Постанова

від 10.10.2006 по справі 17/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

10 жовтня 2006 р.                                                               Справа  № 17/217

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді  Ушак І.Г.  у відкритому судовому засіданні за участю представників:

позивача – Шибаєв А.М., представник за довіреністю;

відповідача – не з'явився   

розглянув справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород  до ТОВ „Електро-Будсервіс”, м. Ужгород, про стягнення 7406 гривень,  в тому числі: 7190 грн. адміністративно–господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 216 грн. пені за порушення термінів сплати зазначених санкцій.

          Позивачем заявлені вказані вимоги, оскільки відповідач всупереч вимогам ст.ст. 19, 20 Закону України  „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі–Закон) не виконав встановлений на 2005 рік норматив створення робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та не сплатив позивачеві у зв'язку з цим штрафні санкції у строк до 15.04.06 в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача за одне нестворене робоче місце, що становить предмет позовних вимог. Представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

           Відповідач письмовим відзивом та його представник у ході судового розгляду  заперечує проти позову, посилаючись на те, що товариство спеціалізується на роботах підвищеної небезпеки по спорудженню ліній електропередач високої напруги, тому не може здійснювати працевлаштування інвалідів.  Разом з тим, представник відповідача заявив клопотання про  зупинення розгляду справи  для надання йому можливості подати суду додаткові обгрунтування проти позовних вимог, яке було задоволено судом.

          Після спливу визначеного судом часу, відповідач не подав додаткових документальних обґрунтувань чи  заперечень проти позову, не забезпечив участі  уповноваженого представника у даному судовому засіданні, не повідомивши суд  про причини його неявки.

          За наведених обставин спір вирішується за наявними у  матеріалах справи документами у порядку ст. 128  Кодексу адміністративного судочинства України.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог,  виходячи з наступного.

Відповідачеві за змістом ст. 20 вищенаведеного Закону встановлено на 2005 рік норматив створення  робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 2 робочих місць, оскільки  середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача  за 2005 рік  становила 64 особи.

Матеріалами справи, зокрема статистичним звітом відповідача „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” (форма №10-ПІ), поясненням представників сторін у ході судового розгляду,   встановлено, що  на підприємстві відповідача у звітному періоді працював 1 інвалід.

Таким чином, матеріалами справи доведено та не заперечується відповідачем, що встановлений Законом  норматив працевлаштування інвалідів  відповідачем у 2005 році не виконано у повному обсязі, підприємством не сплачено самостійно у встановленому порядку у строк до 15.04.06р. санкції за 1 нестворене робоче місце у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві (7190 грн.), а тому вимоги позивача про стягнення цієї суми з відповідача правомірні і згідно ст.ст. 19, 20 Закону  підлягають задоволенню судом.

При цьому, заперечення відповідача  проти позову наведені в описовій частині даної постанови, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки за змістом Закону для підприємств, що спеціалізуються на роботах підвищеної небезпеки, не передбачено звільнення від обов'язку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу, а відтак –зазначені підприємства не звільняються від адміністративно-господарських санкцій за невиконання цього обов'язку,  які є предметом даних позовних вимог.

За змістом ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання  господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, створено робочі місця для працевлаштування інвалідів у кількості, що відповідає встановленому Законом нормативу, відповідальність на недотримання  цього нормативу належить покласти на відповідача.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 216 грн. пені за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій (до 15.04.06), яка підлягає  задоволенню на підставі ст. 20 Закону.

          Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить  7406рн.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 19, 20  Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, п.7 розділу VІІ Кодексу адміністративного судочинства України,   

суд постановив:

1.  Позов  задоволити повністю.

Стягнути з  ТОВ „Електро-Будсервіс” (м. Ужгород,   вул.  Проектна, 3, код 33013851)  на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14, код 22107980) адміністративно-господарські санкції на суму 7406грн. (сім тисяч чотириста шість грн.), в тому числі - 216 грн. (двісті шістнадцять грн.) пені.

Дана постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                     Ушак І.Г.