Постанова

від 27.10.2011 по справі 11/238

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/238

донецький апеляційний господарський суд

27.10.2011

Постанова

Іменем України

25.10.2011 р.           справа №11/238

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддівЛомовцевої Н.В.Колядко Т.М., Приходько І.В.

при секретарі судового засіданняКуляс Т.Ю.

за участю представників:

від позивача:не з'явився.

від відповідача:не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «РОС І Я» м. Луганськ

на рішення господарського судуЛуганської області

від20.04.2011р.  

по справі№11/238 (суддя Москаленко М.О.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортні перевезення-2003»м. Лутугіне Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «РОС І Я»  м. Луганськ

простягнення 35 880 грн. 93 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортні перевезення-2003»м. Лутугіне Луганської області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «РОС І Я»м. Луганськ про стягнення 35 880 грн. 93 коп., з яких 29 867 грн. 82 коп. заборгованості за надані послуги рекламних носіїв, 2 500 грн. 00 коп. відшкодування за демонтаж реклами власними засобами, 2 604 грн. 87 коп. пені, 514 грн. 87 коп. індексу інфляції.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.04.2011р. у справі № 11/238 (суддя Москаленко М.О.) позовні вимоги задовольнив частково, а саме стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «РОС І Я» м.Луганськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортні перевезення-2003»29 867 грн. 82 коп. заборгованості за надані послуги, 2 500 грн. 00 коп. витрат на демонтаж рекламних засобів, 2 471 грн. 83 коп. пені, 375 грн. 37 коп. 3% річних, 514 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості. В іншій частині позовних вимог судом відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ТОВ «ТЦ «РОС І Я»звернулось              до Донецького апеляційного господарського суду зі скаргою, якою просило скасувати рішення господарського суду Луганської області від 20.04.2011р. у справі №11/238 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що судом не прийнято до уваги необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення витрат на демонтаж реклами, оскільки позивачем доказів здійснення такого демонтажу не надано. Відповідач посилається на те, що обов'язок оплатити вартість послуг виникає  після підписання сторонами акту здавання-приймання наданих послуг або неповернення відповідачем отриманих актів впродовж 5 робочих днів, а у зв'язку із направленням мотивованих відмов (листи вих. №53 від 01.04.2010р. та №54 від 07.04.2010р.) від підписання актів від 26.02.2010р. та від 31.03.2010р., обов'язок по оплаті вказаних в актах сум так і не настав. Крім того, заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом недосліджені обставини надсилання відповідачу актів здавання-приймання послуг та рахунків на їх оплату.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем було подано клопотання, яке було підтримано у судовому засіданні його представником, щодо зупинення провадження у справі №11/238 до вирішення господарським судом Луганської області справи №6/69пд/2011 за позовом ТОВ «ТЦ «РОС І Я»до ТОВ «Автотранспортні перевезення-2003»про визнання договору про надання послуг №05/05/09 від 05.05.2009р. недійсним.

Колегія суддів задовольнила клопотання відповідача,  оскільки заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору №05/05/09 від 05.05.2009р. пов'язані з предметом позову у справі №11/238 щодо стягнення заборгованості за вищевказаним договором, дійсність якого оспорюється в судовому порядку.

Ухвалою від 14.06.2011р. апеляційне провадження у справі №11/238 було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №6/69пд/2011.

У зв'язку із надходженням на адресу Донецького апеляційного господарського суду клопотання про поновлення провадження у справі №11/238 з копією постанови Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2011р. по справі №6/69пд/2011, ухвалою від 17.10.2011р. апеляційне провадження у справі №11/238 було поновлено.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу,  перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «РОС І Я» (далі –замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотранспортні перевезення-2003»(далі – виконавець) було укладено договір  про надання послуг №05/05/09 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1  договору, виконавець зобов'язується надати транспортні засоби у кількості 10 одиниць, що здійснюють пасажирські перевезення, у якості рекламних носів для розміщення рекламної інформації (далі –реклама) про замовника, а замовник зобов'язується оплачувати виконавцю надані послуги.

Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік транспортних засобів, які надаються для розташування реклами замовника, зазначаються у відповідних додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 1.3 договору, строк розміщення реклами відповідає строку дії договору.

Пунктами 6.1, 6.2 договору визначено, що останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і дії до 04.05.2010р., а в частині зобов'язань –до повного їх виконання сторонами. Договір вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах, якщо не менше ніж  за 20 календарних днів до закінчення строку його дії жодна із сторін письмово не повідомить про свою відмову від пролонгації.

Відповідно до п. 2.7 договору, в кінці кожного місяця, в якому здійснюється розміщення реклами замовника на транспортних засобах, сторони підписують акт здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно п. 2.8 договору, протягом 3 робочих днів з моменту отримання від позивача акту здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) відповідач зобов'язується підписати його та повернути позивачеві або направити мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення акту або мотивованої відмови протягом 5 робочих днів з моменту його передачі позивачеві зобов'язання позивача за договором вважаються виконаними у повному обсязі та з належною якістю.

Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата послуг виконавцем здійснюється  протягом 3-х  банківських днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), а у разі неотримання від замовника підписаного акту –протягом 3-х банківських днів з моменту отримання замовником рахунку від виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач як на належне виконання зобов'язань за договором посилається на направлення відповідачу актів здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №142 від 31.12.2009р. на суму 6 500 грн. 00 коп., №4 від 31.01.2010р. на суму 5 997 грн. 72 коп., від 26.02.2010р. на суму 4 642 грн. 00 коп., від 31.03.2010р. на суму  6 228 грн. 10 коп.,  від 30.04.2010р. на суму 6 500 грн. 00 коп. та  рахунки № 142 від 31.12.2009р., №4 від 31.01.2010р., №9 від 26.02.2010р., №14 від 31.03.2010р., №21 від 30.04.2010р., докази направлення яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач вважає, що у позивача відсутнє право вимагати, а у відповідача, відповідно, обов'язок оплатити надані послуги, оскільки, як вказує останній, він взагалі  не отримував від позивача акти приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2009р.-квітень 2010р., а повідомлення про вручення поштових відправлень не містять відомостей про те, що за цими повідомленнями були отримані саме акти виконаних робіт. При цьому до матеріалів справи відповідачем були надані копії актів здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 26.02.2010р. на суму 4 642 грн. 00 коп. та  від 31.03.2010р. на суму 6 228 грн. 10 коп. та акти розкриття конвертів, що надійшли  на адресу відповідача 02.02.2010р. та  27.02.2010р., підписані директором відповідача Каплун Л.В., головним бухгалтером позивача та охоронцями. Підпис працівника поштового відділення, яким відповідачеві вручені вказані поштові відправлення, на актах відсутній.

З наведеного вбачається, що відповідач оспорює отримання від позивача актів за грудень 2009р., січень та квітень 2010р.

Дійсно, як зазначає відповідач, п. 2.7 договору передбачено, що в кінці кожного місяця, в якому здійснюється розміщення реклами замовника на транспортних засобах, сторони підписують акт здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг),  але сторонами не визначено наслідків неоформлення зазначених актів.

Разом з тим, відповідач не спростував відсутність доказів направлення актів, так як в матеріалах справи містяться докази відправлення вищевказаних актів здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та рахунків на оплату, а також листи ТОВ «Торговий центр «РОС І Я»  вих. №53 від 01.04.2010р. та №54 від 07.04.2010р., якими він підтверджує отримання актів від 26.02.2010р. та від 31.03.2010р., тоді як посилається на неотримання жодного акту.

Відповідач зобов'язання за договором щодо оплати отриманих послуг належним чином не виконав у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з ТОВ «Торговий центр «РОС І Я» заборгованість в розмірі 29 867 грн. 82 коп.

З наведеного вище вбачається, що господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого  висновку щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 29 867 грн. 82 коп.

Також позивач просив стягнути з відповідача 2 500 грн. 00 коп. відшкодування за монтаж реклами власними засобами.

Відповідно до п. 2.3 договору, замовник зобов'язується своїми силами і за  власні кошти протягом 3 робочих днів з моменту закінчення строку дії договору здійснити демонтаж реклами з поверхні наданих йому транспортних засобів.

Пунктом 2.4 договору визначено, що у випадку порушення замовником строку демонтажу виконавець має право здійснити демонтаж реклами власними силами та за власні кошти з правом вимоги відшкодування відповідачем вартості демонтажу  у розмірі 250 грн. 00 коп. за один транспортний засіб.

Додатком №1 до договору визначений перелік транспортних засобів, на яких повинна бути розміщена рекламна інформація позивача.

Позивач направив на адресу відповідача лист № 61 від 31.03.2010р. з пропозицією щодо розірвання укладеного сторонами у справі договору та проектом відповідної угоди № 1 від 04.05.2010р. про розірвання договору, що підтверджується  описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення № 1311810. Цим же листом позивач повідомив відповідача про необхідність демонтажу реклами з транспортних засобів позивача.

Виходячи із змісту п.1.3 та п. 6.1 договору, строк дії договору фактично закінчився  04.05.2010р.

Сторонами в договорі не визначено порядок та строк оплати витрат, пов'язаних з демонтажем реклами.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з акту здавання-передавання виконаних робіт (наданих послуг) №24 від 07.05.2010р. позивачем виконані роботи з демонтажу реклами, що була розташована на належних йому транспортних засобах на суму 2500 грн. 00 коп.

Вказаний акт та рахунок №24 від 07.05.2010р. відповідач отримав 08.05.2010р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення №1336839, яка міститься в матеріалах справи.

При  таких обставинах право вимоги відшкодування витрат з монтажу реклами у позивача виникло з 15.05.2010р.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт  здійснення позивачем  робіт з демонтажу реклами, у зв'язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду щодо стягнення з відповідача 2 500 грн. 00 коп. відшкодування монтажу реклами.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за кожним актом приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг) індекс інфляції та 3% річних, які загалом згідно наведеного у позовній заяві розрахунку позовних вимог складають за період грудень 2009р.-квітень 2010р.: індекс інфляції -  514 грн. 87 коп., 3% - розмірі 393 грн. 87 коп.

Посилання господарського суду на неможливість встановлення дати, від якої може бути нараховані 3% річних за прострочення сплати витрат на демонтаж реклами не відповідають нормам діючого законодавства, оскільки суд дійшов висновку щодо порушення права позивача в частині  відшкодування витрат, пов'язаних з монтажом реклами, а відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України  право на нарахування 3% річних виникає одночасно з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи той факт, що судова колегія дійшла висновку щодо порушеного права позивача, право вимоги на відшкодування витрат з монтажу реклами і нараховувати 3% річних у позивача виникло з 15.05.2010р.

З урахуванням наведеного з відповідача підлягає стягненню індекс інфляції в розмірі  514 грн. 87 коп. та 3% в розмірі 393 грн. 87 коп.

Також позивачем заявлена до стягнення пеня за кожним актом приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг) в розмірі 2 604 грн. 87 коп.

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати послуг виконавця, замовник сплачує пеню в розмірі  подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також несе відповідальність передбачену ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги про стягнення пені є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню у розмірі 2 471 грн. 83 коп., а саме у частині пені за прострочення відповідачем обов'язку сплатити послуги, надані позивачем у період з грудня 2009р. по квітень 2010р.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що вимога про стягнення 132 грн. 54 коп. пені, нарахованої за прострочення відповідачем обов'язку оплатити витрати на демонтаж реклами є необґрунтованою, оскільки нарахування пені на такі витрати не передбачена умовами укладеного сторонами у  справі договору.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «РОС І Я» м. Луганськ підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 20.04.2011р. у справі №11/238 підлягає зміні.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «РОС І Я» м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 20.04.2011р. у справі №11/238 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської  області  Луганської області від 20.04.2011р. у справі №11/238  –змінити.

Пункт  2 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської  області  Луганської області від 20.04.2011р. у справі №11/238 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «РОС І Я» (91011, м. Луганськ, вул. 16-та Лінія, буд. 48, ЄДРПОУ  35080231) на користь  Товариства з  обмеженою відповідальністю «Автотранспортні перевезення-2003» (92000, Луганська область, м. Лутугине,  вул. Крупської, буд. 15, ЄДРПОУ 32372036) 29 867 грн. 82 коп.  заборгованості за надані послуги,  2 500 грн. 00 коп. витрат на демонтаж рекламних засобів, 2 471 грн. 83 коп. пені, 393 грн. 87 коп. 3% річних, 514 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 357 грн. 67 коп. державного мита та 235 грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.».

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «РОС І Я» довідку на повернення державного мита в розмірі 2 грн. 50 коп. як надмірно сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                                       Н.В. Ломовцева

Судді:                                                                                  Т.М. Колядко

 І.В. Приходько

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСЛО