Постанова

від 19.12.2011 по справі 3/241

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2011                                                                                           № 3/241

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ткаченка Б.О.

суддів:            Федорчука  Р.В.

          Лобаня О.І.

за участю представників:

від позивача (відповідача

за зустрічним позовом):     ОСОБА_1 – дов. № 20/10/11 від 20.10.2011 р.;                            

від відповідача (позивача

за зустрічним позовом):      не з'явились;

 перевіривши матеріали

апеляційної скарги       Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Колумбус»

на рішення Господарського суду м. Києва

від    08.11.2011 р.  

у справі № 3/241 (суддя – Сівакова В.В.)

за первісним позовом Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Національні авіалінії України»

до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Колумбус»

про стягнення 58 574,11 грн.

 за зустрічним  позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Колумбус»

до Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Національні авіалінії України»

про визнання недійсним договору оренди

                                                        ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року у справі № 3/241 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Національні авіалінії України» до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Колумбус» про стягнення заборгованості в розмірі 58 574,11 грн. первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Колумбус» на користь Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Національні авіалінії України» 44 436,74 грн. основного боргу, 10 699,85 збитків від зміни індексу інфляції, 3 % річних в сумі 3 437,52 грн., 585,74 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду міста Києва, Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Колумбус» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року у справі № 3/241 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.  

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом)  у судове засідання не з'явився, однак був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 141) ухвала суду від 05.12.2011 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження була вручена представнику Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Колумбус» 13.12.2011 р.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Колумбус», викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача (відповідача за зустрічним позовом), перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.03.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Національні авіалінії України» (позивач за первісним позовом, орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Колумбус» (відповідач за первісним позовом, орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № Д-03.89/07 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно будинку РАПІ, площею 64,8 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 90-А, що знаходиться на балансі ВАТ «Національні Авіалінії України» (далі – майно). Майно передається в оренду під аерофотозойомочне виробництво та офіс.

Орендар прийняв від Орендодавця нежитлові приміщення площею 64,8 кв. м., за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 90-А, що підтверджується актом приймання-передачі нежилого приміщення від 01.03.2007р.

Згідно п. 2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 10.1, Договір вважається укладеним з 01.03.2007 року до 29.02.2008 року включно.

Згідно з п. 3.1. Договору, орендна плата за 1 кв. м. становить 45,00 грн. без ПДВ за базовий місяць 2007 року, орендна плата всього майна становить 2 916,00 грн. без ПДВ за приміщення площею 64,8 кв. м. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, якщо він перевищує одиницю.

Пунктом 3.4. Договору перерахування орендної плати здійснюється орендарем до 12 числа місяця наступного за звітним на рахунок орендодавця.

Також, відповідно до п. 3.5. Договору, орендар компенсує орендодавцю вартість експлуатаційних витрат за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Вартість таких послуг не входить до складу орендної плати і сплачується самостійно згідно Додатку № 1до цього договору до 12 числа місяця наступного за звітним.

У відповідності з Додатком № 1 до Договору, сторони домовились про щомісячну компенсацію експлуатаційних послуг в розмірі 362,23 грн. на місяць без ПДВ. Нарахування ПДВ на вартість експлуатаційних послуг здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 10.2 Договору зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Згідно з п. 11.1 Додатки до Договору є його невід'ємною і складовою частиною.

На підставі цього були погоджені та підписані:

-          Додаток №3 до Договору щодо продовження терміну дії договору до 28.02.2009 року.

-          Додаток №4 до Договору щодо продовження терміну дії договору до 30.06.2009 року.

Таким чином, сторонами продовжено термін дії договору  до 30.06.2009 року.

За твердженнями та розрахунком позивача за первісним позовом, орендар не сплатив з жовтня 2008 року по червень 2009 року 44 436,74 грн.

Відповідно до п. 5.2 Договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

В матеріалах справи наявні підписані акти виконаних робіт за період з жовтня 2008 року по травень 2009 року (а.с. 12-19) та не підписаний орендарем акт виконаних робіт за червень 2009 року (а.с. 95).

Відповідно до п. 3.2. Договору сторони дійшли згоди, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об‘єкта оренди орендодавцеві орендарем.

Відповідача за первісним позовом посилається на те, що акт виконаних робіт за червень 2009 року відповідачем не підписаний, а тому не підтверджує надання послуг.

Умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено, що підставою для сплати орендної плати та експлуатаційних витрат є підписаний обома сторонами акт виконаних робіт.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, в тому числі, акт приймання-передачі про повернення об‘єкта оренди орендодавцеві орендарем, а тому факт користування приміщенням орендар не спростував.

Загальна сума заборгованості відповідно до розрахунку позивача за первісним позовом складає 44 436,74 грн.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням   сторін,  а  також  в  інших  випадках,  передбачених законодавством.

Частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України зазначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Пунктом 4 статті 286 також зазначено, строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач за первісним позовом не виконав свого обов'язку зі спати орендних та інших платежів належним чином у зв'язку із чим заборгованість відповідача по орендній платі за період з жовтня 2008 року по червень 2009 року становить 44 436,74 грн.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем за первісним позовом було заборговано 44 436,74 грн. та вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з орендаря заборгованості по орендним платежам у сумі 56 131,90 грн. повинні бути задоволені.

За прострочення грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача  3% річних в сумі 3 437,52 грн. та інфляційні нарахування в сумі 10 699,85 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, відповідно до якого задоволено вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 3% річних в сумі 3 437,52 грн. та інфляційних нарахувань – 10 699,85 грн.

27.10.2011 року до місцевого суду Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Колумбус»  було подано зустрічний позов, яким відповідач за первісним позовом просив визнати Договір оренди недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що договір  суперечить вищезазначеним нормам, в тому числі, ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України.

З приводу твердження відповідача за первісним позовом, що орендодавець не є власником переданого в оренду майна, колегія судів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 наказу Фонду державного майна України № 21-АТ від 28.10.1999 «Про перетворення Державної авіакомпанії «Національні авіалінії України» вирішено перетворити Державну авіакомпанію «Національні авіалінії України» у Відкрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Національні авіалінії України».

Згідно ч. 3 Наказу Фонду державного майна України № 21-АТ від 28.10.1999 «Про перетворення Державної авіакомпанії «Національні авіалінії України» доручено затвердити акт передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ «Авіакомпанія «Національні авіалінії України».

Від 28.10.1999 року № 21-А Фонд державного майна України передав, а Позивач за первісним позовом отримав у власність 26 об‘єктів нерухомості, відповідно до акту передачі нерухомого майна Відкритому акціонерному товариству «Авіакомпанія «Національні авіалінії України».

Згідно з Переліком майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Авіакомпанія «Національні авіалінії України», визначено адреси переданих 26 об‘єктів нерухомості, до якого входить будівля РАПІ, що розташована за адресою: м. Київ, Повітрофлотський пр-т, 90.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що орендодавець є власником переданого в оренду майна.

Щодо посилань відповідача за первісним позовом на те, що сторонами Договору не було узгоджено істотні умови об'єкту оренди, а саме склад і вартість майна з урахуванням індексації, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов‘язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 284 Господарського кодексу України визначає, що істотними умовами договору оренди є: об‘єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його поверненні або викупу.

Непогодження сторонами всіх істотних умов договору згідно ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України може свідчити про неукладеність такого договору, тобто непородженням ним цивільних прав та обов‘язків. За таких умов у суду відсутні правові підстави для визнання його недійсним. Аналогічний висновок міститься в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009. враховуючи фактичне виконання сторонами умов договору, відсутні підстави для висновку про неукладеність договору.

Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 «Про  деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що правові підстави для визнання договору оренди нежитлового приміщення № Д-03.89/07 від 01.03.2007  недійсним відсутні.

Відповідач за первісним позовом в апеляційній скарзі стверджує, що орендне майно, яке було йому передане, знаходилось в заставі відповідно до договору іпотеки від 08.07.2005 року між АКБ «ТК Кредит» та позивачем за первісним позовом.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом на підтвердження його доводів не надано жодних доказів, відповідно дані твердження є необґрунтованими.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона  посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені відповідачем за первісним позовом в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 08.11.2011 року по справі № 3/241 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача за первісним позовом задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача за первісним позовом (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

                                                        ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Колумбус» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року по справі № 3/241 – залишити без змін.

2.          Матеріали справи № 3/241 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Ткаченко Б.О.

Судді                                                                                          Федорчук  Р.В.

                                                                                          Лобань О.І.