Постанова

від 12.10.2006 по справі 20-5/078

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/078

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 жовтня 2006 р.                                                                                   № 20-5/078  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді:суддів:Добролюбової Т.В.,Дроботової Т.Б.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційне поданняПрокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю;Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, м. Київ в особі Чорноморського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів, м. Севастополь;Севастопольського територіального відділу Чорноморського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів

на рішення господарського суду м. Севастополя від 08.06.2006

та постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 11.07.2006

у справі№ 20-5/078

за позовомПрокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю;Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, м. Київ в особі Чорноморського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів, м. Севастополь;Севастопольського територіального відділу Чорноморського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Південьриба", м. Севастополь

Доповідач: Продаєвич Л.В.

прозобов'язання повернути орендоване майно

за участю представників сторін:

від прокурора:Прасов О.О. –прокурор відділу Генеральної прокуратури України –посвідчення від 25.09.2006 №112

від позивачів:Бабич М.О. за дов. від 26.04.06 №2-48-678Мовчан О.г. за дов. від 09.08.06 №2-49-1146

від відповідача:не з'явилися, належно повідомлені про час і місце засідання суду

Ухвалою від 07.09.2006 касаційне подання прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю; Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, м. Київ в особі Чорноморського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів, м. Севастополь; Севастопольського територіального відділу Чорноморського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.10.2006 року колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: Добролюбова Т.В. –головуючий, судді: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.10.2006 № 02-12.2/354 у зв'язку з перебуванням судді Гоголь Т.Г. у відпустці розгляд справи господарського суду м. Севастополя  здійснено колегією суддів у складі: Добролюбова Т.В - головуючий, судді: Дроботова Т.Б., Продаєвич Л.В.

ВСТАНОВИВ:

17.03.2006 року прокурором м. Севастополя в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю; Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, м. Київ в особі Чорноморського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів, м. Севастополь; Севастопольського територіального відділу Чорноморського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів заявлений позов про зобов'язання ТОВ "Торговий дім "Південьриба" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Севастополю орендоване майно –приміщення площею 183кв.м., розташоване за адресою м. Севастополь, вул. Радянська, 37 з огляду на те, що строк дії договору оренди закінчився 26.12.2005року.

Позовні вимоги мотивовані приписами статті 785 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та посиланням на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.11.2005 у справі № 20-9/237.

В процесі розгляду справи, представником держрибінспекції надане уточнення до позовних вимог, в якому йдеться про усунення перешкод в користуванні орендованим майном, а також про зобов'язання ТОВ "Торговий дім "Південьриба" повернути Чорноморському державному басейновому управлінню охорони водних живих ресурсів та Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Севастополю орендоване майно.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 08.06.2006 (суддя Євдокимов І.В.) –у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що строк дії договору оренди продовжувався додатковими угодами, зокрема, угодою від 05.01.2004, якою строк оренди майна встановлено до 30.12.2004року, а за приписами статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 764 Цивільного кодексу України договір вважається поновленим на той самий термін і на тих самих умовах у разі продовження користування наймачем орендованим майном.

За апеляційним поданням прокурора м. Севастополя та апеляційною скаргою Регіонального відділення фонду державного майна по м. Севастополю вказане рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 (судді: Сотула В.В. –головуючий, Горошко Н.П., Прокопанич Г.К.) залишене без змін з тих самих підстав.

Крім того, апеляційна інстанція зазначила, що сторонами зміни щодо строку дії договору не вносилися, а з урахуванням додаткової угоди строк дії договору склав 9 років, 1 місяць і 6 днів.

При цьому, апеляційною інстанцією не прийнята до уваги постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.11.2005 у справі №20-9/237 з тих підстав, що встановлення питання строку дії договору оренди не входило до предмету доказування у спорі про розірвання договору, мотивація постанови по іншій справі, як зазначено апеляційною інстанцією, є тільки оцінкою доказів у справі, а не фактом, що не потребує доведення під час розгляду іншої справи.

Прокурором м. Севастополя подане касаційне подання, в якому останній просить скасувати прийняті у справі судові рішення, прийняти нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційного подання наведені наступні доводи:

- Севастопольським апеляційним господарським судом не застосовані приписи частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України;

- судом необґрунтовано не прийнята до уваги додаткова угода до договору оренди від 05.01.2004 щодо строку оренди;

- судами не враховано, що спірне майно не використовується відповідачем протягом більш одного року, останній за вказаною адресою не знаходиться;

- судом не враховані вимоги пункту 2 статті 793 Цивільного кодексу України щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору найму.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників позивача, обговоривши доводи касаційного подання, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 01.12.1992 між концерном "Південьриба" (орендодавець) та ТОВ "Торгівельний будинок "Південьриба" (орендатор) був укладений договір №1 оренди службових приміщень площею 183 кв. м., у будинку №37 по вул. Радянська у м. Севастополі для використання під готельний комплекс. Строк оренди визначений у пункті 6.2 цього договору –по січень 2002 року.

24.11.1995 до вказаного договору внесені зміни, відповідно до яких стороною договору стало Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю –як правонаступник концерну "Південьриба". А також визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє по січень 2000 року.

Додатковою угодою від 05.01.2004 до договору оренди державного майна від 01.12.1992 №1 внесені зміни і визначено, що договір діє до 30.12.2004 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю 23.01.2006 звернулося до орендаря з листом №108/01-6, в якому повідомляло про те, що строк дії договору оренди сплинув 27.11.2005 і останній подовженню не підлягає.

Відносини майнового найму, різновидом якого є оренда, врегульовані нормами глави 58 Цивільного кодексу України, відносини оренди державного та комунального майна –Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Статтею 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Відповідно до пункту 9.1 договору оренди в редакції від 24.11.1995

зміна умов договору оренди, його розірвання та припинення допускається за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірвано у випадку невиконання другою стороною або обома сторонами своїх зобов'язань за договором, а також з інших вимог, передбачених законодавчими актами України.

Спір у даній справі, згідно уточнень до позовних вимог, виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна визначений у статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку закінчення строку дії договору найму, наймач зобов'язаний негайно передати наймодавцеві приміщення у стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Законом України "Про власність" (стаття 48) та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (стаття 27) передбачено захист власника свого права власності, повернення йому майна, яке знаходиться в орендному користуванні без законних підстав.

Факти користування орендованим майном без законних на то підстав та припинення договору оренди за заявою однієї із сторін не підтверджені матеріалами справи та не встановлені судами попередніх інстанцій.

Більш того, судами встановлено, що строк дії договору не закінчився, у зв'язку з чим вони дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову в частині повернення орендованого майна.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається прокурор у касаційному поданні, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що мотивація постанови з іншої господарської справи є оцінкою наданих суду доказів, а не фактом, який не потребує доведення у цій справі.

За цих обставин, у судів не було підстав вважати встановленим факт визначення строку дії договору.

Згідно з імперативними вимогами статтей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного господарського суду виключно на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи.

В силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані судові акти відповідають фактичним обставин справи, прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а мотиви касаційного подання не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не можуть бути підставами для зміни або скасування прийнятих ними судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Севастополя від 08.06.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 у справі № 20-5/078 –залишити без змін.

Касаційне подання прокурора м. Севастополя –залишити без задоволення.

Головуючий, суддя

Т. Добролюбова

Суддя

Т. Дроботова

Суддя

Л. Продаєвич