Постанова

від 08.11.2011 по справі 8/200-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2011 р. Справа № 8/200-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників :

позивача -Хандога В.В.,

відповідача -не з'явились,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

ДП "Агрофірма Вікторі я"

на постанову Дніпропетровського апеля ційного господарського суду від 15.08.2011

у справі №8/200-08

за позовом ПАТ "СК "АХА Страхування" в о собі Дніпропетровської філі ї

до ДП "Агрофірма Вікторія"

про стягнення 125384,05 грн. страхово го відшкодування в порядку р егресу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарськог о суду Дніпропетровської обл асті від 01.06.2011 (суддя Дубінін І.Ю .), залишеним без змін постанов ою Дніпропетровського апеля ційного господарського суду від 15.08.2011 (судді: Стрелець Т.Г., Го ловко В.Г., Логвиненко А.О.), позо в задоволено частково - на під ставі ст.993, ч.1 ст.1172, ч.1 ст.1188, ч.1 ст.1191 ЦК України стягнуто з ДП "Агро фірма "Вікторія" на користь ПА Т "СК "АХА Страхування" в особі Дніпропетровської філії 62692,03 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регр есу. В решті позову відмовлен о з мотивів необґрунтованост і позовних вимог.

Рішення в частині задоволе ння позову мотивоване тими о бставинами, що правила дорож нього руху порушені обома во діями та їх вина водіїв у скоє нні ДТП є однаковою, а тому ро змір страхового відшкодуван ня підлягає відшкодуванню у рівних частинах кожною з вин них сторін, зокрема, й відпові дачем, у якого працював водій ОСОБА_1

ДП "Агрофірма Вікторія" у по даній касаційній скарзі прос ить рішення та постанову ска сувати, прийняти нове рішенн я про відмову в позові в повно му обсязі, посилаючись на пор ушення та неправильне застос ування апеляційним судом нор м матеріального права, а саме ст.27 Закону України "Про страх ування", ст.ст.993,1191 ЦК України. Зо крема, скаржник вказує на те, щ о загальна норма ч.1 ст.1191 ЦК Укр аїни не може бути застосован а до спірних правовідносин в ідшкодування виплаченої стр аховиком суми страхового від шкодування в порядку регресу . Разом з тим, скаржник зазнача є, що до позивача нібито не пер ейшло право регресної вимоги страхувальника за заподіяні збитки до відповідача у зв'яз ку з відсутністю виникнення у страхувальника (водія ОСО БА_3) права вимоги до відпові дача як особи, відповідально ї за заподіяні збитки, оскіль ки на момент скоєння ДТП влас ником застрахованого автомо біля вже була інша особа (гром адянин ОСОБА_2), а страхове відшкодування було отримано саме страхувальником.

Колегія суддів, перевіривш и фактичні обставини справи на предмет правильності заст осування апеляційним судом н орм матеріального і процесуа льного права, заслухавши поя снення присутнього у засідан ні представника позивача, ді йшла висновку, що касаційна с карга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - зали шенню без змін з наступних пі дстав.

Залишаючи без змін первісн е рішення про часткове задов олення позовних вимог, апеля ційний господарський суд вих одив з того, що:

19.09.2006р. між ЗАТ “Страхова комп анія “ВЕСКО”, правонаступник ом якої є ПАТ "СК "АХА Страхува ння" та громадянином ОСОБА_ 3 було укладено договір стр ахування наземного транспор ту №1591-а/06д, відповідно до умов я кого позивач застрахував нал ежний ОСОБА_3 автомобіль м арки Вольво ХС70, реєстраційни й номер НОМЕР_2, номер кузо ва НОМЕР_1. Відповідно до д одаткової угоди №1 від 22.03.2007 до д оговору страхування наземно го транспорту №1591-а/06д особою, д опущеною до керування вищевк азаним автомобілем, став гро мадянин ОСОБА_2.

10.09.2007р. громадянин ОСОБА_2 повідомив позивача про те, що він став власником вищезазн аченого автомобіля, реєстрац ійний номер якого змінився н а НОМЕР_4..

При цьому, договір страхува ння наземного транспорту №1591- а/06д від 19.09.2006 сторонами не був ро зірваний і продовжував діяти .

16.09.2007р. внаслідок дорожньо-тр анспортної пригоди автомобі ль марки Вольво ХС70 було пошко джено.

У довідці ДАІ №22303 від 12.10.2007 особ ами, винними у дорожньо-транс портній пригоді було визнач ено водія ОСОБА_1, що керув ав належним відповідачу авто мобілем марки КАМАЗ 45143 (держав ний номер НОМЕР_3) і працюв ав водієм у відповідача, а так ож водія ОСОБА_2

Постановою Сахновщинськог о районного суду Харківської області від 01.11.2007 водій ОСОБА _1 був притягнутий до адміні стративної відповідальност і за допущене порушення Прав ил дорожнього руху, що спричи нило пошкодження транспортн их засобів. Постановою Ленін ського районного суду м.Харк ова від 07.07.2008 наявність вини вод ія ОСОБА_2 у скоєнні вищез азначеної дорожньо-транспор тної пригоди також було підт верджено, але адміністративн у справу стосовно останнього було закрито внаслідок спли ву строку притягнення до адм іністративної відповідальн ості.

З вищезазначених документ ів вбачається, що обома водія ми було порушено вимоги п.п.12.1,1 3.1 Правил дорожнього руху, згі дно яких водій залежно від шв идкості руху, дорожньої обст ановки, особливостей вантажу , що перевозиться, і стану тран спортного засобу повинен дот римувати безпечної дистанці ї та безпечного інтервалу.

З метою встановлення ступе ню вини кожного з водіїв судо м першої інстанції призначал ись судові експертизи. У висн овках судових експертиз було встановлено наявність вини обох водіїв, при цьому, ступін ь вини окремо по кожному воді єві визначити було неможливо .

Господарським судом Дніпр опетровської області обґрун товано зроблено висновок про те, що вина обох водіїв у скоє нні ДТП є однаковою, тобто 50 % ви ни водія ОСОБА_2 та 50 % вини в одія ОСОБА_1 (працівника в ідповідача), оскільки вимоги Правил дорожнього руху щодо необхідності додержання без печного інтервалу було поруш ено обома водіями одночасно. Отже, ступінь вини кожного з в одіїв є однаковою, а тому розм ір страхового відшкодування підлягає відшкодуванню у рі вних частинах кожною з винни х сторін.

Згідно зі ст.1172 ЦК України юр идична або фізична особа від шкодовує шкоду, завдану їх сп івробітником під час виконан ня ним своїх трудових (службо вих) обов'язків.

У відповідності зі статтею 993 ЦК України і статтею 27 Закон у України "Про страхування" до страховика, що виплатив стра хове відшкодування за догово ром майнового страхування, у межах фактичних витрат пере ходить право вимоги, що страх увальник (чи інша особа, що оде ржала страхове відшкодуванн я) має до особи, відповідально ї за заподіяні збитки.

Крім того, згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодув ала шкоду, завдану іншою особ ою, має право зворотної вимог и (регресу) до винної особи у р озмірі виплаченого відшкоду вання, якщо інший розмір не вс тановлений законом.

Таким чином, до позивача пер ейшло право вимоги до відпов ідача на суму виплаченого ст рахового відшкодування.

Позивачем було виплачено с уму страхового відшкодуванн я за заявою ОСОБА_3 від 31.10.2007 (т.1 а.с.48) у розмірі 125000 грн., в якост і отримувача коштів вказаний ОСОБА_2, а також позивачем були понесені витрати, пов'яз ані з одержанням довідки ДАІ в розмірі 34,05 грн., а також витра ти, пов'язані з наданням експе ртних послуг у розмірі 350 грн. З агальна сума, виплачена пози вачем страхувальнику, склада є 125384,05 грн., тому з відповідача п ідлягає стягненню 62692,03 грн., що с кладає половину загальної су ми, сплаченої позивачем.

Доводи ДП "Агрофірма "Віктор ія" щодо відсутності виникне ння у ОСОБА_3 жодного прав а вимоги до відповідача в зв' язку з тим, що на момент ДТП ві н не був власником автомобіл ю, апеляційною інстанцією ві дхилено як безпідставні, вих одячи з наступного.

Згідно зі ст.994 ЦК України пра ва та обов' язки страхувальн ика можуть перейти до третіх осіб лише за згодою страхови ка, якщо інше не встановлено д оговором страхування.

Таку ж норму містить і ст.22 За кону України “Про страхуванн я”.

Страхувальником за догово ром є ОСОБА_3, а тому він на законних підставах розпоря дився щодо перерахування стр ахового відшкодування на рах унок ОСОБА_2. Страховик 10.09.20 07р. був належним чином повідом лений щодо зміни власника ав томобіля (т.1 а.с.13), але не вважав вказаний факт підставою для розірвання договору страхув ання чи внесення змін до ньог о стосовно особи страхувальн ика, зокрема, внаслідок перех оду прав та обов' язків перв існого страхувальника до нов ого власника застрахованого автомобіля. Відповідно до ст .28 Закону України “Про страхув ання” зміна власника автомоб іля також не є підставою для п рипинення та втрати чинності договору страхування, тому н а час скоєння ДТП договір стр ахування був дійсний і підля гав виконанню його сторонам и.

Колегія погоджується з вис новками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України ос оба, яка відшкодувала шкоду, з авдану іншою особою, має прав о зворотної вимоги (регресу) д о винної особи у розмірі випл аченого відшкодування, як що інший розмір не встановле ний законом.

У відповідності зі ст.993 ЦК Ук раїни і ст.27 Закону України "Пр о страхування" до страховика , що виплатив страхове відшко дування за договором майново го страхування, у межах факти чних витрат переходить право вимоги, що страхувальник (чи і нша особа, що одержала страхо ве відшкодування) має до особ и, відповідальної за заподія ні збитки.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шк ода, заподіяна джерелом підв ищеної небезпеки, відшкодову ється особою, що на відповідн ій правовій підставі (право в ласності, інше речове право, д оговір підряду, оренди і т.п.) в олодіє транспортним засобом , механізмом, іншим об'єктом, в икористання чи збереження як ої створює підвищену небезпе ку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1188 ЦК Ук раїни шкода, завдана внаслід ок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшко довується на загальних підст авах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких бу ло завдано шкоди, розмір ві дшкодування визначається у в ідповідній частці залежн о від обставин, що мають істот не значення.

Таким чином, норма п.3 ч.1 ст.1188 Ц К України щодо визначення ро зміру відшкодування у відпов ідній частці за умов наявнос ті обопільної вини кожного з водіїв, які керували автомоб ілями (джерелами підвищеної небезпеки) переконливо свідч ить про встановлення іншого (меншого) розміру відшкодува ння шкоди в порядку регресу в розумінні ч.1 ст.1191 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК Укра їни юридична або фізична осо ба відшкодовує шкоду, завдан у їхнім працівником під час в иконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Постановою Сахновщинськог о районного суду Харківської області від 01.11.2007 водія ОСОБА _1 визнано винним у скоєнні Д ТП. Судом також встановлено, щ о ОСОБА_1 на час вчинення Д ТП був працівником ДП "Агрофі рма Вікторія". Таким чином, від повідальність за шкоду, запо діяну внаслідок ДТП, має покл адатися на відповідача як ро ботодавця винної особи.

Водночас, постановою Ленін ського районного суду м.Харк ова від 07.07.2008 вину водія ОСОБА _2 у скоєнні вказаної ДТП так ож було підтверджено, але адм іністративну справу стосовн о останнього було закрито вн аслідок спливу строку притяг нення до адміністративної ві дповідальності.

Оскільки матеріалами спра ви достеменно встановлено об опільну вину водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, що обумовлює виплату страхо вого відшкодування у рівних частинах кожною з винних осі б, зокрема, в силу вимог ч.1 ст.1172 ЦК України і відповідачем, у я кого працював водій ОСОБА_1 , то суди попередніх інстанц ій дійшли правильного виснов ку про стягнення в порядку ре гресу з відповідача шкоди у р озмірі половини виплаченого позивачем страхового відшко дування, що повністю узгоджу ється з приписами п.3 ч.1 с т.1188 та ч.1 ст.1191 ЦК України.

Апеляційним судом цілком п равомірно з посиланням на ст .994 ЦК України та ст.ст.22,28 Закону України "Про страхування" від хилено помилкові твердження заявника про те, що до позивач а нібито не перейшло право ре гресної вимоги страхувальни ка за заподіяні збитки до від повідача у зв'язку з відсутні стю виникнення у страхувальн ика (водія ОСОБА_3) права ви моги до відповідача як особи , відповідальної за заподіян і збитки, оскільки на момент с коєння ДТП власником застрах ованого автомобіля вже була інша особа (громадянин ОСОБ А_2), а страхове відшкодуванн я було отримано саме страхув альником.

Адже, відповідно до ч.1 ст.22 За кону України "Про страхуванн я" у разі смерті страхувальни ка - фізичної особи, який укла в договір майнового страхува ння, права і обов'язки страхув альника переходять до осіб, я кі одержали це майно в спадщи ну. Страховик або будь-хто із с падкоємців має право ініціюв ати переукладення договору с трахування. В інших випадк ах права і обов'язки страхува льника можуть перейти до інш ої фізичної особи чи юридичн ої особи лише за згодою страх овика, якщо інше не передб ачено договором страхування .

З матеріалів справи не вбач ається, судами не встановлен о та відповідачем не доведен о розірвання договору страху вання чи внесення за згодою с траховика змін до цього дого вору в частині особи страхув альника, зокрема, з підстав пе реходу прав та обов' язків п ервісного страхувальника до нового власника застрахован ого автомобіля.

Судами також враховано той факт, що сама по собі зміна вл асника застрахованого автом обіля, яка відбулася до скоєн ня ДТП, не входить до кола підс тав припинення дії договору страхування, встановлених ст .28 Закону України "Про страхув ання".

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.14 та ст.204 ЦК України цивільні обов 'язки виконуються у межах, встановлених договором а бо актом цивільного законода вства. Правочин є правомірни м, якщо його недійсність прям о не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Договір страхування назем ного транспорту №1591-а/06д не виз навався недійсним у встановл еному порядку, тому позиваче м правомірно було перерахова но суму страхового відшкодув ання саме страхувальнику за договором (ОСОБА_3), а не нов ому власнику застрахованого автомобіля.

Таким чином, факт виплати по зивачем суми страхового відш кодування безпосередньо стр ахувальнику, а не власнику за страхованого автомобіля, нія ким чином не звільняє відпов ідача від обов'язку відшкоду вати в порядку регресу шкоду у розмірі половини виплачен ого позивачем страхового від шкодування, з урахуванням об опільної вини водіїв ОСОБА _1 та ОСОБА_2 у скоєнні ДТП .

Разом з тим,касаційна інста нція не приймає до безпредме тні посилання скаржника щодо непоширення дії загальної н орми ч.1 ст.1191 ЦК України на спір ні правовідносини відшкодув ання виплаченої страховиком суми страхового відшкодуван ня в порядку регресу, оскільк и згадана стаття не містить ж одних застережень щодо недоп устимості її застосування дл я врегулювання деліктних пра вовідносин за участю певного суб'єктного складу (страхови ків, страхувальників, винних осіб чи юридичних осіб, в яких працюють винні у завданні шк оди особи, тощо).

З огляду на вищенаведене, ко легія не вбачає підстав для с касування постанови.

Враховуючи викладене та ке руючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарсь кого процесуального кодексу України, Вищий господарськи й суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетров ського апеляційного господа рського суду від 15.08.2011 у справі №8/200-08 залишити без змін, а касац ійну скаргу ДП "Агрофірма Вік торія" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун