Постанова

від 26.10.2011 по справі 2/5007/23/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

   

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2011 р.                                                           Справа № 2/5007/23/11  

          Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя                                                      Грязнов В.В.

суддя                                                                             Мельник О.В. ,

 суддя                                                                             Савченко Г.І.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,             

за участю представників сторін:          

від позивача -              Мосійчук О.В., Гаврилюк Г.А.;

від відповідача -          не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відповідача-Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, на рішення господарського суду Житомирської області від 11.05.2011р. по справі №2/5007/23/11,

за позовом                       Володарсько-Волинського районного споживчого товариства

                                                 смт.Володарськ-Волинський Житомирської області

до                            Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

                                               с.Червоногранітне Володарсько-Волинського району Житомирської області

про стягнення        43 093 грн. 00 коп. майнової шкоди,-

          Судом роз’яснено представникам Позивача права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

          Рішенням господарського суду Житомирської області від 11 травня 2011р. у справі №2/ 5007/23/11 задоволено позов Володарсько-Волинського районного споживчого товариства (надалі в тексті –Споживче товариство) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі в тексті –ФОП ОСОБА_3) про відшкодування 43 093 грн. збитків, завданих внаслідок пожежі. Заявлена до стягнення сума в повному обсязі та судові витрати підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_3

Задовільняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума збитків від пожежі, що сталась 04.09.2010р. у приміщенні магазину Позивача стверджена належними доказами. Крім того, суд прийняв до уваги, що сторони у договорі оренди передбачили наслідки порушення визначених договором зобов’язань, а саме, в разі невиконання Відповідачем зобов’язання щодо страхування майна – він зобов’язаний відшкодувати Позивачу збитки від пожежі, яка станеться на об’єкті оренди.(арк.справи 42-43).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 11.05.2011р. скасувати і прийняти рішення про відмову в позові. Скаржник зазначає, що висновки суду не відповідають дійсності, оскільки судом не було взято до уваги, що для оформлення договору страхування об’єкту оренди Відповідачу необхідні були правоустановлюючі документи на магазин, яких Позивач не надав. Крім того, суд не взяв до уваги відсутність вини Підприємця у виникненні пожежі, не залучив до участі страхову компанію, у якій ймовірно було застраховане майно Споживчого товариства і не дослідив існування такої обставини.(арк.справи 54-55).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 06.06.2011р. (головуючий суддя Петухов М.Г., судді: Василишин А.Р., Гулова А.Г.) апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 було прийнято до провадження, справу призначено до слухання, а постановою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 20.06.2011р. – апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції –без змін. Проте, постановою Вищого господарського суду України від 23.08.2011р. постанову апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.(арк.справи 51, 66-69, 88-91).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 13.09.2011р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.справи 93).

Позивач у відзиві на скаргу заперечив проти доводів Скаржника. Представники Позивача в судовому засіданні 26.10.2011р. підтримали оскаржуване рішення, вважають його законним і справедливим.(арк.справи 58-59).

Відповідач у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, проте направив на адресу апеляційного суду заяву про припинення провадження у справі, обґрунтовуючи її тим, що 25.08. 2011р. державним реєстратором Володарсько-Волинської районної державної адміністрації проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. Вказана обставина, на думку Відповідача зумовлює скасування оскаржуваного рішення та припинення провадження у справі №2/5007/23/11.(арк.справи 96-99).  

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників Позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

                                                      ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Володарсько-Волинське районне споживче товариство, як суб’єкт підприємницької діяльності-юридична особа зареєстроване 05.09.2001р. розпорядженням Володарсько-Волинської районної державної адміністрації.(арк.справи 13-14).

ОСОБА_3, як суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа зареєстрована розпорядженням Володарсько-Волинської районної державної адміністрації від 28.10.2005 року. Державним реєстратором Володарсько-Волинської районної державної адміністрації 25.08. 2011р. проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.(арк.справи 23, 98-99).

Споживче товариство є власником приміщення магазину, що знаходиться в АДРЕСА_1, як вбачається із Свідоцтва про право власності на будівлю магазину від 21.12.2006р, виданого на підставі рішення виконкому Топорищенської сільської ради №53 від 17.10.2006р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно видане 23.03.2007р. Комунальним підприємством «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації».(арк.справи 35-36).

Матеріалами справи і поясненнями сторін стверджено, що Володарсько-Волинське районне споживче товариство-орендодавець та ФОП ОСОБА_3-орендар уклали 01 грудня 2008    року договір оренди об’єкта нерухомості №67 (надалі в тексті –Договір) за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування магазин загальною площею 90 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Розмір орендної плати становить 6,67 грн./1 м2 (разом з ПДВ) і сплачується до 10 числа поточного місяця.(п.п.5.1-5.2 Договору).

Пунктом 3.3.12 Договору передбачено, що орендар зобов’язаний протягом 30 календарних днів від дати оформлення цього договору за власний рахунок на термін дії Договору оренди застрахувати на користь орендодавця об’єкт оренди за страховими ризиками: затоплення, пожежі, крадіжки, пограбування, вандалізм. Про факт укладення договору страхування орендар письмово повідомляє орендодавця з одночасним поданням останньому завіреної копії договору страхування. У разі неоформлення договору страхування у визначений термін - орендар зобов’язаний протягом 30 календарних днів відшкодувати орендодавцю всі збитки від затоплення, пожежі, крадіжки, пограбування та вандалізму на об’єкті оренди.

Договір підписано головою правління Споживчого товариства та ФОП ОСОБА_3, скріплено відбитком печатки Товариства.(арк.справи 9-10).

01.12.2008р. сторони у справі підписали Акт приймання-передачі в оренду об’єкта нерухомості: магазин загальною площею 90 м2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.(арк.справи 10).         

Вбачається, що Споживче товариство також передало, а ФОП ОСОБА_3 –прийняла за Актом приймання-передачі від 01.12.2008р. обладнання, яке знаходилось у цьому магазині, а саме: горка в кількості 10 шт., прилавок в кількості 4 штук, електролічильник в кількості 1 шт. (арк.справи 21).

04 вересня 2010 року близько 06 години ранку в приміщенні магазину, який знаходиться в АДРЕСА_1 і належить Позивачеві сталася пожежа, внаслідок якої пошкоджено стіни будівлі магазину та знищено: покрівлю, перекриття, товари, холодильні установки, музичний центр, мікрохвильову піч, телевізор. Причиною пожежі вважається занесення стороннього джерела запалення невідомою особою, що стверджується Актом про пожежу від 04.09. 2010р.(арк.справи 11).

З довідки від 07.09.2010р., поданої Позивачем Володарсько-Волинському районному відділу ГУ МНС України в Житомирській області вбачається, що загальний матеріальний збиток внаслідок пожежі 04.09.2010р. в магазині по АДРЕСА_1 складає 43 093 грн.(арк.справи 12).

Постановою заступника начальника відділу Володарсько-Волинського районного відділу ГУ МНС України в Житомирській області від 19.11.2010р. громадянку ОСОБА_3, якій внаслідок пожежі 04.09.2010р. завдано матеріальних збитків на суму 122 800 грн. –визнано потерпілою особою.(арк.справи 57).

Перевіряючи дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд приймає до уваги наступне:

Статею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Статтею 49 ГК України передбачено, що підприємці зобов’язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об’єднань, інших суб’єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Частиною 4 ст.47 ГК України передбачено, що збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Господарським зобов’язанням, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.(ч.1 ст.173 ГК України).

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язан-ня –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.(ст.225 ГК України).

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існувачи за місцем виконання зобов’язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Відповідача збитків в сумі 43 093 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що згідно Договору надав в оренду Відповідачу приміщення магазину. Зауважує, що пунктами 3.3.6 та 3.3.12 Договору передбачено відповідальність орендаря за збитки, заподіяні об’єкту оренди пожежею, що сталася з вини орендаря. Вважає, що невчинення Відповідачем дій щодо страхування об’єкта оренди на користь Позивача, як то передбачено Договором –є підставою для покладення на Відповідача обов’язку відшкодувати збитки, завдані пожежею, яка сталась.

Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ФОП ОСОБА_3 є орендарем магазину загальною площею 90 м2, який знаходиться за адресою: с.Червоногранітне, АДРЕСА_1

З наявного в матеріалах справи акту про пожежу від 04.09.2010р., який складений комісією, до якої входили, зокрема, старший інспектор Володарсько-Волинського районного відділу ГУ МНС України, в Житомирській області, голова Споживчого товариства та ФОП ОСОБА_3 вбачається, що 04.09.2010р. о 06 год. 32 хв. виявлено пожежу в магазині по АДРЕСА_1. Зокрема, як зазначено в акті, пожежею пошкоджено стіни будівлі магазину та знищено: покрівлю, перекриття, товари, холодильні установки, музичний центр, мікрохвильову піч, телевізор. Причиною пожежі вважається занесення стороннього джерела запалення невідомою особою. При гасінні пожежі врятовано матеріальних цінностей на 10 000 грн.  

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом. Самостійним способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодуання збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п.8 ч.2 статті 16 ЦК України).

Крім того, відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наяв-ність повного складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправна поведінка –дія чи бездіялність особи;

- шкідливий результат такої поведінки (збитки);

- причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками;

- вина правопорушника.

Виходячи з цього, особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт заподіяння збитків, розмір понесених збитків, безпосередній причинно-наслідковий зв’язок між неправомірними діями особи, яка спричинила збитки, та самими збитками, а суд – встановити вину особи, яка заподіяла збитки.

У зазначених вище Акті про пожежу і постанові про визнання особи потерпілою не встановлено точної причини, джерела виникнення і особи, винної у виникненні пожежі 04 вересня 2010р. Доказів, що стверджують вину Відповідача в заподіянні збитків –Позивач суду не надав.

Враховуючи зазначені обставини, судова колегія вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про обгрунтованість позовних вимог, оскільки вимогу про стягнення з Відповідача завданих збитків може бути задоволено лише у випадку, якщо Позивач доведе наявність кожного з елементів складу правопорушення.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання.

Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

У позовній заяві Позивач одночасно покликався як на ст.22 так і на ст.1166 Цивільного кодексу України. Проте, в даному випадку має місце лише позадоговірна шкода, яка завдана пожежею і невиконання Відповідачем дій, передбачених п.3.3.12 Договору і спрямованих на страхування орен-дованого майна, на чому суд першої інстанції ґрунтував рішення про задоволення позову –не може слугувати підставою стягнення збитків, що випливають з оренди майна, оскільки таке суперечить за-кону та обставинам справи і для стягення з особи збитків необхідною умовою є її вина, а вина ФОП ОСОБА_3 не доведена.

Колегія зауважує, що проведена 25.08.2011р. державна реєстрація припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не впливає на порядок апеляційного провадження, оскільки оспорюване рішення ухвалене 11.05.2011р. та апеляціну скаргу подано 23.05.2011р. –під час здійснення ФОП ОСОБА_3 підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукупності, враховуючи положення статтей 43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, –рішення від 11.05. 2011р. у справі №2/5007/23/11 є необґрунтованим і підлягає скасуванню, оскільки ухвалюючи його, місцевий господарський суд не з’ясував обставин, що мають значення для справи, припустився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За наслідками апеляційного провадження, на Позивача належить покласти судові витрати на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій – доведення спору до господарського суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Житомирської області від 11.05.2011р. у справі №2/2007/23/11 - задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

2. Витрати Відповідача по державному миту за подання апеляційної скарги в сумі 216 грн. 00 коп. покласти на Позивача. Суду першої інстанції видати наказ.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

                                                   4. Справу №2/5007/23/11 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                       Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.  

  01-12/15908/11  15908/11