Рішення

від 08.11.2011 по справі 3/241

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/241

08.11.11

За первісним позовом   Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Національні

                      авіалінії України»

До                  Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Колумбус»                      

Про                стягнення 58 574,11 грн.

За зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Колумбус»

До                   Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Національні авіалінії

                       України»

Про                 визнання недійсним договору оренди

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача        ОСОБА_1 –по дов. № 18/10/11 від 18.10.2011   

Від відповідача    ОСОБА_2 –по дов. № б/н від 17.10.2011

               Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.10.2011 була оголошена перерва до 08.11.2011.

СУТЬ СПОРУ:

По первісному позову

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Національні авіалінії України»про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Колумбус»44 436,74 грн. боргу по орендній платі, 10 699,85 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 3 437,52 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди нежилого приміщення № Д-03.89/07 від 01.03.2007.                   

Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечує, оскільки вважає, що до положень договору повинні застосуватися норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та постанови КМ України № 786 «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна». Договір був укладений з порушенням норм діючого законодавства. В порушення вимог ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцем не було отримано висновки про умови договору оренди від органу уповноваженого управляти державним майном. В порушення вимог ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не було проведено оцінку об‘єкта оренди, що повинна передувати укладенню договору оренди. Істотними умовами договору оренди є: об‘єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (стаття 284 Господарського кодексу України). Крім того у договорі відсутні істотні умови оренди, визначені у ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а саме стосовно обов'язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений договір в частині істотних умов не відповідає типовому договору оренди відповідного майна. Стосовно наданих позивачем документів, не доведено факт надання послуг з оренди приміщення в червні місяці 2009 року, оскільки акт виконаних робіт за червень 2009 року орендарем не підписаний. Враховуючи викладене просить в позові відмовити повністю.

По зустрічному позову

27.10.2011 на розгляд Господарського суду міста Києва передані зустрічні позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Колумбус»до Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Національні авіалінії України»про визнання договору оренди нежилого приміщення № Д-03.89/07 від 01.03.2007 недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонами не досягнуто згоди щодо таких істотних умов щодо об‘єкту оренди, як вартість майна з урахуванням її індексації, що є підставою для визнання договору недійсним  на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України. Також вказує на те, що орендодавець не є власником об‘єкту оренди, а тому при укладенні договору останній не мав повноважень на його укладення.

Відповідач у відзиві проти зустрічного позову  заперечує, оскільки положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 284 Господарського кодексу України не  дають підстав визнавати оскаржуваний договір недійсним, оскільки він не суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Також зазначає, що на підставі наказу Фонду державного майна України № 21-АТ від 28.10.1999 згідно акту передачі нерухомого майна № 21-А від 28.10.1999 у власність Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Національні авіалінії України» передано 26 об‘єктів нерухомості, до якого входить і приміщення, яке є об‘єктом оренди. Таким чином, відповідач за зустрічним позовом мав відповідні повноваження, щодо надання відповідної нерухомості в оренду позивачеві за зустрічним позовом. Окрім того, 01.03.2007 позивач за зустрічним позовом належним чином отримав у користування відповідне нерухоме майно, з березня 2007 року по жовтень 2008 року належним чином отримував відповідні послуги з оренди нежитлового приміщення та здійснював оплату за отримані послуги, що красномовно свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору. З огляду на викладене просить в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 08.11.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.03.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Національні авіалінії України»(орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Колумбус»(орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № Д-03.89/07 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно будинку РАПІ, площею 64,8 кв. м., розміщене за адресою : м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 90-А, що знаходиться на балансі ВАТ «Національні Авіалінії України» (далі –майно). Майно передається в оренду під аерофотозойомочне виробництво та офіс.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та експлуатаційних витрат у період з жовтня 2008 року по червень 2009 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі  44 436,74 грн. За несвоєчасне виконання зобов‘язань нараховані інфляційні втрати в розмірі 10 699,85 грн. та 3% річних в сумі 3 437,52 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 7.1. договору орендодавець зобов‘язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Пунктом 2.1. договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

З наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі від 01.03.2007 вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно будинку РАПІ, площею 64,8 кв. м., розміщене за адресою : м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 90-А.

Згідно ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 10.1. договору його укладено на 1 рік, що діє з 01.03.2007 по 29.02.2008.

Додатком № 3 від 01.03.2008 сторони домовились продовжити термін дії договору по 28.02.2009. Додатком № 4 від 01.03.2009 сторони домовились продовжити термін дії договору по 30.06.2009.

Пункт 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата за 1 кв. м. становить 45,00 грн. без ПДВ за базовий місяць 2007 року. орендна плата всього майна становить 2 916,00 грн. без ПДВ за приміщення площею 64,8 кв. м.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, якщо він перевищує одиницю.

Відповідно до п. 3.4. договору перерахування орендної плати здійснюється орендарем до 12 числа місяця наступного за звітним на рахунок орендодавця.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендар компенсує орендодавцю вартість експлуатаційних витрат за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Вартість таких послуг не входить до складу орендної плати і сплачується самостійно згідно додатку № 1до цього договору до 12 числа місяця наступного за звітним.

З додатку № 1 до договору вбачається, що вартість експлуатаційних витрат сторонами погоджена в розмірі 362,23 грн. на місяць без ПДВ. Нарахування ПДВ на вартість експлуатаційних послуг здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

В матеріалах справи наявні наступні акти виконаних робіт, які підписанні та скріплені печатками обох сторін : від 31.10.2008 на суму 5 145,86 грн., від 28.11.2008 на суму 5 225,95 грн., від 31.12.2008 на суму 5 297,82 грн., від 31.01.2009 на суму 5 399,95 грн., від 27.02.2009 на суму 5 543,94 грн., від 31.03.2009 на суму 5 620,58 грн., від 30.04.2009 на суму 5 693,18 грн., від 29.05.2009 на суму 5 740,51 грн., загалом на суму 43 667,79 грн.

Також в матеріалах справи наявний акт виконаних робіт від 30.06.2009 на суму 768,95 грн., який з боку відповідача не підписаний.

Умовами п. 3.2. договору сторони дійшли згоди, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об‘єкта оренди орендодавцеві орендарем.

Посилання відповідача на те, що акт виконаних робіт за червень 2009 року відповідачем не підписаний, а тому не підтверджує надання послуг судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем доказів того, що він не користувався  об‘єктом оренди  в спірний період, повернувши його позивачу за актом приймання-передачі, як це передбачено п. 2.3. договору не подано.

Крім того, слід зазначити, що умови укладеного між сторонами договору не передбачають підставу для сплати орендної плати та експлуатаційних витрат підписаний обома сторонами акт виконаних робіт.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2. договору відповідач зобов‘язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати та експлуатаційних витрат у період з жовтня 2008 року по червень 2009 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача становить 44  436,74 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 44 436,74 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  інфляційні втрати в розмірі 10 699,85 грн. та 3% річних в розмірі 3 437,52 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 10 699,85 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 3 437,52 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Посилання відповідача на те, що договір не містить умов стосовно обов‘язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна не відповідають дійсності, оскільки в п. 5.3. договору йде мова про обов‘язок орендаря забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, утримувати орендоване приміщення відповідно до Правил пожежної безпеки України.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Національні авіалінії України»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

По зустрічному позову

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що договір  суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Твердження позивача про те, що орендодавець не є власником переданого в оренду майна, а тому не мав повноважень на укладення договору спростовуються матеріалами справи, зокрема наступним

Відповідно до ч. 1 наказу Фонду державного майна України № 21-АТ від 28.10.1999 «Про перетворення Державної авіакомпанії «Національні авіалінії України»вирішено перетворити Державну авіакомпанію «Національні авіалінії України»у Відкрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Національні авіалінії України».

Згідно ч. 3 Наказу Фонду державного майна України № 21-АТ від 28.10.1999 «Про перетворення Державної авіакомпанії «Національні авіалінії України»доручено затвердити акт передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ «Авіакомпанія «Національні авіалінії України».

Відповідно до акту передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству «Авіакомпанія «Національні авіалінії України»від 28.10.1999, Фонд державного майна України передав, а відповідач за зустрічним позовом отримав у власність 26 об‘єктів нерухомості.

Відповідно до Переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Авіакомпанія «Національні авіалінії України», визначено адреси переданих 26 об‘єктів нерухомості, до якого входить будівля РАПІ, що розташована за адресою : м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 90.

Стосовно посилань позивача на те, що договір не містить такої істотної умови як вартість майна з урахуванням її індексації, що на думку позивача є підставою для визнання його недійсним, суд відзначає

Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов‘язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 284 Господарського кодексу України визначає, що істотними умовами договору оренди є: об‘єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його поверненні або викупу.

Слід зазначити, що непогодження сторонами всіх істотних умов договору згідно ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України може свідчити про неукладеність такого договору, тобто непородженням ним цивільних прав та обов‘язків. За таких умов у суду відсутні правові підстави для визнання його недійсним. Аналогічний висновок міститься в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009.

По-друге, враховуючи фактичне виконання сторонами умов договору, відсутні підстави для висновку про неукладеність договору.

Згідно роз’яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 «Про  деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що правові підстави для визнання договору оренди нежитлового приміщення № Д-03.89/07 від 01.03.2007  недійсним відсутні.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.      

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Колумбус»є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись  ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Колумбус»(м. Київ, Повітрофлотський, 90-А, код ЄДРПОУ 19476188) на користь Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Національні авіалінії України»(м. Київ, Повітрофлотський пр.-т, 90, код ЄДРПОУ 21575710) 44 436 (сорок чотири тисячі чотириста тридцять шість) грн. 74 коп. основного боргу, 10 699 (десять тисяч шістсот дев‘яносто дев‘ять) грн. 85 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 3 437 (три тисячі чотириста тридцять сім) грн. 52 коп., 585 (п‘ятсот вісімдесят п‘ять) грн. 74 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 10.11.2011.