Рішення

від 25.10.2011 по справі 3/227

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/227

25.10.11

За позовом   Публічного акціонерного товариства «Дніпрянка»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтинговий центр

                      Вікторії Стороженко»                 

Про                стягнення 68 511,36 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № б/н від 20.05.2011

Від відповідачів      не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Дніпрянка» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтинговий центр Вікторії Стороженко» заборгованості з орендної плати в розмірі 48 892,56 грн., заборгованості з відшкодування витрат на утримання приміщення в розмірі 13 118,69 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати в розмірі 3 030,15 грн., 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання зі сплати орендної плати в розмірі 586,48 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з відшкодування витрат на утримання приміщення в розмірі 905,17 грн., 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з відшкодування витрат на утримання приміщення в розмірі 175,19 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов‘язання зі сплати авансу за останній місяць оренди в розмірі 1 457,76 грн. та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов‘язання зі сплати авансу за останній місяць оренди в розмірі 345,36 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім  зобов‘язань згідно договору оренди нежилого приміщення (його частини) від 18.11.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2011 порушено провадження у справі № 3/227 та призначено її до розгляду на 11.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/227 від 11.10.2011, в зв‘язку з нез‘явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 30.09.2011, розгляд справи був відкладений на 25.10.2011.

Позивач в судовому засіданні 25.10.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 25.10.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов  не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 30.09.2011 та ухвалі від 11.10.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про порушення провадження у справі від 30.09.2011 та ухвалу від 11.10.2011 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Милославська, 58, яка згідно витягу з ЄДРПОУ є юридичною, та за адресою : м. Київ, вул. Жилянська, 45, оф. 38.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.10.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

18.11.2010 між Публічним акціонерним товариством «Дніпрянка»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтинговий центр Вікторії Стороженко»(орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення (його частини) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 63) –продовольчий магазин, загальною площею 157,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 34/1.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та відшкодування витрат на утримання приміщення у період з 18.11.2010 по 30.06.2011, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі  48 892,85 грн. та 3 118,69 грн. Крім цього за неналежне виконання зобов‘язань по сплаті орендної плати та відшкодування витрат на утримання приміщення позивачем нараховані пеня в загальному розмірі 3 935,32 грн. та  3% річних в сумі 761,67 грн. Також позивачем нараховані за несвоєчасне виконання зобов‘язання по сплаті авансу за останній місяць оренди пеня в сумі 1 457,76 грн. та 3% річних в сумі 345,36 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 6.1.1. договору орендодавець зобов‘язаний передати у користування орендарю об‘єкт оренди на умовах. Передбачених цим договором.

Згідно п. 3.1. договору орендар вступає у стокове платне користування об‘єктом оренди з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об‘єкту оренди.

Факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем в оренду нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 34/1, загальною площею 157,6 кв. м. підтверджується актом приймання-передачі від 18.11.2010.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 4.1. договору строк дії оренди встановлений сторонами з 18.11.2010 по 18.10.2013.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В пункті 5.2. договору визначено, що орендна плата за перший - четвертий місяці (з 18.11.2010 по 17.03.2011) в загальній сумі 14 184,00 грн. та авансом за останній (тридцять п'ятий) місяць суборенди в сумі 18 758 грн. 34 коп., сплачується не пізніше наступного дня після підписання цього договору. Сплачена авансом орендна плата за останній місяць орендного користування в подальшому перераховується відповідно до зміни умов цього договору щодо визначення суми орендної плати за цей місяць. Строки сплати орендної плати у всіх інших випадках - відповідно до п. 5.1. цього договору.

Пунктом 5.3. договору визначено, що орендна плата за весь об‘єкт оренди за один місяць орендного користування становить :

з 18.11.2010 по 17.03.2011 - в розмірі 3 546 грн.;

з 18.03.2011 по 17.11.2011 - в розмірі 14 184 грн. 00 коп.;

з 18.11.2011 по 17.11.2012 - в розмірі 16 311 грн. 60 коп.;

з 18.11.2012 по 18.10.2013 - в розмірі 18 758 грн. 34 коп.

Орендна плата за неповний місяць визначається розрахунком, виходячи із ставки орендної плата за один місяць та фактичної кількості днів оренди.

В пункті 5.4. сторони дійшли згоди про те, що вартість комунальних та інших витрат не включено до суми орендної плати. Орендар відшкодовує орендодавцю витрати по утриманню приміщення: суму податку на землю, вартість опалення, електроенергії, холодного та гарячого (підігрів води) водопостачання, вивіз сміття, експлуатаційні та адміністративні (в т.ч. утримання штату в сумі 100 грн.) витрати, прибирання території, користування телефоном тощо. Відшкодування витрат, що передбачені цим пунктом орендар відшкодовує орендодавцю на підставі рахунків орендодавця.

В матеріалах справи наявні наступні рахунки-фактури на сплату відшкодування витрат на утримання приміщення:

№ ДНЦ-0000000686 від 30.11.2010 на суму 368,98 грн.;

№ ДНЦ-0000000732 від 31.12.2010 на суму 1 231,07 грн.;

№ ДНЦ-0000000059 від 31.01.2011 на суму 2 630,50 грн.;

№ ДНЦ-0000000134 від 28.02.2011 на суму 2 468,87 грн.;

№ ДНЦ-0000000211 від 31.03.2011 на суму 2 667,74 грн.;

№ ДНЦ-0000000269 від 30.04.2011 на суму 2 770,31 грн.;

№ ДНЦ-0000000341 від 31.05.2011 на суму 3 206,34 грн.;

№ ДНЦ-0000000440 від 30.06.2011 на суму 1 274,87 грн., загалом на суму 16 618,69 грн.

При цьому умовами п. 5.1. договору передбачено, що орендар зобов‘язаний самостійно отримувати в бухгалтерії орендодавця рахунки для сплати орендної плати та відшкодування витрат на утримання приміщення.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 5.1. договору визначено, що орендна плата по договору сплачується орендарем орендодавцю попередньо щомісяця до 15 числа поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, а відшкодування витрат орендодавця на утримання приміщення (комунальні, експлуатаційні та інші послуги) сплачуються в зазначені строки авансом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 6.3.2. договору відповідач зобов‘язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та здійснювати відшкодування витрат орендодавця на утримання приміщення, відповідно до розділу 5 договору.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення та в повному обсязі у період з 18.11.2010 по 30.06.2011 орендної плати, відшкодування  витрат на утримання приміщення, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 48 892,56 грн. боргу по орендній платі та 13 118,69 грн. боргу з відшкодування витрат на утримання приміщення. Також матеріали свідчать, що відповідачем  не виконано зобов‘язання по сплаті орендної плати авансом за останній місяць оренди.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 48 892,56 грн. боргу по орендній платі та 13 118,69 грн. боргу з відшкодування витрат на утримання приміщення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату послуг оренди, відшкодування витрат на утримання приміщення та авансу за останній місяць оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування орендної плати та інших платежів, що передбачені до сплати цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу та штраф в розмірі несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо внесення орендної плати та відшкодування витрат на утримання приміщення.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати, відшкодування витрат на утримання приміщення та авансу за останній місяць оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 10.2. договору, загальний розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 5 393,08 грн.  

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 5 393,08 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, відшкодування витрат на утримання приміщення та авансу за останній місяць оренди, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  3% річних в загальному розмірі 1 107,03 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних в сумі 1 107,03 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Дніпрянка»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтинговий центр Вікторії Стороженко»  (м. Київ, вул. Милославська, 58, код ЄДРПОУ 35735113) на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпрянка»(м. Київ, пр. Алішера Навої, 76, код ЄДРПОУ 01565276) 48 892 (сорок вісім тисяч вісімсот дев‘яносто дві) грн. 56 коп. боргу по орендній платі, 13 118 (тринадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 69 коп. боргу з відшкодування витрат на утримання приміщення, 5 393 (п‘ять тисяч триста дев‘яносто три) грн. 08 коп. пені, 1 107 (одну тисячу сто сім) грн. 03 коп. –3% річних, 685 (шістсот вісімдесят п‘ять) грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 31.10.2011.