Постанова

від 30.09.2008 по справі 37/574

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/574

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 вересня 2008 р.                                                                                    № 37/574  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Плюшка І.А., Разводової С.С.,

          за участю представника позивача –Дригайла Т.В. дов №10/1039-326 від 25.01.2008 року та представника відповідача –Барановської С.В. дов. №11-01/5-Д від 11.01.2008 року,

          розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Дніпроенерго" на рішення господарського суду м. Києва від 28 березня 2008 року у справі за позовом ВАТ "Дніпроенерго" до ДП "Вугілля України" про стягнення суми,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2008 року ВАТ "Дніпроенерго" звернулося до господарського суду з позовом до ДП "Вугілля України" про стягнення 3 635 761 грн. 22 коп. штрафу та 5 219 215 грн. 92 коп. пені за недопоставлену вугільну продукцію за договором № 01-04/2-П від 1 квітня 2007 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28 березня 2008 року в позові відмолено повністю.

У касаційній скарзі ВАТ "Дніпроенерго" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28 березня 2008 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вважає, що судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосовано положення ч. 3 ст. 538 ЦК України та порушено положення ст. ст. 4-2, 84 ГПК України.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 220 ГК України та ст. 612 ЦК України боржник не може бути визнаний таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо таке зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Судом встановлено, що між ВАТ "Дніпроенерго" та ДП "Вугілля України" було укладено договір поставки № 01-04/2-П від 1 квітня 2007 року, відповідно до умов якого сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі.

Відповідно до додатків № 05/07-п та № 05/07-К від 26 квітня 2007 року та № 05/07-п/01 від 24 травня 2007 року до договору сторони погодили, що в травні 2007 року відповідач поставить позивачу вугілля масою 204,1 тис. т, вартістю 70 251 288,00 грн.

Відповідно до додатків № 06/07-Г1, 06/07-К та 06/07-к-І від 29 травня 2007 року та 11 червня 2007 року до договору сторони погодили, що в червні 2007 року відповідач поставить позивачу вугілля масою 187,0 тис. т, вартістю 70 214 424,00 грн.

Судом встановлено, що в травні 2007 року відповідач недопоставив вугілля масою 17566,447 т., а в червні 2007 року відповідач недопоставив позивачу вугілля масою 122053,015 т.

Вбачається, що факт недопоставки вугілля став підставою для нарахування позивачем в порядку ст. 231 Господарського кодексу України пені та штрафу в розмірі 8 854 977 грн. 14 коп.

Водночас судом встановлено, що відповідно до п. 5.4 договору сторони погодили, що покупець оплачує постачальнику 90 % вартості вугілля рівномірними частинами протягом місяця постачання, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на умовах попередньої оплати, 10 % вартості вугілля оплачується на протязі трьох банківських днів, з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля … .

З огляду на викладене, суд підставно звернув увагу на те, що спірні господарські відносини мають ознаки правовідносин, що врегульовані статтею 538 ЦК України.

Зі змісту ст. 538 ЦК України вбачається, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

          Відтак, доводи заявника щодо неправильного застосування положень ст. 538 ЦК України свого підтвердження не знаходять.

Крім того, судом перевірено та встановлено, що позивачем належним чином не виконувались умови п. 5.4 договору поставки.

Встановлено та не спростовано позивачем, що останній належним чином не дотримувався порядку проведення оплати та не здійснював оплату постачальнику 90 % вартості вугілля рівномірними частинами протягом місяця постачання на умовах попередньої оплати.

Зі змісту ст. 221 ГК України вбачається, що кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він … не виконав дій, що … випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Вбачається, що позивач не надав суду належних доказів проведення ним оплати вартості вугілля рівномірними частинами та не спростував обставин, що свідчать про прострочення позивача.

Натомість вбачається, що невиконання зобов'язання за договором відповідачем сталося внаслідок неналежного виконання взятих  на себе зобов'язань ВАТ "Дніпроенерго".

Відтак, суд підставно дійшов до висновку про відсутність підстав визнавати відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором та відповідно про відсутність підстав застосовувати до відповідача наслідки, передбачені ст. 231 ГК України.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду м. Києва від 28 березня 2008 року є законним і обґрунтованим, а тому скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 28 березня 2008 року –без зміни.

Головуючий                                                                          Т. Козир

Судді                                                                               І. Плюшко              

                                                                                       С. Разводова