Рішення

від 03.11.2011 по справі 4/487

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/487

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/487

03.11.11

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»

До           Комунального підприємства «Київжитлоспецекспдлуатація»Дирекція по експлуатації нежилих будинків

Простягнення 53 686,54 грн.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача          Півень Д.О.

від відповідача               Мазурок О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»Дирекції по експлуатації нежилих будинків 37 499,09 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 13 084,20 грн. інфляційної складової боргу, 3 103,25 грн. 3% річних, а всього 53 686,54 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.12.2002р. № 260098.

Відповідач в судовому засіданні 03.11.2011р., надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги частково, а саме в сумі 4176,57 грн. –основного боргу, 1595,11 грн. індексу інфляції, 399,01 грн. 3% річних, а всього 6170,69 грн. заборгованості.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2002 між Публічним акціонерним товариством „Київенерго" та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»Дирекція по експлуатації нежилих будинків було укладено Договір № 260098 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України Позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку Відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Нарахування Відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору по приладах обліку та розрахунковим способом за тарифами,  встановленими  і затвердженими розпорядженням  Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 затверджені Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно п. 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 10 Додатка 2 до Договору Відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п.1.1 Договору предметом його є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно із п.2.1. при виконанні умов цього Договору, а також при вирішенні питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування теплової енергії, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено обов'язок енергопостачальною організацією  постачати  теплову  енергію  у  вигляді   гарячої  води  на  потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1.

Пунктом 2.3.2 передбачено обов'язок Відповідача виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору. Відповідно до п.5 Додатку №4 Відповідач щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

На виконання умов даного пункту Відповідач отримував табуляграми фактичного споживання теплової енергії, але починаючи з грудня 2008 року в даних табуляграмах сума вартості теплової енергії значно перевищує фактичну суму вартості теплової енергії, яка вираховується відповідно до кількості спожитих гігакалорій та згідно з діючими тарифами, які затверджені в установленому законом порядку.

Суду доведено, що Позивач завищив фактичну вартість теплової енергії в спірному періоді на 33322,51 грн., а саме: за грудень 2008 р. незаконно нараховано 11506,08 грн., за січень 2009 р. - 15694,39 грн., за лютий - 6122,04 грн.

Як вбачається з табуляграм ПАТ „Київенерго" за період з 01.12.2008 р. по 10.02.2009 р. Позивач використовував Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 1662, №1663 від 27.11.2008 p., №1780/1 від 25.12.2008 p., №127, №128 від 05.02.2009 p., які скасовано Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008 p., №65/2009 від 03.02.2009 p., №76/2009 від 09.02.2008p., як такі що не відповідають законам та Конституції України.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно із п.6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до п.23 Правил користування теплової енергії, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10. 2007 р. №1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно із діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.4 ГПК України Господарський суд вирішує спори на підставі Конституції України, Закону України „Про господарський суд", цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Оскільки Позивач неправомірно нараховував Відповідачу вартість теплової енергії (в порушення п. 23 Правил користування тепловою енергією, п.6 ст. 276 Господарського кодексу України), застосовуючи незаконні тарифи, Відповідач не зміг справно платити за даний період, оскільки не визнавав нарахування позивача.

Суд погоджується з твердженнями Відповідача та його контрозрахунком. Так, за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року відповідач має розраховуватися з позивачем за теплову енергію згідно тарифу 171,62 грн. (Розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007 року), який встановлено згідно умов закону. Як вбачається з табуляграм ПАТ «Київенего»за період грудень 2008 року - квітень 2009 року відповідач отримав теплову енергію в обсязі 144,45 Гкал. Ціна за одну Гкал згідно із законним розпорядженням КМДА №86 від 31.01.2007 року становить 171,62 грн. А вартість теплової енергії за спірний період становить 29748,61 грн. (144,45 Гкал х171,62+ПДВ). Сплачено за даний період було 25572,04 грн. (04.03.09. - 17682,34 грн., 23.04.09.-7889,70 грн.), отже борг станом на 01.11.2011 року становить 4176,57 грн.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд погоджується з контррозрахунком відповідача, відповідно до якого, сума боргу відповідача за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року складає 4 176,57 грн., і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію та у повному обсязі, а отже відповідач прострочив виконання зобов‘язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також  правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Але, суд приймає контррозрахунок відповідача, і тому підлягає стягненню 3% річних в сумі 399,01 грн. та 1595,11 грн. інфляційної складової боргу, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 4176,57 грн. основного боргу, 1595,11 грн. інфляційних витрати, 399,01 грн. 3% річних.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення  4176,57 грн. основного боргу, 1595,11 грн. інфляційних витрат, 399,01 грн. 3% річних. В решті частини позову суд відмовляє з підстав вищевзазначених.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»Дирекція по експлуатації нежилих приміщень (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51А, код ЄДРПОУ 26187970) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл.. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 4 176 (чотири тисячі сто сімдесят шість) грн. 57 коп. основного боргу, 1595 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 11 коп. інфляційних витрат, 399 (триста дев'яносто дев'ять) грн. 01 коп. 3% річних, 61 (шістдесят одну) грн. 70 коп. державного мита та 27 (двадцять сім) грн. 12 коп. грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частини позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

   Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 11.11.2011р.