Рішення

від 08.11.2011 по справі 4/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/291

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/291

08.11.11

За позовомАкціонерного товариства Холдингової компанії «Київміськбуд»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Покрівельна компанія «Еверест»

Простягнення 193 467,39 грн.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача         Клименко О.А.

Від відповідача              Заїка О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «покрівельна компанія «Еверест»51 840,00 грн. заборгованості, 129 337,56 грн. індексу інфляції, 12 289,83 грн. 3% річних, а всього  193 467,39 грн. заборгованості за договором № 05-06 від 06.03.2006р.

В процесі розгляду справи представник позивача надав уточнення позовних вимог, в яких просить стягнути з відповідача 51 840,00 грн. основного боргу за період з вересня 2007р. по січень 2009р., 24 873,48 грн. індексу інфляції, 4 875,92 грн. 3% річних, а всього 81 589,40 грн. заборгованості.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 81 589,40 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому частково визнає позовні вимоги, а саме 21 060,00 грн. основного боргу, 9845,49 грн. індексу інфляції, 1895,40 грн. 3% річних, а всього  32800,89 грн. Крім того просить застосувати строк позовної давності відносно нарахованого боргу з 20.04.2006р. по 14.06.2008р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2006р. між Акціонерним товариством холдинговою компанією «Київміськбуд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Покрівельна компанія «Еверест»було укладено договір № 05-06.

Відповідно до п.1.1 договору організатор (позивач), на підставі даного договору, надає, а експонент (відповідач) приймає в платне користування площу у Виставковому центрі ХК «Київміськбуд»за адресою: пр.Повітрофлотський, 56-а, загальною площею 6 кв.м.

06.03.2006р. між сторонами був підписаний акт, відповідно до якого виставковий центр площею 6 кв.м. переданий у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Покрівельна компанія «ЕВЕРЕСТ».

Відповідно до п.4.1. договору загальна вартість послуг на місяць складала 3 240 грн., в т.ч. ПДВ 540 грн., податок з реклами 0,5% грн. при цьому щомісячно надається рахунок та складається акт про фактичне надання послуг.

Згідно п.4.3. договору, щомісячно, до 20 числа поточного місяця, відповідач зобов'язувалось повністю оплатити отриманий рахунок, незалежно від фінансових результатів господарської діяльності.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за місяць до закінчення встановленого терміну, якщо сторони не повідомлять про його закінчення, то термін його дії вважається продовженим на той самий термін.

Відповідно до п.3.4. відповідач зобов'язувався сплачувати  за надані послуги, згідно п.1.1. позивачу кошти визначені в додатку № 1.

15.01.2009р. відповідач звернувся до позивача з листом № 15/01-09-1 про припинення договору та гарантував здійснити остаточний розрахунок за ним.

Позивач зазначає, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 17.10.2011р., заборгованість відповідача за період з 30.04.2006р. по 29.01.2009р. складає 51840,00 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.           Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Позивач довів суду що заборгованість Відповідача складає 51 840,00 грн. основного боргу за період з вересня  2007р. по січень 2009р., 24 873,48 грн. індексу інфляції, 4 875,92 грн. 3% річних, а всього 81 589,40 грн. заборгованості.

Але, суд погоджується з твердженням Відповідача, що розмір боргу Позивачем розрахований не вірно і значно перевищує суму фактичного боргу з урахуванням інфляційного збільшення і 3% річних за прострочення зобов'язання, оскільки для здійснення розрахунку Позивачем безпідставно заявлено вимоги  про стягнення заборгованості за період з вересня 20.04.2006р. по 17.10.2011р.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.4.3. договору, щомісячно, до 20 числа поточного місяця, відповідач зобов'язувався повністю оплатити отриманий рахунок, незалежно від фінансових результатів господарської діяльності.

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, з урахуванням положень ст. 261 ЦК України Позивач дізнався про порушення свого права на оплату орендної плати  за вересень 2007р. у жовтні 2007р. Позивач при розрахунку ціни позову (від 03.11.2011р) також зазначав платежі за період з вересня 2007р. по 13.06.2008р., що мали бути сплачені у строк що перевищує 3 роки, а отже строк позовної давності по яким сплив.

Відповідно до штампу Господарського суду міста Києва, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва 14.06.2011р., тобто  з пропуском строку позовної давності за період з вересня 2007р. по 13.06.2008р..

Відповідачем в судовому засіданні та відзиві на позовну заяву від 03.11.2011р. заявлено, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення позивача до суду про стягнення заборгованості за період з вересня 2007 по 13.06.2008р., і з цих підстав просить позивачу відмовити в позові.

Позивач не надав суду клопотання про відновлення строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за період з вересня 2007р. по 13.06.2008р. на суму 30 780,00грн.

Господарський суд з матеріалів справи не вбачає поважних причин для відновлення строку позовної давності за зазначений період.

          Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої, заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, тому в позові про стягнення 30 780,00грн. заборгованості, суд відмовляє.

Отже, суд вважає основна сума боргу має бути розрахована починаючи з 14.06.2008р. (три роки до дати звернення Позивача до Господарського суду міста Києва). Також від цієї дати має здійснюватися нарахування 3% річних та інфляційного збільшення.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором від 06.03.2006р. за №05-06 у сумі 21060,00 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем визнаний, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Але, з відповідача підлягає стягненню 9845,49грн. індекс інфляції та 1895,40 грн. - 3% річних, відповідно до розрахунку Відповідача, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню сумі 21 060,00 грн. основного боргу, 1895,40 грн. 3% річних, 9845,49 грн. індексу інфляції. В решті частини позову суд відмовляє, з вищезазначених підстав.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

08.11.2011р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Покрівельна компанія «Еверест»(03146, м. Київ, вул.. Г.Юри, 9, кім, 414, код ЄДРПОУ 31758870) на користь Акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»(01010, м. Київ, вул. Суворова, 4/6, код ЄДРПОУ 23577052) 21 060 (двадцять одну тисячу шістдесят) грн. основного боргу, 9 845 (дев'ять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 49 коп. індексу інфляції, 1895 (одну тисячу вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 40 коп. 3% річних, 328 (триста двадцять вісім) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

  Суддя                                                                                                          І.І.Борисенко

Повне рішення складено:16.11.2011р.