Рішення

від 07.12.2007 по справі 2-2510/2007

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 2 - 2510

Cправа  № 2

- 2510

2007  р.

Р І Ш Е

Н Н Я

 І м е н е м    

У к р а ї н и

7 

грудня  2007  року         

Жмеринський   міськрайонний   суд  

Вінницької   області

в  складі

:         головуючого         -        судді  

Верьовочнікова  В.М.

при  секретарі      -        

Казьміровій  М.С.

розглянувши 

у  відкритому  судовому 

засіданні  в  місті 

Жмеринка  справу  за 

позовом  ОСОБА_1 до ТОВ

"Платани" с.Стодульці Жмеринського району Вінницької області про

відшкодування шкоди,

У С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 28.11.2001 року звернулася до

суду з цим позовом і  вказала, що вона є

власником автомобіля "АУДІ", державний номерний знак НОМЕР_1, який

зазнав пошкоджень 26.10.2001 року на відрізку дороги поблизу с.Рожепи

Жмеринського району під час дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась з вини

ОСОБА_2, який керував належним ТОВ "Платани" с.Стодульці Жмеринського

району автомобілем. Просила стягнути на її

користь з ТОВ "Платани" с.Стодульці Жмеринського району

вартість ремонту автомобіля, а також з ОСОБА_2

моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від

19.04.2005 року справу в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування

шкоди закрито; останнього притягнуто до участі в справі у якості третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача.

В судовому засіданні представник позивачки -

ОСОБА_3 підтримав заявлені вимоги, уточнивши їх в частині майнової шкоди та

просив стягнути на користь позивача з відповідача ТОВ "Платани" с.Стодульці Жмеринського району

матеріальну шкоду в розмірі 10830,16 грн., пов'язану із необхідністю

відновлювального ремонту пошкодженого з вини водія вказаного товариства -

ОСОБА_2 автомобіля позивачки. Заявлену позивачкою до відшкодування моральну

шкоду в сумі 1000 грн. обґрунтував психологічних страждань позивачки та

порушенням звичних умов її життя, що полягало у неможливості використання нею

власного автомобілю, пошкодженого внаслідок винних дій ОСОБА_2, для особистих

потреб до його відновлення. Вказав, що до пошкодження даний автомобіль

регулярно використовувався позивачкою та членами її сім'ї як транспортний

засіб. Зауважив, що автомобіль позивачки після зіткнення із автомобілем під

керуванням ОСОБА_2 був відновлений позивачкою за власні кошти лише через два

місяці. Також просив стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати

в справі. Вказав, що він особисто керував вказаним автомобілем позивачки того

дня, рухаючись в с.Рожепи, в зоні дії дорожнього знаку, що визначає початок

населеного пункту, в якому всюди діють Правила дорожнього руху, рухався із

швидкістю приблизно 60 км/год, наздогнав автомобіль "ЗІЛ" під

керуванням ОСОБА_2, який рухався у попутному напрямку, після чого ОСОБА_3

виїхав на смугу зустрічного руху та прискорив швидкість для його обгону. В цей

час ОСОБА_2 не вмикаючи відповідний покажчик повороту раптово повернув ліворуч,

створивши йому перешкоду для руху. ОСОБА_3 застосував екстрене гальмування,

однак не зміг уникнути зіткнення. Не заперечував, що виконуючи обгін він

перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населених пунктах. Просив

задоволити позов.

Представник відповідача - Гундерчук О.Г. позов не

визнав повністю та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись, на те, що

дорожньо-транспортна пригода, під час якої був пошкоджений автомобіль

позивачки, сталася з вини чоловіка останньої - ОСОБА_3, який керував її

автомобілем та перевищив встановлене обмеження швидкості руху. Винність водія

ОСОБА_2 у зіткненні транспортних засобів 26.10.2001 року заперечив. Визначений висновком судової автотоварознавчої

експертизи розмір завданої позивачці пошкодженням її автомобіля майнової шкоди

в сумі 10830,16 грн. визнав справедливим.

Третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог, на стороні відповідача - ОСОБА_2 позов не

визнав, вважаючи, що зіткнення та пошкодження автомобілів 26.10.2001 року

відбулось внаслідок винних дій ОСОБА_3, який перевищив швидкість, а не з його

вини. Вказав, що рухаючись того дня в с.Рожепи належним ТОВ "Платани" с.Стодульці автомобілем

"ЗІЛ", він, ОСОБА_2 перед поворотом ліворуч переконався, що інша

смуга руху вільна і його маневр не створить нікому перешкод, увімкнув лівий

покажчик повороту і почав повертати ліворуч на другорядну дорогу. В цей час

почув звук екстреного гальмування іншого автомобіля, який вдарився у середню частину

вантажного автомобіля під його керуванням. Зауважив, що зіткнення транспортних

засобів відбулось на обочині дороги, однак, не заперечив, що сліди гальмування

від шин автомобіля позивачки закінчувались на проїзній частині. Пояснив, що

постанову суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за

ст.124 КпАП України він не оскаржував. Просив відмовити у позові.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші

докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних

підстав.

Відповідно до висновків ухвали касаційної

інстанції апеляційного суду Львівської області від 04.09.2007 року спірні

правовідносини між сторонами даної справи виникли із факту заподіяння шкоди

внаслідок ДТП, що сталася 26.10.2001 року та пред'явлених 28.11.2001 року

позивачкою вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з підстав,

визначених ст.440, 4401 ЦК УРСР, яким належить керуватись при

вирішенні даного спору.

Згідно ст.440 ЦК України 1963 року шкода,

заподіяна особі або майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, яка

заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених

законодавством України; той хто заподіяв шкоду, звільняється від її

відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини; шкода, заподіяна

правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у передбачених законом

випадках.

Відповідно змісту ст.4401 ЦК України

1963 року моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину діями іншої особи,

яка порушила її законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду,

якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини; моральна шкода

відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду

незалежно від відшкодування майнової шкоди; розмір відшкодування визначається

судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла

шкоду, фізичних і моральних страждань потерпілого, а також інших негативних

наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно ст.450 ЦК України 1963 року організації,

діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (зокрема,

власники автомобілів) зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяні джерелом

підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної

сили або умислу потерпілого.

У відповідності до ст.453 ЦК України 1963 року,

присуджуючи відшкодування шкоди, суд відповідно до обставин справи зобов'язує

особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі або повністю

відшкодувати заподіяні збитки.

Згідно положень ст.454 ЦК України 1963 року якщо

груба необережність самого потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди,

то залежно від ступеню вини потерпілого (а при вині заподіювача шкоди - і

залежно від ступеня його вини) розмір відшкодування, якщо інше не передбачено

законом України, повинен бути зменшений або у відшкодуванні шкоди повинно бути

відмовлено.

Відповідно до положень ч.3,4 ст. 61 ЦПК України обставини,

встановлені судовим рішенням, зокрема, в адміністративній справі, що набрало

законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті

самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; постанова суду у

справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає

справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено

постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З пояснень сторін в судовому засіданні

установлено, що 26.10.2001 року відповідач ОСОБА_2

керуючи належним ТОВ "Платани" с.Стодульці Жмеринського району

вантажним автомобілем "ЗІЛ" в с.Рожепи Жмеринського району виконував

поворот ліворуч, під час чого відбулось зіткнення із автомобілем

"АУДІ" під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого транспортні засоби

зазнали пошкоджень. Автомобіль позивачки був

відновлений за її кошти через два місяці після вказаної ДТП. На час розгляду

справи заявлена позивачкою шкода відповідачем у добровільному порядку не

відшкодована.

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного

засобу НОМЕР_2(а.с.4) вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є власником автомобіля

"АУДІ", модель 80 2.0 Е, державний номерний знак НОМЕР_1, рік випуску

1992, кузов НОМЕР_3.

Згідно висновку судової автотоварознавчої

експертизи від 18.12.2001 року №640 (а.с.19-22) матеріальна шкода, завдана

власнику автомобіля "АУДІ-80", державний номерний знак НОМЕР_1, 1992

року випуску, № кузова НОМЕР_3, з урахуванням експлуатаційного зносу, на час

дослідження становила 10830,16 грн.

З висновків судової автотехнічної експертизи від

05.02.2002 року №17А вбачається, що швидкість руху автомобіля

"АУДІ-80", державний номерний знак НОМЕР_1, складала 87,7 - 91,6

км/год; при швидкості руху 60 км/год водій останнього мав би технічну

можливість попередити зіткнення з автомобілем "ЗІЛ-ММЗ-4502" з

моменту, коли сприйняв дорожню ситуацію як небезпеку для руху.

Згідно висновку повторної судової автотехнічної

експертизи від 08.05.2002 року №183 (а.с.59-64) швидкість руху автомобіля

"АУДІ-80", державний номерний знак НОМЕР_1, перед початком

гальмування становила 85 км/год; перевищення швидкості руху на 25 км/год не

стоїть з технічної точки зору в причинному зв'язку з наслідками даної пригоди;

водій автомобіля "АУДІ-80", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3

при виконанні ним вимог Правил дорожнього руху не мав технічної можливості шляхом

термінового гальмування уникнути зіткнення з автомобілем

"ЗІЛ-ММЗ-4502".

З копії схеми події та додатку до протоколу про

порушення правил дорожнього руху від 26.10.2001 року (а.с.167-168) вбачається

наявність встановлених пошкоджень автомобіля "АУДІ-80", державний

номерний знак НОМЕР_1, які є аналогічними визначеному переліку пошкоджень

згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи від 18.12.2001 року №640.

Згідно копії постанови Жмеринського районного

суду від 22.11.2001 року, яка у встановленому порядку набула законної сили та

на час розгляду даної справи по суті ніким не оскаржувалась та не скасована,

ОСОБА_2 визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило

пошкодження транспортних засобів, зокрема, автомобіля "АУДІ-80",

державний номерний знак НОМЕР_1; ОСОБА_2 вину у вчиненому визнав, за ст.124

КпАП України притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

З висновку повторної судової автотехнічної

експертизи від 31.01.2005 року №3432 (а.с.173-176) вбачається, що швидкість

руху автомобіля "АУДІ-80" становила більше 88-92 км/год; зупинний

шлях даного автомобіля при швидкості руху 60 км/год визначено в межах 40,6 -

42,0 м., що перевищує довжину мінімального гальмівного шляху вказаного

автомобіля, визначеного схемою місця пригоди.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що

відповідно до встановлених судовим рішенням в адміністративній справі, яке

набрало законної сили, обставин, що не доказуються у відповідності до положень

ч.3 ст. 61 ЦПК України, з вини ОСОБА_2, який, керуючи належним ТОВ

"Платани" с.Стодульці Жмеринського району

автомобілем "ЗІЛ-ММЗ-4502" порушив Правила дорожнього руху, був

пошкоджений автомобіль позивачки "АУДІ-80", державний номерний знак

НОМЕР_1, що у відповідності до діючого на той час законодавства передбачає

цивільну відповідальність перед позивачкою за завдану їй шкоду безпосереднього

власника джерела підвищеної небезпеки (автомобіля "ЗІЛ-ММЗ-4502") -

відповідача в справі ТОВ "Платани" с.Стодульці Жмеринського

району.

Разом з тим, на підставі висновків

судово-автотехнічних експертиз в даній справі суд дійшов висновку, що водієм

ОСОБА_3, який при цьому керував автомобілем позивачки, було допущена груба

необережність у вигляді істотного перевищення швидкості руху в населеному

пункті, що хоча й не сприяла виникненню шкоди, оскільки не перебуває у

причинному зв'язку із її виникненням, але суттєво вплинуло на збільшення

розміру завданої шкоди, а тому суд визначає, що 1/3 частина вини у заподіянні

шкоди позивачці полягає у необережних діях ОСОБА_3, решта 2/3 частини вини

містяться у винних діях ОСОБА_2, який на час заподіяння шкоди перебував у

трудових правовідносинах з ТОВ "Платани" с.Стодульці

Жмеринського району і належний останньому автомобіль

"ЗІЛ-ММЗ-4502", державний номерний знак НОМЕР_4, перебував у його,

ОСОБА_2 управлінні. Завдана шкода не виникла внаслідок дії непереборної сили

або умислу потерпілого, отже відсутні обставини, що виключають відповідальність

власника джерела підвищеної небезпеки.

За таких обставин у відповідності до керівних роз'яснень

п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 "Про

практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування

шкоди" суд визначає розмір відшкодування майнової шкоди на користь

позивачки, що підлягає стягненню з відповідача як власника джерела підвищеної

небезпеки, у розмірі встановленої у судовому засіданні матеріального збитку,

визначеного експертним шляхом та визнаного сторонами в справі, зменшеного на

відповідну частку вини ОСОБА_3, що згідно математичного розрахунку становить:

10830,16 грн. х 2/3 = 7220,11 грн.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди,

яка полягає у зміні звичайних умов життя позивачки, пов'язаної із неможливістю

певний час вільно користуватися належним їй автомобілем внаслідок його пошкодження

переважною часткою з вини третіх осіб, суд враховує, що математичне визначення

її мінімального розміру відповідно до положень ч.2 ст.4401 ЦК

України 1963 року не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати

перевищує розмір, заявлений до відшкодування позивачкою та її представником, а

тому визначає її в межах заявлених позовних вимог.

Понесені сторонами та документально підтверджені

судові витрати слід стягнути пропорційно задоволеним вимогам та пропорційно до

тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, з

урахуванням вирішення судом заявлених майнових та немайнових вимог.

Враховуючи, що на час пред'явлення позову сплата

сторонами витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи

передбачена не була, суд вважає за необхідне віднести даний вид судових витрат

на рахунок держави.

Керуючись ст.5, 8, 10, 60, 61, 209, 210, 212-214

ЦПК України, ст.440, 4401, 450, 453, 454 ЦК України 1963 року, п.3

Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 "Про

практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування

шкоди", суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ТОВ "Платани" с.Стодульці

Жмеринського району Вінницької області (р/р 26003017410616 у Вінницькій філії

"Укрексімбанк", МФО 302429, код 03732979) на користь ОСОБА_1 7220

гривень 11 копійок матеріальної шкоди, 1000 гривень моральної шкоди,  80 гривень 70 копійок судового збору, 46

гривень 67 копійок витрат на правову допомогу.

Стягнути з ТОВ "Платани" с.Стодульці

Жмеринського району Вінницької області (р/р 26003017410616 у Вінницькій філії

"Укрексімбанк", МФО 302429, код 03732979) на користь ОСОБА_3  508 гривень 75 копійок витрат за проведення

експертизи, 75 гривень 02 копійки витрат, пов'язаних з явкою до суду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 16 гривень

32 копійки витрат за проведення експертизи .

Судові витрати щодо сплати витрат на

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи віднести на рахунок держави.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набуває законної сили після закінчення

строків на його оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може

бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на

рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження або без попереднього подання останньої, якщо скарга

подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження,

апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

 С У Д Д Я