Постанова

від 09.11.2011 по справі 21/115-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2011 № 21/115-11

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Авдеєв а П.В.

суддів:

за участю представників :

від ОСОБА_1: ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

від ОСОБА_3: ОСОБА_4 - п редставник за довіреністю,

від ТОВ „Артпласт Інвест”: ОСОБА_5 - представник за до віреністю,

від ПАТ „Енергобанк”: ОСО БА_6 - представник за довірен істю,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні апеляційн і скарги ОСОБА_3 та Публіч ного акціонерного товариств а „Енергобанк”

на рішення Господарського суду Київської області від 03. 10.2011 р.

у справі №21/115-11 (суддя Ярема В.А .)

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_7, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Артпласт Інвест”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ОСОБА_3 - Публічне акціонерне товарис тво „Енергобанк”

про визнання права власнос ті, визнання учасником Товар иства та стягнення 7383592,63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2011р. ОСОБА_1 з вернувся з позовом про стягн ення з ОСОБА_3 11280000,00 грн. - за боргованості за договором ку півлі-продажу від 31.07.2008р.

31.08.2011р. представником пози вача було подано до суду перш ої інстанції заяву про уточн ення позовних вимог, відпові дно до якої позивач просив су д визнати за ним право власно сті на частку у статутному ка піталі ТОВ “Артпласт Інвест” у розмірі 60,44%, визнати позивача учасником ТОВ “Артпласт Інв ест”, який у сукупності волод іє 76,74% частки статутного капіт алу Товариства та стягнути з відповідача 7 383 592,63 грн. заборго ваності за договором купівлі -продажу від 31.07.2008р. Зазначені у точнення судом прийняті.

Рішенням Господарсько го суду Київської області ві д 03.10.2011р. у справі №21/115-11 проваджен ня у даній справі в частині ви мог про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 7383592 ,63 грн. припинено.

Визнано за ОСОБА_1 пр аво власності на частку у ста тутному капіталі ТОВ „Артпла ст Інвест” у розмірі 60,44%.

Присуджено до стягненн я з ОСОБА_3 на корисьт ОС ОБА_1 12707,50 грн. державного мита та 78,67 грн. витрат на інформаці йно-технічне забезпечення су дового процесу.

Не погоджуючись із вказ аним рішенням, ОСОБА_3 зве рнувся з апеляційною скаргою , в якій просить Київський апе ляційний господарський суд с касувати рішення в частині з адоволення позовних вимог, п осилаючись на неповне з' ясу вання господарським судом об ставин, що мають значення для справи та порушення останні м норм матеріального та проц есуального права.

Крім того, ОСОБА_3 в ап еляційній скарзі зазначає, щ о даний позов непідсудний го сподарському суду. Також, О СОБА_3 зазначає, що прийняте судом першої інстанції ріше ння порушує права та інтерес и осіб, які не були залучені до розгляду справи.

ПАТ „Енергобанк” не пого джуючись із вказаним рішення м, також звернулося з апеляці йною скаргою, в якій, керуючис ь ст.ст.42, 43, 44, 12 91, 104 ГПК України, ст.с т.167, 180 Господарського кодексу України, ст.99 Конституції Укра їни, ст.ст.524, 143, 638 Цивільного коде ксу України, ст.ст.10, 15, 41, 59 Закону України „Про господарські т овариства”, ст.ст. 1 , 17 Закону Ук раїни „Про заставу”, просить Київський апеляційний госпо дарський суд скасувати рішен ня та прийняти нове рішення, я ким визнати договір купівлі- продажу корпоративних прав Т ОВ „Артпласт Інвест” від 31.07.2008р . неукладеним та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ „Енер гобанк” суму державного мита у розмірі 12750,00 грн.

Відзивів на апеляційні скарги сторонами не надано.

Розглянувши доводи апе ляційних скарг, дослідивши з ібрані у справі докази, заслу хавши пояснення представник ів сторін, судова колегія при ходить до висновку, що суд пер шої інстанції дійшов до прав ильних висновків у даній спр аві, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріа лів справи, 31.07.2008р. між ОСОБА_1 (далі - позивач) та ОСОБА_3 (далі - відповідач 1) був укла дений договір купівлі-продаж у корпоративних прав Товарис тва з обмеженою відповідальн істю «Артпласт Інвест» (нада лі - Товариство/відповідач 2). В ідповідно до умов вказаного договору позивач набув право власності на частку у статут ному капіталі вказаного това риства у розмірі 16,3 %. В подальш ому, 16.08.2008 року Державним реєстр атором Вишгородської районн ої державної адміністрації б уло проведено державну реєст рацію змін до установчих док ументів Товариства, а саме но вої редакції статуту Товарис тва, та внесено зміни до ЄДР ст осовно учасників Товариства , відповідно до яких позивача було включено до переліку уч асників Товариства з часткою в статутному капіталі 16,3%.

Даний факт підтверджує ться статутом Товариства та витягом з ЄДР.

За придбання частки у ро змірі 16,3 % статутного капіталу Товариства позивач сплатив відповідачу 1 її вартість у ро змірі суми еквівалентної 1410 000, 00 доларів США. Даний факт підт верджується тим, що в Договор і (п.п. 3.1.), який безпосередньо пі дписаний як позивачем, так і в ідповідачем, встановлено, що розрахунок між сторонами До говору було проведено повніс тю до його підписання, та відп овідач на час підписання Дог овору не мав майнових претен зій до позивача.

З огляду на вищенаведен е та з матеріалів справи вбач ається, що позивачем були пов ністю виконані його обов'язк и відповідно до умов Договор у.

Згідно п. 5.1. Договору післ я настання обставин, зазначе них в п. 2 Договору, продавець в зяв на себе зобов'язання прот ягом 54 місяців з дати переданн я частини корпоративних прав покупцю, щомісяця до 5 числа п оточного місяця виплачувати покупцю суму еквівалентну й ого частині прибутку в Товар истві за попередній місяць, а ле не менше суми, еквівалентн ої вартості 27,968 унцій золота п о курсу НБУ на час здійснення платежу.

Пункт 2 Договору передбачає , що відчуження корпоративни х прав є дійсним та покупець в важається учасником Товарис тва з моменту підписання Дог овору та державної реєстраці ї змін до Статуту товариства , згідно яких покупець включе ний в перелік учасників Това риства.

З викладеного вище та матер іалів справи вбачається, що з дати державної реєстрації з мін до установчих документів Товариства, тобто з 16.08.2008 року у відповідача виникло зобов'я зання щодо сплати на користь позивача щомісяця до 5 числа п оточного місяця (05.09.2008 року - пер ший платіж) суми еквівалентн ої частини прибутку останньо го в Товаристві за попередні й місяць, але не менше суми екв івалентної 27,968 унцій золота по курсу НБУ.

У зв'язку з тим, що позивачем не надано суду відомостей що до частини його прибутку в То варистві через відсутність у нього такої інформації, відп овідно до п.п. 5.1 Договору до роз рахунку приймається сума, ек вівалент якої становить не м енше 27,968 унцій золота по курсу НБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивіль ного кодексу України зобов'я занням є правовідношення, в я кому одна сторона (боржник) зо бов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) пе вну дію (передати майно, викон ати роботу, надати послугу, сп латити гроші тощо) або утрима тися від певної дії, а кредито р має право вимагати від борж ника виконання його обов'язк у.

Стаття 526 Цивільного кодекс у України передбачає, що зобо в'язання має виконуватися на лежним чином відповідно до у мов договору та вимог цього К одексу, інших актів цивільно го законодавства, а за відсут ності таких умов та вимог - від повідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зв ичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного коде ксу України якщо у зобов'язан ні встановлений строк (термі н) його виконання, то воно підл ягає виконанню у цей строк (те рмін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка немин уче має настати, підлягає вик онанню з настанням цієї поді ї.

В матеріалах справи відсут ні докази виконання відповід ачем 1 взятих на себе зобов'яза нь, а саме сплати на користь по зивача грошових коштів, обум овлених Договором.

Судом першої інстанції пра вомірно не прийнято до уваги посилання відповідача 1 на ча сткову виплату позивачу щомі сячних платежів за Договором , що підтверджується первинн ими бухгалтерськими докумен тами, які були вилучені слідч им прокуратури Вишгородсько го району Шененко Р.В. 31.08.2011р . при проведенні обшуку Товар иства, та клопотання про пове рнення яких було надіслано в ідповідачем 1 до відділу слід чого управління прокуратури Київської області 26.09.2011р.

Так, відповідно до ст. 32-34 ГПК України, визначено, що доказа ми у справі є будь-які фактичн і дані, на підставі яких госпо дарський суд у визначеному з аконом порядку встановлює на явність чи відсутність обста вин, на яких ґрунтуються вимо ги і заперечення сторін, а так ож інші обставини, які мають з начення для правильного вирі шення господарського спору.

Кожна сторона повинна дове сти ті обставини справи, на як і вона посилається як на підс таву своїх вимог і заперечен ь.

Обставини справи, які відпо відно до законодавства повин ні бути підтверджені певними засобами доказування, не мож уть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, зі змісту протоколу обшуку від 31.08.2011р., складеного с лідчим прокуратури Вишгород ського району Шененко Р.В. , слідує, що ані платіжні доку менти (квитанції, тощо) про зді йснення переказів коштів від повідачем 1 на користь позива ча, ані розписки останнього п ро отримання коштів від відп овідача 1, при проведенні обшу ку у приміщенні відповідача 2 вилучені не були.

Інших доказів, що підтвердж ують факт часткового виконан ня відповідачем 1 своїх обов'я зків за Договором в матеріал ах справи не міститься, та при розгляді справи в апеляційн ому порядку надано не було.

На час звернення позивача д о суду, відповідно до розраху нків позивача зобов'язання в ідповідача 1 перед позивачем по сплаті на користь останнь ого платежів з 05.09.2008 року по 05.08.2011 р оку (у розмірі 36 платежів) стан овить 14 074 517,76 гривень, що еквівал ентно 1006,848 унцій золота (по курс у НБУ на 11.08.2011 року 13 978,79 грн. за 1 унц ію золота). Відповідачем розр ахунки суми зобов'язання не о спорювалися та були перевіре ні судом.

Згідно ст. 546 Цивільного коде ксу України виконання зобов' язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гаранті єю, заставою, притриманням, за вдатком. Частина 2 вказаної ст атті передбачає, що договоро м або законом можуть бути вст ановлені інші види забезпече ння виконання зобов'язання, т обто договірні санкції.

Відповідно до абз. 6 та 7 п.п. 5.1. договору, сторонами було виз начено два способи забезпече ння виконання зобов'язання.

Так, згідно із абз. 6 п.п.5.1. Дого вору в разі затримки щомісяч ного платежу, продавець окрі м основної суми щомісячного платежу, сплачує покупцю пен ю в розмірі 0,3% від суми щомісяч ного платежу за кожен день пр острочення.

Відповідно до розрахунку н аданого позивачем та перевір еним судом, станом на 11.08.2011 року сума нарахованої пені за нев иконання основного зобов'яза ння становить 2 375 074,87 грн.

Згідно із абз. 7 п.п. 5.1. Договор у в разі затримки продавцем б ільше ніж на два місяці щоміс ячного платежу покупець має право безоплатно отримати ко мпенсацію в розмірі неоплаче них платежів та пені у вигляд і додаткового відчуження на його користь долі продавця в Товаристві. У вказаному пунк ті сторони також обумовили в ідсутність обмежень щодо роз міру частки, що може бути пере дана на користь покупця у виг ляді компенсації за неоплаче ні щомісячні платежі та пеню .

Відповідно до ст. 610 Цивільно го кодексу України порушення м зобов'язання є його невикон ання або виконання з порушен ням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне вико нання).

У відповідності до ст. 612 Цив ільного кодексу України борж ник вважається таким, що прос трочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання аб о не виконав його у строк, вста новлений договором або закон ом.

Згідно із ст. 611 Цивільного к одексу України у разі поруше ння зобов'язання настають пр авові наслідки, встановлені договором або законом.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що затрим ка сплати відповідачем 1 на ко ристь позивача щомісячних пл атежів становить понад 2 міся ці.

Відтак сума основного борг у відповідача 1 перед позивач ем з урахуванням нарахованої пені за договором купівлі-пр одажу корпоративних прав 31 ли пня 2008 року станом на дату звер нення позивача до суду стано вить 16 449 592,63 грн.

Відповідно до Статуту Това риства, для забезпечення дія льності Товариства за рахуно к внесення майна та грошових коштів учасників створено с татутний капітал у розмірі 15 0 00 000,00 гривень, а частка статутно го капіталу Товариства, нале жна відповідачу 1 становить 60, 44 %, що дорівнює 9 066 000,00 грн., відпов ідно до ОСОБА_6 з Єдиного д ержавного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпри ємців.

З матеріалів справи слідує , що 17.06.2011 року позивач звертавс я до відповідача 1 з листом, як ий містив вимогу передати на лежну йому частку в статутно му капіталі Товариства на ко ристь позивача, та сплатити н а корись останнього різницю, що не може бути задоволена за рахунок передання частки. Вк азаний факт підтверджується наявним в матеріалах справи листом позивача та квитанці єю відділення поштового зв'я зку.

Судом першої інстанції пра вомірно не прийнято до уваги посилання відповідача 1 та тр етьої особи на ту обставину, щ о стосовно корпоративних пра в, які належать відповідачу 1, та щодо яких позивачем заявл ено позов про визнання на них права власності, не може бути заявлено вимог позивача про визнання права власності, ос кільки вони на сьогоднішній день є предметом договору за стави.

Так, відповідно до статті 27 З акону України «Про заставу», застава зберігає силу, якщо з а однією з підстав, зазначени х в законі, майно або майнові п рава, що складають предмет за стави, переходять у власніст ь іншої особи.

З урахуванням викладеного , задоволення позовних вимог про визнання права власност і позивача на корпоративні п рава відповідача 1, які переда ні в заставу третій особі не в пливає на правовідносини зас тави, а існування застави не п озбавляє позивача можливост і звернення до суду та визнан ня за ним право власності на з аставлене майно.

Крім того, колегія суддів з вертає увагу на те, що спірний договір купівлі-продажу бул о укладено 31.07.2008р., у той час як об тяження за договором застави (корпоративні права відпові дача 1) було зареєстровано у Де ржавному реєстрі обтяжень ру хомого майна лише 29.12.2008р., тобто на момент укладання Договор у, обтяження, передбачені заз наченим договором застави, н е мали чинності у відносинах відповідача 1 з третіми особа ми, в даному випадку позиваче м.

З урахуванням викладеного , повного, всебічного та об'єкт ивно дослідження доказів та з'ясування обставин справи, с уд першої інстанції правомір но зробив висновок, що позовн і вимоги позивача щодо визна ння за ним права власності на частку в статутному капітал і Товариства, що належить від повідачу 1 в розмірі 60,44 %, і дорів нює 9 066 000,00 грн.

В свою чергу, вимоги позива ча про стягнення на його кори сть суми заборгованості в ро змірі 7 383 592,63 грн., що не може бути покрита за рахунок частки ві дповідача 1 в статутному капі талі Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Інвест», тобто вимоги про стя гнення грошових коштів за не виконання зобов'язань по цив ільно-правовому договору не є відносинами корпоративног о характеру, оскільки не є пов 'язаними із створенням, діяль ністю, управлінням та припин енням діяльності цього товар иства. У зв'язку з чим вимоги П озивача про стягнення суми г рошових коштів не можуть бут и предметом розгляду в поряд ку господарського судочинст ва і не підлягають задоволен ню.

Що ж до позовних вимог про в изнання за позивачем прав та обов'язків учасника Товарис тва, з часткою в розмірі 76,74 % ста тутного капіталу Товариства , то вони не підлягають задово ленню, виходячи з наступного .

Пунктом 10 постанови Пленум у Верховного Суду України ві д 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляд у судами корпоративних спорі в" встановлено, що судам при ви рішенні корпоративних спорі в необхідно звернути увагу н а неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, н е передбачених чинним законо давством, зокрема статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК, та не випливаю ть із положень законодавства .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Ци вільного кодексу України кож на особа має право на захист с вого цивільного права у разі його порушення, невизнання а бо оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодек су України закріплено перелі к способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з як им кожна особа має право звер нутися до суду за захистом св ого особистого немайнового а бо майнового права та інтере су.

Дана норма кореспондуєтьс я з положеннями ст.20 Господарс ького кодексу України, якою в изначено способи захисту пра в і законних інтересів суб'єк тів господарювання та спожив ачів.

Вищезазначеними нормами н е передбачено такого способу захисту прав, як визнання осо би учасником товариства.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду Укр аїни від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративн их спорів" господарський суд встановивши, що предмет позо ву не відповідає встановлени м законом способам захисту п рав, повинен відмовити в позо ві.

Виходячи з наведених закон одавчих положень, аналізу су б'єктного складу та характер у правовідносин, а також врах овуючи, що вимога позивача пр о визнання його учасником То вариства, який у сукупності в олодіє 76,74% частки у статутному капіталі Товариства не відп овідає встановленим діючим з аконодавством України спосо бам захисту прав, господарсь кий суд попередньої інстанці ї дійшов правильного висновк у про відмову в задоволенні з азначеної позовної вимоги.

Правомірно не було прийнят о до уваги судом першої інста нції та не приймається колег ією суддів посилання апелянт а на те, що даний спір не підсу дний господарським судам.

Відповідно до п. 4 ст.12 ГПК Укр аїни Господарським судам під відомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у с порах між господарським това риством та його учасником (за сновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (заснов никами, акціонерами) господа рських товариств, що пов'язан і із створенням, діяльністю, у правлінням та припиненням ді яльності цього товариства, к рім трудових спорів.

Правовідносини, що склалис я між позивачем та відповіда чем по Договору купівлі-прод ажу корпоративних прав є кор поративними відносинами, оск ільки відповідач 1 і позивач є учасниками ТОВ «Артпласт І нвест» та позовні вимоги сто суються безпосередньо прав н а корпоративні права учасник а, які надають учаснику право участі на управління товари ством.

За таких обставин, вимоги щ одо визнання права власності на частку в статутному капіт алі Товариства, спір з цього п риводу, є підвідомчі господа рському суду та мають розгля датися за правилами господар ського судочинства.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду Укр аїни від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративн их спорів" при визначенні під відомчості (підсудності) спр ав цієї категорії необхідно керуватися поняттям корпора тивних прав, визначеним част иною першою статті 167 Господар ського України, згідно з якою корпоративними є права особ и, частка якої визначається у статутному фонді (майні) госп одарської організації, що вк лючають правомочності на уча сть цієї особи в управлінні г осподарською організацією, о тримання певної частки прибу тку (дивідендів) даної органі зації та активів у разі лікві дації останньої відповідно д о закону, а також інші правомо чності, передбачені законом та статутними документами.

Виходячи з наведених закон одавчих положень, аналізу су б'єктного складу та характер у правовідносин, суд першої і нстанції зробив правильний в исновок що спір в частині вим ог про визнання за позивачем права власності на частку у с татутному капіталі ТОВ «Артп ласт Інвест» у розмірі 60,44% за с воєю правовою природою є кор поративним та підлягає розгл яду в порядку господарського судочинства.

Крім того, не приймаються д о уваги і доводи викладені в а пеляційній скарзі щодо поруш ення рішенням у даній справі прав та інтересів інших учас ників товариства та дружини відповідача 1. Так, відповідно до ст. 91 ГПКУ сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, я кі не брали участь у справі, як що господарський суд вирішив питання про їх права та обов'я зки, мають право подати апеля ційну скаргу на рішення місц евого господарського суду, я ке не набрало законної сили.

Жодні з третіх осіб - учасни ків Товариства, та дружина ві дповідача 1, які не приймали уч асті при розгляді справи суд ом першої інстанції не подал и апеляційної скарги. Апелян том не надано суду жодних док азів порушення прав та інтер есів таких осіб. Крім того, пре дставником позивача було над ано суду апеляційної інстанц ії довіреність від третього учасника Товариства ОСОБА _9 ОСОБА_10.

Окрім того, представник поз ивача пояснив, що права ОСО БА_9 ОСОБА_10 оскаржувани м рішенням не порушено, а тако ж те, що ОСОБА_9 ОСОБА_10 н е заперечує проти отримання позивачем у власність частки відповідач 1.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у го сподарських судах здійснюєт ься на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які бер уть участь у справі, обґрунто вують свої вимоги і заперече ння поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК Ук раїни обставини справи, які в ідповідно до законодавства п овинні бути підтверджені пев ними засобами доказування, н е можуть підтверджуватися ін шими засобами доказування.

Доказів, які б спростов ували вище встановлені та за значені судом обставини, сто ронами не надано.

Доводи апеляційних ска рг не спростовують висновку суду першої інстанції.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що ріш ення суду першої інстанції, я ким провадження у даній спра ві в частині вимог про стягне ння з ОСОБА_3 7383592,63 грн. припи нено та задоволено частково позовні вимоги, відповідає ч инному законодавству та мате ріалам справи. Колегія судді в не вбачає підстав для задов олення апеляційних скарг та скасування чи зміни оскаржув аного рішення.

Судом першої інстанції правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладен ня судових витрат на ОСОБА_ 3 пропорційно розміру задов олених вимог.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК Укра їни, Київський апеляційний г осподарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарг и ОСОБА_3 та Публічного ак ціонерного товариства „Енер гобанк” на рішення Господарс ького суду Київської області від 03.10.2011 року залишити без зад оволення.

2. Рішення Господарськ ого суду Київської області в ід 03.10.2011 року у справі №21/115-11 залиш ити без змін.

3. Матеріали справи №21/ 115-11 повернути до Господарсько го суду Київської області.

Постанова може бути о скаржена протягом двадцяти д нів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді