Ухвала

від 23.10.2013 по справі 3/241

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/30855/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Весельської Т.Ф., Малиніна В.В. (доповідач), Ситникова О.Ф.,

провівши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року по справі №3/421 року за позовом ОСОБА_4 до Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2008 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві (далі - відповідач) про зобов'язання зареєструвати її за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2008 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі на рішення апеляційного суду скаржник ставить питання про його скасування у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2008 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.223 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Предметом спору в даному випадку є оспорюване право позивача на реєстрацію за адресою АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з 1977 року прийнята на роботу двірником ЖБК «Будівельник-6».

Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів від 27 листопада 1978 року № 594 «Про затвердження пропозиції правління житлово-будівельного кооперативу «Будівельник-6» про надання житлової площі робітниці вищезазначеного кооперативу»було вирішено погодитись з пропозицією правління житлово-будівельного кооперативу «Будівельник»про надання службової житлової площі в однокімнатній квартирі площею 17,7 м2 АДРЕСА_1 в кількості -2 особи.

11 грудня 1978 року позивачу Виконавчим комітетом Дніпровської районної Ради депутатів трудящих було видано Ордер №043 на право зайняття службового жилого приміщення за адресою: Маршала Жукова, 39А, кв.3 та в подальшому, 22.03.1990 року позивач зареєстрована за вказаною адресою.

18 грудня 2003 року позивача знято з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідь на заяву позивача до Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1, нею була отримана відповідь Деснянського РУГУ МВС України в м. Києві від 28.05.2008 року №46/Б-1380, в якій було роз'яснено порядок проведення реєстрації місця проживання та перелік документів, які є обов'язковими для подання.

13 серпня 2007 року рішенням зборів уповноважених ЖБК «Будівельник-6»було ухвалено, що гр. ОСОБА_4 з 05.02.2001 року втратила право на користування службовим приміщенням н.3 на підставі ст.40 КЗпП України (звільнена з роботи).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05.12.2007 року № 2-4468 2007 рік було відмовлено у задоволені позову ОСОБА_4 до ЖБК «Будівельник-6»про визнання права власності на квартиру та відмовлено в задоволенні зустрічного позову ЖБК «Будівельник-6» до ОСОБА_4 про виселення без надання іншого житлового приміщення. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13.03.2008 року № 22-3303/08 апеляційні скарги ОСОБА_4 та ЖБК «Будівельник-6»було відхилено, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05.12.2007 року залишено без змін.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382-ІV від 11 грудня 2003 року реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (далі - орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" закріплено чіткий перелік документів необхідних для реєстрації: письмова заява, паспортний документ, квитанція про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати, два примірники талона зняття з реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було подано усі необхідні документи для реєстрації свого місця проживання та на час вказаного звернення, ордер від 11.12.1978 року на право зайняття службового жилого приміщення, виданого позивачу, був чинним. Судове рішення про визнання позивачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відсутнє.

Згідно пункту 5 статті 6 Закону зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Постанова) затверджено зразки документів, які необхідні для проведення реєстрації. У затвердженому зразку заяви про реєстрацію місця проживання наведений перелік підстав для реєстрації місця проживання заявника - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму(піднайму, оренди) або інші документи.

Таким чином, підставою для реєстрації є виникнення права власності або права користування житловим приміщенням. В графі «Підстава для реєстрації місця проживання заявника» позивачем було зазначено Ордер №043, виданий 11.12.1978 року.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів, ніж зазначено у частині 2 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" .

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач не навів аргументованих обставин в розумінні вище зазначеної норми для відмови у реєстрації місця проживання позивача за вказаною у заяві адресою: АДРЕСА_1, на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги у зв'язку з чим помилково скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2008 року.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві посилання позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ч.1 ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року, - скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.В.Малинін

Т.Ф.Весельська

О.Ф.Ситников