Рішення

від 01.11.2011 по справі к8/137-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2011 р.                                                                  Справа № К8/137-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі        Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ФІРМА «Т.М.М.»-ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ», ідентифікаційний код: 14073675,  місцезнаходження: 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б,

до Відповідача: ОСОБА_1, місце проживання: 07800, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «УТІЛСЕРВІС», ідентифікаційний код: 33008064, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, пров. Жовтневий, 9,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційних записів та визнання недійсним акту заліку зустрічних однорідних вимог.

за участю представників сторін:

від позивача: юрисконсульт ФІРМА «Т.М.М.»-товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреностей від 22.08.2011 року та від 27.10.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 04.10.2011 року серії ВРН;

від третьої особи: не з’явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ФІРМА «Т.М.М.»-ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ»(далі за текстом: Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі за текстом: Відповідач), про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційних записів та визнання недійсним акту заліку зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач відступивши Позивачу за договором купівлі-продажу частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»вчинив удаваний правочин, в зв’язку з тим, що діяв з прихованим умислом створити нове товариство з обмеженою відповідальністю зі схожою назвою «Утіл-сервіс»після укладення договору купівлі-продажу (відступлення) з метою використання комерційної назви товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»для введення контрагентів товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»в оману для забезпечення їх господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Утіл-сервіс». У зв’язку з цим Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», застосувати наслідки недійсності правочину, визнати недійсним рішення загальних зборів від 23.04.2008 року товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», скасувати реєстраційні записи та визнати недійсним акт заліку зустрічних однорідних вимог від 19.02.2009 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.09.2011 року порушено провадження у справі № К8/137-11 та призначено останню до розгляду 04.10.2011 року.

04.10.2011 року в судове засідання з’явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 16.09.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з’явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. Ухвалою суду від 01.11.2011 року відмовлено в задоволенні заяви Позивача про вжиття запобіжних заходів шляхом заборони Відповідачу здійснювати відчуження належних останньому корпоративних прав, в зв’язку з тим, що предметом позовних вимог не являється спір про корпоративні права Відповідача. В судовому засіданні представникам сторін повідомлено про оголошення перерви до 10.10.2011 року.

10.10.2011 року в судове засідання з’явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Ухвалою суду від 10.10.2011 року розгляд справи відкладено на 17.10.2011 року.

17.10.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не прибули повідомивши суд перед початком судового засідання про неможливість прибути в засідання. Ухвалою суду з дотриманням вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України суд за власною ініціативою залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторонні Відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «УТІЛСЕРВІС», ідентифікаційний код: 33008064, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, пров. Жовтневий, 9, (далі за текстом: 3-я особа), в зв’язку з тим, що предметом позовних вимог є визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частини статутного капіталу товариство з обмеженою відповідальністю «УТІЛСЕРВІС». Ухвалою суду від 17.10.2011 року розгляд справи відкладено на 01.11.2011 року.

01.11.2011 року в судове засідання Позивач та 3-я особа не з’явились. В судове засідання з’явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. У зв’язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 01.11.2011 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем та Відповідачем пояснення і матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач відступивши Позивачу за договором купівлі-продажу частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»вчинив удаваний правочин, в зв’язку з тим, що діяв з прихованим умислом створити нове товариство з обмеженою відповідальністю зі схожою назвою «Утіл-сервіс»після укладення договору купівлі-продажу (відступлення) з метою використання комерційної назви товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»для введення контрагентів товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»в оману для забезпечення їх господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Утіл-сервіс». У зв’язку з цим Позивач вважає недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»та просить застосувати наслідки недійсності правочину, визнати недійсним рішення загальних зборів від 23.04.2008 року товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», скасувати реєстраційні записи та визнати недійсним акт заліку зустрічних однорідних вимог від 19.02.2009 року внаслідок недійсності договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс».

Проте, суд дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги  ФІРМИ «Т.М.М.»-ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ»по справі є безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 114 передбачає, що учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:  1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно із ст. 117 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства зобов'язані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.  

Закон України «Про господарські товариства»у ст. 53 передбачає, що Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

Цивільний кодекс України у ст. 147 передбачає, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 144 цього Кодексу. Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Згідно із ст. 100 Цивільного кодексу України, право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов'язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.

Цивільний кодекс України у ст. 361 передбачає, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до вимог ст. 362 Цивільного кодексу України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

23.04.2008 року між ФІРМОЮ «Т.М.М.»-ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ»та ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст.ст. 100, 114, 116, 117, 147, 203, 361, 362 Цивільного кодексу України, ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»від 23.04.2008 року (далі за текстом: Договір), згідно п.п. 1.1., 1.2. якого ОСОБА_1 передав у власність ФІРМИ «Т.М.М.»-ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ»належну Відповідачу частину у розмірі 30,5 %, що становить 61000,00 грн., від належної Відповідачу частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»у розмірі 57 %, що становить 114000,00 грн.

Згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ за № 139030, виданої 14.03.2008 року, основними видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»за КВЕД є: - 90.02.0 збирання та знищення інших відходів; - 90.03.0 прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності; - 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Судом встановлено, що згідно даних єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, товариство з обмеженою відповідальністю «Утіл-сервіс», ідентифікаційний код: 25566174, зареєстровано 07.04.1998 року за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, провулок Жовтневий, 9, про що в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 07.04.1998 року зроблено запис за №1 331 120 0000 000183, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААБ за №664497, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, товариство з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», ідентифікаційний код: 33008064, зареєстровано 15.10.2004 року за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, провулок Жовтневий, 9, про що в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 15.10.2004 року зроблено запис за № 1 331 102 0000 000041, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААБ за № 664496, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Суд уважно дослідивши виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААБ за №664497 та серії ААБ за № 664496 приходить до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «Утіл-сервіс»за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, провулок Жовтневий, 9, зареєстровано на шість років раніше реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс» за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, провулок Жовтневий, 9, що в свою чергу спростовує позицію Позивача з приводу того, що  товариство з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, провулок Жовтневий, 9, зареєстровано раніше товариства з обмеженою відповідальністю «Утіл-сервіс»за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, провулок Жовтневий, 9.

Крім того, судом встановлено, що за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, провулок Жовтневий, 9, діяльністю по утворенню та розміщенню відходів на полігонні твердих побутових відходів товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»займається виключно товариство з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»та за вказаною адресою будь-яка інша юридична особа, зокрема товариство з обмеженою відповідальністю «Утіл-сервіс», діяльністю по утворенню та розміщенню відходів на полігонні твердих побутових відходів товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»не займається, що підтверджується дозволом на розміщення відходів у 2009 році від 27.03.2008 року за №05-3, лімітом на утворення та розміщення відходів у 2009 році від 04.07.2008 року, дозволом на розміщення відходів у 2010 році від 02.12.2009 року за №751-3, лімітом на утворення та розміщення відходів у 2010 році від 27.01.2010 року,  дозволом на розміщення відходів у 2011 році від 16.11.2010 року за №712-3, лімітом на утворення та розміщення відходів у 2011 році від 12.12.2010 року, тимчасовим договором оренди земельної ділянки від 05.11.2004 року та договором оренди земельної ділянки від 27.09.2005 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Також, виписками з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААБ за №664497 та серії ААБ за № 664496 спростовується позиція Позивача про те, що Відповідач відступивши Позивачу за договором купівлі-продажу частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»вчинив удаваний правочин, в зв’язку з тим, що діяв з прихованим умислом створити нове товариство з обмеженою відповідальністю зі схожою назвою «Утіл-сервіс»після укладення договору купівлі-продажу (відступлення) з метою використання комерційної назви товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»для введення контрагентів товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»в оману для забезпечення їх господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Утіл-сервіс».

За таких обставин є необґрунтованою та безпідставною позиція Позивача про те, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 489, 490, 491 Цивільного кодексу України після відступлення  Позивачу за договором купівлі-продажу частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»створив з аналогічною назвою товариство з обмеженою відповідальністю зі схожою назвою «Утіл-сервіс»та використовував комерційну назву «Утілсервіс»для введення контрагентів товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»в оману з метою забезпечення їх господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Утіл-сервіс»за адресою: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, провулок Жовтневий, 9,  по утворенню та розміщенню відходів на полігонні твердих побутових відходів товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс».  

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 6 передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Також, Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Господарський кодекс України у ч.ч. 2, 3 ст. 202 передбачає, що господарське зобов’язання припиняється також у разі визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою —третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Вказаний Кодекс у ст.216 передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Цей же Кодекс у п.5 ст.216 передбачає, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Господарський кодекс України у ст. 5 передбачає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

З врахуванням викладено суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених  ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»від 23.04.2008 року, в зв’язку з тим, що вказаний Договір укладений з дотриманням вимог Цивільного та Господарського кодексів України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Договір є чинним та правомірним і підстави для визнання його недійсним відсутні, внаслідок чого в задоволенні вимог Позивача про визнання Договору недійсним слід відмовити в повному обсязі.

Судом береться до уваги, що позовні вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним рішення загальних зборів від 23.04.2008 року товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», скасування реєстраційних записів та визнання недійсним акту заліку зустрічних однорідних вимог від 19.02.2009 року є похідними від позовних вимог про визнання Договору недійсним.

Правомірність Договору та відсутність підстав для визнання останнього недійсним призводить до відсутності підстав для застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним рішення загальних зборів від 23.04.2008 року товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», скасування реєстраційних записів та визнання недійсним акту заліку зустрічних однорідних вимог від 19.02.2009 року за Договором, в зв’язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цих вимог Позивача в повному обсязі.

Одночасно, судом береться до уваги, що Цивільний кодекс України в ст. 258 передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу). Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману. Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.   

Згідно із вимогами ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.                 

Відповідно до вимог ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

В ході розгляду справи встановлено, що строки позовної давності для визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», застосування наслідків недійсності правочину та для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»закінчилися 23.04.2011 року.   

Згідно із вимогами ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», застосування наслідків недійсності правочину та для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»13.09.2011 року, внаслідок чого пропустив строк позовної давності для визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», застосування наслідків недійсності правочину та для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»в позовному порядку.

Цивільний кодекс України у ст.267 передбачає, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач у справі у своєму відзиві на позовну заяву звернувся до суду із заявою про застосування до позовних вимог Позивача строку позовної давності. При цьому Позивач не намагався наводити і доводити суду поважність причин пропуску строків позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку про пропуск Позивачем строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», застосування наслідків недійсності правочину та про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс»при відсутності будь-яких поважних причин для такого пропуску, в зв’язку з чим в задоволенні вказаних вимог Позивача слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача є безпідставними, необґрунтованими та не доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв’язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні повністю.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Відповідачем суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору та обставин справи.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судових засіданнях надані Позивачем докази спростовані за допомогою належних і допустимих доказів, які містяться у матеріалах справи, та заперечувались Відповідачем протягом судового розгляду справи.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що в задоволені вимог Позивача слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в задоволені позову господарські витрати покладаються на позивача.

Господарські витрати покладаються судом на Позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          У задоволенні позову ФІРМИ «Т.М.М.»-ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ», ідентифікаційний код: 14073675,  місцезнаходження: 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, до ОСОБА_1, місце проживання: 07800, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «УТІЛСЕРВІС», ідентифікаційний код: 33008064, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, пров. Жовтневий, 9, про визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю «Утілсервіс», застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційних записів та визнання недійсним акту заліку зустрічних однорідних вимог, –відмовити повністю.

2.          Господарські витрати за даним позовом у вигляді державного мита у сумі 85,00 грн. (вісімдесят п’ять гривень 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) покласти на ФІРМУ «Т.М.М.»-ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ», ідентифікаційний код: 14073675,  місцезнаходження: 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б.

        Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                                 П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2011 року