Постанова

від 27.10.2011 по справі 5020-471/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-471/2011

 < Список > 

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 жовтня 2011 року Справа № 5020-471/2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Воронцової Н.В.,

суддів                                                                      Проценко О.І.,

                                                                                          Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін:

прокурор: Шульга Антон Миколайович, посвідчення № 574 від 18.11.08р. - Старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача: не з'явився - Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

представник відповідача: не з'явився - товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Санда";

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Санда" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 01 червня 2011 року у справі №5020-471/2011

за позовом           Заступника прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,                 м. Севастополь, 99011) в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Санда" (вул. Л. Толстого, 8, кв.15, м. Севастополь, 99003)     

про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 31531,72 грн., розірвання договору оренди та спонукання повернути орендоване майно

                                                            ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Санда" про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 31 531,72 грн, у тому числі основного боргу –11 914,11 грн, пені –399,48 грн, 3% річних –77,33 грн, штрафу –19 140,80 грн та розірвання договору оренди нерухомого майна №51-05 від 21.02.2007р., спонукання звільнити нежитлові приміщення, загальною площею 149,4 кв.м, які знаходяться на першому поверсі житлового будинку (літ.А), розташованого за адресою: місто Севастополь, проспект Жовтневої Революції, 43, та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01 червня 2011 року (суддя Харченко І. А.) позов задоволено повністю.

Також, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди, в зв'язку з чим за ним виникла заборгованість, яку він самостійно не погашав та такі дії відповідача є порушенням положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що тягне за собою нарахування відповідних штрафних санкцій та як наслідок розірвання договору оренди відповідно до ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Санда" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від  01 червня 2011 року у справі № 5020-471/2011, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову Заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради відмовити.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Санда" заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Так, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при розгляді спору в суді першої інстанції не було враховано, що рахунки які виставлялися позивачем за жовтень, листопад, грудень 2010р., січень, лютий 2011 року, на момент винесення рішення ним були повністю сплачені, а відтак стягнення з нього заборгованості за спірний період в розмірі 11 914,11 грн. є безпідставним.

Більш того, апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд неправомірно стягнув з нього штраф в п'ятикратному розмірі місячної орендної плати, оскільки така відповідальність діючим законодавством взагалі не передбачена.

Таким чином, заявник наполягає на відсутності підстав для розірвання договору оренди і звільнення ним орендованих приміщень, оскільки ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Санда" виконує свої зобов'язання за спірним договором оренди.

До того ж, апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, що виразилося в розгляді даної справи без участі відповідача, в зв'язку з його неналежним повідомленням про час та місце розгляду справи, так як матеріали справи містять докази про повернення усієї поштової кореспонденції, яка надсилалася на адресу останнього.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 вересня 2011р. ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Санда" було відновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Севастополя від 01 червня 2011 року у справі №5020-471/2011, апеляційну скаргу останнього прийнято до провадження та призначено справу до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді –Остапової К. А., суддів Проценко О. І., Сікорської Н. І.

Розпорядженням Заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2011 року, в зв'язку з відрядженням, головуючого суддю Остапову К. А. замінено на суддю Воронцову Н. В.

В судовому засіданні, 21 вересня 2011 року, прокурор та позивач заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на відсутність правових підстав для скасування оспорюваного рішення, оскільки заборгованість з орендної плати була сплачена відповідачем вже після прийняття господарським судом міста Севастополя рішення у даній справі, про що останніми надано письмові пояснення та відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач в свою чергу наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оспорюваного рішення, з підстав відсутності з його боку порушень щодо несплати орендної плати.

В судовому засіданні 21.10.2011р. колегією суддів було оголошено перерву в порядку передбаченому ч. 3 ст. 77 ГПК України до 29.09.2011р. на 12 год. 00 хв.

У продовженому судовому засіданні, 29 вересня 2011 року, прокурор та позивач підтримали свої заперечення проти апеляційної скарги, а також позивачем було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Севастопольської міської ради від 13.02.2007р., яке було задоволено колегією суддів.

Відповідач в свою чергу наполягав на задоволенні апеляційної скарги та представив суду копії платіжних доручень про сплату ним орендної плати за договором оренди.

Слід зазначити, що в судовому засіданні 29.09.2011р., судовою колегією також було оголошено перерву до 27.10.2011р. на 10 год. 15 хв.

В продовжене судове засіданні, 27 жовтня 2011 року, з'явився тільки прокурор який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та скасування оспорюваного рішення.

Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином під розписку в судовому засіданні 29.09.2011р.

Враховуючи, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася та враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим переглянути  рішення суду першої інстанції за відсутності представників позивача і відповідача, оскільки це ніяким чином не перешкоджає розгляду скарги.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 21.02.2007р. між Територіальною громадою в особі Севастопольської міської Ради від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Санда" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №51-05, відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлові  приміщення магазину загальною площею 270,80 кв.м з двома ганками, розташовані у підвалі і на першому поверсі житлового будинку літ. А, які складаються з приміщень: ХХ-19, ХХ-20, з ХХ-34 по ХХ-36 та з 1-3 по 1-16, що знаходяться за адресою м. Севастополь, проспект Жовтневої Революції, 43, для використання під магазин-кафетерій, склад, які перебувають на балансі РЕП-6 (арк.с.15-16).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що він діє з моменту підписання акту приймання –передачі майна, нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору, строком 29 вересня 2011р. та вказано, що зазначений договір є новою редакцією договору оренди №51-05 від 11.05.2006р. (п. 8.2 договору).

21 лютого 2007 року договір нотаріально посвідчений та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за №571 (арк. с. 16, 19).

Факт передання приміщення підтверджується актом прийому-передачі вказаного майна від 21.02.2007р. (арк. с. 18).

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 договору розмір орендної плати визначається у відповідності до методики, затвердженої рішенням сесії Севастопольської міської Ради №344 від 13.11.2002 та складає 40585,14 грн. на рік. Орендна плата визначена виходячи з 10% - склад, 12% - магазин - кафетерій від розрахунку вартості об'єкту оренди, визначеною незалежною оцінкою вартості майна. Орендна плата складає за перший місяць оренди 3429,60 грн., перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Сума орендної плати підлягає щомісячному коригуванню Орендарем при внесенні чергового платежу відповідно до індексу інфляції, який визначається Мінстатом України.

Крім того, 18.09.2007р. сторонами підписаний протокол узгодження змін до договору (арк.с. 20), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду  нежитлові  приміщення магазину загальною площею 149,40 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку літ. А, які складаються з приміщень 3-16, що знаходяться за адресою м. Севастополь, проспект Жовтневої Революції, 43, для використання під магазин-кафетерій, які перебувають на балансі РЕП №6.

Розмір орендної плати згідно протоколу узгодження змін до договору в сумі 3301,12 грн. без урахування ПДВ на місяць та перераховується не пізніше 20 числа поточного місяця, визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007р. і складає 36298,26 грн. на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 18% від розрахунку вартості об'єкту оренди, визначеною незалежною оцінкою вартості майна станом на 30.11.2006р..

Так, у виконання умов договору 18.09.2007р. відповідач передав позивачу за актом прийому-передачі вбудовані підвальні приміщення магазину, розташованого в п'ятиповерховому житловому будинку за адресою: м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 43, площею 121,40 кв.м (арк. с. 22).

Факт передання приміщення підтверджується актом прийому-передачі вказаного майна від 18.09.2007р. (арк.с.25).

Зазначені зміни були зафіксовані у нотаріально посвідченій додатковій угоді від 11.03.2008р. до договору (арк. с. 23).

11 вересня 2009р. між сторонами було укладено додатковий договір (арк. с. 28), відповідно до умов якого розмір орендної плати на період з 18.08.2009р. до 31.12.2009р. визначається відповідно до рішення  Севастопольської міської Ради №7273 від 14.07.2009р. та складає 3364,03 грн. в місяць та з 01.08.2009р. перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Розмір орендної плати за кожний наступній місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому. З 01.01.2010р. розрахунок орендної плати відновлюється згідно умов Договору.

19.01.2010р. між сторонами було укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої розмір орендної плати на період з моменту підписання угоди до 01.08.2010р.  визначається відповідно до рішення  Севастопольської міської Ради №7273 від 14.07.2009р. та складає 3483,25 грн. в місяць та з моменту підписання сторонами угоди і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Розмір орендної плати за кожний наступній місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому. З 01.08.2010р. розрахунок орендної плати відновлюється згідно умов договору (арк. с. 29).

Проте, в зв'язку з тим, що зобов'язання щодо оплати оренди відповідач виконував неналежним чином, у зв'язку з чим за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року за ним склалась заборгованість в сумі 11 914,11 грн., прокурор звернувся з даним позовом до суду, оскільки такі дії відповідача є порушенням положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та завдає шкоду економічним інтересам держави.

Ознайомившись з матеріалами справи, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування  місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не  підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні норми закріплені й у статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Водночас, обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьої статті 285 Господарського кодексу України.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося вище, відповідно до умов договору оренди відповідач зобов'язався перераховувати позивачу орендну плату на зазначені у договорі рахунки не пізніше 20 числа поточного місяця.

Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач орендну плату вносив несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим на ним  за період з жовтня 2010 року по лютий 2011 року утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 11 914,11 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 31, зворотний бік).

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, відповідачем не було подано суду доказів сплати заборгованості з орендної плати у розмірі 11 914,11 грн., у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи те, що своєчасне внесення орендної плати за користування майном є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що на момент вирішення спору у суді, відповідач мав заборгованість в розмірі 11 914,11  грн., а відтак задовольнив вимоги позивача в цій частині.

          Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України,  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається із позовної заяви, прокурор та позивач також просили стягнути з відповідача пеню за порушення строку внесення орендної плати у розмірі 399,48 грн. та штраф в сумі 19 140,80 грн. за неналежне виконання обов'язків за Договором.

В силу частини другої статті  20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

  При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми  недоплати, розрахованої за кожний день прострочення.

Водночас, у пункті 6.2 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків по договору оренди, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України –штраф у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Тобто, сторони керуючись своїм правом на самостійне врегулювання своїх договірних відносин, визначили розмір штрафу, який підлягає сплаті у разі порушення договірних зобов'язань та враховуючи, що розмір штрафу за несплату орендної плати вимогами чинного законодавства не встановлено (не обмежно),  умови п. 6.2 договору не суперечать діючому законодавству, а твердження відповідача про зворотне є безпідставними.

Так, перевіривши наявні в матеріалах справи розрахунки пені та штрафу, колегія суддів погоджується із висновок місцевого господарського суду, щодо їх відповідності вимогам чинного законодавства України, а відтак судом цілком підставно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 399,48 грн.  та штрафу в розмірі 19 140,80 грн.  (арк. с. 31-32).

Із вимог позовної заяви вбачається, що прокурор та позивач також просили стягнути з відповідача 3% річних за прострочку виконання грошового зобов'язання за період з 21.10.2010р. по 14.03.2011р. у розмірі 77,33 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Представлений позивачем розрахунок 3% річних, який наявний в матеріалах справи та був дослідний колегією суддів, також відповідає вимогам чинного законодавства України, а відтак рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача  3% річних в сумі 77,33 грн., є цілком правомірним.

Частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

 Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

 Проте, відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

  Отже, за таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 N50/101-08).

  Вказана правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду від 15.01.2010 №01-08/12 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)".

Пунктом 7.5 договору передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, за рішенням господарського суду.

Згідно статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що повернення орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору. Передача майна орендарем і приймання його орендодавцем посвідчується актом прийому-передачі, що підписується представниками сторін.

Так, в зв'язку з тим, що відповідачем тривалий час (понад трьох місяців) не виконувалися зобов'язання щодо оплати за користування орендованим майном, місцевий господарський суд цілком підставно задовольнив позовні вимоги в частині розірвання договору оренди нерухомого майна №51-05 від 21.02.2007р. та зобов'язав відповідача звільнити орендоване майно і повернути його орендодавцю.

Слід зазначити, що подаючи апеляційну скаргу відповідач, наполягаючи на скасуванні оспорюваного рішення, посилається на той факт, що заборгованість з орендної плати ним була сплачена в повному обсязі, а відтак у суду не було правових підстав для її стягнення, про що він надав колегії суду акт звірки взаємних розрахунків з відповідачем станом на 21.09.2011р. та платіжні доручення.

Як вбачається із акту звірки взаємних розрахунків проведеної між позивачем і відповідачем станом на 21.09.2011р., дійсно за відповідачем відсутня заборгованість з орендної плати.

Водночас із представлених відповідачем платіжних доручень, чітко вбачається строки погашення ним існуючої заборгованості, а саме: 06.07.2011р. платіжне доручення №157 на суму 640,17 грн.; 06.07.2011р. платіжне доручення №156 на суму 8976,08 грн.; 13.07.2011р. платіжне доручення №163 на суму 8 468,00грн.; 13.07.2011р. платіжне доручення №164 на суму 95,00 грн.; 26.07.2011р. платіжне доручення №91 на суму 6 226,02 грн.; 26.07.2011р. платіжне доручення №92 на суму 50,00 грн.; 27.07.2011р. платіжне доручення №93 на суму 3 068,21 грн.; 27.07.2011р. платіжне доручення №94 на суму 94,89 грн.; 23.08.2011р. платіжне доручення №192 від 23.08.2011р. на суму 3 143,99 грн.; 15.09.2011р. платіжне доручення №225 на суму 3 112,12 грн.; 19.09.2011р.  платіжне доручення №231 на суму 1 544, 13 грн.

Як вбачається із вищевказаних платіжних доручень, перший платіж на погашення заборгованості, відповідачем був зроблений 06.07.2011р. та відповідно останній 19.09.2011р., у той час коли рішення господарським судом міста Севастополя у даній справі було прийнято 01 червня 2011 року.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Таким чином, апелянт звертаючись із даною скаргою, не може посилатися на вищевказані платіжні доручення, як на доказ відсутності за ним боргу з орендної плати, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції та на час прийняття судового рішення судом першої інстанції, таких доказів сплати заборгованості не існувало взагалі.

Адже, судова колегія зауважує, що перевіряючи відповідність прийнятого рішення судом першої інстанції нормам матеріального та процесуального права відповідно до обставин, що існували на час прийняття такого рішення, суд апеляційної інстанції не може брати до уваги докази, яких не існувало під час прийняття такого рішення, оскільки виникнення нових не може призвести до скасування раніше прийнятого рішення на підставі інших доказів, які існували на час його прийняття.

Отже, враховуючи, що заборгованість відповідачем була сплачена вже після винесення місцевим господарським судом оспорюваного рішення, а на момент його прийняття заборгованість відповідачем погашена не була, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки воно прийнято у повній відповідності до діючого законодавства та встановлених, на час його прийняття, обставин справи.  

Відносно посилань відповідача на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, щодо його неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.03.2011 року порушено провадження у даній справі та справа була призначена до розгляду на 27.04.2011р. на 09 год. 30 хв. (а. с. 1).  Зазначена ухвала, 30.03.2011 року у відповідності з вимогами ст. 87 Господарського процесуального кодексу України,  направлена сторонам у справі, в тому числі і відповідачеві на адресу: м. Севастополь, вул. Толстого, буд. 8, кв. 15, рекомендованим відправленням з повідомленням.  Саме така адреса відповідача зазначена як і в позовній заяві, так і у Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємсців (а.с.84). Однак, рекомендований лист з  названою ухвалою суду повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення "у зв'язку із закінченням терміну зберігання" (а. с. 39-41).  

Розгляд справи неодноразово відкладався, про що господарським судом міста Севастополя було винесено ухвали від 27.04.2011р., 19.05.2011р., рекомендований лист з  названими ухвалами суду також були повернуті на адресу суду з відміткою поштового відділення "у зв'язку із закінченням терміну зберігання" (а. с. 48-50, 79-81), що свідчить про те, що відповідач за кореспонденцією не з'являвся, а термін зберігання листів закінчився.

Вказані факти свідчать, що місцевий господарський суд належним чином повідомляв відповідача про слухання справи в суді, декілька разів відкладав її розгляд, забезпечуючи право сторони брати участь у розгляді справи. Натомість, відповідач своїм правом не скористався. Колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд дотримався вимог процесуального законодавства щодо повідомлення відповідача належним чином про час і місце засідання суду.

На підставі викладеного судді дійшли висновку, що справа розглянута місцевим господарським судом відповідно дослідженим доказам, встановленим обставинам з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням вимог процесуального права, а відтак підстави для скасування оспорюваного рішення відсутні.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського  процессуального кодексу України, суд -

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо –комерційна фірма "Санда" залишити без задоволення.

2.  Рішення господарського суду міста Севастополя від 01 червня 2011 року у справі №5020-471/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя                              < Підпис >                    Н.В. Воронцова

Судді                                                            < Підпис >                    О.І. Проценко

                                                            < Підпис >                    Н.І. Сікорська

< Список > 

< Список >                                                                      < Довідник >