Рішення

від 16.10.2006 по справі 22/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 22/113                                                                                                         16.10.06 р.

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “КСГ”

До          Приватного підприємства “Будівельна компанія “Марія”

про          стягнення 198 109,00 грн.

Суддя    Шкурат А.М.

Представники  

від позивача          Білан О.М. (дов. б/н від 01.03.2006р.)

від відповідача          не з'явився

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “КСГ” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства “Будівельна компанія “Марія” 167 178,00 грн. вартості безпідставно набутого майна та 30 931,00 грн. вартості підкранових шляхів.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем  в межах виконання умов договору генерального підряду від 10 лютого 2003 року на капітальне будівництво гольф-центру на житловому масиві “Оболонь” відповідно до актів виконаних робіт № 3 (березень), № 4 (квітень), № 5 (травень) демонтовано та вивезено з будівельного майданчику залізобетонних пліт обсягом 309,80 куб.м. При цьому використано для викладення доріг на Об'єкті 85,3 куб. м. Таким чином, відповідачем вивезено 224,5 куб.м., що становить 374 залізобетонних пліт. Відповідно до висновку Науково-дослідного інституту будівельного виробництва про технічний стан конструкції та її вартості, вартість 1 плити дорівнює 447,00 грн. Отже, на думку позивача відповідач повинен відшкодувати вартість вивезених пліт на загальну суму 167 178,00 грн. (374 шт. х 447,00 грн. = 167 178,00 грн.). Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість матеріалів, використаних при улаштуванні шляхів баштового крану, які відповідач за ствердженням позивача самовільно забрав після закінчення робіт та розбирання шляхів, що підтверджується актом приймання-передачі будівельного майданчика. Позивач вказує, що вартість зазначених матеріалів, згідно з Актом № 5 становить: рейки залізничної колії –7 103,00 грн., лежні з/б під шляхів баштового крану –18 356,00 грн., упори тупиків –317,00 грн., а разом, з урахуванням ПДВ –30 931,00 грн. Отже, позивач просить стягнути з відповідача вартість безпідставно вилученого майна в загальній сумі 198 109,00 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав та не надіслав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні 28 липня 2006 року представник позивача заявою від 19 липня 2006 року уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 198 109,00 грн., а також судові витрати.

Представник позивача подав заяву від 18 вересня 2006 року про зміну предмету позову в частині. Згідно з поданою заявою позивач просить стягнути з відповідача 167 178,00 грн. збитків, та 30 931,00 грн. вартості підкранових шляхів.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державним комунальним підприємством “Плесо” передано позивачу на зберігання 560 залізобетонних плит (марки ПД), що підтверджується листом ДКП “Плесо” № 257 від 28 березня 2003 року, направленим позивачу та листом позивача від 31 березня 2003 року за вих. № 8/1.

Підстави виникнення відносин між ДКП “Плесо” та позивачем з приводу передачі майна на зберігання врегульовуються нормами ЦК УРСР.

Відповідно до положень статті 423 ЦК УРСР, коли на схов здано речі, визначені в договорі лише родовими ознаками, то при відсутності іншої угоди ці речі переходять у власність охоронця, і він зобов'язаний повернути стороні, яка здала їх на схов, рівну або обумовлену сторонами кількість речей того ж роду і якості.

Отже, внаслідок того, що позивачеві на зберігання було передане ДКП “Плесо” майно, визначене лише родовими ознаками (залізобетонні плити марки ПД), вказане майно перейшло у власність позивача.

Як вбачається з акту приймання виконаних підрядних робіт за березень 2003 року підрядником –відповідачем виконано такі роботи, як розбирання доріг зі збірних залізобетонних плит, площею більше 3 кв.м. загальною кількістю 0,294 х 100 куб.м. = 29,4 куб.м.; та улаштування доріг зі збірних залізобетонних плит, площею більше 3 кв. м. загальною кількістю 0,096 х 100 куб. м. = 9,6 куб.м.

Як вбачається з акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2003 року підрядником –відповідачем виконано такі роботи, як розбирання доріг зі збірних залізобетонних плит, площею більше 3 кв.м. загальною кількістю 1,026 + 0,522 + 0,638 х 100 куб. м. = 218,6 куб. м.; та улаштування доріг зі збірних залізобетонних плит, площею більше 3 кв.м. загальною кількістю 0,606 х 100 куб. м. = 60,6 куб.м.

Як вбачається з акту приймання виконаних підрядних робіт за травень 2003 року підрядником –відповідачем виконано такі роботи, як демонтаж дорожнього покриття зі збірних залізобетонних плит, площею 6 кв.м. загальною кількістю 0,618 х 100 куб.м. = 61,8 куб.м.; та улаштування доріг зі збірних залізобетонних плит, площею більше 3 кв.м. загальною кількістю 0,151 х 100 куб.м. = 15,1 куб.м.

Таким чином, відповідачем було демонтовано 309,9 куб. м.плит (29,4 + 218,6 + 61,8 = 309,8), а встановлено 85,3 куб.м. плит (9,6 + 60,6 + 15,1 = 85,3). Різниця складає 224,6 куб.м . (309,9 –85,3 = 224,5), що становить 374 залізобетонні плити.

Також, як вбачається зі змісту акту приймання виконаних підрядних робіт за травень 2003 року підрядником –відповідачем до вказаного акту включена вартість матеріалів, використаних при улаштуванні шляхів баштового крану, зокрема: рейки залізничної колії –7 103,00 грн., лежні з/б під шляхів баштового крану –18 356,00 грн., упори тупиків –317,00 грн., а разом, з урахуванням ПДВ –30 931,00 грн.

Позивач та відповідач склали Акт від 24 липня 2003 року про те, що відповідач як Генеральний підрядник передає, а позивач як Замовник приймає будівельний майданчик і проектну документацію. Зі змісту вказаного Акту вбачається, що відповідачем не було повернуто позивачу демонтовані та не встановлені залізобетонні плити, а також не повернуто матеріали, використані при улаштуванні шляхів баштового крану, зокрема рейки залізничної колії, лежні з/б під шляхів баштового крану, упори тупиків.

У відповідності до висновку Науково-дослідного інституту будівельного виробництва про технічний стан залізобетонних плит на об'єкті “Гольф-клуб на Оболоні у м. Києві”, затвердженого 4 липня 2006 року, вартість однієї плити складає 447,00 грн. Таким чином, загальна вартість плит становить 167 178,00 грн. (374 плити х 447, 00 грн. = 167 178,00 грн.).

Позивач направив на адресу відповідача вимогу від 14 червня 2006 року  про повернення безпідставно набутого майна або відшкодування його вартості. Про направлення вказаної вимоги на адресу відповідача свідчить фіскальний чек від 14 червня 2006 року та опис вкладення.

Згідно з другим абзацом пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, до цивільних відносин, що виникли до набрання чинності зазначеним Кодексом, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідач доказів наявності достатніх підстав набуття ним 374 залізобетонних плит загальною вартістю 167 178,00 грн. та матеріалів використаних при улаштуванні шляхів баштового крану, зокрема: рейок залізничної колії на суму 7 103,00 грн., лежнів з/б під шляхів баштового крану на суму 18 356,00 грн., упорів тупиків на суму 317,00 грн., а разом, з урахуванням ПДВ, на суму 30 931,00 грн. не надав, твердження Позивача про існуючу заборгованість в сумі 198 109,00 грн. (167 178,00 грн. + 30 931,00 грн. = 198 109,00 грн.) не спростував. Також, відповідачем не надано доказів можливості повернення в натурі майна, яке було ним безпідставно набуто від Позивача.

Обов'язок відповідача повернути отримані ним без достатніх підстав від позивача матеріальні цінності на загальну суму 198 109,00 грн. продовжує існувати і після набрання чинності Цивільним кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з частиною другою статті 1213 Цивільного кодексу України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна на загальну суму 198 109,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 1 981,09 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.

В зв'язку із внесенням позивачем державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, останньому державне мито у сумі

0,91 грн. підлягає поверненню на підставі пункту першого частини першої статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито”.

Враховуючи викладене, керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 1212, ч. 2 ст. 1213, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства “Будівельна компанія “Марія” (03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, буд. 120, корп. 1, п/р 26007100420101 в ЗАТ “ТАС-Інвестбанк” у м. Києві, МФО 300346, код 31746603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КСГ” (01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 4/26, п/р 26007301243358 в КВМ Промінвестбанку у м. Києві, МФО 322250, код 16288026) 198 109 (сто дев'яносто вісім тисяч сто дев'ять) грн. 00 коп. вартості безпідставно набутого майна, 1 981 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 09 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КСГ” (01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 4/26, п/р 26007301243358 в КВМ Промінвестбанку, МФО 322250, код 16288026) зайве сплачене державне мито в розмірі 0 (нуль) грн. 91 коп., перерахованого згідно з квитанцією № 173 від 4 липня 2006 року, оригінал якої знаходиться у справі № 22/113.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його прийняття.

            Суддя                                                                            А.М.Шкурат