Постанова

від 13.07.2006 по справі 20-5/078

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-5/078

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 11 липня 2006 року  

Справа № 20-5/078

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Горошко Н.П.,

                                                                                          Прокопанич Г.К.,

за участю представників сторін:

прокурора, Буліух Лілія Анатоліївна, посвідчення №  267 від 15.10.02,  прокурор міста Севастополя;

позивача, Савонюк Юлія Миколаївна, довіреність №  06/02-15   від 31.01.06,  Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю;

позивача, Мовчан Оксана Григорівна, довіреність №  2-48-245   від 23.08.05,  Державна інспекція охорони, відтворювання водних живих ресурсів та регулювання рибальства;

позивача, Мовчан Оксана Григорівна, довіреність №  10-6/1237   від 10.11.05,  Севастопольський територіальний відділ Чорноморського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів;

відповідача, не з'явився,  товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Південьриба";

розглянувши апеляційне подання Прокурора міста Севастополя та апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Євдокімов І.В.) від 08.06.2006 у справі № 20-5/078

за позовом           Прокурора міста Севастополя

(вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)

в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю

(майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)

та Державної інспекції охорони, відтворювання водних живих ресурсів та регулювання рибальства (вул. Гоголівська, 41-а,Київ ,04053)

в особі Севастопольського територіального відділу Чорноморського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів

(вул. Репіна , 32-4,Севастополь,99053)

до          товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Південьриба" (вул. Радянська, 37,Севастополь,99000)  

про зобов'язання повернути орендоване майно

                                                        ВСТАНОВИВ :

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 08.06.2006, (оформленого в порядку статті 84 Господарського процесуального кодексу України –13.06.2006) у справі  № 20-5/078  прокурору  міста Севастополя відмовлено в задоволенні позову до  товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Південьриба" в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю, Державної інспекції охорони, відтворювання водних живих ресурсів та регулювання рибальства і Севастопольського територіального відділу Чорноморського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів  про зобов'язання повернути орендоване майно.

                    Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор міста Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду  з апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення заявлених позовних  вимог .

                    Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю, не погодившись з рішенням господарського суду міста Севастополя від 08.06.2006, також  звернулось  з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати  зазначений судовий акт та постановити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора міста Севастополя.

        Доводи апеляційного подання  і  апеляційної скарги полягають в тому, що відповідач, як орендар за спірним договором, у зв'язку з закінченням строку дії договору  повинен  повернути орендоване майно орендодавцю  за актом прийому передачі, як це встановлено положеннями статті 17, 26,27 Закону „Про оренду державного та комунального майна”, пунктів 9.1, 9.3 договору оренди від 01.12,1992 ( в редакції 24.11.1995), а також статті 785 Цивільного кодексу України і статті 188 Господарського кодексу України.

            Заявники також вважають необґрунтованим посилання суду на   необхідність  надання доказів  отримання орендарем  відповідних листів про припинення спірного договору оренди, оскільки Законом „Про оренду державного та комунального майна” не визначені конкретні форми повідомлення  орендаря , а також способи його відправлення.

        Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Південьриба" в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання сторона була  повідомлена  належним чином за юридичною адресу  вказаній особи. Судова колегія визнавши матеріали справи достатніми, вирішила розглянути справу у даному судовому засіданні за відсутністю представника відповідача.

                    Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

                 01.12.1992 між концерном "Південьриба" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Південьриба" (орендар) було укладено договір оренди службових приміщень за  № 1. ( арк.с. 15-18).

        Згідно пункту 1 цього договору орендодавець здає орендарю в оренду службове приміщення в будинку № 37 по вулиці Радянській, загальною площею 183 квадратних метрів, житловою площею 95,1 квадратних метрів для використання під готель з нижченаведеною типовою характеристикою:  одноповерховий житловий будинок капітального типу із усіма зручностями - вода, світло, опалювання.

      Підпунктом  6.2 договору строк  його  дії встановлено по січень 2002 року.

      Відповідно до Указу Президента України „Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України” від 13.03.1999, на підставі Положення про регіональні  відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 412 від 15.06.2004, і статті 5 Закону України „Про оренду державного  та комунального майна”, Фонд державного майна України , його регіональні відділення і представництва є орендодавцями  цілісних  майнових комплексів підприємств, їх структурних  підрозділів і нерухомого майна, що є державною  власністю.

       У зв'язку з вказаними обставинами, у подальшому орендодавцем вказаного майна стало Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю, яким 24.11.1995 були внесені зміни до договору оренди № 1 від 01.12.1992, у зв'язку з чим договір було викладено в новій редакції. (арк.с. 19-23).                   

        Пунктом 9.1 договору зі змінами від 24.11.1995 встановлено, що зміна умов договору оренди, його розірвання та припинення припускається за згодою сторін. За вимогою однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваним у випадку невиконання іншою стороною  або обома сторонами своїх зобов'язань за договором, а також з інших підстав, які передбачені законодавчими актами України.

       Цій договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до січня 2000 року (пункт 10 договору).

          У подальшому строк дії договору продовжувався сторонами.             Відповідно до  додатковій  угоди  від 05.01.2004 до договору  оренди від 01.12.1992  був змінений  пункт 10.1 договору, згідно якого встановлено, що договір має чинність до 30.12.2004. (арк.с.24).

        Регіональне відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі вважаючи, що  строк дії договору  закінчився  27.11.2005,  листом № 108/01-6 від 23.01.2006 (арк.с. 26)  звернувся до відповідача з проханням  про  звільнення вищевказаної будівлі.

         Оскільки за станом на 01.03.2006 спірний об'єкт не був повернутий ні  орендодавцю, ні його балансоутримувачу, прокурор міста Севастополя, вернувся до місцевого господарського суду  з позовом  в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в м. Севастополі, Державної інспекції охорони, відтворювання водних живих ресурсів та регулювання рибальства в особі Севастопольського територіального відділу Чорноморського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів до ТОВ “Торговий дім “Південьриба” про зобов'язання останнього повернути орендоване майно –приміщення, площею 183 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Радянська, 37   (арк.с 2-4).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем були подані уточнення до позовної заяви від 26.05.2006 (арк.с 118-119), в яких прокурор міста Севастополя просив усунути перешкоди в користуванні Чорноморським державним басейновим управлінням охорони водних живих ресурсів орендованим майном, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Радянська, 37, і знаходиться у нього на балансі, а також зобов'язати відповідача повернути  орендодавцю і балансоутримувачу спірне майно.

Позовні вимоги мотивовані  статтею 785 Цивільного кодексу України і положеннями статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи, що провадження  у справі підлягає припиненню на підставі пункту 3 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є рішення господарського суду  між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав ( справа № 20-9/237). При цьому, сторона посилається на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.11.2005, якою прокурору міста Севастополя у позові було відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги і апеляційного подання, заслухавши пояснення прокурора та інших учасників процесу , судова колегія не знаходить підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Оскільки  об'єктом  оренди  є державне майно до спірних правовідносин підлягають застосуванню  положення Закону України „Про оренду державного та комунального майна” ( далі –Закон).

          Згідно норм статті  17 Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено судовою колегією, в договір № 1 від 01.12.1992 додатковою  угодою  від 24.11.1995  були внесені зміни  тільки  в пункт 10.1  договору  стосовно  дати закінчення  дії  договору.

Відповідно до частин 1 і 2 статей 251 і 252  Цивільного кодексу України  строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.  Терміном  є  певний  момент  у  часі,  з  настанням  якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.  Строк визначається роками,  місяцями,  тижнями,  днями або годинами.  Термін  визначається  календарною  датою  або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Вносячи зміни  в договір  в частині  дати його  закінчення ,  сторони  зміни  в частині  строку  його  дії  не вносили.

Таким чином, з урахуванням  вказаної додаткової угоди, строк дії  договору  від 01.12.1992 зі змінами, внесеними  24.11.1995, пункт 10  був визначений   з дати підписання - 24.11.1995 по 30.12.2004, тобто  строк дії договору склав  9 років 1 місяць і 6 днів.

Оскільки протягом  місяця після 30.12.2004 заяви  від однієї із сторін  про припинення або  зміну  умов  договору оренди  не було направлено іншій  стороні, а наймач продовжує  користуватися майном, що підтверджується  відсутністю  акта  про повернення  майна орендодавцю, договір вважається  поновленим  на строк, який був  раніше  встановлений договором, тобто  на 9 років, 1 місяць, 6 днів.

Отже,  в теперішній час  строк дії  вказаного договору  не закінчився і правові підстави для задоволення  вимоги  про повернення орендованого  майна  відсутні.

Посилання прокурора  та орендодавця  на постанову Севастопольського апеляційного  господарського суду  від 16.11.2005 у справі № 20-9/237 судова колегія не може прийняти до уваги з наступних підстав.

          Виходячи із змісту  вказаної постанови  предметом спору по справі № 20-9/237 є розірвання спірного договору у зв'язку з невиконанням  умов  договору.

Тобто, питання  стосовно  строку дії договору не входило  в предмет доказування по спору про розірвання  договору, а тому  мотивація  постанови  по іншій справі є тільки оцінкою доказів  у справі, а не фактом, який  не потребує доведення  під час розгляду даної справи.

Виходячи  із викладеного,  регулятивна частина рішення суду першої інстанції  від 08.06.2006 підлягає залишенню без змін, однак його мотивувальна частина  підлягає зміні на вищевикладену в постанові.

                Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                            

                                                           ПОСТАНОВИВ:

                    Рішення господарського суду міста Севастополя від 08.06.2006 у справі № 20-5/078 залишити без змін.

                    Апеляційне  подання  прокурора міста Севастополя залишити без задоволення.

                    Апеляційну скаргу  Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                        В.В.Сотула

Судді                                                                      Н.П. Горошко

                                                                      Г.К. Прокопанич