Постанова

від 22.07.2008 по справі 8/412-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/412-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 липня 2008 р.                                                                                    № 8/412-07  

               Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за   участю   представників:

позивача - не з'явився,

відповідача  - Базилевич Ю.О.,

третьої особи- не з'явився,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну скаргу

КП "ЖЕК №2"

на  постановувід 24.04.2008 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№8/412-07

за  позовом КП "ЖЕК №2"

доТОВ "Лікс"

третя особа- Нікопольська міська рада)

прозобов'язання звільнити нежиле приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2008 (суддя  Дубінін І.Ю.) позов задоволено –на підставі ст.785 ЦК України та ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зобов'язано ТОВ "Лікс" протягом десяти календарних днів з моменту набрання законної сили цим рішенням звільнити займане нежиле приміщення у зв'язку з відмовою орендодавця від пролонгації договору оренди від 01.01.2002 №15.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 (судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.В.) з врахуванням ухвали про виправлення описки від 29.04.2008 рішення скасовано, в позові відмовлено з посиланням на поновлення договору оренди від 01.01.2007 №15 на тих самих умовах до 31.12.2011р.

КП "ЖЕК №2" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на невірне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова –скасуванню із залишенням без змін первісного рішення з наступних підстав.

Строк дії укладеного між сторонами договору оренди від 01.01.2002 №15, за умовами якого в оренду ТОВ "Лікс" було надано вбудоване нежиле приміщення площею 137,4 кв.м. по вул.Електрометалургів,54 в м.Нікополі, закінчився 31.12.2006р. За рішенням міської комісії з питань передачі у найм (оренду) і піднайм майна, що належить до комунальної власності (протокол №41 від 14.12.2006) відповідачу було відмовлено в продовженні договору оренди, але товариство продовжує займати орендоване приміщення.

Позивач листом від 11.01.2007 №19 звертався до відповідача з вимогою про звільнення приміщення, яку залишено без відповіді.

Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд виходив з того, що:

В матеріалах справи відсутні докази, що після закінчення строку дії договору оренди (31.12.2006р.) орендар на вимогу орендодавця звільнив орендоване нежиле приміщення та повернув його за актом прийому-передачі, а тому договір був поновлений до 31.12.2007р.

Після закінчення 31.12.2007р. терміну дії вказаного договору оренди, орендодавець протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору не повідомив орендаря про припинення строку дії договору, а тому слід вважати, що договір оренди продовжено на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором –до 31.12.2011р..

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на протокол №41 роботи міської комісії з питань передачі у найм (оренду) і піднайм майна, що належить до комунальної власності від 14.12.2006 і  протокол  №42 від 28.12.2006, яким відмовили ТОВ компанія "Лікс" в продовженні терміну договору (найму оренди) вбудованого приміщення площею 137,4 кв.м. у житловому будинку по вул.Електрометалургів, 54 під розміщення офісу – 118,5 кв.м., під здійснення торгівлі непродовольчими товарами 18,9 кв.м. Такі доводи позивача не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, так як у статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" чітко визначено, хто є орендодавцями щодо оренди державного та комунального майна.

Міська комісія з питань передачі у найм (оренду) і піднайм майна, що належить до комунальної власності, не є орендодавцем в розумінні вказаної статті, а отже її рішення не мають юридичної сили.

Посилання позивача про направлення ним претензії №64 від 10.02.2006, №560 від 29.08.2006, №687 від 25.10.2006, а також листів від 09.11.2006 №718, від 21.11.2006 №765, від 11.01.2007 №19 з попередженням про ненадання згоди на продовження договору оренди №15 у зв'язку з заборгованістю по орендній платі, як на підставу для задоволення позовних вимог, не можуть бути доказами у справі, так як позивачем не надано доказів направлення їх відповідачу. Також в матеріалах справи відсутні докази про надсилання відповідачу рахунків на оплату орендної плати згідно п.4.3 договору.

Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов договору оренди №15 від 01.01.2002 та змісту листа-вимоги КП "ЖЕК №2" №19 від 11.01.2007 з достовірністю встановлено, а судом апеляційної інстанції не спростовано обставини направлення орендарю заяви орендодавця про припинення договору оренди у межах місячного терміну, передбаченого ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що в свою чергу, вказує на наявність достатніх правових підстав для звільнення відповідачем займаного  приміщення.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при перегляді в касаційному порядку судових рішень у справах, пов'язаних зі звільненням нежилих приміщень, що належать до державної та комунальної власності (постанови ВСУ від 22.03.2005 у справі №1/135-20/51, від 24.05.2005 у справі №36/237, від 27.12.2005 у справі №3/84).

Оскільки відповідно до ст.ст.2,3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди, а відповідач не спростував наявність письмових заперечень орендодавця проти пролонгації договору оренди від 01.01.2002, які (заперечення) викладено в листі-вимозі №19 від 11.01.2007 про звільнення нежилого приміщення у 10-денний термін, то вказаний договір є припиненим, а займане приміщення підлягає звільненню відповідачем та поверненню позивачу.

Водночас касаційна інстанція визнає помилковими посилання  апеляційного суду в обгрунтування пролонгації договору оренди на обставини ухилення орендаря від виконання вимоги орендодавця про звільнення орендованого нежилого приміщення та неповернення його за актом приймання-передачі, оскільки, по-перше, статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" чітко встановлено обов'язок орендаря повернути  орендодавцю об'єкт оренди у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження. По-друге, невиконання орендарем законних вимог орендодавця про звільнення займаного приміщення в добровільному  порядку може бути підставою для його подальшого примусового виселення за результатами розгляду судом  відповідного позову, що і має місце в даному випадку.

Зважаючи на те, що підставою скасування рішення від 29.02.2008 судом апеляційної інстанції стало неправильне застосування останнім  ст.764 ЦК України та ст.ст.17,26-28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а встановлений судом першої інстанції факт припинення договору оренди не спростовано апеляційним господарським судом, то первісне рішення про задоволення позову є правомірним та відповідає фактичним обставинам справи.

Разом з тим, касаційна інстанція вбачає підстави для уточнення рішення від 29.02.2008 шляхом виключення з абзацу 2 її резолютивної частини слів "…. протягом десяти календарних днів з моменту набрання законної сили цим рішенням", оскільки чинне законодавство про оренду не наділяє господарські суди повноваженнями визначати строк примусового виселення в залежності від моменту набрання законної сили судовим рішенням. Адже, такі строки встановлюються органом державної виконавчої служби відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Окрім того, позовна заява КП "ЖЕК №2" не містить вимог щодо строку, протягом якого відповідач повинен звільнити займане нежиле приміщення, а тому зазначення судом в резолютивній частині рішення певного строку для виконання відповідачем вказаних дій свідчить про помилковий вихід суду за межі позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу КП "ЖЕК №2" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 у справі № 8/412-08 скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.02.2008 у даній справі залишити без змін, виключивши з абзацу 2 резолютивної частини рішення такі слова: "… протягом десяти календарних днів з моменту набрання законної сили цим рішенням", далі по тексту.

Витрати позивача по сплаті держмита за подання касаційної скарги покласти на відповідача.

Наказ доручити видати господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддя                                                                                                             В.Овечкін

Судді:                                                                                                                            Є.Чернов

                                                                                                                       В.Цвігун