Рішення

від 31.10.2011 по справі 1/5009/4826/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.11                                                                                 Справа №  1/5009/4826/11

Суддя    О.І. Немченко

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА ЛІНІЯ» (65012,                         м. Одеса, пров. В. Катаєва,3)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69098,                           АДРЕСА_1)

про стягнення  суми

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_2 –довіреність б/н від 16.02.2010 р.;

                             ОСОБА_3 –довіреність б/н від 05.09.2011 р.

                                                                                                           суддя Немченко О.І

          16.08.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА ЛІНІЯ»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 52 054 грн. 70 коп. основного боргу. Позов заявлено на підставі ст.ст. 526, 530, 549, 550, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 230, 265 Господарського кодексу України та обґрунтовано наявністю у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар, згідно видаткових накладних: № ЗЛ 00000072 від 06.02.2007 р. на суму 5 467 грн. 03 коп., № ЗЛ 00000076 від 07.02.2007 р. на суму 7 569 грн. 12 коп., № ЗЛ 00000083 від 08.02.2007 р. на суму 31 821 грн. 60 коп., № ЗЛ 00000176 від 13.03.2007 р. на суму 1 065 грн. 78 коп., № ЗЛ 00000230 від 21.03.2007 р. на суму 352 грн. 56 коп., № ЗЛ 00000386 від 25.04.2007 р. на суму  7 408 грн. 62 коп.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.08.2011 р. у справі                               № 1/5009/4826/11 позовну заяву було прийнято до розгляду, судове засідання на 08.09.2011 р.

В судовому засіданні 08.09.2011 р. для надання сторонами можливості звірити розрахунки оголошувалася перерва до 22.09.2011 р.

В судовому засіданні 22.09.2011 р. сторони частково надали документи, витребувані судом, а також при звірянні розрахунків виявили необхідність уточнення акту звірки та просили суд перенести судове засідання.

          На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для надання сторонами можливості остаточно дійти згоди щодо розрахунків та надати суду узгоджений, детальний, документально підтверджений акт звірки, підписаний з обох сторін, суд відклав розгляд справи на 11.10.2011 р.

          07.10.2011 р. до господарського суду Запорізької області від позивача у справі надійшли письмові пояснення по справі, копії документів в підтвердження обставин, викладених у поясненнях та акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2011 р., підписаний лише з боку позивача у справі. Зокрема, у письмових поясненнях, на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач зменшив суму боргу та просив стягнути з відповідача 51 781 грн. 70 коп.

          Представник позивача в судове засідання 11.10.2011 р. не  з’явився. У письмових поясненнях позивач просив розглянути справу без участі його представника, за наявними у матеріалах справи документами.  

Представник  відповідача в судовому засіданні 11.10.2011 р. надав суду заяву, згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України,  про продовження строку розгляду спору на п’ятнадцять днів, для необхідності звірити розрахунки з позивачем.                                                

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.10.2011 р. у справі                         № 1/5009/4826/11 заяву відповідача про продовження строку розгляду спору задоволено, продовжено строк розгляду спору, на п’ятнадцять днів, до 31.10.2011 р., розгляд справи відкладено на 27.10.2011 р.  

В судовому засіданні 27.10.2011 р. представник позивача підтримав свої доводи, з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 51 781 грн. 70 коп. заборгованості за спірними шістьма накладними (з урахуванням зменшених позовних вимог). Представники відповідача заперечили проти позовних вимог та надали письмові пояснення, в яких просили відмовити у позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. Також, відповідачем неодноразово заявлялось про здійснення поставок між сторонами на підставі договору поставки                        № ЗЛ00000004 від 02.10.2006 р., на виконання якого були складені спірні видаткові накладні. Позивач також підтверджував наявність договору, але наполягав на позовних вимогах, згідно яких просив стягнути спірну заборгованість саме на підставі видаткових накладних, зазначених у позовні заяві.

В судовому засіданні 27.11.2011 р. оголошувалась перерва до 31.10.2011 р.

Представник позивача в судове засідання 31.10.2011 р. не з’явився. Телеграмою, яка надійшла до суду 28.10.2011 р. просив суд розглянути справу за наявними у справі матеріалами, без участі представника позивача.

Враховуючи достатність матеріалів справи для розгляду справи, участь представника позивача у попередніх судових засіданнях з розгляду цієї справи, суд задовольнив клопотання позивача та розглянув справу без участі представника позивача в судовому засіданні 31.10.2011 р.

Клопотання відповідача  про застосування строку позовної давності та її сплив, з урахуванням умов договору поставки, судом не розглядалось, оскільки в даному випадку, підставою позовних вимог і на цьому наполягав позивач, було стягнення спірної заборгованості саме  за спірними шістьма видатковими накладними, а не за договором.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача (у судових  засіданнях 08.09.2011 р., 22.09.2011 р. та 27.10.2011 р.) та відповідача (в усіх судових засіданнях),  суд

   ВСТАНОВИВ:

На підставі видаткових накладних: № ЗЛ 00000072 від 06.02.2007 р. на суму 5 467 грн. 03 коп., № ЗЛ 00000076 від 07.02.2007 р. на суму 7 569 грн. 12 коп., № ЗЛ 00000083 від 08.02.2007 р. на суму 31 821 грн. 60 коп., № ЗЛ 00000176 від 13.03.2007 р. на суму 1 065 грн. 78 коп., № ЗЛ 00000230 від 21.03.2007 р. на суму 352 грн. 56 коп., № ЗЛ 00000386 від 25.04.2007 р. на суму  7 408 грн. 62 коп. Відповідачем частково було повернуто товар, отриманий за вищевказаними накладними. Претензією вих. № б/н від 10.05.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити 52 054 грн. 70 коп. основного боргу за вищевказаними накладними, згідно із ч.2 ст. 530 господарського процесуального кодексу України, у семиденний строк  з моменту отримання цієї претензії або повернути нереалізований товар. Відповідачем отриманий за вищевказаними накладними товар повернуто та оплачено не було.  Відповіді на претензію не  надано.

          Стягнення з відповідача на користь позивача 51 781 грн. 70 коп. основного боргу  за товар, отриманий на підставі вищезазначених видаткових накладних (з урахуванням зменшених позовних вимог) було предметом судового позову у цій справі.

Суд вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, на підставі наступного:

Так, вимоги позивача були заявлені на підставі ст.ст. 526,530, 549, 550, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 230, 265 Господарського кодексу України та обґрунтовані наявністю у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар, згідно видаткових накладних: № ЗЛ 00000072 від 06.02.2007 р. на суму 5 467 грн. 03 коп., № ЗЛ 00000076 від 07.02.2007 р. на суму 7 569 грн. 12 коп., № ЗЛ 00000083 від 08.02.2007 р. на суму 31 821 грн. 60 коп., № ЗЛ 00000176 від 13.03.2007 р. на суму 1 065 грн. 78 коп., № ЗЛ 00000230 від 21.03.2007 р. на суму 352 грн. 56 коп., № ЗЛ 00000386 від 25.04.2007 р. на суму  7 408 грн. 62 коп.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов’язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч.1 ст. 265 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна  сторона  -  постачальник зобов’язується передати (поставити) у  зумовлені  строки  (строк) другій стороні  -  покупцеві товар (товари),  а  покупець зобов'язується прийняти вказаний  товар  (товари)  і  сплатити  за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 530 вказаного кодексу, 1. Якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. 2. Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом та неодноразово підтверджувалось сторонами у справі, між  позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № ЗЛ00000004 від 02.10.2006 р., згідно умов якого, позивач  (постачальник) зобов’язувався поставити у відповідності із замовленнями відповідача (покупця), а покупець зобов’язувався приймати по накладним чи рахунку-фактурі, і сплачувати в порядку, визначеному договором, продукцію в асортименті.

Розділом другим договору сторонами передбачений порядок поставки і здачі-приймання товару.

Згідно п. 3.2 договору, покупець сплачує вартість поставленого товару протягом 7 (семи) банківських днів з моменту продажу товару покупцем третіми особами. Підставою для взаємозаліку є надана постачальнику завірена покупцем щотижнева інформація про складські залишки товару. Не надання постачальнику інформації про складські залишки протягом десяти днів є підставою для визнання товару реалізованим покупцем і підлягаючою негайній оплаті.

Відповідно до п. 4.4. договору, даний договір укладений строком до 02 жовтня 2007 року і вступає в законну силу з моменту підписання.  

Договір підписаний та скріплений печатками з обох сторін.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Так, видаткові накладні: № ЗЛ 00000072 від 06.02.2007 р. на суму 5 467 грн. 03 коп., № ЗЛ 00000076 від 07.02.2007 р. на суму 7 569 грн. 12 коп., № ЗЛ 00000083 від 08.02.2007 р. на суму 31 821 грн. 60 коп., № ЗЛ 00000176 від 13.03.2007 р. на суму 1 065 грн. 78 коп., № ЗЛ 00000230 від 21.03.2007 р. на суму 352 грн. 56 коп., № ЗЛ 00000386 від 25.04.2007 р. на суму  7 408 грн. 62 коп., на які посилається позивач у позовній заяві, містять вказівку на підставу «…дог № ЗЛ00000004 від 01.02.2007 р…»та рахунки-фактури.

Отже, спірні правовідносини сторін щодо поставки позивачем відповідачу продукції за вищевказаними накладними виникли і діяли саме на підставі договору                          № ЗЛ00000004 від 01.02.2007 р., що також підтверджувалось сторонами у  справі в судових засіданнях, який є обов’язковим до виконання сторонами.

Позивачем же позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар заявлені не на підставі умов вищевказаного договору, а на підставі видаткових накладних, зазначених у позовній заяві. Претензія № б/н від 10.05.2011 р. була виставлена позивачем відповідачу також з посиланням на наявність заборгованості саме за видатковими накладними.

Підстави позовних вимог позивачем не уточнювались.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, у зв’язку з чим, задоволенню не підлягають у повному обсязі.

При прийнятті цього рішення, суд також враховує наступне:

          Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

          Позивачем же, в даному випадку, подано позов не на підставі договору, укладеного сторонами і на виконання якого були здійснені спірні поставки, а на підставі видаткових накладних.  Отже, підставою позовних вимог був факт поставки товару на підставі видаткових, накладних, а не на підставі договору.

Згідно п. 2. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог,  якщо  це  необхідно  для захисту  прав  і  законних  інтересів  позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет  спору  і  про  це  є  клопотання заінтересованої сторони.

В даному випадку, позивач підтверджував наявність між сторонами договірних зобов’язань, поставку товару за спірними накладними на підставі договору, але жодного разу не уточнював підстав подання позову та не заявляв клопотання про виход суду за межі позовних вимог.

Статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання пояснень, уточнень, доказів і доведенні їх переконливості.

При цьому, позивач має право звернутися до суду для захисту своїх  прав  і  законних  інтересів з інших підстав.  

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати відносяться на   позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82, 84, 85, 89 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          У позові відмовити повністю.

        Суддя                                                                                                             О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України,  «08» листопада  2011 року.