Рішення

від 01.11.2011 по справі 11/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/226

01.11.11

За позовомГромадської організації "Центр громадської експертизи"

до  Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

простягнення 91 730,50 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача       Булавинець М.М. –представник

від відповідача не з'явились

Рішення прийняте 01.11.2011, оскільки 04.10.2011 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Громадської організації "Центр громадської експертизи" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" заборгованості у розмірі 91 730,50 грн., у тому основний борг у розмірі 69 300,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 237,60 грн., 3% річних у розмірі 5 025,40 грн. та проценти за користування коштами у розмірі 167,50 грн.

17.10.2011 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 69 300,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 237,60 грн., 3% річних у розмірі 5 725,99грн. та проценти за користування коштами у розмірі 167,50 грн.  

В судовому засіданні 01.11.2011 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 15 782,30 грн., 3% річних у розмірі 4 507,00 грн. та відсотки за користування коштами у розмірі 150,23 грн.  

Судом розглядаються позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог, поданої 01.11.2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконані зобов'язання за Договором банківського рахунку № 14247 від 10.08.2007 та лише 31.03.2011 виконано платіжні доручення позивача і перераховано грошові кошти в сумі 69 854,72 грн. відповідно до платіжних доручень № 1/2009 від 22.01.2009 та № 2009/1 від 30.01.2009, що списані банком з поточного рахунку позивача в лютому 2009 року, кінцевому адресату.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що у період з 10.02.2009 р. по 10.02.2010 діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

10.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", (банк, відповідач) та Громадською організацією "Центр громадської експертизи" (клієнт, позивач) укладено Договір № 14247 банківського рахунку (далі - Договір), згідно з яким позивачу було відкрито поточний рахунок № 26005014247001 для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України.

Відповідно до даного Договору відповідач зобов'язався приймати та зараховувати на рахунок грошові, що надходять позивачу, виконувати розпорядження про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування позивача, у відповідності з чинним  законодавством України.

Позивачем були подані для виконання відповідачу платіжні доручення № 1/2009 від 22.01.2009 на суму 554,72 грн. та № 2009/1 від 30.01.2009 на суму 69 300,00 грн.

Згідно з виписками з про рух коштів вказані суми були списані банком з поточного рахунку позивача 22.01.2009 та 02.02.2009 відповідно.

19.01.2010 та 25.01.2010 позивач звернувся до відповідача з листами щодо статусу перерахованих коштів.

Листом № 855/1201 від 05.02.2010 Київське регіональне управління Філії ВАТ КБ "Надра" повідомило позивача, що банком були дійсно прийняті до виконання платіжні доручення позивача № 1/2009 від 22.01.2009 та № 2009/1 від 30.01.2009, однак з 10.02.2009 в банку працює тимчасова адміністрація.

Як свідчать матеріали справи, кошти згідно платіжних доручень позивача № 1/2009 від 22.01.2009 на суму 554,72 грн. та № 2009/1 від 30.01.2009 на суму 69 300,00 грн. були перераховані відповідачем лише 31.03.2011.

Відповідно до п. 4.2 Договору операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до банку в операційний час виконуються банком того ж дня.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов'язань щодо повного та своєчасного виконання платіжних доручень позивача суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   

Оскільки факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання щодо перерахування коштів у розмірі 69 854,72 грн. згідно платіжних доручень встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими.

Положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції з липня по серпень 2009 року та з квітня по липень 2010 року, які мають від'ємне значення, а тому, з урахуванням викладеного, за здійсненим судом перерахунком розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 14 524,81 грн.

Вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 4 507,00 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Пунктом 2.3.6 Договору передбачено, що банк бере на себе зобов'язання здійснювати плату на залишок коштів на рахунок клієнта відповідно до тарифного пакету "Стартовий" банку. Проценти нараховуються за залишками коштів, які знаходилися на рахунку на кінець кожного операційного дня. При розрахунку процентів приймається метод факт/факт, який полягає у нарахуванні процентів за залишком коштів на рахунку виходячи з фактичної кількості днів перебування коштів на зберіганні в банку і фактичної кількості днів у році.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодного розпорядження цими коштами.

Згідно з ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1070 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Отже, договір банківського рахунка є відплатним для кожної із сторін, у зв'язку з чим банк зобов'язаний сплатити проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, а останній оплатити банку послуги за розрахунково-касове обслуговування рахунка.

Частиною 2 статті 1070 Цивільного кодексу України визначено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлено договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Згідно з п. 4 Додатку № 1 до Договору плата по залишку коштів на поточному рахунку становить 0,10% річних.

Оскільки подані позивачем на виконання відповідачу платіжні доручення від 22.01.2009 та від 30.01.2009 виконані останнім лише 31.03.2011, суд вважає, що відповідач користувався коштами позивача, а тому вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування коштами у розмірі 150,23 грн. згідно з п. 2.3.6 Договору також підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на дію у період з 10.02.2009 по 10.08.2009 мораторію судом не приймаються, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, проценти річних та проценти за користування коштами не входять до складу грошового зобов'язання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, у зв'язку із чим дія мораторію відповідно до ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на них не розповсюджуються. Аналогічні позиції містяться в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2011№01-06/249 та постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 у справі №4/719.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Громадської організації "Центр громадської експертизи" (03022, м. Київ, провулок Жуковського, 17/25, кв. 45, ідентифікаційний код 35290568) інфляційні втрати у розмірі 14 524 (чотирнадцять тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 4 507 (чотири тисячі п'ятсот сім) грн. 00 коп., проценти за користування коштами у розмірі  150 (сто п'ятдесят три) грн. 23 коп.,  державне мито у розмірі 191 (сто дев'яносто одна) грн. 82 коп. та 221 (двісті двадцять одна) грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

    Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 07.11.2011