Рішення

від 01.11.2011 по справі 4/421

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/421

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/421

01.11.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

До           Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю

Простягнення 973 232,51 грн.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача          Галков І.О.

Від відповідача              Случак О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Т.М.М.»878 151,06 грн. заборгованості, 48 014,70 грн. неустойку, 14 289,71 грн. 3% річних, 32 777,04 грн. інфляційне збільшення,  а всього 973 232,51 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 689/03/2007 від 15.03.2007р.

В процесі розгляду справи, у зв'язку з поданою Відповідачем Заявою про застосування строків позовної давності від 13.10.2011р. на стягнення неустойки,    представник позивача надав клопотання про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 878 151,06 грн. основного боргу, 47 295,59 грн. неустойки, 32 777,04 грн. інфляційне збільшення боргу, 14 289,71 грн. 3% річних, а всього 972 513,40 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 689/03/2007 від 15.03.2007р.

Заява Позивача від 10.10.2011р. № 1304-10/11 про уточнення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, тому приймається судом до розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 878 151,06 грн. основного боргу, 47 295,59 грн. неустойки, 32 777,04 грн. інфляційне збільшення боргу, 14 289,71 грн. 3% річних, а всього 972 513,40 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 689/03/2007 від 15.03.2007р., тому має місце нова ціна позову 972 513,40 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 13.10.2011р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю був укладений договір фінансового лізингу № 689/03/2007, відповідно до умов якого Лізингодавець зобов'язується придбати у свою власність транспортний засіб у відповідності до встановленої Лізингоодержувачем специфікації:

Тип: Вантажний автомобіль

Марка, модель: МАЗ-555102-223 (10 одиниць);

№ шасі: буде встановлений в Акті здачі-приймання майна;

Рік випуску: 2007р.;

Пробіг на момент придбання: до 2000 км;

Специфікація продавця: Додаток до договору купівлі-продажу від 15.03.2007р.;

та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації Лізингоодержувачу у якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач  зобов'язується прийняти його на умовах даного Договору.

Крім того між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №689/03/2007-R від 15.03.07 року до договору фінансового лізингу №689/03/2007 якою були внесені зміни до Графіку внесення платежів, відбулася реструктуризація боргу та зобов'язано Відповідача забезпечити підписання договору поруки.

Відповідно до п. 3.1. Договору передача Позивачем (Лізингодавцем) майна, а також необхідних приналежностей та документів, які є невід'ємною частиною майна, і прийняття його Відповідачем (Лізингоодержувачем) на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання Акта здачі-приймання майна.

Транспортні засоби, що є предметом фінансового лізингу в кількості 10 одиниць передано Відповідачу відповідно до видаткової накладної № №РН-0000198 від 05 червня 2007 р, №РН-0000182 від 24 травня 2007 р , №РН-0000114 від 28 квітня 2007 р, №РН-0000161 від 11 травня 2007 р, №РН-0000177 від 23 травня 2007 р, №РН-0000189 від 31 травня 2007 р та Довіреностями серії ЯНУ №409061 від 05 червня 2007 р, ЯНО №837870 від 27 квітня 2007 р., ЯНЮ №464107 від 11 травня 2007 р., ЯНЮ №464306 від 22 травня 2007 р.

Відповідно до п. 2.3. Договору вартість майна, яке передається Позивачем Відповідачеві, складає суму еквівалентну 364680,00 "у.о.", в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 60780,00 "у.о.", виражена у гривнях України.

Згідно з  п. 7.1. Договору сторони погодили, що валютою Договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях та дорівнює одному Долару США по курсу згідно пункту 7.1.1. Договору.

Пунктом 7.1.1. Договору визначені такі поняття:

-  "Курс1" - курс, встановлений НБУ для одного Долара США станом на 15.03.2007 р.;

- "Курс2" курс, встановлений НБУ для одного Долара США на дату, визначену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів.

Відповідно до п. 7.1.2. Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як додаток суми лізингового платежу відображеної в "у.о." згідно "Графи 3" Додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та "Курсу2". При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як додаток відповідної суми в "у.о.", зазначеної в "Графі 4" додатка № 1 та "Курсу1".

Вартість майна (включаючи ПДВ), яке передається Позивачем Відповідачеві, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності до п. 7.4. Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, зазначену в "Графі 4" Графіка внесення платежів (далі - додаток № 1 до Договору) по "Курсу 1" та викупну вартість, зазначену в додатку № 1 до Договору по "Курсу 1".

Відповідно до п. 7.5. Договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений в додатку № 1 до Договору.

Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказаний у Графіку внесення платежів (п. 7.6. Договору).

Відповідно до п. 7.7. Договору Відповідач (Лізингоодержувач) зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків Позивача (Лізингодавця), а також, незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.

Сторонами було укладено Додаток № 1 до Договору - "Графік внесення платежів".

В графіку внесення платежів визначено, що за 39,40,41,42,43,44,45,46,47,48,49,50,51 періоди, тобто відповідно по 27.07.2010р., 27.08.2010р., 27.09.2010р., 27.10.2010р., 27.11.2010р., 27.12.2010р., 27.01.2011р., 27.02.2011р., 27.03.2011р., 27.04.2011, р., 27.05.2011р., 27.069.2011р., 27.07.2011р. відповідач повинен був сплатити по 6 682,29 у.о. відповідно до графи 3 «Сума лізингового платежу»та по 2 443,75 у.о. відповідно до графи 7 «платіж в погашення суми заборгованості».

Проте, Відповідач лізингові платежі за 39, 40,  43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51 періоди не перерахував. За період 41 частково здійснив оплату у розмірі 37 161,06 грн., та  42 часткового здійснив оплату у розмірі 37 138,52 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справлється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то  воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором фінансового лізингу № 689/03/2007 у сумі 878 151,06 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 9.5. Договору у випадку, якщо Лізингоодержувач (Відповідач) у встановлені Договором строки не здійснює оплату встановлених Договором платежів, то Лізингодавець (Позивач) вправі вимагати сплати неустойки у розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в перші п'ять днів прострочення та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а Лізингоодержувач (Відповідач) зобов'язується її сплатити.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, передбачені розділом 7 Договором фінансового лізингу, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 47 295,59 грн., відповідно до уточненого розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно  нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 32 777,04 грн. індекс інфляції та 14 289,71 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Заперечення Відповідача зазначені в Відзиві на позовну заяву  спростовуються матеріалами справи, тому судом не приймаються.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фірми «Т.М.М.»- Товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул.. Чаадаєва, 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (03150, м. Київ, вул. Дмитрівська, 5, корп. 2, код ЄДРПОУ 33104543) 878 151 (вісімсот сімдесят вісім тисяч сто п'ятдесят одну) грн. 06 коп. заборгованості, 47 295 (сорок сім тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 59 коп. неустойку, 32 777 (тридцять дві тисячі сімсот сімдесят сім) грн.. 04 коп. індексу інфляції, 14 289 (чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 71 коп.  3% річних, 9 725 (дев'ять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 13 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

  Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Повне рішення складено:09.11.2011р.