31/145
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 31/145
18.06.08
За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства
Святошинського району м. Києва
До Відкритого акціонерного товариства "Хрещатикбуд" Будівельне
управління № 16, м. Київ
про стягнення 152 069 грн.
Суддя Н.І.Качан
Представники:
Від позивача Лісовиченко З.С.- пред. за довір.,
Комісарова Т.А. –пред. по довір.
Від відповідача не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся з позовом про відшкодування шкоди у розмірі 152 069 грн. Заявлені позовні вимоги Позивач мотивував тим, що у 1999 р. ним на баланс житлово-експлуатаційної організації №807 було прийнято на баланс житловий будинок по вул. Жмеринській №22-А.
Забудовником вказаного будинку виступало Управління капітального будівництва Київської міської державної адміністрації, генеральною підрядною організацією –Відповідач, який здійснював будівництво вказаного будинку.
У 2005 році будівельною лабораторією Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»проводилось обстеження технічного стану несучих та огороджуючих конструкцій зазначеного житлового будинку, за наслідками якого було складено відповідний акт.
Наведеним актом було встановлено, що світлові ліхтарі та покриття даху будинку знаходяться в непридатному для нормальної експлуатації технічному стані, оскільки якість проведених робіт з влаштування конструкцій світлових ліхтарів та покриття даху незадовільне.
Зведеним кошторисним розрахунком вартість відновлювального ремонту покрівлі вказаного будинку визначена у розмірі 152 069 грн.
Оскільки причиною протікання даху будинку, на думку Позивача, є неналежна якість проведених робіт з влаштування конструкцій світлових ліхтарів та покриття даху будинку, виконаних Відповідачем, то усунути допущені порушення за власний рахунок має саме особа, яка здійснювала роботи з будівництва будинку, і з вини якої було допущено вказані вище порушення.
Позивач стверджує, що він неодноразово звертався з листами на адресу Відповідача, проте відповіді у встановленому порядку не отримав, жодних робіт з усунення допущених порушень Відповідачем або за його власний рахунок здійснено не було.
З огляду на це, Позивач просив суд стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 152 069 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2008р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд спору на 16.04.2008р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2008р. розгляд справи було відкладено на 21.05.2008р., у зв'язку з неявкою представників сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2008р. розгляд справи було відкладено на 18.06.2008р., у зв'язку з неявкою представників сторін та задоволенням клопотання позивача про відкладення судового засідання.
В судовому засіданні 18.06.2008р. представники позивача позов підтримали в повному обсязі.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.
Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.
Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення надсилались за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.
Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані по справі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
04.01.1999 р. розпорядженням Голови Ленінградською районною державною адміністрацією міста Києва №2 було затверджено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об‘єкта, відповідно до якого було прийнято та введено в експлуатацію житловий будинок №22-А по вул. Жмеринській у місті Києві.
Відповідно до додатку №1 до вказаного вище розпорядження будинок передається на утримання та експлуатацію Державного комунального підприємства житлового господарства Ленінградського району м. Києва.
Наказом Державного комунального підприємства житлового господарства Ленінградського району м. Києва від 25.01.1999 р. №16 Житлово-експлуатаційній конторі –1107 було наказано прийняти на баланс та утримання житловий будинок №22-а по вул. Жмеринській у м. Києві.
01.08.1999 р., 02.12.1999 р., 25.01.2000 р. та 12.09.2000 р. комісіями у складі працівників ЖЕК-1107 було проведено обстеження житлового будинку №22-А по вул. Жмеринській у м. Києві, за наслідками якого було складено акти про залиття квартир і місць загального користування, яке відбувалося через покрівлю. Копії актів залучено до матеріалів справи та приймаються до уваги суду як належні докази .
05.05.2001 р. комісією у складі працівників ЖЕК-1107 було проведено обстеження житлового будинку №22-А по вул. Жмеринській у м. Києві, за наслідками якого було складено акт про залиття квартир і підвального приміщення через світловий ліхтар (покрівлю) та нещільність прилягання плит покрівлі госпдвору до стін будинку, що призводить до руйнування будинку.
У подальшому аналогічного змісту акти складалися комісіями у складі працівників ЖЕК-1107 05.05.2001 р., 08.06.2001 р., 01.10.2002 р., 27.09.2003 р., 11.05.2004 р., 13.06.2006 р. Копії перелічених актів також залучено до матеріалів справи.
Житлово-експлуатаційною конторою №1107 на адресу Відповідача та відповідних посадових осіб Київської міської державної адміністрації та Ленінградської (Святошинської) районної у м. Києві державної адміністрації направлялися листи від 05.08.1999 р. №276, від 09.12.1999 р. №430, від 30.12.1999 р. №459, від 01.02.2000 р. №27, від 13.09.2000 р. №551, від 25.12.2000 р. №826, від 12.05.2001 р. за №715, від 15.05.2001 №333, від 13.06.2001 р. №565, від 12.07.2001 р. №715, від 03.10.2003 р. №540, від 21.07.2005 р. №393 (копії є у матеріалах справи).
Позивачем на адресу Відповідача неодноразового направлялися звернення з вимогою виконання робіт та усунення виявлених недоліків від 28.05.2002 р. №792, від 16.09.2004 р. №1471, від 08.10.2002 р. №2288, від 20.05.2003 р. №705, від 16.09.2004 р. №1471 (копії є у матеріалах справи).
14.06.2005р. Будівельною лабораторією Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»було проведено обстеження житлового будинку №22-А по вул. Жмеринська у м. Києві, за результатами якого було складено Акт №131/78 (копія є у матеріалах справи).
Зазначеним актом було встановлено незадовільну якість проведення робіт з влаштування покриття даху, технічно неправильне виконання прилягання покриття даху до частини водоприймальних воронок та вертикальних поверхонь виступаючих частин будинку, незадовільну якість влаштування конструкцій світлових ліхтарів. Виявлено, що внаслідок протічки покриття ліхтарів відбувається інтенсивне зволоження матеріалу стін, несучих та огороджуючих конструкцій дворової частини підвалу, які розташовані під внутрішніми дворами.
Висновками та рекомендаціями зазначеного Акту №131/78 встановлено, що світлові ліхтарі та покриття даху будинку знаходяться в непридатному для нормальної експлуатації технічному стані.
01.04.2006 р. Позивачем було складено та затверджено зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва будинку по вул. Жмеринська, 22-А (копія є у матеріалах справи), відповідно до якого вартість робіт з виконання ремонтних робіт у вказаному вище будинку складає 152 069, 00 грн.
Станом на момент розгляду справи зазначені ремонтні роботи з усунення недоліків Відповідачем не виконано, доказів їх будь-якого виконання до суду не надавалося, і у матеріалах справи вони відсутні.
Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представника Позивача, що брав участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач просить суд стягнути з Відповідача шкоду, завдану йому у зв'язку з недоліками робіт, виконаних Відповідачем у житловому будинку №22-А по вул. Жмеринській у м. Києві ще у 1999 році.
Таким чином, фактично, позовні вимоги Позивача стосуються прихованих недоліків у роботі, виявлених Позивачем, унаслідок існування яких Позивачу було заподіяно матеріальної (майнової) шкоди у певному розмірі.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення Цивільного Кодексу України застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Роботи з будівництва вказаного будинку велися Відповідачем у період до 04.01.1999 року, коли зазначений будинок було прийнято та введено в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Позивачем у даній позовній заяві зазначається про існування гарантійного строку у 10 років, протягом якого Відповідач зобов'язаний усувати недоліки, допущені під час виконання робіт з будівництва житлового будинку.
Проте, факт наявності такого строку та визначення таких умов у договорі (договорах), на підставі яких Відповідачем здійснювалося виконання робіт з будівництва житлового будинку №22-А по вул. Жмеринській у м. Києві, Позивачем у справі не доведено, та відповідних доказів до суду не надавалося.
З огляду на це, оскільки прийняття та введення будинку в експлуатацію державною комісією було здійснено 04.01.1999 р., а отже, правовідносини з приводу виконання будівельних робіт мали місце до набрання чинності Цивільним кодексом України, то до зазначених правовідносин, а також до правовідносин з приводу недоліків (в т.ч. прихованих) таких будівельних робіт підлягають застосуванню норми чинного на момент існування таких правовідносин Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. (надалі –«ЦК УРСР»).
Статтею 71 ЦК УРСР встановлювався загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) у три роки.
Аналогічний строк позовної давності, протягом якого порушене право підлягає захисту судом, встановлено також ст. 257 нині діючого Цивільного кодексу України.
Статтями 74-75 ЦК УРСР визначалося, що вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Статтею 76 ЦК УРСР встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 ЦК УРСР.
Випадки зупинення перебігу строків позовної давності встановлювалися ст. 78 ЦК УРСР, відповідно до якої перебіг строку позовної давності зупиняється: якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); в силу встановленої законодавством Союзу РСР або Української РСР відстрочки виконання зобов'язань (мораторій).
Перебіг строку позовної давності зупиняється, якщо зазначені в цій статті обставини виникли або продовжували існувати в останні шість місяців строку давності, а якщо цей строк менший шести місяців - протягом строку давності.
Згідно з ст. 79 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку.
Статтею 83 ЦК УРСР встановлено, що позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР; у випадках, встановлюваних законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги.
Таким чином, відповідно до норм ЦК УРСР, порушене право Позивача підлягало захисту судом у разі звернення Позивача за захистом протягом встановленого законом загального 3-річного строку позовної давності з моменту, коли Позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Крім того, нормами ст. 343 ЦК УРСР встановлювалося, що позови про виявлені недоліки в роботі, виконаній за договором підряду, можуть бути пред'явлені замовником з приводу прихованих недоліків у майні –протягом одного року, та з приводу явних недоліків –протягом 6 місяців. Строк обчислюється з дня здачі роботи підрядником і прийняття її замовником.
У матеріалах справи наявні Акти, складені працівниками ЖЕК-1107, зокрема, Акт від 05.05.2001 р., у якому чітко зазначається про те, що залиття внутрішніх приміщень будинку відбулося через світловий ліхтар (покрівлю) та нещільність прилягання плит покрівлі госпдвору до стін будинку, що призводить до руйнування будинку.
Таким чином, про факт неякісного виконання робіт Відповідачем та про факт заподіяння майну Позивача шкоди останньому було відомо ще у травні 2001 року.
А отже, навіть якщо застосовувати до правовідносин з приводу відшкодування шкоди, заподіяної неякісним виконанням робіт з боку Відповідача, передбачений ст. 71 ЦК УРСР 3-річний строк, то позов повинен був бути пред'явлений Позивачем у строк не пізніше травня 2004 року.
Позовну заяву було вперше подано Позивачем до суду лише 11 грудня 2007 року, тобто, вже після закінчення строку позовної давності.
Згідно зі ст. 32 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Такі обставини доводяться сторонами та встановлюються судом на підставі доказів у справі, які подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі можуть бути письмові і речові докази, висновки судових експертів, а також пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів зупинення або переривання строку позовної давності Позивачем або Відповідачем до суду не надавалося, і у матеріалах справи будь-які докази з цього приводу відсутні. Правовідносини між Позивачем та Відповідачем не відносяться до тих правовідносин, на які не поширюються вимоги щодо позовної давності.
Згідно з ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Доказів поважності причин пропуску строку позовної давності Позивачем до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі клопотання та докази відсутні.
Таким чином, Господарський суд міста Києва, оцінюючи зібрані у справі докази у порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, приходить до висновку, що вони вказують на пропущений строк позовної давності, протягом якого порушене право підлягало захисту судом, і суду не було надано доказів того, що такий строк позовної давності було порушено Позивачем з поважних причин. За таких умов, з огляду на імперативний характер норми ст. 75 ЦК УРСР, суд не вбачає можливості для здійснення захисту будь-яких прав та законних інтересів Позивача, за заявленим предметом спору.
З огляду на наведене , суд приходить до висновку. що підстав для задоволення позову не вбачається а тому згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Позивача у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р., ст.ст. 71, 72, 74, 75, 165 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р., ст.ст. 2, 5, 32, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя
Н.І.Качан
Дата підписання рішення 04 липня 2008року.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 18.06.2008 |
Оприлюднено | 01.09.2008 |
Номер документу | 1944666 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Качан Н.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні