Рішення

від 18.10.2006 по справі 15/224

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/224

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

"18" жовтня 2006 р.                                                                            Справа  № 15/224

За позовом        Товариство з обмеженою відповідальністю “Атон”

до відповідача  Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Шевченка

про                     стягнення в сумі 17.627,75 грн.

                                                  Суддя          Коломис В.В.

Секретар судового засідання: Михалевська Л.В.

За участю представників: від позивача    –Нікітіна О.В. (дов. в справі);

від відповідача– Козирчук В.О. (дов. в справі).

Стаття 22 ГПК України роз'яснена.

СУТЬ СПОРУ: Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Атон” м. Біла Церква Київської області– просить суд стягнути з відповідача –Сільськогосподарського виробничого кооператива ім. Шевченка с. Бережниця Дубровицького району 17.627,75 грн., в тому числі 12.650,00 грн. основного боргу, 3.301,65 грн. інфляційних нарахувань та  1.676,10 грн. відсотків річних.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача подала додаткові пояснення у справі з уточненим розрахунком позовних вимог, відповідно з яким просить стягнути з відповідача 12.650,00 грн. основного боргу, 1.204,86 грн. інфляційних нарахувань та 1.308,78 грн. відсотків річних, а всього таким чином –15.163,64 грн.

Відповідач відзиву на позов суду не подав. Безпосередньо в судовому засіданні наявність основного боргу в сумі 12.650,00 грн. не оспорює. Непроведення розрахунків пояснює скрутним фінансовим становищем, в якому перебуває підприємство.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог (уточнених).

При цьому, суд встановив та врахував таке.

09 вересня 2003 року, 24 вересня 2003 року та 03 жовтня 2003 року між сторонами у справі були укладені договори консигнації, відповідно за №№ 09/09/03, 24/09 та 03/10/03  (далі –Договори), відповідно з умовами яких позивач зобов'язувався надати відповідачу товари для реалізації, а останній, відповідно, зобов'язувався реалізувати отримані товари від свого імені протягом строку консигнації.

Розглядом матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору по наявним в матеріалам справи накладним № 59 від 08.09.2003 р., № 85 від 24.09.2003 р. , № 86 від 24.09.2003 р., № 100 від 03.10.2003 р., № 102 від 03.10.2003 р. було передано відповідачу п'ять агрегатів ґрунтообробних АГД-2 ,3 по ціні 8.950,00 грн. за одну штуку, на загальну суму 44.750,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договорів, відповідач зобов'язувався проводити розрахунки на протязі трьох банківських днів з моменту реалізації товару.

При цьому, відповідно до п. 2.7 Договорів у випадку нереалізації товару протягом строку консигнації відповідач повинен був повернути товар позивачу за його вимогою, чи за власним бажанням, чи придбати товар у свою власність, сплативши його повну вартість.

Натомість, відповідач, в порушення умов Договору та взятих на себе за Договорами зобов'язань, розрахунки за отриманий на консигнацію товар здійснив несвоєчасно і неналежним чином, перерахувавши за період з вересня 2003 року по грудень 2004 року кошти в сумі 32.100,00 грн.

Таким чином, залишок боргу відповідача становить 12.650,00 грн.

На претензію № 41 від 24.05.2006 р. з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг, відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив.

Доказів сплати 12.650,00 грн. боргу відповідач суду не подав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 12.650,00 грн. основного боргу обгрунтовані, законні, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, визнаються відповідачем  і на підставі ст.ст. 173, 193, 225 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530 п. 1 ЦК України, ст. 78 ГПК України підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.

Оскільки прострочення виконання зобов'язання з боку відповідача має місце, позовні вимоги про стягнення 1.204,86 грн. інфляційних нарахувань та 1.308,78 грн. відсотків річних, згідно поданого позивачем уточненого розрахунку, обгрунтовані і підлягають до задоволення.

Натомість суд, враховуючи обставини у справі, ступінь вини відповідача у виникненні спору, не тільки майнові, а й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу, вважає за можливе застосувати своє право, передбачене пунктом 6 ст. 83 ГПК України, і відстрочити виконання рішення на 2 (два) місяці.

Судові витрати, передбачені ст. 44 ГПК України і понесені позивачем в зв'язку із зверненням до суду за захистом порушеного права, на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 80 п. 1.1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,–

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооператива ім. Шевченка (с. Бережниця Дубровицького району Рівненської області, код ЄДРПОУ 30715820, р/р 260013022725 в Ощадбанк м. Рівне, МФО 333368),–на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Атон” (09107, м. Біла Церква Київської області, вул. 1 Травня, 13, код ЄДРПОУ 32394032, р/р 26004310100229 в БЦФ АКБ «Східно-Європейський банк», МФО 319014),– 12650 грн. 00 коп. основного боргу, 1204 грн. 86 коп. інфляційних нарахувань, 1308 грн. 78 коп. відсотків річних,  151 грн. 64 коп. сплаченого державного мита та 118 грн. 00 коп. сплаченої інформаційно-технічної послуги по забезпеченню судового процесу.

3.          Відстрочити виконання рішення суду строком на 2 (два) місяці.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5.          В частині стягнення 2.096,79 грн. інфляційних нарахувань та 367,32 грн. відсотків річних– провадження у справі припинити.

   Суддя                                                                Коломис В. В.

Повний текст рішення складено в повному обсязі та підписано «23» жовтня 2006 року.