Постанова

від 20.11.2009 по справі 1-297/2009

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 1-297/2009

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2009 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі: головуючого - судді Малиша В.В.

при секретарі - Крошка В.М.

з участю прокурора - Біляковича О.В. захисника - адвоката ОСОБА_1

представника цивільного позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу

по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого директором ПП «Ілан Майстер», раніше не судимого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно зміненого прокурором обвинувачення ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він являючись директором приватного підприємства «Ілан Майстер» (код 34759856, юридична адреса м. Чернігів, проспект Миру, 68) працюючи на вказаній посаді та будучи службовою особою, фактично виконуючи обов’язки головного бухгалтера, на якого згідно Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99. № 996-XIV покладено обов’язок організувати бухгалтерський облік та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, ведення бухгалтерського обліку підприємства, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності, організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, в період з 22.12.2006 року по 31.12.2008 року, шляхом заниження об’єкту оподаткування податком на додану вартість умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на суму 1 204 952 грн., що являється великим розміром.

ОСОБА_3 займаючись протягом вищевказаного періоду підприємницькою діяльністю, а саме ремонтно-будівельними роботами, маючи за мету ухилитися від сплати податку на додану вартість, в порушення п.2.1. ст.2, п.п.3.1.1. п.3.1. ст.З, п.4.1. ст. 4, п.п.6.1.1. п.6.1. ст.6, п.п.7.2.8. п.7.2., п.п.7.7.1. п.7.7., п.п.7.8.1. п.7.8. ст. 7, п.п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) безпідставно занижував об’єкти оподаткування податком на додану вартість.

Так, не маючи відповідних документів, які підтверджують право на податковий кредит та достовірно знаючи, що підприємство ПП «Модуль Плюс», якому ПП «Ілан Майстер» перераховувало грошові кошти, має ознаки фіктивності, ОСОБА_3 при складенні декларацій з податку на додану вартість за лютий - вересень 2007 року, з метою ухилення від сплати податку на додану вартість; безпідставно завищував податковий кредит підприємства і таким чином умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у лютому 2007 року в сумі 88 грн., у березні 2007 року в сумі 3167 грн., у квітні 2007 року в сумі 16400 грн., у травні 2007 року в сумі 79951 грн., у червні 2007 року в сумі 23176 грн., у липні 2007 року в сумі 35419 грн., у серпні 2007 року в сумі 47309 грн., у вересні 2007 року в сумі 34375 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 в декларації з ПДВ за лютий-вересень 2007 року вніс завідомо неправдиву інформацію (безпідставно завищений податковий кредит), підписав, скріпив їх печаткою та подав 20.03.2007 року за вх. №1643 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 88 грн., 20.04.2007 року за вх. №38057 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 3167 грн., 21.05.2007 року за вх. №52296 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 16400 грн., 20.06.2007 року за вх. №58576 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 79951 грн., 20.07.2007 року за вх. №800417 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 23176 грн., 20.08.2007 року за вх. №94913 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 35419 грн., 20.09.2007 року за вх. №102066 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 47309 грн., 22.10.2007 року за вх. №125352 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 34375 грн.

Не маючи відповідних документів, які підтверджують право на податковий кредит та достовірно знаючи, що підприємства ПП «Модуль Плюс» та ПП «БФ «ТЕН», яким ПП «Ілан Майстер» перераховувало грошові кошти, мають Ознаки фіктивності, ОСОБА_3 при складенні декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2007 - лютий 2008 року, з метою ухилення від сплати податку на додану вартість, безпідставно завищував податковий кредит підприємства і таким чином умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у жовтні 2007 року в сумі 118 378 грн., у листопаді 2007 року в сумі 66837 грн., у грудні 2007 року в сумі 86848 грн., у січні 2008 року в сумі 27918 грн., у лютому 2008 року в сумі 18742 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 в декларації з ПДВ за жовтень 2007- лютий 2008 року вніс завідомо неправдиву інформацію (безпідставно завищений податковий кредит), підписав, скріпив їх печаткою та подав 20.11.2007 року за вх. №140274 до ДГП у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 118 378 грн., 20.12.2007 року за вх. №149191 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 66837 грн., 21.01.2008 року за вх. №170358 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 86848 гpн., 20.02.2008 року за вх. №8166 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 27918 грн., 20.03.2008 року за вх. №17066 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 18742 грн.

Не маючи відповідних документів, які підтверджують право на податковий кредит та достовірно знаючи, що підприємство ПП «БФ «ТЕН», якому ПП «Ілан Майстер» перераховувало грошові кошти, має ознаки фіктивності, ОСОБА_3 при складенні декларацій з податку на додану вартість за березень-вересень 2008 року, з метою ухилення від сплати податку на додану вартість, безпідставно завищував податковий кредит підприємства і таким чином умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у березні 2008 року в сумі 198273 грн., у квітні 2008 року в сумі 188085 грн., у травні 2008 року в сумі 41147 грн., у червні 2008 року в сумі 27000 грн., у липні 2008 року в сумі 45100 грн., у серпні 2008 року в сумі 48167 грн., у вересні 2008 року в сумі 84258 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 в декларації з ПДВ за березень-вересень 2008 року вніс завідомо неправдиву інформацію (безпідставно завищений податковий кредит), підписав, скріпив їх печаткою та подав 21.04.2008 року за вх. №37765 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 198273 грн., 20.05.2008 року за вх. №58983 до ДШ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 188085 грн., 20.06.2008 року за вх. №69376 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 41147 грн., 21.07.2008 року за вх. №96194 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 27000 грн., 20.08.2008 року за вх. №115559 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 45100 грн., 22.09.2008 року за вх. №125693 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 48167 грн., 20.10.2008 року за вх. №152086 до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ і який надав право не сплачувати ПДВ в сумі 84258 грн.

Крім того ОСОБА_3, з метою ухилення від сплати податку на додану вартість, шляхом приховування об’єкту оподаткування податком на додану вартість, не подав до ДПІ у м. Чернігові декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, чим умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у жовтні 2008 року в сумі 14323 грн.

Таким чином, директор ПП «Ілан Майстер» ОСОБА_3 в період з 01.02.2007 р. по 31.10.2008 р., не маючи відповідних документів, які підтверджують право на податковий кредит і, як наслідок, відсутності права на податковий кредит з ПДВ, шляхом безпідставного завищення податкового кредиту з ПДВ, приховування об’єкту оподаткування та його заниження, умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 1204952 грн., що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів великих розмірах.

Також, ОСОБА_3, в лютому - березні 2007 року вніс до документів: заяви на видачу ліцензії на здійснення будівельної діяльності, професійної структури та рівня кваліфікації робітників ПП «Ілан Майстер», наказу №25/12 від 25.12.06 p., поданих до Державної архітектурно - будівельної інспекції України завідомо неправдиві відомості, щодо професійної структури та рівня кваліфікації робітників ПП «Ілан Майстер», в результаті чого з порушенням порядку одержання ліцензії на право здійснення будівельної діяльності одержав в міністерстві будівництва, архітектури та житлового - комунального господарства України ліцензію АВ №314172.

Дії ОСОБА_3 органами досудового слідства кваліфіковані по ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. З66 КК України.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 не визнав свою вину у пред’явленому обвинуваченні.

Захисником підсудного адвокатом ОСОБА_1 заявлено клопотання про направлення справи для проведення додаткового розслідування у зв’язку з неповнотою та неправильністю досудового слідства, яка не може бути усунута у судовому засіданні. На думку захисника неправильність та неповнота проведеного досудового слідства полягає в тому, що органами досудового слідства не надано доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 достовірно знав про фіктивність підприємств-контрагентів ПП «БФ «ТЕН» та ПП «Модуль Плюс»; невірно встановлено обсяг обвинувачення, оскільки ПП «Ілан Майстер» з січня 2008 року ніяких господарських відносин з ПП «Модуль плюс» не мав; рішення податкового органу (податкові повідомлення-рішення) оскаржено підсудним до суду, тому сума ПДВ, яка зазначена в акті, є неузгодженою; не допитані директора відповідних підприємств; залишено поза увагою наявність в матеріалах справи прямих доказів, які доводять відсутність події злочину.

Клопотання захисника було підтримане підсудним.

Проти задоволення клопотання заперечував прокурор, посилаючись на наявність доказів на підтвердження вини підсудного, та представник цивільного позивача, яка підтримала позов в повному обсязі не зважаючи на зміну обвинувачення та не погодившись з нею.

Суд, вислухавши свідчення підсудного, свідків, думки учасників судового розгляду та дослідивши всі надані докази по справі, приходить до висновку, що органом досудового слідства при розслідуванні справи допущена суттєва неповнота, однобічність та неправильність такого слідства, які не можливо усунути в ході судового розгляду, оскільки це потребує не лише виконання процесуальних рішень, які віднесені до компетенції органів досудового слідства, а й винесення відповідних процесуальних актів органу досудового слідства та прокурора, судом же досліджені всі обставини по справі, у тому обсязі доказів, які було надано суду, в тому числі і учасниками судового розгляду безпосередньо в такому.

На підставі вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявляти як ті обставин, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання не вправі перекладати обов’язок доказування на обвинуваченого.

Розслідуючи дану кримінальну справу, орган досудового слідства не виконав у повному обсязі вимог зазначеного закону, внаслідок чого залишились не з’ясованими такі обставини справи, з’ясування яких мало істотне значення для прийняття в ній законного і обґрунтованого рішення.

Обвинувачення, пред’явлене ОСОБА_3 ґрунтувалось на показаннях свідка ОСОБА_4, яка проводила документальну перевірку, директорів ТОВ МВКП «ТЕД» ОСОБА_5 CO., ТОВ «Альянс-Імперія-Інвест» ОСОБА_6, ПП «Восход-2» ОСОБА_7, ТОВ «Марс» ОСОБА_8, ПП «Будвест-Монтаж» ОСОБА_9, ТОВ «Альта-Буд-Сервіс» ОСОБА_10С, колишнього директора ПП «Альфа-Профіт-М» ОСОБА_11, колишнього директора ПП «Термїзол» ОСОБА_12, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, протоколі обшуку, виїмках документів, акту про результати документальної перевірки, висновках судово-почеркознавчих експертиз, протоколі огляду електронного носія інформації.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним себе у інкримінованих йому злочинах не визнав та показав, що він наприкінці 2006 року зареєстрував ПП «Ілан майстер» щоб займатись оптовою торгівлею та посередницькою діяльністю, а також хотів займатись і будівельною діяльністю, в зв’язку з чим і отримав будівельну ліцензію, яку поки що не використовував. Пропрацювавши певний час його стали викликати в податкову міліцію і були натяки зі сторони даних органів про необхідність ділитись прибутком. Одного дня, коли він був відсутній в місті, працівники податкової міліції без нього провели обшук та вилучили комп’ютер в якому була вся бухгалтерія по його підприємству та пропали деякі бухгалтерські документи. Він вів прозорий бізнес, ніякої таємної документації не мав, платив всі податки. Акт перевірки він не підписав, тому як той не відповідав дійсності. Рішення-повідомлення були ним витребувані з податкової та оскаржені в суді і на даний час сума є неузгодженою. Ніяких неправдивих відомостей він не вносив всі суми сходяться і нараховані правомірно.

В ході судового засідання було з’ясовано, що органом досудового слідства не встановлена суб’єктивна та об’єктивна сторони злочину, передбаченого ст. 212 КК України.

Органом досудового слідства ОСОБА_3 як директор ПП «Ілан Майстер» обвинувачується в тому, що в період з 1.02.2007 року по 31.10.2008 року не маючи відповідних документів, які підтверджують право на податковий кредит і, як наслідок, відсутності права на податковий кредит з ПДВ, шляхом безпідставного завищення податкового кредиту з ПДВ, приховування об’єкту оподаткування та його заниження, умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 1204952 грн., хоча по-перше, згідно підрахунків сум по епізодам його діяльності, загальна сума відрізняється від суми, яка зазначена в обвинувальному висновку, однак жодна із сум не може служити підставою для врахування її як такої, яка не надійшла до бюджету.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 08.10.2004 року № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів» злочин, передбачений ст.212 КК України є закінченим з моменту фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів, які мали бути сплачені у строки та в розмірах, передбачених законодавством з питань оподаткування - з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов’язковий платіж, що відповідно до визначеного ст. 5 вказаного Закону порядку вважається узгодженим і підлягає сплаті. В разі оскарження до суду платником податків рішення податкового органу обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні до остаточного вирішення справи судом, за винятком випадків, коли обвинувачення не тільки базується на оскаржуваному рішенні, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Згідно з п. 5.4 ст.5 Закону України № 2181 "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим боргом визнається лише узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею. У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, визначеними у підпунктах "а"- "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

За результатами перевірки ПП «Ілан Майстер» податкова склала акт, згідно з яким встановлено заниження суми податку на додану вартість за період з 22.12.2006 року по 31.12.2008 року в розмірі 1 204 952 грн. (т.1 а.с.184-258), хоча обвинувачення ОСОБА_3 було пред’явлено на зазначену суму, але яка виникла в період з лютого 2007 року по жовтень 2008 року.

Платник податку ПП «Ілан Майстер» в особі його директора ОСОБА_3, використовуючи своє законне право, не погодився з таким повідомленням - рішенням і оскаржив його спочатку до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (т.8 а.с. 141-142), а потім до суду (т.10 а.с.52) тому сума боргу з податку на додану вартість в сумі 1204 952 грн. вважається неузгодженою, оскільки вона оскаржена і рішення до цього часу не прийняте.

Оскільки податкове повідомлення є неузгодженим то не встановлено, яка саме буде сума боргу з податку на додану вартість вказаного підприємства за обревізуємий строк, тобто по справі відсутня об’єктивна сторона злочину, передбаченого не лише ч. 2 ст. 212 КК України, а навіть ч. 1 вказаної статті КК України.

Крім того в матеріалах кримінальної справи є копії податкових накладних, що були витребувані слідчим з ДПІ у м. Чернігові (т.9 а.с.55-151), які можуть свідчити як про їх об’єктивне існування, так і про те, що дані, що були внесені ОСОБА_3 до податкової звітності, були вірними, обґрунтованими та підтвердженими документально.

Суд вважає недостатніми докази, які були додатково зібраних відповідно до вимог кримінально - процесуального законодавства України, щоб можна було звинуватити особу без остаточного вирішення справи судом щодо рішення податкового органу, оскільки обвинувачення базується на більшості допитах свідків, які взагалі не мають ніякого відношення до пред’явленого обвинувачення, а матеріали справи містять вилучені та приєднані документи діяльності підприємств, стосунки між якими при обвинуваченні ОСОБА_3 взагалі не зазначаються.

Зазначені недоліки підлягають усуненню при проведення додаткового досудового слідства в ході якого необхідно призначити та провести судово-бухгалтерську експертизу з використанням матеріалів справи та інших документів, які існують, в тому числі і які не були враховані при проведенні перевірки ревізрром-інспектором.

Крім того зазначеною статтею передбачена кримінальна відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов’язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. При цьому ні в ході досудового слідства ні в суді не встановлено наявності такого умислу у ОСОБА_3, що свідчить про відсутність і суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 212 КК України.

Так згідно постанови про зміну обвинувачення ОСОБА_3 не маючи відповідних документів, які підтверджують право на податковий кредит та достовірно знаючи, що підприємства ПП «Модуль Плюс» та ПП «БФ «ТЕН», яким ПП «Ілан Майстер» перераховувало грошові кошти, мають ознаки фіктивності, при складенні декларацій за жовтень 2007 - вересень 2008 року з метою ухилення від сплати податку на додану вартість, безпідставно завищував податковий кредит підприємства і таким чином умисно ухилився від сплати податку на додану вартість та таким чином в декларації з ПДВ вніс завідомо неправдиву інформацію (безпідставно завищений податковий кредит), підписав, скріпив їх печаткою та подав до ДПІ у м. Чернігові, чим складав та видавав завідомо неправдиві документи.

При цьому не здобуто доказів щодо обізнаності ОСОБА_3 про фіктивність ПП «БФ «ТЕН», крім того зазначене приватне підприємство в жовтні 2008 року, тобто навіть після періоду зазначеного в обвинуваченні ОСОБА_3, перевірялося ДПА в Чернігівській області, про що був складений відповідний акт від 15.10.2008 року, в якому, щодо його фіктивності, взагалі нічого не зазначено (т.10 а.с. 44-51), а про підприємство ПП «Модуль Плюс», яке зазначено як в обвинувальному висновку так і в постанові про зміну обвинувачення, взагалі нічого не відомо чи існує воно взагалі, оскільки відповідно матеріалів досудового слідства, в тому числі і акту перевірки, існує приватне підприємство «Комерційна фірма «Модуль плюс» (ПП «КФ «Модуль плюс») (т.9 а.с.9-51.) і не зрозуміло чи є ці підприємства одним і тим ж.

Як вбачається з матеріалів справи у ПП «КФ Модуль Плюс», «БФ «ТЕН» з ПП «Ілан Майстер» були певні ділові стосунки, яких не заперечує сам ОСОБА_3, про що можуть повідомити і директори зазначених підприємств, які працювали такими на час їх співпраці. На стадії досудового слідства зазначені особи допитані не були, при цьому існуючи протиріччя не усунуті ні при проведенні досудового слідства, ні в судовому засіданні і суд був позбавлений можливості перевірити їх показання та усунути протиріччя, оскільки встановити місцезнаходження директорів ПП «КФ Модуль Плюс» та «БФ «ТЕН» не виявилось можливим і зазначені недоліки можливо усунути лише при проведенні додаткового досудового слідства.

Жоден з зазначених в обвинувальному висновку та допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8 та згідно оголошених протоколів допиту свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10С, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (т. 7 а.с.41, 43, 82 т.8 а.с.23, 63, 118) не дав показань, які підтверджують обвинувачення ОСОБА_3 про вчинення останнім будь-яких незаконних та злочинних дій.

Згідно обвинувачення ОСОБА_3 в деклараціях з ПДВ вніс завідомо неправдиву інформацію (безпідставно завищений податковий кредит), підписав, скріпив їх печаткою та подав до ДПІ у м. Чернігові, чим склав та видав завідомо неправдивий документ який надав право не сплачувати ПДВ.

Органом досудового слідства не встановлена суб’єктивна та об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 366 КК України, яка характеризується внесенню неправдивих відомостей, складанні неправдивих документів та їх видача. Вказані альтернативні дії не підтверджуються зібраними по справі доказами та доказами, перевіреними і в судовому засіданні. Сам ОСОБА_3 повідомив, що вносив в декларації тільки ті суми, які відповідали дійсності, підтверджувалися документально і ніяких завідомо неправдивих документів він не складав. Більша частина документів була надана відповідним органам податкової міліції однак не враховані по невідомим причинам під час проведення перевірки. Дані обставини фактично залишилися не перевіреними, нічим не спростовані, а проти декларацій з ПДВ не заперечує і сам підсудний.

Крім того згідно обвинувачення ОСОБА_3, з метою ухилення від сплати податку на додану вартість, шляхом приховування об’єкту оподаткування податком на додану вартість, не подав до ДПІ у м. Чернігові декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, чим умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у жовтні 2008 року в сумі 14323 грн.

Про відсутність зазначеного умислу, крім показань підсудного ОСОБА_3, свідчить той факт, що згідно матеріалів справи ще 13.10.2008 року при обшуку (т.1 а.с.31), проведеного в ході розслідування іншої справи, було вилучено системний блок, в якому, за показаннями ОСОБА_3, зберігалася вся бухгалтерська база і документи тому він не май фізичної можливості сформувати та здати до ДПІ у м. Чернігові належну податкову звітність за жовтень 2008 року. Крім того системний блок було вилучено згідно протоколу обшуку від 13.10.2008 року, де навіть не зазначено про його опечатування, а огляд проведено майже через місяць 6.11.2008 року, згідно протоколу якого системний блок є опечатаним, що також підлягає перевірці в ході додаткового розслідування.

Також, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що в лютому - березні 2007 року вніс до документів: заяви на видачу ліцензії на здійснення будівельної діяльності, професійної структури та рівня кваліфікації робітників ПП «Ілан Майстер», наказу №25/12 від 25.12.06, поданих до Державної архітектурно -будівельної інспекції України завідомо неправдиві відомості, щодо професійної структури та рівня кваліфікації робітників ПП «Ілан Майстер», в результаті чого з порушенням порядку одержання ліцензії на право здійснення будівельної діяльності одержав в міністерстві будівництва, архітектури та житлового -комунального господарства України ліцензію АВ №314172.

Однак в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що оформленням відповідних документів для оформлення ліцензії на здійснення будівельної діяльності займалась Київська фірма, яку він знайшов по об’яві, і ним підписувалися лише ті документи, які він, як керівник, повинен був підписати на вимогу осіб, що їх оформляли, при цьому сам оформленням він не займався, зазначені обставини підлягає з’ясуванню в ході додаткового розслідування.

В справі на оформлення ліцензії існують і інші документи, в тому числі і нотаріально завірені, до існування і виготовлення яких ОСОБА_3 ніякого відношення не має. Жодний з допитаних на досудовому слідстві свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 згідно оголошених в судовому засіданні їх протоколів допиту (т.8 а.с. 75-76, 79-80, 85-86, 89-92 т.9 а.с. 180-181, ) не дав показів, які підтверджують будь-яке відношення до підприємницької діяльності та самого ОСОБА_3 і не могли пояснити, як їх документи нотаріально засвідчені попали в матеріали на отримання ліцензії, не встановлено і яким чином могли ці документи бути засвідчені без відома відповідних осіб, що необхідно зробити під час проведення досудового слідства та винести відповідне судження.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року за № 2 „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.

Тим самим в ході розгляду справи встановлена така неповнота та неправильність яка не може бути усунута у судовому засіданні, крім того органом досудового слідства були поверхово та однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були встановлені та допитані всі особи, не витребувані й не досліджені документи) не виявлені причини суттєвих протиріч у доказах по справі, не усунуті самі ці протиріччя, а також не використані всі можливі по справі засоби доказування, які є винятковою компетенцією лише органів досудового слідства, оскільки це викликає необхідність в проведенні слідчих дій та винесенні відповідних процесуальних рішень, спрямованих не лише на збирання нових доказів, а і прийняття по ним процесуальних актів органу досудового слідства і прокурора, що суперечить вимогам ст. 22 і 64 КПК України, а прийнятими заходами прийняти рішення по справі з винесенням чи то виправдувального чи то обвинувального вироку без усунення недоліків досудового слідства не представляється можливим.

Відповідно п. 9 вищезазначеної Постанови, змістом чинного законодавства виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України на підтвердження чи спростування позицій сторін допускається тільки за клопотанням сторін. При з’ясуванні судом перед закінченням судового слідства щодо подачі сторонами інших доказів на обґрунтування своїх доводів, сторони ніяких додаткових клопотань, крім клопотання захисника про повернення справи на додаткове розслідування, не заявили, а сам суд не вправі перебирати на себе функцію обвинувачення чи захисту.

За таких обставин досудове розслідування належить визнати неповним і однобічним, в зв’язку з чим кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування, в ході якого належить виконати все вище перераховане, провести інші слідчі дії, в разі виникнення потреби в таких, і, в залежності від встановлених результатів, вирішити питання по суті справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 64, 273, 281 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, направити прокурору Чернігівської області для організації проведення додаткового розслідування.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишити без змін - підписку про невиїзд.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернігівської області.