Рішення

від 03.11.2011 по справі 3/235

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/235

03.11.11

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

До                       Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Партнерз»

Про                        стягнення 8 732,82 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача          ОСОБА_1 –по дов. № б/н від 08.08.2011

Від відповідача      не з‘явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Партнерз»6 396,26 грн. основного боргу,  1 808,34 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 528,22 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору лізингу № 1129/12/2007 від 20.12.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2011 порушено провадження у справі № 3/235 та призначено до розгляду на 18.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/235 від 18.10.2011, в зв‘язку з нез‘явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 05.10.2011, розгляд справи був відкладений на 27.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/235 від 27.10.2011, в зв‘язку з нез’явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 05.10.2011 та ухвалі від 18.10.2011, розгляд справи був відкладений на 03.11.2011.

Позивач в судовому засіданні 03.11.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 03.11.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов  не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 05.10.2011 та ухвалах від 18.10.2011, від 27.10.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась відповідачу за адресою, що зазначена в позовній заяві  та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб станом на 12.04.2011 є юридичною адресою відповідача :  м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52-А, офіс 535.

Проте ухвали суду надіслані відповідачу за вищевказаною адресою, були повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв‘язку, оскільки організація за зазначеною організацією не знаходиться.

В пункті 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008) зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.11.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Партнерз»(лізингоодержувач) було укладено договір лізингу № 1129/12/2007 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, лізингодавець (позивач) зобов’язується придбати у свою власність транспортний засіб (далі - майно) у відповідності до встановленої лізингоодержувачем специфікації:

Тип: легковий автомобіль

Марка, модель: Volkswagen Passat B6 Highline (одна одиниця);

№ кузова: буде встановлений в акті здачі-приймання майна;

Рік випуску: 2007р.;

Пробіг на момент придбання : до 300 км.

Специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 20.12.2007; та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації лізингоодержувачу (відповідачу) у якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач (відповідач) зобов’язується прийняти його на умовах даного договору.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов‘язань не було у повному обсязі сплачено вартість лізингових платежів за 11 та 12 періоди, в зв’язку з чим відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 6 396,26 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань нараховані інфляційні витрати в розмірі 1 808,34 грн. та 3% річних в сумі 528,22 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов‘язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов‘язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

 За умовами п. 3.2. договору передача позивачем (лізингодавцем) майна, а також необхідних належностей та документів, які є невід’ємною частиною майна, і прийняття його відповідачем (лізингоодержувачем) на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акта здачі-приймання майна.

Майно, що є предметом фінансового лізингу в кількості 1 одиниця передано відповідачу відповідно до акту здачі-приймання майна від 24.12.2007.

Відповідно до п. 2.3. договору вартість майна, яке передається позивачем відповідачеві, складає суму 210 118,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 35 019,67  грн.

Згідно з  п. 7.4. договору загальна сума лізингових платежів, що підлягають оплаті лізингоодержувачем лізингодавцю, на дату укладення договору становить 339 766,62 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 61 880,78 грн.

Відповідно до п. 7.3. договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку лізингу зазначений в додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 7.5. договору відповідач (лізингоодержувач) зобов’язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків позивача (лізингодавця), а також, незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Відповідно до Графіку внесення платежів визначено, що за 11, 12 періоди, тобто відповідно по 20 листопада 2008 року та по 20 грудня 2008 року відповідач повинен був сплатити по 8 562,47 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення лізингових платежів за 11 та 12 періоди у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно обґрунтованого розрахунку позивача,  складає 6 396,26 грн.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 6 396,26 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання  (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату лізингових платежів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті лізингових платежів, позивач на підставі  ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  з відповідача 1 808,34 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 528,22 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 808,34 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 528,22 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал Партнерз»(м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52, літера А, офіс 535, код ЄДРПОУ 34619806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543) 6 396 (шість тисяч триста дев‘яносто шість) грн. 26 коп.  основного боргу, 1 808 (одну тисячу вісімсот вісім) грн. 34 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 528 (п‘ятсот двадцять вісім) грн. 22 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 08.11.2011.