Рішення

від 19.06.2008 по справі 33/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  19.06.08                                                                                                             Справа № 33/136

    Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»  (м. Київ)

до відповідача :Селянського (фермерського) господарства «АГРО +»  (с. Ременів)

про :стягнення  74 146 (сімдесят чотири тисячі сто сорок шість) грн. 26 коп.  (з яких: 61 944,72 грн. –основний борг, 12 201,54 грн. –неустойка) та повернення транспортного засобу.

                                                                                                  Суддя :                             Цікало А.І.                                                                                                                                                                     При секретарі :              Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:Плескун В. В. –представник (довіреність б/н від 07.05.2008 р.)

Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники учасників процесу, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: До господарського суду Львівської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» (м. Київ) до Селянського (фермерського) господарства «АГРО +»(с. Ременів) про стягнення 74 146 (сімдесят чотири тисячі сто сорок шість) грн. 26 коп.  (з яких: 61 944,72 грн. –основний борг, 12 201,54 грн. –неустойка) та повернення транспортного засобу.

Ухвалою суду від 22.04.2008 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.05.2008 р. У зв'язку з неявкою представника відповідача, 15.05.2008 р. розгляд справи було відкладено на 19.06.2008 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 22.04.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 15.05.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

19.06.2008 р. до суду за вх. № 14054, від представника позивача поступило уточнення позовних вимог, в якому він повідомив суд, що відповідач добровільно повернув предмет лізингу, тому він відмовляється він позовних вимог в цій частині.

Представник позивача позов підтримав частково, просив суд задоволити позовні вимоги в частині стягнення 74 146 (сімдесят чотири тисячі сто сорок шість) грн. 26 коп.  (з яких: 61 944,72 грн. –основний борг, 12 201,54 грн. –неустойка), з підстав наведених у заяві, уточненні та поясненнях.

Відповідач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 22.04.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 15.05.2008 р. не виконав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі  матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

16 березня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»(лізингодавець)  та Селянським (фермерським) господарством «АГРО +»(лізингоодержувач) було укладено Угоду з фінансового лізингу № FT2406/4-L (надалі Угода) (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), предметом якої було отримання відповідачем у фінансовий лізинг транспортного засобу –автомобіля Ford Transit.

У відповідності до умов Угоди та Додатку № 3 до неї –Акту приймання-передачі від 03.08.2006 р. лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав транспортний засіб - Ford Transit 2006 року випуску, державний номер АА 5332 ВС, кузов № XF0XXXTTF6U06073, зареєстрований власник ТзОВ „Перша лізингова компанія”, свідоцтво про реєстрацію ААС 471218.

Відповідно до п. 2.1 Угоди транспортний засіб вважається взятим у лізинг з моменту підписання Додатку № 3 –Акту приймання-передачі. Таким чином вказаний транспортний засіб перебував у відповідача на умовах лізингу з 03 серпня 2006 р.

Згідно розділу 8 Угоди за користування транспортними засобами відповідач має сплачувати на користь позивача щомісячні лізингові та інші платежі, належні до сплати за Угодою.

Додатком 1 від 16.03.2006 р., Додатком 1.1 від 03.08.2006 р. та Додатком 1.1-1 від 05.11.2006 р. до Угоди (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) - Лізингові протоколи (надалі Додаток 1 –Лізингових протоколів), було встановлено графік, розмір та кількість лізингових платежів, які повинні сплачуватись відповідачем.

Пунктом 5 Додатку 1 – Лізингових протоколів встановлено, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими рахунками в українській гривні та які знімаються та розраховуються пропорційно зміні офіційного курсу НБУ до ЄВРО на дату виставлення такого рахунку.

Пунктом 8.1 b Угоди передбачено, що щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків згідно з графіком здійснення платежів.

Відповідно до п. 10.5 Угоди, лізингоодержувач за власний кошт здійснює щоденне технічне обслуговування предмету лізингу, а саме регулярне миття та догляд за транспортним засобом, згідно з інструкціями виробника, та, у разі необхідності, позапланове поповнення масла, гальмівної рідини, води, неплановий ремонт та заміну шин, фільтрів, тощо.

Неплановий ремонт підтверджується актом огляду транспортного засобу Ford Transit 2006 року випуску, державний номер АА 5332 ВС вих. № 080326/1 від 03.09.2007 р., а також відповідними рахунками, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

10.09.2007 р. позивач отримав від відповідача лист № 066/07 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), яким лізингоодержувач гарантує лізингодавцю оплату всіх запасних частин і робіт для налагодження предмету лізингу.

На день звернення з позовом до суду відповідач не відшкодував позивачу 43074,35 грн., які були пов'язані із неплановими ремонтними роботами транспортного засобу Ford Transit 2006 року випуску, державний номер АА 5332 ВС, кузов № XF0XXXTTF6U06073, зареєстрований власник ТзОВ „Перша лізингова компанія”, свідоцтво про реєстрацію ААС 471218.

Починаючи з листопада 2007 р. відповідач не здійснював та порушував строки оплати лізингових та інших належних до сплати платежів.

Лізингодавець неодноразово звертався до лізингоодержувача з вимогами та претензіями про сплату суми заборгованості (оригінали оглянуто в судовому за сіданні, копії долучено до матеріалів справи).

26.12.2007 р. лізингоодержувач звернувся до лізингодався з листом вих. № 089/07 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) в якому перший просить останнього відтермінувати сплату заборгованості з лізингових платежів до 25.01.2008 р., а заборгованість по непланових ремонтних роботах до 25.02.2008 р., але взятих на себе зобов'язань щодо сплати заборгованостей відповідач не виконав і кошти на рахунок позивача у зазначені терміни не поступили.

Виходячи з умов Угоди, станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем по лізингових та інших належних до сплати платежах становить 61944,72 грн.

Відповідно до п. 13.1а Угоди, лізингодавець має право припинити лізинг транспортного засобу на підставі несплати лізингових платежів, штрафних санкцій та інших відшкодувань відповідно до умов Угоди, частково або у повному обсязі, та якщо прострочення сплати становить більше 30 днів.

Таким чином, з 25.02.2008 р., позивач достроково припинив дію Угоди та у відповідності до п. ст. 785 ЦК України, зобов'язав відповідача не пізніше 03.03.2008 р. повернути транспортний засіб, про що 18.02.2008 р. за вих. № т092-08 останньому було  направлено листа (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Станом на день звернення з позовом до суду відповідач транспортного засобу позивачу не повернув.

22.05.2008 р. відповідач повернув позивач транспортний засіб який був предметом лізингу, про що в судовому засіданні представник позивача представив відповідний акт повернення.

Оскільки відповідач повернув транспортний засіб, позивач відмовився від позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову викладаються в адресованій господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ця заява підписуються відповідно позивачем. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

В зв'язку з тим, що суд не має підстав вважати, що дії позивача, щодо відмови від позову в частині повернення транспортного засобу. суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає відмову від позову в цій частині.

Відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Розглянувши матеріали справи, заяву позивача, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд  дійшов до висновку, що провадження у справі в частині зобов'язання відповідача повернути транспортний засіб слід припинити у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.  

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зважаючи на це, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення предмету лізингу, позивачем правомірно нараховано 12201,54 грн. –неустойки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не представив суду докази погашення суми боргу перед позивачем.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості, в частині нарахування штрафних санкцій, не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» (м. Київ) до Селянського (фермерського) господарства «АГРО +»(с. Ременів) про стягнення  74 146 (сімдесят чотири тисячі сто сорок шість) грн. 26 коп.  (з яких: 61 944,72 грн. –основний борг, 12 201,54 грн. –неустойка) та повернення транспортного засобу обґрунтована та підлягає до задоволення в частині стягнення заборгованості.

В частині зобов'язання Селянського (фермерського) господарства «АГРО +»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»транспортний засіб Ford Transit 2006 року випуску, державний номер АА 5332 ВС, кузов № XF0XXXTTF6U06073, зареєстрований власник ТзОВ „Перша лізингова компанія”, свідоцтво про реєстрацію ААС 471218, провадження у справі слід припинити, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки такий відповідачем повернуто позивачу 22.05.2008 р., після порушення провадження у справі.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Сума позову, станом на день звернення до суду, становила 74146,26 грн., державне мито, згідно платіжних доручень № 165 та № 168  від 02.04.2008 р., позивачем сплачено в сумі 741,46 грн. та 85,00 грн., всього 826,46 грн.

Згідно платіжного доручення № 166 від 02.04.2008 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України,  ст.ст. 43, 22, 33, 43, 49,75, 80, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» (м. Київ) до Селянського (фермерського) господарства «АГРО +»(с. Ременів) про стягнення  74 146 (сімдесят чотири тисячі сто сорок шість) грн. 26 коп.  (з яких: 61 944,72 грн. –основний борг, 12 201,54 грн. –неустойка) та повернення транспортного засобу –задоволити частково.

2.          Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «АГРО +»(вул. Садова, 12. с. Ременів, Кам‘янка-Бузький район, Львівська область, 80460; код ЄДРПОУ 31755466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» (вул. Музейна, 4, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 30436756) –74 146 (сімдесят чотири тисячі сто сорок шість) грн. 26 коп.  (з яких: 61 944,72 грн. –основний борг, 12 201,54 грн. –неустойка), 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 46 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині зобов'язання Селянського (фермерського) господарства «АГРО +»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія»транспортний засіб Ford Transit 2006 року випуску, державний номер АА 5332 ВС, кузов № XF0XXXTTF6U06073, зареєстрований власник ТзОВ „Перша лізингова компанія”, свідоцтво про реєстрацію ААС 471218, провадження у справі припинити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                                 Цікало А.І.