Постанова

від 19.10.2011 по справі 39/261

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2011                                                                                           № 39/261

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зубець Л.П.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників:

від  позивача:           ОСОБА_1. (дов. б/н від 01.01.2010 р.)         

від  відповідача:       ОСОБА_2 (дов. №07 від 09.07.2010 р.)

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна

                                  ТВ-Корпорація»

на рішення               Господарського суду міста Києва

від                              24.01.2011 р.

у справі                     № 39/261 (суддя Гумега О.В.)

за позовом                Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМП Мюзік

                                   Паблішинг»

до                                Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна

                                   ТВ-Корпорація»

про                              стягнення 888000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМП Мюзік Паблішинг» (далі за текстом – позивач, ТОВ «КОМП Мюзік Паблішинг») звернулося до Господарського  суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-корпорація» (далі за текстом – відповідач, АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація») про стягнення компенсації за порушення авторського права в розмірі 888000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час трансляції футбольного матчу «Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) – Ворскла (Полтава)» здійснив публічне сповіщення твору «We аre the champions» (автор: Freddie Mercury) без дозволу позивача, якому належать виключні авторські права на вказаний твір, та без виплати авторської винагороди, що є порушенням авторських прав та підставою для стягнення з відповідача  компенсації за порушення авторського права.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.01.2011 у справі № 39/261, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 14.04.2011 р. про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-Корпорація» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМП Мюзік Паблішинг» 9410,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав; стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-Корпорація» в доход Державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, АТЗТ «Українська незалежна ТВ-Корпорація» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. у справі №39/261, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, в обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач володіє виключним майновим правом на твір «We аre the champions», автором якого є Freddie Mercury. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до ст. 67 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» виключається можливість порушення відповідачем виключного авторського права позивача, оскільки передбачити «прямий ефір» та укласти в даному випадку з позивачем будь-які договори неможливо.

Відповідно до Протоколу розподілу справи між суддями від 24.05.2011 р. справу №39/261 призначено судді-доповідачу: Шипко В.В.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 р. №01-24/573 призначено повторний автоматичний розподіл справи №39/261, у зв’язку з перебуванням судді-доповідача Шипка В.В. на лікарняному.

Відповідно до Протоколу розподілу справи між суддями від 12.09.2011 р. справу №39/261 призначено судді-доповідачу: Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-корпорація» було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.10.2011 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 03.10.2011 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 12.10.2011 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 12.10.2011 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 19.10.2011 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 19.10.2011 р. представник відповідача надав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначено, що за договором №2-иап/2009 від 11.07.2099 р., укладеним між сторонами, відповідачем здійснено в прямому телевізійному показі трансляцію (запис) матчу відповідно до прав, отриманих за цим договором на Телеканалі «Інтер»; прямий сигнал був включений о 20-45 год., тобто відповідач здійснював трансляцію початку проведення матчу, проведення матчу та церемонію нагородження команд-учасників. Саме під час церемонії нагородження команд учасників Суперкубка України по футболу 2009 р. між ФК «Динамо» (Київ) та ФК «Ворскла» (Полтава), коли був використаний музичний твір «We аre the champions», відповідач за умовами договору зобов’язувався та здійснював «пряме включення» із спортивного заходу, таким чином, публічне сповіщення музичного твору під час «прямого ефіру» відбулося в результаті його використання особами, що здійснювали організацію і проведення футбольного матчу, а не в результаті включення відповідачем як телерадіоорганізацією запису під час здійснення прямої трансляції; відповідач був позбавлений можливості будь-яким чином впливати на зміст футбольного матчу, зокрема, на публічне сповіщення музичних творів, що використовувалися організаторами заходу безпосередньо на місці проведення заходу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 19.10.2011 р. представник відповідача надав суду пояснення, в яких зазначив, що підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить суд рішення Господарського суд міста Києва від 24.01.2011 р. у справі №39/261 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 19.10.2011 р. представник позивача надав суду пояснення, в яких зазначив, що заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

11 липня 2009 року відповідач на телеканалі «Інтер» здійснив трансляцію футбольного матчу «Інтер» Суперкубок України Динамо (Київ)- Ворскла (Полтава)», (далі за текстом - Передача).

Під час трансляції Передачі був використаний твір «We аre the champions» (автор: Freddie Mercury ) (далі за текстом – Твір) y виконанні групи Queen.

На підтвердження факту трансляції Передачі з використанням Твору позивачем надано до матеріалів справи копію роздруківки програми телепередач телеканалу «Інтер» за 11 липня 2009 року з сайту телеканалу; копію листа ВАТ «Спартак» №54 від 01.06.2010 р. у відповідь на лист позивача, як доказ сповіщення Твору під час наведеного футбольного матчу; копію довідки №30 від 11.07.2009 р. TOB «Контекст-Медіа» про надання інформаційного повідомлення стосовно трансляції Передачі та здійснення запису на електронному носії CD-R частини ефіру телевізійного матчу «Інтер» Суперкубок України Динамо (Київ) – Ворскла (Полтава)»; електронний носій CD-R з записом частини ефіру телевізійного матчу «Інтер» Суперкубок України Динамо (Київ) – Ворскла (Полтава)»; копію Акту №4а проведення моніторингу трансляції (публічного сповіщення) фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань, музичних творів в межах програм телеканалу «Інтер» Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-Корпорація», складеного Об’єднанням підприємств «Український музичний альянс», як уповноваженою організацією колективного управління.

Виключні майнові авторські права на Твір належать позивачу, що підтверджується наданими позивачем копіями Договору між позивачем і EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED (та всіма її дочірніми компаніями) від 01.05.2003 р., додатками до наведеного договору від 30.06.2006 р. та від 22.06.2009 р. та додатковою угодою до наведеного договору від 01.01.2009 р.

Зокрема, згідно договору між позивачем і EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED (та всіма її дочірніми компаніями) від 01.05.2003 р. (надалі –Договір від 01.05.2003 р.), EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED надала позивачеві виключне право на використання творів з каталогу, в тому числі і шляхом надання ліцензій на публічне сповіщення. Додатковою угодою до Договору від 01.01.2009 р. сторони підтвердили, що позивач набув права на твір «We аre the champions», автором якого є Freddie Mercury.

Додатком від 22.06.2009 р. договір було продовжено ще на 1 рік (з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р.) з автоматичною пролонгацією на додаткові періоди тривалістю в один місяць, починаючи з 30.06.2009 р., якщо жодна із сторін не виявить бажання припинити дію договору шляхом письмового повідомлення.

Позивач стверджує, що Договір від 01.05.2003 р. станом на час розгляду справи є чинним, оскільки EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED не надсилало ТОВ «КОМП Мюзік Паблішинг» вимогу про розірвання вказаного договору.

Крім того, чинність Договору від 01.05.2003 р. підтверджується наданою представником позивача в суді апеляційної інстанції копією Додатку від 01.07.2010 р., відповідно до якого EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED та ТОВ «КОМП Мюзік Паблішинг» продовжили дію Договору від 01.05.2003 р. на наступні три роки, а саме: з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з   положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Отже, позивач, отримавши авторські права на Твір згідно наведеного Договору від 01.05.2003 р. та додатків і додаткової угоди до нього, став суб’єктом авторського права, якому належать майнові права інтелектуальної власності на даний Твір.

Відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору;  право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною 2 статті 32 вказаного Закону України встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 –25 цього Закону.

Частиною 5 статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено право автора на винагороду за будь-яке використання твору, крім випадків, встановлених Законом.

Позивач вважає, що відповідач без дозволу позивача, як суб’єкта авторського права, та без виплати винагороди здійснив публічне сповіщення Твору, тоді як відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» використання твору без згоди суб’єкта авторського права та без виплати винагороди є порушенням авторських прав позивача та підставою для виплати компенсації (ст. 52 наведеного Закону України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Отже, позивач з посиланням на ст.ст. 15, 50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст.ст. 426, 432, 452, 453 Цивільного кодексу України звернувся до суду з позовом про зобов’язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових авторських прав позивача у розмірі 888000,00 гривень, а саме, за публічне сповіщення твору «We are the champions» (автор: Freddie Mercury) без дозволу позивача та без виплати авторської винагороди.    

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об’єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать аудіовізуальні твори, які, в свою чергу, є об’єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 435 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України від 23.12.1993, № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» (надалі – Закон України) первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Закон України охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Відповідно до ст. 1 Закону України автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до ч. 1 ст. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Також, у частинах 1 – 3 статті 15 Закону України зазначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

а) виключне право на  використання твору;

б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 Закону України, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема,  публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ тощо.

Статтею 443 Цивільного кодексу України визначено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 445 Цивільного кодексу України, п. 5 ст. 15 Закону України, автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Згідно до ч. 2 ст. 31 Закону України автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Колегія суддів вважає, що позивач набув виключні майнові авторські права на спірний твір, а саме: «We are the champions», автором якого є Freddie Mercury, що підтверджується  Договором від 01.05.2003 р., укладеним  між ТОВ «КОМП Мюзік Паблішинг» та EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED (та всіма її дочірніми компаніями), додатками до наведеного договору від 30.06.2006 р. та від 22.06.2009 р. та додатковою угодою до наведеного договору від 01.01.2009 р., Додатком до наведеного договору від 01.07.2010 р.

Також, не спростовується матеріалами справи і факт належності набуття EMI MUSIC PUBLISHING LIMITED прав на твір «We are the champions», автором якого (тобто первинним суб’єктом, якому належить авторське право на цей твір) безпосередньо є Freddie Mercury.

При з’ясуванні правомірності використання відповідачем шляхом публічного сповіщення 11.07.2009 р. в ефірі телеканалу «Інтер» під час трансляції футбольного матчу «Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) - Ворскла (Полтава)» твору «We are the champioas» (автор: Freddie Mercury ), виключні майнові права на який належать позивачу, без дозволу останнього та без виплати авторської винагороди колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи роздруківки програми телепередач телеканалу «Інтер» за 11 липня 2009 року з сайту телеканалу; листа ВАТ «Спартак» №54 від 01.06.2010 р.; довідки № 30 від 11.07.2009 р. TOB «Контекст-Медіа»; електронного носія CD-R з записом частини ефіру телевізійного матчу «Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) –Ворскла (Полтава)»; Акту № 4а проведення моніторингу трансляції (публічного сповіщення) фонограм (відеограм) та зафіксованих у них виконань, музичних творів в межах програм телеканалу «Інтер» Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-Корпорація», складеного Об’єднанням підприємств «Український музичний альянс», 11.07.2009 р. в ефірі телеканалу «Інтер» під час трансляції футбольного матчу «Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ)- Ворскла (Полтава)» був публічно сповіщений твір «We are the champioas» (автор: Freddie Mercury), виключні майнові права на який належать позивачу.

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що представником відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції не заперечувався факт трансляції Передачі з використанням Твору. Крім того, представником відповідача надано ефірну довідку від 18.10.2011 р., яка підтверджує факт здійснення трансляції «Футбол. Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) – Ворскла (Полтава) на телеканалі «Інтер» 11.07.2009 р., час проведення 20:31:26 – 23:05:00.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» публічним сповіщенням (доведенням до загального відома) – є передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Вищезазначені надані позивачем докази на підтвердження факту публічного сповіщення відповідачем Твору, виключні майнові права на який належать позивачу, приймаються судом у якості належних доказів у справі в розумінні ст.ст. 32 - 34 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Приписами частини 2 статті 32 Закону України також встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Згідно п. 5 ст. 15 Закону України визначено право автору (чи іншої особи, яка має авторське право), за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону, вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

При цьому суд приймає до уваги приписи пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року, № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», згідно яких відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону №3792-XII при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК).

Фактично відповідачем суду не доведено належними засобами доказування правомірність використання ним без дозволу позивача та без виплати авторської винагороди 11.07.2009 р. в ефірі телеканалу «Інтер» під час трансляції футбольного матчу «Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) - Ворскла (Полтава)» твору «We are the champioas»(автор: Freddie Mercury), виключні майнові права на який належать позивачеві.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивач не надавав відповідачу право на використання Твору та не укладав з ним авторського договору, об’єктом якого б був спірний твір, розмір та порядок виплати авторської винагороди сторонами не встановлювався, а рівно авторська винагорода відповідачем позивачу не сплачувалась.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що сповіщення твору «We are the champions» (автор: Freddie Mercury) 11.07.2009 р. в ефірі телеканалу «Інтер» під час трансляції футбольного матчу «Інтер Суперкубок України. Динамо (Київ) - Ворскла (Полтава)» було здійснено без дозволу позивача та без виплати авторської винагороди, а таке є порушенням виключних майнових авторських прав позивача.

Відповідно до п. «а»ч. 1 ст. 50 Закону України порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Перераховані в статті 16 ЦК України загальні способи захисту цивільних прав та інтересів поширюються на захист авторського права і (або) суміжних прав, зазначений перелік не є вичерпним. Спеціальні способи захисту авторського права і (або) суміжних прав передбачені статтею 432 ЦК України та статтею 52 Закону України, зокрема, стягнення компенсації як окремий спосіб такого захисту.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначено, що при вирішенні відповідних спорів, судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав.

Таким чином, підставою для стягнення компенсації за порушення майнового авторського права і (або) суміжних прав може бути використання спірного музичного твору без виплати авторської винагороди.

Відповідач, як особа, що мала намір використовувати спірний музичний твір, зобов’язана була здійснювати таке використання відповідно до вимог ч. 3 ст. 418, ст.ст. 443, 445 Цивільного кодексу України.

Судом вище встановлено та не заперечується відповідачем, що між позивачем та відповідачем авторський договір, об’єктом якого б був спірний твір, не укладався, розмір та порядок виплати авторської винагороди не встановлювався, а рівно авторська винагорода відповідачем позивачу не сплачувалась.

Суд  враховує,  що відповідно  до статті 52  Закону  України, при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема,  подавати позови про виплату компенсацій.

Суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

В  п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 04.06.2010 № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначено,  що відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону «Про  авторське  право  і  суміжні   права», суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні.

Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат, які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Позовні вимоги позивача про стягнення компенсації за порушення майнових  авторських прав мотивовані  тим, що використання Твору  відбулося без дозволу позивача, як суб’єкта авторського права, та без  виплати авторської  винагороди.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що виключне право – це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об’єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого законом; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно використано спірний Твір, виключні майнові права на  який  належать  позивачу, без виплати авторської винагороди, що призвело до порушення  майнових авторських  прав, належних  позивачу.

Відповідно  до  положень ст. 52  Закону  України  «Про  авторське право  і  суміжні  права» у  випадку  порушення  авторських  або  суміжних  прав,  особа може  звернутися  з  позовом  або  про  відшкодування  збитків, або  про  стягнення  доходу,  отриманого  порушником    внаслідок    порушення  ним    авторського  права (суміжних   прав), або  про виплату  компенсації.   Статтею  431 Цивільного Кодексу України визначені  наслідки   порушення  права  інтелектуальної  власності. Так,  порушення  права  інтелектуальної  власності, в  тому  числі  невизнання  його  чи   посягання  на  нього,  тягне  за  собою    відповідальність,  встановлену   цим  Кодексом, іншим  законом  чи  договором.

Стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права або суміжних прав, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв’язку з порушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу.

Розмір компенсації входить до предмету доказування зі справи.

Позивачем визначено компенсацію за порушення майнових прав у розмірі 1000 мінімальних  заробітних  плат, що становить 888000 грн., за  публічне сповіщення спірного Твору без дозволу позивача та без виплати авторської винагороди.

Розмір компенсації за порушення майнових прав  позивач обґрунтовує наступним: Твір є результатом роботи, якою автор заробляє собі на життя, Твір є всесвітньо відомим світовим хітом, передбачуваний дохід, отриманий відповідачем внаслідок незаконного використання Твору, відповідач не мав наміру отримувати дозвіл позивача на публічне сповіщення Твору та намір сплачувати винагороду за таке публічне сповіщення; телеканал відповідача є загальнонаціональним, має найвищий рейтинг, велику популярність у глядачів, можливості відновлення стану, який існував до порушення не існує, оскільки Твір вже використано та серед аудиторії глядачів телеканалу «Інтер» він буде асоціюватись з певною футбольною командою.

Судом  враховано, що відповідно  до п. “г” ч. 2  ст. 52 Закону  України, суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Визначаючи розмір  компенсації, суд першої інстанції виходив з того, що компенсація, яка підлягає стягненню повинна бути адекватною порушенню та розраховуватися з  урахуванням загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

При встановленні розміру шкоди, завданої неправомірним використанням об'єкта авторського права, судом прийнято до уваги той факт, що позивачем належними засобами доказування доведено факт порушення відповідачем майнових прав суб’єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, проте позивачем належним чином не обґрунтовано співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об‘єкта авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням доведеного належними засобами доказування розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо.

Разом з тим, судом зазначається, що фактичні обставини справи свідчать про здійснення використання відповідачем твору «We are the champions»(автор: Freddie Mercury) у виконанні групи Queen, що є всесвітньо відомим хітом, лише у вигляді музикального супроводу церемонії нагородження переможця футбольного матчу «Динамо (Київ) – Ворскла (Полтава)».

Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 р. № 2857–VI, розмір мінімальної заробітної плати у термін з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р. затверджений у розмірі 941,00 грн. на місяць.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром компенсації за порушення права на публічне сповіщення Твору та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації за порушення права на публічне сповіщення Твору підлягають задоволенню частково, в розмірі 10 мінімальних заробітних плат за порушення, що станом на момент вирішення спору по суті складає 9410,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. у справі №39/261 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення необхідно залишити без змін.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-корпорація» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. у справі №39/261 залишити без змін.

Матеріали справи №39/261 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

03.11.11 (відправлено)