Рішення

від 28.03.2008 по справі 37/574

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/574

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/574

28.03.08

За позовом     Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго"

до                     Державне підприємство "Вугілля "України"

про                    стягнення 8 854 977,14 грн.

Суддя  Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача  Першина Т.О.- представник за довіреністю № 10/11643-223 від 20.11.2007 року; Кулькіна О.С.- представник за довіреністю № 10/11-941 від 30.11.2007 року;

Від відповідача  Барановська С.В.- представник за довіреністю № 09-11/1-Д від 09.11.2007 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго»до Державного підприємства «Вугілля «України» про стягнення 8854977,14 грн. –неустойки (пені, штрафу) за недопоставку вугільної продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2007 р. порушено провадження у справі № 37/574, розгляд справи було призначено на 04.12.2007 року о 12-25.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує на те, що позивачем в порушення умов п. 5.4 договору № 01-04/2-П від 01.04.2007 року за травень 2007 року здійснено попередню оплату нерівномірно та перераховано лише 52388069,98 грн., за червень 2007 року –54424697,31 грн., а не  90 % вартості місячного обсягу, що становить 63226159,20 грн. –за травень 2007 року та 63192981,60 грн. - за червень 2007 року, а тому відповідач, посилаючись на ст.ст. 538, 612 Цивільного кодексу України просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні підтримував позовні вимоги в повному обсязі та зазначав, що пунктом 9.4 договору встановлено, що покупець здійснює попередню оплату у розмірі 90 % вартості постачаємого вугілля, проте у відповідності до умов договору сторонами не було погоджено графік проведення платежів, в зв'язку з чим, твердження відповідача про те, що позивач був зобов'язаний щоденно перераховувати суму у розмірі 2039553,52 грн. є необґрунтованими.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.03.2008 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Дніпроенерго»(покупець) та Державним підприємством «Вугілля України»(постачальник) був укладений договір поставки  № 01-04/2-П від 01.04.2007 року (договір), відповідно до умов якого сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію (далі вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі.

Крім того, сторони підписали додаток № 05/07-п та додаток № 05/07-К від 26.04.2007 року до договору, а також  додаток № 05/07-п/01 від 24.05.2007 року, та встановили, що в травні 2007 року відповідач поставляє покупцеві вугілля масою 204,1 тис. т, вартістю 70 251 288,00 грн.

29 травня 2007 року та 11 червня 2007 року сторони підписали додатки № 06/07-П, 06/07-К та 06/07-к-1 до договору та погодили, що в червні 2007 року відповідач поставляє позивачу вугілля масою 187,0 тис. т, вартістю 70 214 424,00 грн.

Пунктом 4.1, договору поставки  № 01-04/2-П від 01.04.2007 року сторони погодили порядок приймання вугілля по кількості і якості. Приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П6 та № П7 від 25.04.1966р., з подальшими змінами і доповненнями, ДСТУ 1137-64 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Правила приймання по якості», ДСТУ 4083-2002 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань», ГТР 34.09.110-2003 «Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи»та/або іншими нормативними актами України, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору.

Судом встановлено, що в травні 2007 року відповідач на виконання умов договору поставки  поставив позивачу 186533,553 т вугільної продукції на суму 62139943,55 грн. При цьому недопоставив вугілля масою 17566,447 т. вартістю 6036321,64 грн., в свою чергу, в червні 2007 року відповідач також недопоставив позивачу вугілля масою 122053,015 т вартістю 45903124,46 грн.

Позивач вважаючи, що відповідач неналежним чином виконав умови договору, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені та штрафу в розмірі 8854977,14 грн., які нараховані ним у відповідності до статті 231 Господарського кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.4 договору сторони погодили, що покупець оплачує постачальнику 90 % вартості постачаємого вугілля рівномірними частинами протягом місяця постачання, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на умовах попередньої оплати, 10 % вартості вугілля оплачується на протязі трьох банківських днів, з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля та надання постачальником документів, вказаних в п. 2.7 договору.

Судом встановлено, що в травні 2007 року відповідач був зобов'язаний поставити покупцеві вугілля вартістю 70 251 288,00 грн., в свою чергу позивач був зобов'язаний здійснити на користь відповідача попередню оплату в розмірі 63 226 159,20 грн. рівномірними частинами, тобто кожен день позивач був зобов'язаний перераховувати на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі не менше ніж 20 395 553, 52 грн. (63 226 159,20 грн. / 31).

У відповідності до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.  При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

За загальним правилом  при зустрічному зобов'язанні сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно.

Практичне значення одночасного виконання обов'язків при зустрічному виконанні полягає в тому, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконати його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Зокрема, згідно частини  3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Суд відзначає, що в договорі сторони передбачили зустрічне виконання своїх обов'язків, зокрема, постачальник зобов'язувався здійснювати поставку товару протягом місця, в свою чергу покупець зобов'язувався здійснювати попередню оплату 90 % вартості постачаємого вугілля рівномірними частинами протягом місяця постачання.

З наданих сторонами доказів судом встановлено, що в травні 2007 року позивач перерахував відповідачу 69564881,11 грн. (з урахуванням сальдо), при цьому починаючи з 14 травня 2007 року позивач порушував умови договору та  не здійснив попередню оплату в розмірі, передбаченому договором, зокрема:

до 14.05.2007 року позивач був зобов'язаний здійснити попередню оплату в розмірі 265142195,76 грн. (20395553,52 грн. Х 13 (кількість днів)), в свою чергу позивач перерахував лише 22444881,11 грн.;

до 16.05.2007 року позивач був зобов'язаний здійснити попередню оплату в розмірі 305933302,80 грн. (20395553,52 грн. Х 15 (кількість днів)), в свою чергу позивач перерахував лише 25444881,11 грн.;

до 17.05.2007 року позивач був зобов'язаний здійснити попередню оплату в розмірі 326328856,30 грн. (20395553,52 грн. Х 16 (кількість днів)), в свою чергу позивач перерахував лише 30344881,11 грн. і т.д.

З урахуванням вищевикладеного, слід зазначити, що в травні місяці 2007 року позивач порушив умови договору, попередню оплату здійснював нерівномірними частинами. Попередня оплата кожен день була проведена в меншому розмірі, ніж це передбачено договором. Останній платіж в розмірі 13500000,00 грн. було здійснено лише 31 травня 2007 року, що в свою чергу не може вважатись попередньою оплатою.

В червні 2007 року відповідач був зобов'язаний поставити покупцеві вугілля вартістю 70 214 424,00 грн., в свою чергу позивач був зобов'язаний здійснити на користь відповідача попередню оплату в розмірі 63 192 981,60 грн. рівномірними частинами, тобто кожен день позивач був зобов'язаний перераховувати на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі не менше ніж 2106432,72 грн. (63 192 981,60 грн. / 30 (кількість днів в червні)).

З наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що в червні місяці позивач перерахував відповідачу в якості попередньої оплати 46880100,00 грн., з урахуванням сальдо на 01.06.2008 року позивач перерахував відповідачу попередньої оплати в розмірі 54305037,56 грн., тобто позивач порушив умови договору та взагалі не здійснив 90 % вартості попередньої оплати.

Таким чином, неналежне виконання покупцем свого обов'язку щодо перерахування попередньої оплати в розмірі  90 % вартості постачаємого вугілля рівномірними частинами протягом місяця постачання, надало право відповідачу в розумінні статті 538 Цивільного кодексу України зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ст.ст. 220, 221 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Судом встановлено, що покупець (кредитор) прострочив виконання зобов'язання, в свою чергу відповідач в розумінні статті 538 Цивільного кодексу України та статті  220 Господарського кодексу України не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Судом встановлено, що в діяннях відповідача відсутній склад правопорушення у сфері господарювання, а ДП «Вугілля України»не може бути притягнено до господарсько-правової відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Таким чином, суд зазначає, що  позивачем не доведено тих обставин, які є  підставою позовних вимог, не підтверджено такі обставини належними доказами та не додано їх до матеріалів справи. Крім того, позивачем не доведено наявність всіх елементів правопорушення у сфері господарювання, що в свою чергу звільняє відповідача від відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій позивачу, а тому позовні вимоги ВАТ «Дніпроенерго»є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита, послуг експертів та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

                                                В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.           

Суддя                                                                                                        Кондратова І.Д.

Дата підписання

рішення 03.07.2008 року