Рішення

від 31.10.2011 по справі 33/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  33/215

31.10.11

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за первісним позовом:  публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк"

до                  1) дочірнього підприємства "Автопрокат"

                     2) дочірнього підприємства "Спецінвест" 

про               стягнення  6 492 396,92 грн.

Представники:

від позивача:          ОСОБА_1 –представник за довіреністю № 114 від 18.08.2011 року;

від відповідачів:  1) не з’явився;

                             2) ОСОБА_2 –представник за довіреністю б/н від01.03.2011 року.

за зустрічним позовом: дочірнього підприємства "Автопрокат"

до                  публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк"

про                визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод до нього

Представники:

від позивача:       ОСОБА_2 –представник за довіреністю б/н від01.03.2011 року

від відповідача:  ОСОБА_1 –представник за довіреністю № 114 від 18.08.2011 року;

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" до дочірнього підприємства "Автопрокат" та дочірнього підприємства "Спецінвест" про стягнення  6 492 396,92 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.12.2008 року між публічним акціонерним товариством «Аграрний комерційний банк», що є повним правонаступником всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк" (далі –позивач, банк за договором)  та дочірнім підприємством «Автопрокат»(далі –відповідача-1, позичальник за договором) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 169/2008 (надалі - кредитний договір).

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію в гривнях, надалі іменується «Кредитна лінія», надає позичальнику кредити за рахунок кредитної лінії, а позичальник зобов'язується використати кредити на цілі, зазначені в пункті 1.5. даного договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку  проценти за користування кредитами, виконати інші умови цього договору і повернути банку загальну заборгованість за кредитною лінією не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії.

Пунктами 1.2.,1.3.,1.4. кредитного договору встановлено, що ліміт кредитної лінії складає 5 730 000,00 грн., розмір процентів за користування кредитами складає 18 % річних та встановлено, що строк дії кредитної лінії закінчується 25.12.2009 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, між позивачем та дочірнім підприємством «Спецінвест»(далі - відповідач-2, поручитель за договором) укладено  договір поруки від 26.12. 2008 року (далі - договір поруки).

Пунктом 1.1. договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується відповідати як солідарний боржник перед кредитором за виконання боржником (ДП «Автопрокат») його зобов'язань (в тому числі по сплаті пені та штрафів, якщо такі будуть) за договором про відкриття кредитної лінії № 169/2008 від 26.12.2008 року, який укладений між кредитором та боржником, із всіма змінами і доповненнями до нього, в обсязі, який визначений даним договором. Згідно умов даного договору, поручитель відповідає за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором всім своїм майном, майновими правами, цінними паперами, грошовими коштами та іншими активами, які належать йому на праві власності, не вилучені з цивільного обороту, та на які, згідно із законодавством, може бути звернене стягнення

Пунктом 2.1. договору поруки визначено, що порукою забезпечується зобов'язання боржника згідно кредитного договору в строк не пізніше 25.12.2009 року в порядку та на умовах, які зазначені в Кредитному договорі, повернути Кредиторові суму кредиту в розмірі 5 730 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами із розрахунку ставки в розмірі 18%  річних, сплати пені та штрафів (якщо такі будуть), будь-яких комісій, а також відшкодувати кредиторові збитки, понесені ним у зв'язку із неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань, та витрати пов'язані із отриманням виконання за кредитним договором.

Відповідно до п. 9.1. кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути банку  загальну заборгованість за кредитною лінією не пізніше строку зазначеного в п. 1.4. даного договору, згідно наступного графіку: до 23.01.2009 року - 850 000,00 грн., а до 25.12.2009 року включно - 4 880 000,00 грн.

Згідно п. 6.6. кредитного договору, позичальник зобов’язався сплачувати проценти, нараховані за місяць  відповідно до пунктів 6.1.-6.5. даного договору, щомісяця не пізніше 7-го числа місяця  наступного за тим, за яким вони нараховані.

Пунктом 1 договору про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору від 25.12. 2009 року сторони внесли зміни до підпункту 1.2 та 1.4. кредитного договору, у зв'язку із чим ліміт кредитної лінії склав 4 880 000, 00 грн., а строк дії кредитної лінії закінчується 24.12.2010 року.

25.12.2009 року між позивачем та відповідачем-2  укладено договір про внесення змін договору поруки, відповідно до умов якого сторони внесли зміни до пункту 2.1 договору поруки, та встановили, що порукою забезпечується зобов'язання боржника згідно кредитного договору в строк не пізніше 24.12.2010 року в порядку та на умовах, які зазначені в кредитному договорі, повернути кредиторові суму кредиту в розмірі 4 880 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами із розрахунку ставки в розмірі 18% річних, сплати пені та штрафів (якщо такі будуть), будь-яких комісій, а також відшкодувати кредиторові збитки, понесені ним у зв'язку із неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань, та витрати пов'язані із отриманням виконання за кредитним договором.

Проте в порушення умов кредитного договору, позичальник не повернув грошові кошти, та не сплатив проценти за користування кредитом в строк встановлений договором, в зв’язку з чим у позичальника перед банком виникла заборгованість по простроченому кредиту в розмірі 4 880 000,00 грн.,  заборгованість по простроченим відсоткам в розмірі 913 012,96 грн. та прострочена заборгованість за моніторинг застави  в розмірі 728,27 грн.

Відповідно до пункту 11.1 кредитного договору, за повне або часткове прострочення повернення заборгованості по кредитній лінії у строк, передбачений пунктом 1.4. договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно пункту 11.2. кредитного договору, за повне або часткове прострочення сплати процентів та комісій за користування кредитами позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до положень п.п 11.1.,11.2. кредитного договору, відповідачу-1 нарахована пеня за прострочення по кредиту  в розмірі 526 371,51 грн., пеня по відсоткам в розмірі 172 154,07 грн. та пеня по простроченому кредиту в розмірі 526 371,51 грн.

Положеннями п. 4.2. договору поруки, передбачено, що поручитель зобов'язується протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання від кредитора письмової вимоги виконати, як солідарний боржник, за боржника його зобов'язання за кредитним договором на умовах, в обсязі та в порядку, які встановлені цим договором та кредитним договором

Так, листами № 2548/08-3268-01 від 23.12.2010 року, № 86/08-4096-01 від 17.01.2011, № 733/20-6229-01 від 25.03.2011 року, № 2547/08-3265-01 від 23.12.2010 року, № 2333/08-3206-01 від 23.11.2010 року, № 87/08-4095-01 від 17.01.2011 року, № 735/20-6226-01 від 25.03.2011 року позивач звернувся до відповідача-1 та відповідача-2 з вимогою про виконання порушених зобов'язань за цим договором, проте зазначені вимоги залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно п. 3.1. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі.

Згідно п. 4.1. договору поруки, у разі неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Таким чином, позивач просить солідарно стягнути з дочірнього підприємства «Автопрокат»та дочірнього підприємства «Спецінвест» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 169/2008 від 26.12. 2008 року в сумі 6 492 396,92 грн., в тому числі: заборгованість по простроченому кредиту - 4 880 000,00 грн., заборгованість по простроченим відсоткам - 913 012,96 грн., прострочена заборгованість за моніторинг застави - 728,27 грн., пеня за прострочення по кредиту - 526 371,51 грн., пеня по відсоткам - 172 154,07 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2011 року порушено провадження у справі № 33/215, розгляд справи призначено на 27.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.09.2011 року розгляд справи відкладено на 10.10.2011 року, в зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів та невиконанням останніми вимог суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.10.2011 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача-1 та задоволенням усного клопотання відповідача-2, розгляд справи відкладено на 18.10.2011 року.

18.10.2011 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від дочірнього підприємства «Автопрокат»надійшла зустрічна позовна заява про визнання кредитного договору та додаткових угод до нього недійсними.

Свої зустрічні позовні вимоги дочірнє підприємство «Автопрокат» обґрунтовує тим, що 26.12.2008 року між публічним акціонерним товариством «Аграрний комерційний банк» та дочірнім підприємством «Автопрокат»укладено договір про відкриття кредитної лінії № 169/2008, який не містить відповідальності сторони, зобов'язанням якої є надання кредиту, тобто вимога закону про обов'язковість внесення до умов кредитного договору умову про відповідальність сторін, і зокрема умову про відповідальність кредитора (відповідача), не виконана, а також не викладенні в кредитному договорі права сторін.

Також позивач стверджує, що кредитний договір від імені позичальника підписаний директором Ковалем Б.С. на підставі статуту. Однак, підписуючи договір, директор діяв не в межах прав, наданих йому статутом, з огляду на наступне, він має право укладати такі угоди тільки після погодження з засновником підприємства, що зазначено в п. 7.3.1. статуту ДП «Автопрокат».

Таким чином, відповідно до вищевикладеного дочірнє підприємство «Автопрокат»звернулось до суду з вимогою про визнання недійсним кредитного договору № 169/2008 від 26.12.2008 року та додаткових угод до нього.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду, в судовому засіданні від 18.10.2011 року оголошено перерву до 31.10.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.10.2011 року, прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву дочірнього підприємства "Автопрокат" про визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод до нього.

В судове засідання 31.10.2011 року з’явився представники позивача і відповідача-1 та надали податкові пояснення по суті справи.

Представник позивача надав пояснення, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлену через відділ діловодства господарського суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить дочірньому підприємству «Автопрокат»в межах суми заявленої в позові, заборонивши проводити відчуження до вирішення справи.

Вказана заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

Також, представник позивача в повному обсязі підтримав, надану в судовому засіданні 27.09.2011 року, заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд солідарно стягнути з дочірнього підприємства «Автопрокат»та дочірнього підприємства «Спецінвест»заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 169/2008 від 26.12. 2008 року в сумі 6 241 526,00 грн., в тому числі: заборгованість по простроченому кредиту - 4 880 000,00 грн., заборгованість по простроченим відсоткам - 913 012,96 грн., прострочена заборгованість за моніторинг застави - 728,27 грн., пеня за прострочення по кредиту –377 163,84 грн., пеня по відсоткам –70 564,65 грн. та пеня по комісії за моніторинг застави – 56,29 грн., а також 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених зустрічних позовних вимог дочірнього підприємства «Автопрокат», з підстав викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача-1 надав пояснення, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги та просив суд визнати недійсним кредитний договір № 169/2008 від 26.12.2008 року та додаткові угоди до нього, а також стягнути з публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представники відповідача 2 за первісним позовом в судове засідання не з’явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1 за первісним позовом, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" підлягають  задоволенню з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а вимоги дочірнього підприємства «Автопрокат»визнаються судом такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.12.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Аграрний комерційний банк»(банк за договорами) та дочірнім підприємством «Автопрокат»(позичальник за договорами) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 169/2008 (далі - кредитний договір).

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» в новій редакції, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів (протокол № 1 від 09.04.2010 року), публічне акціонерне товариство «Аграрний комерційний банк»є правонаступником щодо прав і зобов’язань відкритого акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк», що є правонаступником щодо прав і зобов’язань акціонерного банку «Авторитет», створеного на підставі рішення Установчих зборів акціонерів (протокол від 06.11.1993 року № 1) та зареєстрованого Національним банком України 24.12.1993 року за  № 222.

Між сторонами підписано договори про внесення змін та доповнень до договір про відкриття кредитної лінії № 169/2008  від 26.12.2008 року, а саме: № 1 від 02.10.2009 року, № 2 від 25.12.2009 року та № 4 від 24.12.2010 року.

У відповідності до положень пункту 1 кредитного договору зі змінами та доповненнями, банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію в гривнях, надає позичальнику кредити за рахунок кредитної лінії, а позичальник зобов'язується використати кредити на цілі, зазначені в пункті 1.5. даного договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку  проценти за користування  кредитами, виконати інші умови даного договору і повернути банку загальну заборгованість за кредитною лінією не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії.

Відповідно  до п. 1.2. кредитного договору зі змінами та доповненнями, ліміт кредитної лінії складає 4 880 000,00 грн.

На виконання умов кредитного договору, позивач надав дочірньому підприємству "Автопрокат"  кредит, що підтверджується, наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку.

Положеннями п. 1.3. кредитного договору зі змінами та доповненнями, встановлено що розмір процентів за користування кредитами складає 18 % річних та розмір комісії за моніторинг предмету застави –250,00 грн.

Згідно п. 6.1. кредитного договору із змінами та доповненнями, позичальник зобов’язався сплачувати проценти та комісії у розмірі, що зазначені в пункті 1.3 даного договору.

Проценти нараховуються на суму загальної заборгованості за кредитною лінією щомісячно за період з 1-го по останнє число поточного місяця, виходячи з фактичної кількості днів у місяці і 365/366 днів у році. Нарахування процентів повністю і остаточно  припиняється в день повного повернення усіх кредитів, при чому день повернення не враховується при нарахуванні процентів (п.п. 6.3., 6.5. кредитного договору).

У відповідності до положень пункту 6.6. кредитного договору зі змінами та доповненнями, проценти нараховані за місяць  відповідно до пунктів 6.1.-6.5. даного договору, позичальник зобов’язався сплачувати щомісяця не пізніше 7-го числа місяця  наступного за тим, за яким вони нараховані.

Згідно п. 6.9. кредитного договору, комісія за моніторинг предмету застави, що зазначена в п.1.3. даного договору, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця не пізніше 7-го числа місяця, наступного за тим, за який вона нарахована.

Відповідно до п. 9.1. кредитного договору, позичальник зобов'язався повернути банку  загальну заборгованість за кредитною лінією не пізніше строку зазначеного в п. 1.4. даного договору, згідно наступного графіку: до 23.01.2009 року - 850 000,00 грн., а до 25.12.2009 року включно - 4 880 000,00 грн.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, в зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість  за договором про відкриття кредитної лінії № 169/2008  від 26.12.2008 року по простроченому кредиту  в розмірі 4 880 000,00 грн., по простроченим відсоткам в розмірі 913 012,96 грн. та заборгованість за моніторинг застави в розмірі 728,27 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованість  за договором про відкриття кредитної лінії № 169/2008  від 26.12.2008 року по простроченому кредиту  в розмірі 4 880 000,00 грн., по простроченим відсоткам в розмірі 913 012,96 грн. та заборгованість за моніторинг застави в розмірі 728,27 грн., позичальника перед кредитодавцем належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв’язку з неналежним виконання грошових зобов’язань за кредитним договором  позивач нарахував позичальнику пеню за прострочення кредиту  в розмірі 377 163,84 грн., пеню за прострочення сплати відсотків  в розмірі 70 564,65 грн. та пеню по комісії за моніторинг застави в розмірі 56,29 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п.п. 11.1. та 11.2. кредитного договору, за повне або часткове прострочення повернення заборгованості по кредитній лінії у строк, передбачений пунктом 1.4. договору та за повне або часткове прострочення сплати процентів та комісій за користування кредитами, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на вищевикладене та наявність у дочірнього підприємства "Автопрокат" перед публічним акціонерним товариством "Аграрний комерційний банк" заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 169/2008  від 26.12.2008 року по простроченому кредиту  в розмірі 4 880 000,00 грн., по простроченим відсоткам в розмірі 913 012,96 грн. та заборгованість за моніторинг застави в розмірі 728,27 грн. суд погоджується з розрахунком пені за прострочення кредиту  в розмірі 377 163,84 грн., пені за прострочення сплати відсотків  в розмірі 70 564,65 грн. та пені по комісії за моніторинг застави в розмірі 56,29 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

26.12.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Аграрний комерційний банк»(кредитор за договорами), дочірнім підприємством «Спецінвест»( поручитель за договором) та дочірнім підприємством «Автопрокат»(боржник за договорами) укладено договір поруки (далі - кредитний договір).

Між сторонами підписано договір про внесення змін  від 25.12.2009 року до договору поруки від 26.12.2008 року.

Згідно умов ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.  

Відповідно до положень п. 1.1. договору поруки із змінами та доповненнями, поручитель зобов'язався відповідати як солідарний боржник перед кредитором за виконання боржником  його зобов'язань (в тому числі по сплаті пені та штрафів, якщо такі будуть) за договором про відкриття кредитної лінії №169/2008 від 26.12.2008 року, який укладений між кредитором та боржником, із всіма змінами і доповненнями до нього, в обсязі, який визначений даним договором. Згідно умов даного договору, поручитель відповідає за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором всім своїм майном, майновими правами, цінними паперами, грошовими коштами та іншими активами, які належать йому на праві власності, не вилучені з цивільного обороту, та на які, згідно із законодавством, може бути звернене стягнення.

Пунктом 2.1. договору поруки із змінами та доповненнями визначено, що порукою за забезпечується зобов'язання боржника згідно кредитного договору в строк не пізніше 24.12.2010 року в порядку та на умовах, які зазначені в кредитному договорі, повернути кредиторові суму кредиту в розмірі 4 880 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами із розрахунку ставки в розмірі 18% річних, сплати пені та штрафів (якщо такі будуть), будь-яких комісій, а також відшкодувати кредиторові збитки, понесені ним у зв'язку із неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань, та витрати пов'язані із отриманням виконання за кредитним договором.

Відповідно п. 3.1. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі.

Згідно п. 4.1. договору поруки, у разі неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Положеннями п. 4.2. договору поруки, передбачено, що поручитель зобов'язується протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання від кредитора письмової вимоги виконати, як солідарний боржник, за боржника його зобов'язання за кредитним договором на умовах, в обсязі та в порядку, які встановлені цим договором та кредитним договором

На підставі п. 4.2 договору поруки, кредитор  звернувся до дочірнього підприємства "Автопрокат"  та дочірнього підприємства "Спецінвест" з письмовими вимогами № 2548/08-3268-01 від 23.12.2010 року,  № 86/08-4096-01 від 17.01.2011, № 733/20-6229-01 від 25.03.2011 року, №2547/08-3265-01 від 23.12.2010 року, № 2333/08-3206-01 від 23.11.2010 року, № 87/08-4095-01 від 17.01.2011 року, № 735/20-6226-01 від 25.03.2011 року про виконання порушених зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 169/2008  від 26.12.2008 року. Проте, в порушення умов договору поруки та норм чинного законодавства України, зазначені вимоги залишені боржником та поручителем без відповіді та задоволення.

Вищевикладені положення кредитного договору та договору поруки встановлюють припис неподільності предмета зобов’язання між відповідачами, тобто з вищенаведених положень договорів забезпечення випливає з солідарного обов’язку відповідачів виконати зобов’язання, а у позивача є безумовне та безспірне право задовольнити свої вимоги.

Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

При солідарному виконанні господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у дочірнього підприємства "Автопрокат" перед публічним акціонерним товариством "Аграрний комерційний банк" заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 169/2008  від 26.12.2008 року в розмірі 6 241 526,00 грн. встановлений судом, тому позовні вимоги позивача про  солідарне стягнення з дочірнього підприємства "Автопрокат"  та дочірнього підприємства "Спецінвест" заборгованості по простроченому кредиту - 4 880 000,00 грн., заборгованості по простроченим відсоткам - 913 012,96 грн., простроченої заборгованості за моніторинг застави - 728,27 грн., пені за прострочення по кредиту –377 163,84 грн., пені по відсоткам –70 564,65 грн. та пені по комісії за моніторинг застави –56,29 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зустрічній позовній заяві дочірнє підприємство "Автопрокат" стверджує про те, що  істотні умови договору про відкриття кредитної лінії № 169/2008  від 26.12.2008 року є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме в оспорюваному кредитному договорі відсутні умови про відповідальність кредитора (відповідача), а також в кредитному договорі не викладенні права сторін, в зв’язку з чим договір має бути визнаний судом недійсним, на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.  

Положеннями статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені

Стаття 627 Цивільного кодексу  України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України (далі –ГК України) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 67 Господарського кодексу України, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визнати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони можуть погоджувати на свій розсуд будь - які умови договору, що не суперечить законодавству.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до вищевикладеного, умови, наведені в ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України не є істотними умовами кредитного договору, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, визначено чіткий перелік істотних умов того чи іншого господарського договору, тоді як вказана норма не визначає істотні умови та не встановлює вимоги до кредитного договору, а лише розкриває підстави виникнення кредитних відносин і носить рекомендаційний характер.

Таким чином, відсутність у кредитному договорі вказаних положень не може бути підставою для визнання цього договору недійсним.

Твердження дочірнього підприємства "Автопрокат", викладені в зустрічній позовній заяві, щодо перевищення повноважень директором Ковалем Б.С. своїх повноважень при підписанні договору про відкриття кредитної лінії № 169/2008  від 26.12.2008 року, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.1.2. статуту дочірнього підприємства «Автопрокат», органом управління цим підприємством, зокрема, є директор підприємства. Крім того, згідно з п. 7.1. статуту дочірнього підприємства «Автопрокат», директор підприємства є його керівником та виконавчим органом.

Положеннями ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України передбачено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та в порядку, визначених установчими документами.

Єдиними установчим документом дочірнього підприємства «Автопрокат»в силу вимог ч. 3 ст. 62 Господарського кодексу України та зважаючи на те, що іншого законами не передбачено, є статут.

У свою чергу, абзацом другим п. 7.3.1. статуту дочірнього підприємства «Автопрокат»передбачено, що угоди, які перевищують вказану суму можуть бути укладені лише після погодження з засновником підприємства.

Відповідно до п. 1.2. статуту дочірнього підприємства «Автопрокат», засновником підприємства є приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Філтон Венчурз Лімітед»(Filton Ventures Limited), яка зареєстрована та діє у відповідності до законодавства Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, юридична адреса: Англія, W6  7DJ, м. Лондон, вул. Хаммерсміт Роуд, 186.

Відповідно до Генеральної довіреності від 24.01.2008 року виданої приватною компанією з обмеженою відповідальністю «Філтон Венчурз Лімітед», на момент укладення кредитного договору (26.12.2008 року) повноправним представником приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Філтон Венчурз Лімітед»був громадянин України ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1, виданий 02.07.1999 року). Згідно генеральної довіреності повіреному (ОСОБА_3) надані повноваження створювати будь-які товариства, дочірні підприємства, асоціації, представництва та інші підприємства або приймати будь-яку участь в них на будь-яких умовах та на будь-який термін, які повірений буде вважати необхідними, вирішувати будь-які питання пов'язані з реєстрацією, перереєстрацією та внесенням будь-яких змін в статутні документі дочірніх підприємств, представництв, товариств та інших компаній, підписувати всі необхідні документи, здійснювати інші пов'язані із цим дії.

25.12.2008 року в рамках зазначених повноважень, закріплених у Генеральній довіреності, ОСОБА_3 відповідним розпорядженням письмово сповістив дочірнє підприємство «Автопрокат»про рішення приватної компанії з обмеженою відповідальністю «Філтон Венчурз Лімітед»погодити отримання дочірнім підприємством «Автопрокат»у відкритому акціонерному товариству «Агрокомбанк»кредит в сумі 5 730 000,00 грн. строком на 12 місяців під визначену банком річну відсоткову ставку для поповнення обігових коштів та надати право підпису кредитних договорів та інших необхідних договорів з відкритим акціонерним товариством «Агрокомбанк»директору дочірнього підприємства «Автопрокат»Ковалю Борису Сергійовичу.

Таким чином, вимоги дочірнього підприємства «Автопрокат»про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 169/2008  від 26.12.2008 року на додаткових угод до нього визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів, а витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом – на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з  дочірнього підприємства "Автопрокат" (02156, м. Київ, вул. Мілютенка, 11-А, ідентифікаційний код 33102127) та дочірнього підприємства "Спецінвест"  (01015, м. Київ, вул. Московська, 43/11, ідентифікаційний код 32490369) на користь публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 9-А, ідентифікаційний код 21570492)  заборгованість по простроченому кредиту в розмірі 4 880 000 (чотири мільйони вісімсот вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по простроченим відсоткам в розмірі 913 012 (дев’ятсот тринадцять тисяч дванадцять) грн. 96 коп., прострочену заборгованість за моніторинг застави в сумі 728 (сімсот двадцять вісім) грн. 27 коп., пеню за прострочення по кредиту в сумі 377 163 (триста сімдесят сім тисяч сто шістдесят три) грн. 84 коп., пеню по відсоткам  в сумі 70 564 (сімдесят тисяч п’ятсот шістдесят чотири) грн. 65 коп., пеню по комісії за моніторинг застави в сумі 56 (п’ятдесят шість) грн. 29 коп.,  а також 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

  Суддя                                                                                                        С.М.Мудрий

Дата підписання: 04.11.2011 року.