Рішення

від 08.11.2011 по справі 13/342

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/342

08.11.11

За позовом     Колективного учбово-виробничого підприємства "Жайворонок"

до                     Святошинської районної у м. Києві  державної адміністрації  

третя особа-1 Управління освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації

третя особа-2 Приватний вищий навчальний заклад "Київський університет "Східний світ"

третя особа-3 Київська міська рада

про визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння

                                                                                      Суддя  Курдельчук І.Д.  

Представники сторін:

від позивача             ОСОБА_1 –дов. № б/н від 20.09.2011 р.

від відповідача        не з’явився

від третьої особи-1 не з’явився

від третьої особи-2 ОСОБА_2 –дов. № б/н від 20.09.2011 р.

від третьої особи-3 ОСОБА_3 –дов. № 225-КР-1285 від 09.09.2011 р.   

в судовому засіданні 08.11.11 відповідно до ст. 85 ГПК України  оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Колективне учбово-виробниче підприємство "Жайворонок" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Святошинської районної у м. Києві  державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння.

07.09.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/342, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, витребувано документи та докази, сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 22.09.11.

22.09.2011 року через канцелярію до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Через неявку сторін та невиконання вимог ухвали суду 22.09.11 розгляд справи відкладений на 12.10.2011 сторони зобов'язано виконати вимоги ухвалу суд у про порушення провадження  у справі.

27.09.2011 відповідач подав відзив в якому вказував на відсутність прав на земельну ділянку, на наявність провадження ідентичного даному у господарському суді та необхідність залишення позову без розгляду.

12.10.2011 в судовому засіданні з'явились представники позивача та третьої особи, позивач надав примірник клопотання у справі № 62/80 за позовом Колективного учбово-виробничого підприємства "Жайворонок" до Святошинської районної у м. Києві  державної адміністрації   про визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного про залишення позову без розгляду з підстав наявності провадження  у цій справі та зазначив, що воно задоволене.     

Позивач заявив клопотання про отримання у КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" реєстраційну справу на об'єкт нерухомості (двоповерхова будівля з одноповерховою прибудовою літ. "З,з" по вул.Львівській,25 (Верховинній ,44) у м. Києві).

Дослідивши клопотання та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи господарський суд дійшов висновку про необхідність витребування вказаного доказу для забезпечення  всебічного, повного встановлення обставин справи.   

Як встановлено, відповідач посилається на рішення Київської міської ради як на підставу вважати спірне майно комунальною власністю єдиним правомочним органом щодо якої є КМР.

Отже результат спору, що стосується майна щодо якого приймає рішення Київська міська рада вплине на її права та обов'язки.      

Водночас встановлено, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено незаконність дій  з визнання спірного майна безхазяйним та прийняття до комунальної власності.

За таких обставин, в силу ст.27 ГПК України господарський суд вважає за доцільне залучити до участі у справі в якості третьої особи. яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київську міську раду (01001,м. Київ, вул. Хрещатик, 36).

Відповідно до ст.ст. 27, 77 ГПК України, ухвалою суду від 12.10.2011 року було продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 08.11.2011 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Київську міську раду, зобов’язано КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" надати інформацію про власника об'єкту нерухомості (двоповерхова будівля з одноповерховою прибудовою літ. "З,з" по вул. Львівській,25 (Верховинній ,44) у м. Києві, витребувано у КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" реєстраційну справу на об'єкт нерухомості (двоповерхова будівля з одноповерховою прибудовою літ. "З,з" по вул. Львівській,25 (Верховинній, 44) у м. Києві.

08.11.2011 року в судове засідання з’явилися представники позивача, третьої особи-2 та третьої особи-3. Представник позивача надав витребувані судом документи.

Представники відповідача та третьої особи-1 в судове засідання не з’явилися, третя особа-1 вимоги ухвали суду не виконала, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Через канцелярію до суду від  КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" надійшла відповідь на запит, згідно якої КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" повідомило, що станом на 03.11.2011 року нежилі приміщення/будівлі за адресами: вул.. Львівська, 25; вул.. Верховинна, 44 на праві власності не зареєстровані.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечував та наполягав на відмові у задоволенні позову.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу, які з'явились в судове засідання ознайомлено з їх процесуальними правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 27, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, які з'явились в судове засідання, господарський суд -  

ВСТАНОВИВ:

24.11.1983 року на зборах керівництва шкіл Ленінградського району міста Києва було обговорено  питання щодо залучення учнів старших класів до виробничої праці та створення учнівських трудових бригад. На зборах було ухвалено просити РК КПУ тов. Свірус Т.А. і Голову виконавчої влади тов. Папенка М.Ф. відселити мешканців з приватного будинку (по вул. Верховинній, 44) і їх садибу надати під забудову Міжшкільних навчально-виробничих майстерень.

08.04.1984 року завідуючим Навчально-виробничими майстернями (по вул. Львівській,25 в м. Києві) Третініченко С.Б. було направлено лист Голові Ленінградської Районної Ради народних депутатів м. Києва Папенку М.Ф., в якому просив з метою організації виробничої праці вихованців школи - інтернату №1, відселити мешканців з приватного старого будинку по вул. Львівській, 25 (Верховинній ,44) у м. Києві, а присадибну ділянку надати під будівництво Міжшкільних навчально-виробничих майстерень.

20.05.1984 року листом № 674 виконавчий комітет Ленінградської районної Ради народних депутатів м. Києва надав дозвіл на будівництво Міжшкільних навчально-виробничих майстерень на присадибній ділянці по вул. Львівській, 25 (Верховинній ,44) у м. Києві.

За проектом ОСОБА_4 передбачалося поетапне будівництво міжшкільних навчально-виробничих майстерень як триповерхової будівлі та одноповерхової прибудови.

20.08.1986 року комісією у складі: голови комісії - завідуючого Міжшкільними навчально-виробничими майстернями Осадчого П.С., директора школи-інтернату №1 Антонюка П.П., автора проекту ОСОБА_4, представника від групи освітян ОСОБА_5 було складено акт про завершення будівництва першого поверху першої черги Міжшкільних навчально-виробничих майстерень. Вартість будівлі склала 12 000,00 карбованців.

12.07.1988 року комісією було прийнято надбудований другий поверх над одноповерховою будівлею Міжшкільних навчально-виробничих майстерень. Вартість надбудови другого поверху склала 8 300,00 карбованців.

28.07.1993 року було завершено третій етап будівництва одноповерхової прибудови до двоповерхової будівлі Міжшкільних навчально-виробничих майстерень та одноповерхової окремої будівлі для складського призначення і збереження вантажних автомобілів. Вартість одноповерхової прибудови до двоповерхової будівлі склала 11 200,00 карбованців, вартість окремо стоячої будівлі - 6 300,00 карбованців.

Як стверджує позивач, все будівництво було здійснено за рахунок коштів, зданих працівниками інтернату для будівництва Міжшкільних  навчально-виробничих  майстерень, що підтверджує долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями на придбання матеріалів та надання послуг по будівництву за період з 1989 року по 1991 рік.

Відповідно до п.2 Положення про шкільні та міжшкільні навчально-виробничі майстерні і їх Типові штати, затвердженого наказом Міністра народної освіти СРСР від 30.04.1987 року № 83, виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів було прийняте рішення про введення в дію з 01.09.1988 року міжшкільної навчально-виробничої майстерні в школі-інтернаті №1 Ленінградського району, що знайшло своє відображення в Рішенні виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №581 від 16.06.1988 року «Про зміни в мережі установ народної освіти на 1988/89 навчальний рік».

Наказом Головного управління народної освіти № 341 від 22.08.1988 року, відповідно до Рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 581 від 16.06.1988 року, з 01.01.1988 року було введено в дію Міжшкільну навчально-виробничу майстерню при школі-інтернаті №1 Ленінградського району.

У грудні 1992 року шляхом реорганізації міжшкільної навчально-виробничої майстерні було створене Колективне учбово-виробниче підприємство «Жайворонок.

17.02.1993 року, згідно із затвердженим державною адміністрацією Ленінградського району м. Києва статутом, КУВП «Жайворонок»стало правонаступником майнових прав та обов'язків Міжшкільних навчально-виробничих майстерень.

Як вбачається з листа Виконавчого комітету Ленінградської районної Ради народних депутатів м. Києва №17/204 від 16.11.1995р., двоповерхова будівля і одноповерхова прибудова до неї площею 600 кв.м по вул. Львівській, 25 не є комунальною власністю району.

Рішенням Ленінградської районної ради народних депутатів другої сесії XXIII скликання №16 від 29.09.1998 року було визнано безхазяйною нежитлову двоповерхову будівлю з одноповерховою прибудовою літ. "З,з" по вул. Львівській, 25 (Верховинній, 44) у м. Києві. Повноваження по управлінню вказаною будівлею було передано районній державній адміністрації.

Відповідно до п. 3 зазначеного Рішення, наказом Ленінградського районного відділу освіти м. Києва № 615 від 16.11.1998 року, безхазяйні об'єкти, а саме: нежитлове приміщення площею 461,65 кв.м по вул. Львівській, 25, експертна вартість якого становила на 01.08.1998 року 110 800 грн.; нежитлове приміщення площею 180,05 кв.м по вул. Львівській, 25, експертна вартість якого становила на 01.08.1998 року 51 850 грн. передано на баланс Київської гімназії-інтернату східних мов №1.

Рішенням Святошинської районної у місті Києві ради № 96 від 29.12.2002 року надано дозвіл Святошинській районній у місті Києві державній адміністрації на укладання договору оренди терміном на 10 років та пільгової орендної ставки у розмірі 2,0 грн. за 1 кв.м в місяць за оренду приміщень по вул. Львівській, 25, окремо стоячої будівлі загальною площею 654 кв.м Київському інституту східної лінгвістики і права (засновником якого є трудовий колектив Колективного учбово-виробничого підприємства «Жайворонок») для здійснення освітньої діяльності згідно статуту інституту.

Не погоджуючись з Рішенням Ленінградської районної ради народних депутатів другої сесії XXIII скликання №16 від 29.09.1998 року про визнання нежитлової будівлі площею 641,7 кв.м по вул. Львівській, 25 в м. Києві безхазяйною,  в листопаді 2007 року   колективне учбово-виробниче  підприємство "Жайворонок" звернулось до суду з позовом до Святошинської районної у місті Києві ради про визнання неправомірним та скасування  рішення суб’єкта владних повноважень Ленінградської районної ради народних депутатів другої сесії ХХІІІ скликання № 16 від 29.09.1998 року.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20.10.2008 року в справі за адміністративним позовом КУВП «Жайворонок»до Святошинської районної у місті Києві ради, за участю третьої особи: Управління освіти Святошинської районної у м. Києві адміністрації, приватний вищий навчальний заклад «Київський університет «Східний світ»про визнання неправомірним та скасування рішення, було скасовано Рішення № 16 від 29.09.1998 року Ленінградської районної ради народних депутатів другої сесії XXIII скликання «Про доповнення переліку об'єктів комунальної власності району»в частині визнання безхазяйною нежитлової двоповерхової будівлі з одноповерховою прибудовою літ. "З,з" по вул. Львівській,25 (Верховинній, 44) у м. Києві площею 641,7 кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги КУВП «Жайворонок»Святошинський районний суду міста Києва зазначив, що в порушення вимог ст. 41 Конституції України, ст. 137 ЦК УРСР, інструкції Міністерства фінансів України № 112 від 17.12.87 року «Про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна»рішення про визнання майна безхазяйним було прийнято не виконавчим комітетом Ленінградської районної ради народних депутатів міста Києва, а на сесії; фінансовий орган не поставив виявлене майно на облік, як безхазяйне; не був складений акт опису виявленого безхазяйного майна; виявлене майно не було передано на відповідальне зберігання організації, у якій воно було виявлено; не. було витримано річний термін знаходження виявленого майна на обліку фінансового органу до подачі матеріалів про визнання його безхазяйним; під час прийняття Рішення №16 не було надано на розгляд сесії доказів що підтверджували б неможливість встановлення власника майна. Крім того, в подальшому, виявлене майно не було зареєстровано як безхазяйне, не було зроблено оголошення у друкованих засобах масової інформації, відповідно до вимог ст. 335 України та наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованого № 157/6445 від 18.02.2002 року, чим були порушені права та інтереси КУВП «Жайворонок».

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 20.10.2008 року як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в  задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 року у справі 22-а-4643/09 апеляційну скаргу Святошинської районної у місті Києві ради було залишено без задоволення, а постанову Святошинського районного суду міста Києва від 20.10.2008 року було залишено без змін.

Постанова Святошинського районного суду міста Києва від 20.10.2008 року набрала законної сили.

Згідно ст. 35 ГПК України, вважаються встановленими та не потребують доказування факти, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20.10.2008 року було встановлено, що починаючи з 1984 року працівники школи-інтернату №1 за власні кошти і власними силами з дозволу виконавчого комітету Ленінградської районної Ради народних депутатів міста Києва від 20.10.1984 року № 67 почали будівництво міжшкільних навчально-виробничих майстерень на території приватного сектора, який примикає до школи-інтернату № 1 за адресою: м. Київ, вул.. Верховинна, 44. Будівництво передбачало створення трьох корпусів в три черги.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 16.06.1988 року № 581 майстерні було введено в дію 01.09.1988 року.

Крім того, Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20.10.2008 року також було встановлено, що у грудні 1992 року шляхом реорганізації майстерень було створене Колективне учбово-виробниче підприємство «Жайворонок», яке згідно з затвердженим державною адміністрацією Ленінградського району міста Києва 17.02.1993 року статутом, стало правонаступником майнових прав та обов'язків міжшкільних навчально-виробничих майстерень, в тому числі і самої будівлі - майстерень.

В силу ст. 86 ЦК УРСР, ст. 2 Закону України "Про власність", право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Підставою для набуття права власності є певні юридичні факти з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Вищевказані норми визначають в якості самостійних два юридичних факти, що є підставою для набуття права власності  - передача майна набувачу за договором та виготовлення продукції.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Враховуючи, що право власності позивача на збудоване позивачем будівництво не визнається відповідачем - Святошинською районною у місті Києві державної адміністрацією, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20.10.2008 року, виконавчий комітет Ленінградської районної Ради народних депутатів дозволив будівництво Міжшкільних навчально-виробничих майстерень на присадибній ділянці по вул. Верховинній, 44, тим самим надавши позивачу право на користування земельною ділянкою для будівництва. Спірне нерухоме майно було збудовано позивачем господарським способом без належно затвердженого проекту, в зв'язку з чим є самочинним будівництвом. Між тим, Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 581 від 16.06.1988 року Міжшкільну навчально-виробничу майстерню в школі-інтернаті №1 Ленінградського району було введено в дію з 01.09.1988 року.

На підтвердження факту порушення позивачем, який здійснив самочинне будівництво, прав інших осіб, в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання за  Колективним учбово-виробничим підприємством "Жайворонок" права власності на двоповерхову будівлю з одноповерховою прибудовою по вул Львівській, 25 «літ.3,з »в м. Києві  є такою, що підлягає задоволенню.

Вважаючи заявлені позовні вимоги щодо визнання права власності на спірну будівлю обґрунтованими, суд виходив з того, що вона була збудована Колективним учбово-виробничим підприємством "Жайворонок".

Відповідно до Конституції України, ст.ст. 386, 387 Цивільного кодексу України держава забезпечує захист права власності. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зважаючи на те, що Рішенням Ленінградської районної ради народних депутатів другої сесії XXIII скликання №16 від 29.09.1998 року, за яким нежитлову двоповерхову будівлю з одноповерховою прибудовою літ. "З,з" по вул. Львівській,25 (Верховинній, 44) у м. Києві площею 641,7 кв.м. було визнано безхазяйною та згідно наказу передано на баланс районному відділу освіти, було скасовано, суд вважає що підстави утримання зазначеного майна на балансі Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації відпала, а отже, суд приходить до висновку, що відповідач зобов’язаний повернути безпідставно утримуване майно –а саме нежитлову двоповерхову будівлю з одноповерховою прибудовою літ. "З,з" площею 641,7 кв.м. розташовану по вул. Львівській,25 (Верховинній, 44) у м. Києві.

Зважаючи на викладене та оскільки відповідач на визнає за позивачем права власності та незаконно володіє будівлею, розташованою за адресою: вул. Львівській,25 (Верховинній, 44) у м. Києві, що належить позивачу, то вимоги позивача в частині витребування двоповерхової будівлі з одноповерховою прибудовою з чужого незаконного володіння суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов‘язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Всупереч названим нормам законодавства відповідачем та третіми особами не подано жодного  належного або допустимого доказу на спростування позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32-36, 43, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Колективним учбово-виробничим підприємством "Жайворонок" (03115,м. Київ, вул. Львівська, 25, ідентифікаційний код 21525043)  право власності на двоповерхову будівлю з одноповерховою прибудовою, що знаходяться по вул. Львівській, 25 «літ.3,з»в. м. Києві.

3. Вилучити у Святошинської районної у м. Києві  державної адміністрації та передати двоповерхову будівлю з одноповерховою прибудовою, що знаходяться по вул. Львівській, 25 «літ.3,з» в. м. Києві та передати Колективному учбово-виробничому підприємству "Жайворонок" (03115,м. Київ, вул. Львівська, 25, ідентифікаційний код 21525043).

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським.

Суддя                                                                                                                               І.Д. Курдельчук

дата складення 14.11.11