений автомобільним вантажним транспортом продавця на умовах DDU (правила Інкотремс-2000р.) Україна м. Хмельницький. Покупець зобов’язується надати всі необхідні документи, які дозволяють ввезення товару в Україну. Продавець зобов’язується надати всі необхідні документи і дозволи державних інспекції. Поставка товару здійснюється в місце додатково обумовлене сторонами даного договору та приймається комісією за участю представників обох сторін при наявності доку-ментів передбачених п.4.3 даного Контракту.

Претензії можуть бути заявлені покупцем у відношенні кількості товару - у випадку невідповідності його кількості на протязі 60 днів з дати поставки товару. Продавець зобов’язаний на протязі 15 днів з дати отримання претензії розглянути її і дати відповідь по суті претензії.(п. 6.1 Контракту). Контракт підписано Анджеєм Сулєком та директором Товариства, скріплено відбитками печаток сторін.(т.1, арк.справи 8-11).    

Матеріалами справи стверджується, що Фермерство відповідно до товарно-транспортних накладних (invoice) та вантажно-митних декларацій (CMR) здійснило поставку, а Товариство –прийняло яблука, а саме: згідно invoice №AS/001/S/2008 від 03.12.2008р., CMR від 05.12.2008р. - на суму 4 740 Євро (еквівалентно на момент поставки 44 035 грн. 01 коп.); invoice №AS/002/S/ 2008 від 10.12.2008р., CMR від 11.12.2008р.- на суму 4 740 Євро (еквівалентно на момент поставки 45 790 грн. 93 коп.); згідно invoice №AS/003/S/2008 від 17.12.2008р., CMR від 18.12.2008 року - на суму 4 740 Євро (еквівалентно на момент поставки 52 410 грн. 76 коп.); згідно invoice №AS/004/S/2008 від 29.12.2008р., CMR від 30.12.2008р.- на суму 4 740 Євро (еквівалентно на момент поставки  52 082 грн. 65 коп.); згідно invoice №AS/001/S/2009 від 14.01.2009р., CMR від 16.01.2009р.- на суму 4 740 Євро (еквівалентно на момент поставки 47 757 грн. 63 коп.); згідно invoice №AS/002/S/2009 від 22.01.2009р., CMR від 26.01.2009р. на суму 4 740 Євро (еквівалентно на момент поставки  46 699 грн. 19 коп.); згідно invoice №AS/003/S/2009 від 28.01.2009р., CMR від 30.01.2009р. - на суму 4 740 Євро (еквівалентно на момент поставки 47 852 грн. 53 коп.); згід-но invoice №AS/004/S/2009 від 04.02.2009р., CMR від 05.02.2009р. - на суму 4 740 Євро (еквіва-лентно на момент поставки 46 783 грн. 14 коп.); згідно invoice №AS/005/S/2009 від 09.02.2009р., CMR від 11.02.2009р. на суму 4 740 Євро ( еквівалентно на момент поставки 47 326 грн. 96 коп.); згідно invoice №AS/006/S/2009 від 26.02.2009р., CMR від 27.02.2009р.- на суму 4 740 Євро (екві-валентно на момент поставки 46 651 грн. 74 коп.); згідно invoice №AS/007/S/2009 від 02.03.2009 року, CMR від 03.03.2009р.- на суму 4 740 Євро (еквівалентно на момент поставки 45 972 грн. 88 коп.); згідно invoice №AS/008/S/2009 від 27.03.2009р, CMR від 30.03.2009р.- на суму 4 740 Євро (еквівалентно на момент поставки 46 524 грн. 09 коп.); згідно invoice №AS/009/S/2009 від 27.03. 2009р., CMR від 30.03.2009р. на суму 4 740 Євро (еквівалентно на момент поставки 48 524 грн. 09 коп.), а всього на суму 61 620 Євро, що еквівалентно на моменти поставок 620 411 грн. 60 коп. і не заперечується сторонами.(т.1, арк.справи 12-146; т.2, арк.справи 7-56, 57-59).  

Отриманий згідно Контракту від 04.11.2008р. товар Відповідач оплатив частково згідно платіжних доручень в іноземній валюті від 09.02.2009р. на суму 3 630 Євро та 24.02.2009р. на суму 3 500 Євро, а всього на суму 7 130 Євро.(т.2, арк.справи 60, 70, 71, 95-98).

Листом від 27.03.2009р. Позивач повідомив Відповідача, що згідно Контракту від 04.11. 2008р., – останнє завантаження яблук проведено 27.03.2009р. за invoice №AS/009/S/2009. Оскільки додаткових поставок яблук згідно Контракту здійснюватись не буде, – просив вважати даний Контракт виконаним і просив оплатити товар в сумі 61 620 Євро згідно п.3.1 Контракту. Згідно повідомлення районного відділення Польської Пошти у м.Любліні АТ від 01.07.2011р., –лист-вимогу від 27.03.2009р. було надіслано на адресу Відповідача рекомендованим листом без повідомлення про вручення, інформація про повернення листа у поштового відділення відсутня.

Оскільки Відповідач не оплатив повністю отриманий товар, Позивач звернувся до суду із позовом, і враховуючи заяву про зменшення позовних вимог –просив стягнути з Відповідача 549 771 грн. 26 коп. основного боргу, 115 375 грн. 89 коп. інфляційні витрат (за період з травня 2009р. по травень 2011р.) та 33 438 грн. 14 коп. -3% річних (за період з 27.04.2009р. по 06.05. 2011р.).

Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, колегія суддів виходить з наступного:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»зовнішньоекономічною діяльністю є діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічним договором (контрактом) є матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Вбачається, що укладений сторонами Контракт від 04.11.2008р. має ознаки зовнішньоекономічного контракту на проведення імпорту продукції на територію України.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб’єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Згідно частини другої статті 567 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність іноземних підприємств і організацій під час укладання угод у сфері зовнішньої торгівлі та пов’язаних із нею розрахункових, страхових та інших операцій визначається за законом країни, де створено підприємство чи організацію

За статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 7 цього Закону.

Відповідно до приписів ст.7 вказаного Закону - регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою: - законів України; - передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; - економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України; - рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України; - угод, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.     

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами на підставі укладеного Контракту виникли зобов’язальні правовідносини купівлі-продажу, за якими позивач, як продавець за Контрактом зобов’язується передати (поставити) товар - яблука, а Відповідач як покупець за Контрактом - зобов’язується прийняти товар і розрахуватись за нього.   

Приписами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вірно встановив місцевий господарський суд –укладений сторонами Контракт від 04.11.2008р. за правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 53, 54 Конвенції Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. (ратифікована Україною шляхом приєднання до неї 1 лютого 1991р.), покупець зобов’язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції; зобов’язання покупця сплатити вартість включає вжиття таких заходів і додержання таких формальностей, які можуть вимагатися згідно з договором або згідно з законами і правилами для того, щоб зробити можливим здійснення платежу.

В силу наведених вище норм, одностороння відмова від виконання зобов’язань або їх зміна не допускається.

Стаття 212 ЦК України передбачає, що особи, які  вчиняють  правочин,  мають  право обумовити настання або  зміну  прав  та  обов’язків  обставиною,  щодо  якої невідомо, настане вона чи ні.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони у Контракті визначили строк виконання покупцем зобов’язання повної оплати товару –20 банківських днів з вказівкою на обставину останньої погрузки товару на експорт в Україну. Тобто, сторони не визначили строк останньої поставки товару, тому Позивач правомірно направив Відповідачу вимогу оплати поставленого товару.

З огляду на зазначені обставини, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що внаслідок часткової, в сумі 7 130 Євро оплати Відповідачем товару на загальну суму 61 620 Євро, отриманого на підставі Контракту від 04.11.2008р., що еквівалентно 620 411 грн. 60 коп. –у Відповідача утворилась перед Позивачем заборгованість в сумі 549 771 грн. 26 коп. і останній правомірно заявив вимогу про її оплату.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що матеріалами справи стверд-жується обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення 549 771 грн. 26 коп. основного боргу, яка підлягає задоволенню.

Доводи Відповідача про те, що заявлення позовних вимог у національній валюті - гривні є односторонньою зміною умов Контракту – правомірно відхилені судом першої інстранції з огляду на те, що звернення до суду є способом захисту, що обраний Позивачем і не забороняється чинним законодавством України. При цьому, судом з підстав ст.533 ЦК України та ст.198 ГК України обґрунтовано застереження майнових інтересів Відповідача в разі коригування суми позову відповідно до курсу Євро на момент звернення до суду чи на час винесення рішення не призведе до зменшення розміру позовних вимог.

Також суд правомірно відхилив посилання Відповідача на п.7 Декрету КМ України №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», оскільки даний Декрет встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, а не регулює питання, пов’язані з обраними сторонами способами захисту цивільних прав та інтересів.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

На підставі ст.625 ЦК України за користування чужими коштами протягом 27.04.2009р. – 06.05.2011р. Позивач нарахував 3% річних, що складає 33 438 грн. 14 коп. та 115 375 грн. 89 коп. інфляційні втрат за період з травня 2009р. по травень 2011р.

Відповідно до ст.78 Конвенції Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми, без шкоди для будь-якої вимоги про відшкодування збитків, які можуть бути стягнуті на підставі статті 74.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, зокрема, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова ВСУ від 16.05.2006р. у справі №10/557-26/155).

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність заявлених до стягнення 33 392 грн. 96 коп. -3% річних.

Щодо вимоги про стягнення 115 375 грн. 89 коп. інфляційних втрат, судом підставно ураховано, що відповідно до ст.3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Враховуючи вищенаведене, приписи ст.625 ЦК України та умови Контракту –суд правомірно відхилив вимогу про стягнення інфляційних втрат, оскільки такі передбачають компенсацію інфляційних втрат грошового зобов’язання в гривні, тому в позові про стягнення 115 375 грн. 89 коп. втрат від інфляції відмовлено.

Також, безпідставним є твердження Скаржника про порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, яке він вбачає у допуску ОСОБА_2 до участі в процесі як представника Позивача. Так, у березні 2011р. Фермерством «Розплідник фруктових дерев інженера ОСОБА_1»в особі директора ОСОБА_1, який є власником, надано юристові ОСОБА_2 доручення від 09.03.2011 року на право представляти інтереси Фермерства у судових інстанціях на території України, що стверджується матеріалами справи.(т.2, арк.справи 122-123).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райські сади Про-курова»на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.08.2011р. у справі №10/5025/830/11 –залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в каса-ційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

  3. Справу №10/5025/830/11 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя                                                                       Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.  

  01-12/15490/11  15490/11